10 вересня 2025 року м. Київ
Справа №369/4754/24
Апеляційне провадження №22-ц/824/11098/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В.
за участю секретаря Липченко О.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області, ухваленого під головуванням судді Скрипник О.Г., присяжних: Мунтяну Ю.В., Дмитришен А.П. 08 квітня 2025 року в м. Києві, дата складення повного тексту рішення не зазначена, у справі за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересовані особи: виконавчий комітет Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, Пуща-Водицький психоневрологічний інтернат про звільнення від повноважень опікуна недієздатної особи та призначення опікуна,
У березні 2024 заявники звернулись до суду із вказаною вище заявою, в якій просили:
- звільнити ОСОБА_1 від повноважень опікуна над недієздатним ОСОБА_3 ;
- призначити ОСОБА_2 опікуном над недієздатним ОСОБА_3 ;
- в порядку підготовки справи до розгляду витребувати у Виконавчому комітеті Вишневої міської ради Бучанського району Київської області подання щодо призначення опікуна.
В обґрунтування своїх вимог заявники вказували, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок психічного захворювання є інвалідом першої групи з дитинства, постійно знаходиться в Пуща-Водицькому психоневрологічному інтернаті та визнаний недієздатним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2010 року.
Заявник ОСОБА_1 була призначена опікуном над недієздатним ОСОБА_3 рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 червня 2011 року. Проте наразі заявник ОСОБА_1 є особою похилого віку, страждає різними захворюваннями, ледве пересувається, тому не може здійснювати функції опікуна. А тому заявник ОСОБА_1 просить звільнити її від повноважень опікуна та призначити опікуном над недієздатним ОСОБА_3 його рідного брата - заявника ОСОБА_2 , оскільки інших осіб, які могли б замінити її, як опікуна немає.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 квітня 2025 року заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звільнення від повноважень опікуна недієздатної особи та призначення опікуна - залишено без задоволення.
Рішення суду мотивовано тим, що заявником не надано жодного доказу на підтвердження передбачених законом підстав для звільнення ОСОБА_1 від обов'язків опікуна недієздатного ОСОБА_3 , а також не зазначено обставини, що могли б бути підставою для звільнення особи від повноважень опікуна та призначення опікуном ОСОБА_2 замість ОСОБА_1 ..
Також суд вказав на те, що конституційний обов'язок оборони незалежності та територіальної цілісності України, має перевагу над бажанням заінтересованої особи бути опікуном особи, яка є недієздатною з дитинства та з 1998 року постійно проживає у Пуща-Водицькому психоневрологічному інтернаті.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що заява є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Не погодилися із зазначеним судовим рішенням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ними подано апеляційну скаргу, в якій вони вказують на те, що рішення суду не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.
Зазначають, що твердження суду першої інстанції про те, що заявником не було надано належних та допустимих доказів на обґрунтування наявності обставин, що могли б бути підставою для звільнення призначеного судом опікуна ОСОБА_1 від обов'язків щодо недієздатного ОСОБА_3 , а також призначення замість неї іншого опікуна, не відповідає дійсності та спростовується доказами, які містяться в матеріалах справи, а саме похилим віком ОСОБА_1 та медичною документацією про її стан здоров'я, що в сукупності унеможливлює належне виконання нею обов'язків опікуна.
Також зазначають, що можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються не судом, а органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна. Тому за наявності висновку органу опіки та піклування про доцільність призначення опікуном певної особи суд зобов'язаний лише перевірити відповідність цього висновку вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, зокрема чи складений такий висновок на підставі документів, передбачених Правилами опіки та піклування.
Звертають увагу суду апеляційної інстанції, що при поданні заяви в порядку окремого провадження, ними було заявлено клопотання про витребування у Виконавчого комітету Вишневої міської ради Бучанського району Київської області подання про доцільність призначення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , новим опікуном над недієздатним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак, при відкритті провадження у справі та в ході розгляду справи суд проігнорував вимоги ст. 84 ЦПК України.
В подальшому представником ОСОБА_1 - адвокатом Прус Я.А. підготовлено та направлено адвокатський запит до Виконавчого комітету Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, як органу опіки та піклування Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, з метою отримання належним чином засвідчених копій документів, а саме рішення Виконавчого комітету Вишневої міської ради Бучанського району Київської області про доцільність призначення опікуном ОСОБА_2 над недієздатним ОСОБА_3 .
Виконавчим комітетом Вишневої міської ради Бучанського району Київської області з'ясовано, що станом на час розгляду справи в суді першої інстанції існувало рішення Виконавчого комітету Вишневої міської ради Бучанського району Київської області про доцільність призначення опікуном ОСОБА_2 №39/8 від 17 травня 2024 року, яким затверджено висновок опікунської ради при виконавчому комітеті Вишневої міської ради Бучанського району Київської області від 26 квітня 2024 року про доцільність призначення ОСОБА_2 над ОСОБА_3 та вирішено Опікунській раді при Виконавчому комітеті Вишневої міської ради Бучанського району Київської області звернутися з поданням до Києво-Святошинського районного суду Київської області щодо доцільності призначення ОСОБА_2 опікуном над його братом ОСОБА_3 .
Таким чином, в даній справі в порядку окремого провадження суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та порушив норми процесуального права, адже, суд не вжив заходів необхідних щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи в порядку розгляду окремого провадження відповідно до ст.294 ЦПК України та з урахуванням ст. 84 ЦПК України був зобов'язаний витребувати рішення Виконавчого комітету Вишневої міської ради Бучанського району Київської області та приймати своє рішення про відмову чи задоволення заявлених вимог лише за наявності відповідного висновку та подання органу опіки та піклування щодо доцільності/недоцільності призначення особи опікуном над недієздатною особою.
На підставі викладеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про звільнення від повноважень опікуна та призначення нового опікуна задовольнити в повному обсязі.
Учасники справи правом на надання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.
В судовому засіданні ОСОБА_2 та представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Прус Я.В. підтримали апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, просили про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення ного рішення про задоволення їх заяви.
Представник заінтересованої особи Пуща-Водицького психоневрологічного інтернату- Мальована В.А. підтримала апеляційну скаргу з підстав викладених у ній та просила про її задоволення, вказуючи на необхідність забезпечення прав особи, визнаної недієздатною.
Представник заінтересованої особи ОСОБА_3 - адвокат Тимошенко Н.М. в судовому засіданні 16 липня 2025 року також підтримала апеляційну скаргу з підстав викладених у ній та просила про її задоволення, вказуючи на необхідність забезпечення прав особи, визнаної недієздатною. Після оголошення перерви в судове засідання не з'явилась, причини неявки суду не повідомила.
Представник заінтересованої особи виконавчого комітету Вишневої міської ради Бучанського району Київської області в заяві від 06 серпня 2025 року просили розглянути справу без участі їх представника.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Судом апеляційної інстанції встановлені та підтверджуються матеріалами справи такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією її паспорту, виданого Києво-Святошинським РУГУ МВС України в Київській області 09 вересня 2010 року. /т.1 а.с.8-9/
ОСОБА_1 , згідно з медичною картою стаціонарного хворого та медичною документацією Комунального неприбуткового підприємства «Васильківська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Васильківського міської ради від 09 лютого 2024 року, від 24 вересня 2024 року, від 08 листопада 2024 року, від 29 квітня 2025 року, має встановлений діагноз: «ускладнений остеохондроз поперекового хребта; вертеброгенний поперековий радикуліт з люмбалгічним синдромом; не стабільність в сегменті L3-L4, L4-L5; стан після оперативного втручання (задній педоспонділодез 2016 р); стан після двобічної секторальної мастектомії (1996р). Неспроможність металоконструкцій ІХС. Атеросклеротичний кардіосклероз. АГ 2ст ризик 1». /т.а.с.15,48,96 т.2 а.с.69-72/
Крім того, згідно з висновком Державної установи «Інститут травматології та ортопедії» від 12 листопада 2024 року, ОСОБА_1 встановлений діагноз: «Деформуючий артроз таранно-човноподібного суглоба 3 ст. за Келлегер-Лоуренс правої стопи. Стан після видалення додаткової човноподібної кістки та рефіксації сухожилка заднього великогомілкового м'яза правої стопи (01.06.2020). Ригідна деформація першого пальця правої стопи, стан після хірургічного лікування, рецедив. Виражений больовий синдром.» /т.1 а.с.98/
ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження /т.1 а.с.11,21/
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю з дитинства та йому безстроково встановлена перша група, потребує постійного стороннього нагляду та допомоги, спостереження психіатра та крісло колісне, що підтверджується довідкою МСЕК № 770902 від 28 березня 2012 року. /т.1 а.с.14/
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходиться в Пуща-Водицькому психоневрологічному диспансері на повному державному забезпеченні з 08 травня 1998 року по теперішній час, що підтверджується довідкою Пуща-Водицького психоневрологічного диспансеру від 07 лютого 2024 року № 190. /т.1 а.с.13/
Згідно з Епікризом з медичної карти стаціонарного хворого Пуща-Водицького психоневрологічного інтернатуОСОБА_4 встановлений діагноз «Важка олігофренія». /т.1 а.с.166-167/
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2010 року у справі № 2-0-158/2010 ОСОБА_3 , проживаючого у Пуща-Водицькому психоневрологічному інтернаті визнано недієздатним. /т.1 а.с.23-24/
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 червня 2011 року у справі № 2-о-51/2011 призначено опікуном над ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його матір ОСОБА_1 . /т.1 а.с.25-27/
26 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Вишневської міської ради, в особі Управління соціального захисту, із заявою про звільнення її від обов'язків опікуна над недієздатним ОСОБА_3 , посилаючись на погіршення свого стану здоров'я. /т.1 а.с.17, т.2 а.с.36/
27 лютого 2024 року ОСОБА_2 звернувся до Вишневської міської ради, в особі Управління соціального захисту, із заявою про призначення його опікуном на недієздатним ОСОБА_3 /т.1 а.с.22, т.2 а.с.27/
Згідно з Актом про обстеження житлово-побутових умов, складеним посадовими особами Управління соціального захисту ОСОБА_2 створені умови для проживання хворого. /т.1 а.с.56/
До апеляційної скарги заявниками долучено:
- Рішення Виконавчого комітету Вишневої міської ради Бучанського району Київської області від 17 травня 2024 року, згідно з яким затверджений висновок опікунської ради при Виконавчому комітеті Вишневої міської ради Бучанського району Київської області від 26 квітня 2024 року про доцільність призначення ОСОБА_2 опікуном над ОСОБА_3 /т.2 а.с.18-19/;
- Висновок опікунської ради при Виконавчому комітеті Вишневої міської ради Бучанського району Київської області від 26 квітня 2024 року, з якого вбачається, що опікунською радою проведено дослідження обставин щодо встановлення опіки над недієздатним ОСОБА_3 , у зв'язку з поданням заяви про звільнення від обов'язків опікуна ОСОБА_1 , та відповідно до якого рада визнала доцільним призначення ОСОБА_2 опікуном над недієздатним ОСОБА_3 /т.2 а.с.20-21/;
- Подання опікунської ради при Виконавчому комітеті Вишневої міської ради Бучанського району Київської області до Києво-Святошинського районного суду Київської області про доцільність призначення ОСОБА_2 опікуном над недієздатним ОСОБА_3 у разі задоволення заяви ОСОБА_1 у справі №369/4754/24 /т.2 а.с.22-23/;
- Висновок про стан здоров'я ОСОБА_2 від 23 лютого 2024 року, згідно з яким він є соматично здоровим /т.2 а.с.33,82/;
- Відомості про відсутність судимості ОСОБА_2 /т.2 а.с.34/;
- Заява ОСОБА_5 про згоду на призначення його сина ОСОБА_2 опікуном на недієздатним його сином ОСОБА_3 . /т.2 а.с.47/
Відповідно до ст. 41 УК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
Згідно зі ст. 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Відповідно до ст. 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.
У ч.1 ст.60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (ч. 1 ст. 300 ЦК України).
Відповідно до ст. 62 ЦК України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.
У ч.ч. 2-5 ст. 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
Згідно зі ст. 64 ЦК України опікуном або піклувальником не може бути фізична особа: 1) яка позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені; 2) поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки або піклування.
Опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням (ч. 1 ст. 67 ЦК України).
Відповідно до ст. 75 ЦК України суд, якщо він призначив опікуна чи піклувальника, або орган опіки та піклування за заявою особи звільняє її від повноважень опікуна або піклувальника. Ця заява розглядається судом або органом опіки та піклування протягом одного місяця.
Особа виконує повноваження опікуна або піклувальника до винесення рішення про звільнення її від повноважень опікуна або піклувальника чи до закінчення місячного строку від дня подання заяви, якщо вона не була розглянута протягом цього строку.
Суд, якщо він призначив піклувальника, або орган опіки та піклування може звільнити піклувальника від його повноважень за заявою особи, над якою встановлено піклування.
За заявою органу опіки та піклування суд може звільнити особу від повноважень опікуна або піклувальника у разі невиконання нею своїх обов'язків, порушення прав підопічного, а також у разі поміщення підопічного до навчального закладу, закладу охорони здоров'я або закладу соціального захисту.
Правила опіки та піклування, затверджені Наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року №34/166/131/88 визначають такі положення.
Пунктом 3.1. Правил опіки та піклування визначено, що для безпосереднього здійснення опіки та піклування органами опіки та піклування призначається опікун чи піклувальник. При призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов'язки, стосунки між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб.
