Справа № 757/14089/24-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/11070/2025
24 вересня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання Гладкої І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Горобей Руслани Геннадіївни в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРФІНСТАНДАРТ» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 18 лютого 2025 року у складі судді Ільєвої Т.Г.,
у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРФІНСТАНДАРТ» до ОСОБА_1 , треті особи: Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про зняття із зареєстрованого місця проживання,-
У березні 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «УКРФІНСТАНДАРТ» звернулося у суд із позовом до ОСОБА_1 , у якому просило зняти із зареєстрованого місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Позов обґрунтовано тим, що 19 вересня 2006 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «УКРСИББАНК», та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання споживчого кредиту №11042644000.
Разом з цим, відповідач не виконав своїх зобов'язань внаслідок чого в останнього виникла заборгованість, а тому рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2017 року було ухвалено рішення про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Також відповідач, окрім прострочення своїх зобов'язань за згаданим Кредитним договором в грошовому еквіваленті, також порушив прийняті на себе зобов'язання за Договором іпотеки, зареєстрував фізичних осіб у житловому приміщенні.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 18 лютого 2025 року в задоволенні позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «УКРФІНСТАНДАРТ» відмовлено.
В апеляційній скарзі адвокат Горобей Р.Г. в інтересах ТОВ «Фінансова компанія «УКРФІНСТАНДАРТ» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позов. Вирішити питання судових витрат.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що на момент укладення Договору іпотеки, в квартирі були відсутні зареєстровані неповнолітні діти. Неповнолітні діти були зареєстровані в квартирі, лише після виникнення простроченої заборгованості за Кредитним договором щоб уникнути відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту та перешкодити кредитора задовольнити свої вимоги за рахунок нерухомого майна яке було передане в іпотеку.
Скаржник вказує, що огляд житлового приміщення за адресою : АДРЕСА_1 не проводився, та відсутні будь-які докази які б могли підтвердити факт реального проживання неповнолітнього ОСОБА_1 в вищевказаній квартирі, а тому висновок Службою у справах дітей та сім'ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації надано без будь яких доказів які б підтверджували факт порушення прав неповнолітніх дітей.
Крім того, судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не були враховані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 361/4481/19 від 22 березня 2023 року.
Посилається на те, що реєстрація місця проживання з порушеннями вимог закону та договору іпотеки неповнолітньої дитини іпотекодавця у житловому приміщенні, яке є предметом іпотеки, не може використовуватися учасниками цивільного обороту з метою уникнення звернення стягнення на предмет іпотеки та подальшого його продажу для погашення боргу.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце його розгляду повідомлялися належно. Від ТОВ «Фінансова компанія «УКРФІНСТАНДАРТ» надійшла заява про розгляд справи без участі його представника.
У зв'язку з чим та з урахуванням положень ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності її учасників.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Зі справи вбачається, що 19 вересня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту №11042644000, згідно якого АТ «УКРСИББАНК» зобов'язався надати відповідачеві грошові кошти в іноземній валюті 76200 дол. США
Того ж дня, в забезпечення виконання прийнятих на себе зобов'язань за згаданим кредитним договором ОСОБА_1 передав в іпотеку АТ «УКРСИББАНК» двокімнатну квартиру, за адресою : АДРЕСА_1 за Договором іпотеки №22342 (а.с. 12-13).
Рішенням Печерський районний суд міста Києва від 10 жовтня 2017 року у справі № 757/62551/16-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь АТ «УКРСИББАНК» заборгованість за кредитним договором у розмірі 71 136,14 дол. США та пеню у розмірі 12 462 грн 59 коп.
03 лютого 2022 року між АТ «УКРСИББАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРФІНСТАНДАРТ» був укладений Договір факторингу № 03/02/1/2022 (а.с. 5-7).
10 лютого 2022 року між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «ФК «УКРФІНСТАНДАРТ» був укладений Договір відступлення прав вимоги за Договором іпотеки №22342, від 19 вересня 2006 року (а.с. 14).
Відтак, з 10 лютого 2022 року ТОВ «ФК «УКРФІНСТАНДАРТ» набув прав зокрема й укласти договір купівлі-продажу заставленої двокімнатної квартири в порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку».
Так, згідно пункту 2.4.9. Договору іпотеки ОСОБА_1 прийняв на себе зобов'язання не надавати дозвіл на реєстрацію в житлових приміщеннях, що складають предмет іпотеки, фізичних та юридичних осіб без згоди Іпотекодержателя.
