Справа №759/2138/18 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/5148/2025 Доповідач: ОСОБА_2
04 вересня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 31 липня 2025 року в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 ,
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 31 липня 2025 року, крім іншого, задоволено клопотання прокурора ОСОБА_8 та продовжено стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 28 вересня 2025 року включно, і постановлено утримувати його в ДУ «Київський слідчий ізолятор».
Визначено обвинуваченому ОСОБА_6 розмір застави, який здатний забезпечити виконання покладених на нього обов'язків, у розмірі 250 (двісті п'ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 757 000 (сімсот п'ятдесят сім тисяч) гривень 00 копійок, після внесення якої ОСОБА_6 підлягає звільненню з-під варти в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 202 КПК України.
У разі внесення застави на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_6 прибувати за кожною вимогою до суду і покласти на нього на два місяці такі обов'язки:
1) прибувати до суду за викликом;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
4) утримуватися від спілкування із свідками з приводу обставин кримінального правопорушення;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснено обвинуваченому та заставодавцю, що після звільнення ОСОБА_6 з-під варти у зв'язку з внесенням застави в разі невиконання ОСОБА_6 покладених на нього обов'язків застава може бути звернена в дохід держави, до обвинуваченого може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Не погоджуючись з рішенням суду, обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 31 липня 2025 року та ухвалити нове судове рішення про зміну запобіжного заходу та зменшення розміру застави.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги, ОСОБА_6 зазначає про те, що підставою для відмови за клопотанням про обрання йому міри запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту і зниженні суми застави, є неаргументовані і необґрунтовані звинувачення та особисті думки прокурора ОСОБА_9 . Так, висловлюючи свою думку, прокурор не надає підтверджених фактів. Обвинувачений зазначає про те, що він розцінює такі дії прокурора як особистий тиск та затягування процесу.
Звертає увагу, що за ст.187 КК України немає ні одного підтвердженого факту тиску або переслідування ним свідків, які протягом багатьох років не приходять на засідання суду і не надають свідчень.
Зазначає, що за ст.262 КК України прокурор безпідставно висуває та нав'язує звинувачення у спробі збуту зброї. Разом з тим, свідки по справі були представлені поліцією, але прокурор стверджує, ще це сусіди та знайомі ОСОБА_6 .
На переконання апелянта, в клопотаннях змінюються лише дати, а не вивчається інформація по справі, надана адвокатом.
Також, суд ігнорує порушення процесу, в якому встановлювалась сума застави, яка змінена з меншої на більшу. Не враховано той факт, що ОСОБА_6 учасник бойових дій, має неповнолітнього сина та матір з інвалідністю 2 групи.
Захисник - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 31.07.2025 року. Постановити нову ухвалу, якою відмовити прокурору в задоволенні клопотання. Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби, заборонивши останньому залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 з 22 години ночі до 07 години ранку наступної доби.
На обґрунтування своїх апеляційних вимог захисник зазначає про те, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою належним чином, винесена судом без достатніх на те правових підстав.
Зазначає про те, що прокурором не надано суду будь-яких доказів, які б підтверджували те, що заявлені ризики продовжують існувати, вони реальні та виправдовують продовження тримання обвинуваченого під вартою ще на 60 днів. Всі твердження прокурора про існування ризиків, негативної процесуальної поведінки обвинуваченого є формальними, декларативними, мають абстрактний характер та не підтверджуються наявними матеріалами кримінального провадження, і фактично є припущеннями.
Беручи до уваги, що кримінальне провадження №12017100080011188 від 20.12.2017 року здійснюється щодо більш тяжкого злочину, ніж кримінальні провадження №12024100080002757 від 29.08.2024 року та №12024100010000791 від 21.03.2024 року, необхідно брати до уваги той запобіжний захід, який був застосований до обвинуваченого ОСОБА_6 саме в межах найтяжчого кримінального провадження, адже воно є більш складним і відповідальність за його вчинення більш сувора, а відтак і оцінка судом можливих ризиків більш прискіплива.
Разом з тим, при вирішенні клопотання прокурора, суд також не оцінив належним чином обставини, передбачені ст. 178 КПК України, що мають бути обов'язково враховані судом при вирішенні питання про обрання або продовження запобіжного заходу. Таким чином, суд не врахував того, що обвинувачений має сталі соціальні зв'язки, одружений, має на утриманні неповнолітнього сина 2016 р.н., також утримує батьків пенсійного віку, і є активним членом громадської організації «Правий Сектор Печерськ», позитивно характеризується за місцем проживання, з сусідами не конфліктує, алкогольними напоями не зловживає, займається волонтерською діяльністю, його неодноразово залучали до організації забезпечення правопорядку в місцях проведення масових заходів.
Захисник звертає увагу на те, що відповідно до ухвали від 04.07.2025 року місцем утримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 було визначено Гауптвахту ІНФОРМАЦІЯ_2 . Так, прокурор у клопотанні посилається на лист з військової частини НОМЕР_1 , де утримується під вартою обвинувачений, у якому вказується на велику кількість утримуваних осіб різних категорій та недостатню кількість вільних місць для тримання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців. У зв'язку з цим, прокурор просив суд розглянути можливість зміни місця виконання запобіжного заходу ОСОБА_6 та переведення останнього до ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України. Однак, на думку захисника, переведення обвинуваченого ОСОБА_6 до СІЗО буде суперечити «Порядку затримання засуджених, взятих під варту заарештованих та затриманих військовослужбовців», затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 03.11.2020 року №394, відповідно до якого військовослужбовців, яких засуджено, взято під варту, заарештовано та затримано, тримають виключно на гауптвахтах Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Звернувшись із апеляційною скаргою, обвинувачений та його захисник не заявили такого клопотання, яке б узгоджувалося із наведеними вимогами ч.4 ст.422-1 КПК України. За наведених обставин колегія суддів здійснює апеляційний розгляд без участі сторін кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України, одне з яких відноситься до категорії особливо тяжкого злочину.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого, суд першої інстанції посилався на доведеність продовження існування заявлених прокурором ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та встановив, що відсутні підстави для застосування інших більш м'яких запобіжних заходів.
Колегія суддів в повній мірі погоджується з такими висновками місцевого суду, враховуючи, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Зокрема, про високу імовірність настання ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, свідчать обставини встановлені судом першої інстанції та які характеризують особу обвинуваченого. Так, суд дійшов до висновку про те, що такі обставини як зміст та обсяг обвинувачення, конкретні обставини кримінальних правопорушень, які інкриміновані обвинуваченому, дані про особу обвинуваченого, у своїй сукупності свідчать про те, що на даний час наявні такі ризики як: обвинувачений, перебуваючи на волі зможе ухилятися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування); незаконно впливати на свідків у даному провадженні. Крім того, існує велика ймовірність того, що обвинувачений, перебуваючи на волі, зможе вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкодити кримінальному провадженню іншим чином, враховуючи його попередню поведінку.
Також суд відповідно до вимог ст. 178 КПК України врахував дані особу обвинуваченого ОСОБА_6 , а саме його вік, стан здоров'я, щодо якого на даний час в розпорядженні суду відсутні об'єктивні медичні застереження щодо неможливості перебування його під вартою, відомості про місце його проживання та реєстрації, наявність судимостей, відсутність даних про міцні соціальні зв'язки, у тому числі відсутність родини й утриманців.
З оскаржуваної ухвали суду вбачається, що висновок про неможливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу ґрунтується на об'єктивних даних.
Щодо посилань ОСОБА_6 в своїй апеляційній скарзі на те, що він учасник бойових дій, має неповнолітнього сина та матір з інвалідністю 2 групи, то на думку апеляційного суду, вказані обставини не зменшують встановлені ризики та не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Разом з тим, посилання захисника на те, що ОСОБА_6 має сталі соціальні зв'язки, одружений, має на утриманні неповнолітнього сина 2016 р.н., також утримує батьків пенсійного віку, є активним членом громадської організації «Правий Сектор Печерськ», позитивно характеризується за місцем проживання, з сусідами не конфліктує, алкогольними напоями не зловживає, займається волонтерською діяльністю, його неодноразово залучали до організації забезпечення правопорядку в місцях проведення масових заходів, самі по собі не можуть слугувати підтвердженням його належної процесуальної поведінки та відсутності ризиків, з якими закон пов'язує можливість застосування або продовження такого запобіжного заходу, як тримання під вартою.
На переконання апеляційного суду, вказані обставини на даний час не мінімізують встановлених ризиків, тому, з урахуванням наведеного, підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, як про це просить захисник, не вбачається.
Щодо доводів ОСОБА_6 та його захисника про те, що прокурор не надає підтверджених фактів щодо існування заявлених ризиків, то вони є безпідставними, оскільки суд першої інстанції обґрунтовано врахував наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Щодо доводів апеляційної скарги захисника про те, що переведення обвинуваченого ОСОБА_6 до СІЗО буде суперечити «Порядку затримання засуджених, взятих під варту заарештованих та затриманих військовослужбовців», затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 03.11.2020 року №394, колегія суддів зазначає наступне.
Посилання захисника на положення Наказу Міністерства оборони України від 03.11.2020 №394 не може бути підставою для визнання ухвали суду першої інстанції незаконною, оскільки суд, діючи в межах ст. 183 КПК України та з огляду на обґрунтоване клопотання прокурора, правомірно змінив місце тримання під вартою обвинуваченого у зв'язку з неможливістю забезпечення тримання обвинуваченого ОСОБА_6 на гауптвахті.
Також колегія суддів вважає, що у даному кримінальному провадженні, всупереч доводам ОСОБА_6 , відповідним і достатнім є визначений судом першої інстанції розмір застави. Так, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Як вбачається з оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку щодо визначення обвинуваченому ОСОБА_6 розміру застави, яка, на думку суду, буде достатньою для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що прокурором доведено продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які на час розгляду питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою жодним чином не зменшились і в сукупності з даними про особу обвинуваченого на даному етапі провадження, вказують на наявність підстав для продовження строку дії обраного йому запобіжного заходу.
Рішення суду першої інстанції прийнято на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, досліджено належним чином всі матеріали провадження та наведено в ухвалі мотиви, з яких прийнято відповідне рішення.
Враховуючи, що будь-яких порушень КПК України при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не встановлено, колегія суддів за наслідками апеляційного розгляду, вважає за необхідне ухвалу суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст.405, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 31 липня 2025 року в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді
_______________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4