Згідно з п.5.1. Правил опіки та піклування опікуни та піклувальники на їх прохання можуть бути звільнені від виконання своїх обов'язків, якщо орган опіки та піклування за місцем проживання підопічного визнає, що дане прохання викликане поважною причиною.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд із прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначає, що у пункті 1 статті 6 Конвенції закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див., mutatis mutandis, рішення ЄСПЛ від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).
ЄСПЛ, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Основними принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд, які стосуються як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур.
У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на доступ до суду не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Проте встановлені обмеження не повинні обмежувати доступ, наданий особам, у такий спосіб або такою мірою, що підриватимуть саму суть цього права. Крім того, обмеження буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, та у разі відсутності розумного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення від 17 січня 2012 року у справі «Станев проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria), заява № 36760/06).
Реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» (Miragall Escolano and others v. Spain, заява № 38366/97) та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» (Perez de Rada Cavanilles v. Spain) ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.
Суд повинен реалізовувати своє основне завдання, а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів та заяв на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод. Формальний підхід суду до здійснення своїх повноважень на будь-якій стадії судового процесу може призвести до порушення права особи на справедливий судовий розгляд (див: постанову Верховного суду від 20 березня 2024 року у справі №638/5358/23).
У рішенні ЄСПЛ від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України» (Nataliya Mikhaylenko v. Ukraine, заява № 49069/11), у якій Суд наголосив на тому, що існування засобів юридичного захисту має бути достатньо визначеним як на практиці, так і в теорії, оскільки без цього їм бракуватиме належної доступності та ефективності. Відсутність можливості у недієздатної заявниці особисто звернутися із заявою до суду, з огляду на тривалість і серйозність обмеження, яке вплинуло на багато аспектів життя заявниці, у тому числі її приватне та сімейне життя, становило порушення її права на доступ до суду відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
В порядку визначеному ч.1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити учасникам справи їхні права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.
З метою з'ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.
Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
У постанові Верховного Суду від 08 січня 2024 року у справі № 753/1905/22 зроблено висновок про те, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка.
Верховний Суд у постанові від 20 березня 2024 року у справі № 638/5358/23 вказав на те, що законодавцем вказано саме про подання органу опіки і піклування, а не про звернення останнім до суду із відповідною заявою та не наведено обмежень щодо правового механізму отримання відповідного подання під час розгляду заяви у судовому порядку.
З наведених обставин справи вбачається, що судовим рішення від 13 жовтня 2010 року ОСОБА_3 визнано недієздатним, іншим судовим рішенням від 23 червня 2011 року ОСОБА_1 було призначено опікуном. Вказані судові рішення не містять визначених строків.
26 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернулась до органу опіки та піклування із заявою про звільнення її від обов'язків опікуна над недієздатним ОСОБА_3 , посилаючись на погіршення свого стану здоров'я. А 19 березня 2024 року нею подано заяву до суду у цій справі.
Виходячи з положень ст. 75 ЦК України якщо суд призначив опікуна, то і питання про звільнення, то і питання про звільнення від повноважень опікуна також вирішуються судом за заявою особи або піклувальника.
А отже ОСОБА_1 , як опікун, має право на звернення із заявою про звільнення її від обов'язків опікуна і така заява підлягає до розгляду суду, так як саме судом вона була призначена опікуном і наявність подання органу опіки та піклування для цього нормами цивільного законодавства не передбачена.
Положення ст.75 ЦК України не визначають переліку для суду підстав для звільнення від обов'язків опікуна за заявою останнього.
Проте у п.5.1. Правил опіки та піклування вказано, що опікуни на їх прохання можуть бути звільнені від виконання своїх обов'язків, якщо орган опіки та піклування за місцем проживання підопічного визнає, що дане прохання викликане поважною причиною.
Також слід звернути увагу на те, що п.3.1. Правил опіки та піклування передбачає наявність згоди особи на призначення її опікуном та можливості особи виконувати опікунські обов'язки.
Обставини, на які посилається заявник ОСОБА_1 в якості підстав для звільнення її від обов'язків опікуна, а саме досягнення пенсійного віку і погіршення стану здоров'я підтверджується матеріалами справи, які слід визнати поважними, а подання нею заяви про звільнення від обов'язків опікуна вказує на відсутність згоди.
Суд першої інстанції не надав оцінки доводам заявника ОСОБА_1 і обставинам на які вона посилалась, обмежившись висновком про відсутність доказів неможливості виконувати обов'язки. Проте аналіз норм чинного законодавства та сукупність вказаних заявником ОСОБА_1 обставин дає підстави для висновку про наявність правових підстав для звільнення ОСОБА_1 від обов'язків опікуна.
Вирішуючи питання про призначення опікуном ОСОБА_2 суд першої інстанції вказав на те, що вказане питання може бути вирішено за поданням органу опіки та піклування.
Як вже вказано вище, судова практика вказує на те, що законодавцем визначено про подання органу опіки і піклування, а не про звернення останнім до суду із відповідною заявою та не наведено обмежень щодо правового механізму отримання відповідного подання під час розгляду заяви у судовому порядку.
При зверненні до суду із заявою заявниками було заявлено клопотання про витребування від органу опіки та піклування подання та надані дані про їх звернення до цього органу, що передбачає здійснення певної перевірки.
В матеріалах справи відсутні дані про вирішення вказаного клопотання.
Проте виходячи з положень процесуального закону у справах окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити учасникам справи їхні права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи. Також у цій категорії зроблено виключення щодо застосування принципу змагального та меж судового розгляду.
А отже відсутність вирішення судом першої інстанції клопотання про витребування подання органу опіки та розгляд справи без відповідного подання у справі окремого провадження є порушенням вимог процесуального закону. У зв'язку і цим на підставі положень ст. 367 ЦПК України апеляційний суд приходить до висновку про можливість прийняття до розгляду поданих разом з апеляційною скаргою доказів, серед яких міститься подання органу опіки та піклування саме у цій справі та надані дані на підставі яких цим органом був зроблений висновок про доцільність призначення ОСОБА_2 опікуном.
Відмовляючи в задоволенні вимоги про встановлення опіки над недієздатною особою, суд першої інстанції керувався тим, що конституційний обов'язок боронити незалежність та територіальну цілісність України, має перевагу над бажанням заявника призовного віку бути опікуном недієздатної особи за обставин існування інших членів сім'ї, які можуть бути опікунами.
Колегія судів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки суд залишив поза увагою те, що обов'язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном. Тому за наявності висновку органу опіки та піклування про доцільність призначення опікуном певної особи суд зобов'язаний лише перевірити відповідність цього висновку вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, зокрема чи складений такий висновок на підставі документів, передбачених Правилами опіки та піклування.
Водночас сам собою факт можливої мобілізації для проходження особою військової служби не може слугувати підставою для відмови у призначенні її опікуном, оскільки законодавством України не запроваджено особливого порядку для встановлення опіки під час воєнного стану та не встановлено імперативної заборони щодо призначення особи, яка підлягає мобілізації опікуном над недієздатною фізичною особою.
Апеляційний суд вважає за доцільне зазначити, що положення цивільного законодавства передбачають обов'язкове призначення опікуна над недієздатною особою, і залишення особи, яка визнана недієздатною без призначеного опікуна призводить до унеможливлення реалізації такою особою будь-яких її прав, а отже відсутність опікуна над недієздатною особою є порушенням, перш за все, її прав, що є неприпустимим у соціальній і правовій державі, якою є Україна.
Розглянувши всі надані матеріали у справі, вислухавши думку учасників справи, які підтримали подання, апеляційний суд вважає наявними підстави для призначення ОСОБА_2 опікуном на недієздатним братом ОСОБА_3 , відносно якого не встановлений строк дії рішення про недієздатність. При цьому колегія суддів також враховує відсутність інших членів родини, які здатні здійснювати опіку над недієздатною особою і надали згоду на призначення їх опікуном.
Ураховуючи наведене, суд першої інстанції не виконав обов'язок щодо сприяння у здійсненні та охороні гарантованих державою прав недієздатної особи, а також щодо вжиття заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, не вжив заходів щодо отримання подання органу опіки та піклування про встановлення опіки над недієздатною фізичною особою, не надав належної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, не встановив необхідних для вирішення цієї справи обставин, зокрема, чи відповідає заявник критеріям, які не позбавляють його цього права, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення такого подання.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За наведених обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, суд першої інстанції не достатньо повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав їм неналежну правову оцінку, що дає підстави для його скасування та ухвалення нового судового рішення.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 квітня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересовані особи: виконавчий комітет Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, Пуща-Водицький психоневрологічний інтернат про звільнення від повноважень опікуна недієздатної особи та призначення опікуна - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_1 від обов'язків опікуна над недієздатним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Опікуном над недієздатним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 призначити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: О.В. Желепа
Н.В. Поліщук
Повний текст постанови складений 01 жовтня 2025 року.