Разом з тим, згідно відповіді Печерської районної в місті Києві державної адміністрації № 105/01-3250/1 від 10 липня 2023 року за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 - з 09 листопада 2006 року, ОСОБА_4 - з 29 листопада 2007 року, ОСОБА_2 - з 26 серпня 2008 року, ОСОБА_3 - з 23 листопада 2013 року (а.с. 15-16).
Згідно відповіді АТ «УКРСИББАНК» від 20 грудня 2023 року за № 22-12/1236 відповідач не звертався до АТ «УКРСИББАНК» щодо погодження реєстрації місця проживання вищезазначених фізичних осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а АТ «УКРСИББАНК» не надавав відповідачеві своєї згоди на реєстрацію їх місця проживання (а.с. 17).
15 грудня 2023 року позивач направив в адресу відповідача вимогу щодо зняття ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , із зареєстрованого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 на протягі 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання цієї вимоги (а.с. 18).
05 лютого 2024 року, позивач звернувся до приватного нотаріуса КМНО Кулікової Я.В. з документами щодо посвідчення договору купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який має укладатися між позивачем та ТОВ «Інвест Актив Капітал» в порядку передбаченому ст. 38 Закону України «Про іпотеку», за результатами яких приватним нотаріусом відмовлено у вчиненні нотаріальної дії в зв'язку з тим, що за згаданою адресою зареєстрована неповнолітня дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач зазначає, що вселення й реєстрація місця проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у спірне іпотечне житлове приміщення було здійснено відповідачем всупереч вимогам договору іпотеки та прямій забороні, що міститься у Законі України «Про іпотеку», після укладення Договору іпотеки без дозволу іпотекодержателя.
Реєстрація місця проживання відбулась з порушеннями вимог закону та договору іпотеки неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у житловому приміщенні, який є предметом іпотеки, фактично використовується відповідачем з метою уникнення звернення стягнення позивачем на предмет іпотеки та подальшого його продажу для погашення боргу відповідача.
Вирішуючи спір, районний суд не вбачав підстав до його задоволення.
З указаним погоджується й апеляційний суд.
Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Частиною 4 статті 9 ЖК України передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Реєстрація місця проживання є похідним правом від права користування житлом, а тому зняти особу з реєстрації за місцем проживання можна лише за умови втрати нею права користування цим житлом чи у зв'язку з її виселенням (добровільно чи у примусовому порядку).
Статтею 317 ЦК України встановлено, що власникові належить право володіння, користування і розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Згідно з статтею 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме порушене право та з яких підстав.
Водночас відповідно до статті 7 Закону України від 11 грудня 2003 року "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Таким чином, як випливає із вказаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.
Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.
У зв'язку із цим, відповідно до статті 16 ЦК України вимоги про зняття особи з реєстрації за місцем проживання можливе лише при вирішенні спору про житлові права.
У постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 520/5442/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вирішення вимог про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом зняття осіб з реєстрації місця проживання залежить (є похідним) від вирішення спору щодо права власності на квартиру.
Аналогічний висновок міститься і в постановах Верховного Суду від 14 травня 2020 року у справі № 336/1773/17, від 24 лютого 2021 року у справі № 759/20627/18, від 07 квітня 2023 року у справі № 183/4167/20, від 11 травня 2023 року у справі № 718/373/22.
Крім того, відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 року у справі № 6-57цс11, вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК України).
Згідно ч. 4.ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на викладене, заявлена у цій справі вимога про зняття з реєстраційного обліку місця проживання ОСОБА_2 у спірній квартирі не може бути задоволена у розумінні статті 16 ЦК України, оскільки поняття "зняття з реєстрації" нерозривно пов'язане з поняттям "житлові права" (право власності на житлове приміщення, право користування житловим приміщенням, визнання особи такою, що втратила таке користування, виселення із займаного приміщення та інше), вимог про що позивачем не заявлено.
Отже, вимога про зняття з реєстрації місця проживання не є належним способом захисту порушеного права іпотекодержателя.
З огляду на наведене колегія приходить до висновку, що рішенням суду першої інстанції обґрунтовано зроблено висновок про відсутність правових підстав до задоволення позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «УКРФІНСТАНДАРТ» про зняття з реєстраційного обліку місця проживання неповнолітнього ОСОБА_2 , проте помилково відмовлено у позові за необґрунтованістю, а не у зв'язку з неефективним способом захисту.
Тому в цій частині мотиви прийнятого рішення підлягають виправленню.
Разом з тим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, які впливають на законність ухваленого по справі рішення.
Колегія суддів вважає, що рішення районним судом ухвалено з додержанням вимог закону й підстав для його скасування не встановлено.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Горобей Руслани Геннадіївни в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРФІНСТАНДАРТ» залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 18 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 30 вересня 2025 року.
Суддя-доповідач:
Судді: