справа №367/3898/25 головуючий у суді І інстанції Третяк Я.М.
провадження № 22-ц/824/11768/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
30 вересня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Березовенко Р.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
з участю секретаря Щавлінського С.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представницею - адвокаткою Радченко - Онатій Наталією Миколаївною на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 15 квітня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , заінтересовані особи: Ірпінська міська рада Київської області, Ірпінський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про встановлення факту, що має юридичне значення,-
У квітні 2025 року представниця ОСОБА_1 - адвокатка Радченко-Онатій Н.М. звернулася до Ірпінського міського суду Київської області із заявою в порядку окремого провадження, у якій просила:
встановити факт про те, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце народження - Ірпінь), яка має адресу реєстрації: АДРЕСА_1 , є особою, яка до укладення шлюбу мала прізвище ОСОБА_5 ;
встановити факт про те, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце народження - Ірпінь ), яка має адресу реєстрації: АДРЕСА_1 є особою, яка до укладення шлюбу мала прізвище ОСОБА_4 .
В обґрунтування заяви зазначила, що 16 липня 2024 у справі №367/6413/16-ц (провадження №2/367/224/2024) Ірпінським міським судом ухвалено рішення, яким, позовні вимоги ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_9 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , третя особа: Ірпінська міська рада про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - задоволено. Визнано ОСОБА_10 1999 року народження, такою, що втратила право на користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_2 . Визнано ОСОБА_9 1976 року народження такою, що втратила право на користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_2 . Визнано ОСОБА_9 , 2003 року народження таким, що втратив право на користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_2 .
Звернувшись до відділу ведення реєстру територіальної громади виконавчого комітету Ірпінської міської ради щодо виконання судового рішення у справі №367/6413/16-ц, останнім було усно відмовлено у знятті з реєстрації ОСОБА_10 та ОСОБА_9 та повідомлено, що зазначені особи змінили прізвища на ОСОБА_10 та ОСОБА_9 відповідно. Виконати таке рішення суду можливо лише за наявності підтвердження зміни прізвищ зазначених осіб Ірпінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
23 січня 2025 року, зробивши адвокатський запит до Ірпінського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), представник відповідно отримала відмову з посиланням на вимоги Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» (конфіденційна інформація, яка не підлягає розголошенню).
Звернувшись із відповідною скаргою до Міністерства юстиції України на дії відділу ведення реєстру територіальної громади виконавчого комітету Ірпінської міської ради щодо порушення вимог Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», Закону України «Про виконавче провадження», постанови КМУ від 22 серпня 2007 року №1064 «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян», отримала відмову. Крім того, орган реєстрації відмовив з посиланням на вимоги ст. 18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг, щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», що виключало можливість встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Таким чином, судове рішення не виконано, а інакшим шляхом встановити факт зміни прізвищ ОСОБА_9 на ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на ОСОБА_10 не є можливим без встановлення юридичного факту судом.
Вважає, що спір про право відсутній, зважаючи на його вирішення рішенням Ірпінським міським судом Київської області в справі №367/6413/16-ц.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 15 квітня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду, представниця ОСОБА_1 - адвокатка Радченко-Онатій Наталія Миколаївна 14 травня 2025 року через систему Електронний суд подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 15 квітня 2025 року та задовольнити заяву заявників про встановлення факту, що має юридичне значення.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції постановляючи оскаржувану ухвалу, позбавив її права на доступ до правосуддя та судовий захист, оскільки виконати судове рішення неможливо без підтвердження факту, про який вони просили у заяві, звертаючись до суду.
Суд не врахував, що орган реєстрації під час виконання судового рішення відмовив з посиланням на вимоги ст. 18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг», щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», що виключало можливість встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
На час прийняття рішення у справі №367/6413/16-ц позивачам не було відомо про зміну прізвищ ОСОБА_9 на ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на ОСОБА_10 .
Орган державної реєстрації, отримавши вказане рішення №367/6413/16-ц не міг його, в силу закону виконати, а тому, посилаючись на ст. 18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг» правомірно відмовив заявнику. Підстав для встановлення судового контролю у зазначеному рішення немає, оскільки є законодавчі обмеження для органу виконання судового рішення.
Одночасно суд повідомлявся про відмову Ірпінського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), з посиланням на вимоги Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» (конфіденційна інформація, яка не підлягає розголошенню) щодо підтвердження факту зміни прізвищ ОСОБА_9 на ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на ОСОБА_10 .
Суд не зважив не те, що у заявників відсутні інші законні можливості для реалізації рішення суду, яке, як наголосив сам суд, є обов'язковим до виконання. Відповідальність, в силу чинності закону, який забороняє орган реєстрації вчиняти дії у разі суперечності відомостей, не буде наступати, а рішення суду не буде виконаним. Тому для можливості його виконання, заявники звернулися до суду, з метою реалізації рішення суду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 червня 2025 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представницею - адвокаткою Радченко - Онатій Наталією Миколаївною на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 15 квітня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , заінтересовані особи: Ірпінська міська рада Київської області, Ірпінський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про встановлення факту, що має юридичне значення, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 липня 2025 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.
У судовому засіданні представниця ОСОБА_1 - адвокатка Радченко-Онатій Наталія Миколаївна вимоги апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлені про місце, час і дату розгляду справи в апеляційній інстанції, заяв та клопотань щодо відкладення розгляду справи не надходило, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши думку учасниці справи, яка прибула у судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
На переконання колегії суддів, оскаржувана ухвала означеним вище вимогам відповідає.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції вважав, що встановлення судом факту зміни прізвищ заінтересованими особами не породжує для заявника юридичних наслідків, тобто від встановлення вказаних фактів не буде залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника.
Колегія суддів повною мірою погоджується з такими висновками суду першої інстанції з нижченаведених мотивів.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
На переконання колегії суддів, оскаржувана ухвала означеним вище вимогам відповідає.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Згідно з частиною другою статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Суд вправі встановлювати лише такі факти, які за своїми ознаками є юридичними фактами, тобто такими, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності певних прав.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі №560/17953/21 зазначено, що існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
За обставинами цієї справи заявниця просила встановити факт зміни прізвищ ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у зв'язку з укладенням ними шлюбів.
Однак, як правильно вказав місцевий суд, встановлення факту зміни прізвищ вказаними особами не породжує для заявників юридичних наслідків, тобто від встановлення вказаних фактів не буде залежати виникнення, зміна або припинення їх особистих чи майнових прав.
За змістом поданої заяви факт, який просять встановити заявники можливо встановити у позасудовому порядку, однак вони в силу приписів законодавства, а не об'єктивної неможливості, невзмозі цього зробити та виконати рішення суду, ухвалене на їх користь.
Тобто, фактично метою звернення заявників до суду є отримання інформації/ документу про зміну прізвищ заінтересованими особами (акту цивільного законодавства з органів РАЦСу), а не встановлення саме юридичного факту.
Апеляційний суд зауважує, що інститут окремого провадження передбачено законодавцем для встановлення юридичних фактів, які не можна встановити у позасудовому порядку, тобто у такій категорії справ має бути відсутній альтернативний порядок виникнення, зміни або припинення прав особи.
При цьому, посилання апелянта на те, що місцевий суд позбавив її права на доступ до правосуддя та судовий захист колегія суддів відхиляє, адже заявники мають право оскаржити дії/ рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області. Посилання апелянта на вичерпання позасудових засобів врегулювання не відповідає дійсності, оскільки відповідно до листа Міністерства юстиції України від 04 березня 2025 року порушене питання щодо реєстрації/ зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб не відноситься до його компенсації, а виконавчі комітети міністерству не підпорядковуються.
Інші доводи апеляційної скарги також не дають правових підстав для встановлення порушення норм процесуального права судом першої інстанції, а зводяться лише до не згоди із судовим рішенням і тлумачення норм права на розсуд апелянта.
Ухвалюючи судове рішення, крім іншого, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Таким чином, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, порушення судом норм процесуального права при його постановленні, на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи і спростовуються наявними у справі доказами.
Згідно ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу, а судове рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала не підлягає скасуванню, як така, що постановлена з додержанням вимог закону.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подану представницею - адвокаткою Радченко - Онатій Наталією Миколаївною - залишити без задоволення.
Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 15 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 01 жовтня 2025 року.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова