10 вересня 2025 року м. Київ
Справа №758/9598/24
Апеляційне провадження №22-ц/824/12619/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В.
за участю секретаря Липченко О.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва, ухваленого під головуванням судді Якимець О.І. 24 квітня 2025 року в м. Київ, повний текст рішення складений 05 травня 2025 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав,
У серпні 2024 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вищевказаним позовом, в якому просила позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та та малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що з 04 серпня 2012 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірваний 16 березня 2017 року рішенням Подільського районного суду м. Києва. У період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі у них народилося двоє доньок - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розірвання шлюбу, малолітні діти залишилися проживати із матір'ю.
15 червня 2021 року позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 , у період перебування в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 , у позивачки ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася третя дитина.
З червня 2021 року позивач постійно проживає разом з чоловіком ОСОБА_6 та трьома малолітніми дітьми за адресою: АДРЕСА_1 , за зареєстрованим місцем проживання чоловіка позивачки ОСОБА_6 .. На даний час перебуває у відпустці по догляду за дитиною, повністю займається доглядом та утриманням дітей, матеріальним забезпеченням, а також забезпечує їх відпочинок та розвиток, піклується про їх духовний розвиток, стан їх здоров'я, відвідує з ними лікарів, цікавиться навчанням дітей, постійно відвідує батьківські збори, спілкується з вчителями, розвиває дітей, водить їх на додаткові заняття.
Відповідач з лютого 2022 року виїхав за межі України, проживає та працює у Польщі, не займається вихованням дітей, не цікавиться їх життям, здоров'ям, не приймає участі в їх шкільному житті, не надає матеріальну допомогу на утримання дітей, не бере участі у духовному та фізичному розвитку дітей, тобто фактично самоусунувся від своїх батьківських обов'язків з виховання. Оскільки відповідач свідомо самоусунуся від виконання своїх обов'язків з виховання дітей, які залишилися проживати з матір'ю, можливість налагодження стосунків між батьком та дочками наразі втрачена, просить позбавити відповідача батьківських прав.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 24 квітня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав - залишено без задоволення.
Рішення суду мотивовано тим, що у даному випадку судом не встановлено виключних обставин, які свідчили б про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Не погодилась із вищезазначеним судовим рішенням позивач, її представником подано апеляційну скаргу, в якій зазначається про незаконність рішення, як такого, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права за неповного з'ясування обставин справи. Вказує на те, що судом не надано оцінку доводам позивача щодо участі батька у вихованні дітей у період його перебування в Україні. Судом не враховано те, що активну позицію щодо участі у вихованні дітей відповідач зайняв лише після звернення позивача до суду з позовом.
Судом першої інстанції не взято до уваги письмові докази, надані стороною позивача, а також не враховано покази свідків, які були допитані в судовому засіданні, чи мотиви їх відхилення. Так, суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що позивач виключно власними силами забезпечує здобуття освіти, та дбає про духовний, фізичний і моральний розвиток дітей. Відповідач з усіх своїх обов'язків виконує лише обов'язок матеріального утримання дітей (6400,00 грн на двох дітей) та спілкування з дітьми (періодичні повідомлення та телефонні дзвінки). Вказані дії відповідача свідчать про те, що він не виконує обов'язку із забезпечення власним дітям гідного рівня життя і розвитку у безпечному та сталому середовищі.
Представник позивача також зазначає, що посилання відповідача на те, що він не приймав активну участь у житті дітей, оскільки це не подобалось новому чоловіку позивача, а він не хотів конфліктів, є безпідставними, так як відповідачем понад 7 років не було вчинено жодних дій щодо встановлення порядку побачень з дітьми, усунення перешкод у спілкуванні з боку матері, хоча він не був позбавлений такого права.
Представник позивача також вказує на те, що висновки, викладені в рішенні суду, не відповідають обставинам справи, оскільки суд на власний розсуд трактує висновок Органу опіки та піклування, в результаті чого приходить до висновку про його неповноту. Однак, вказаний висновок був наданий з урахуванням як позиції позивача, так і відповідача, в інтересах малолітніх дітей. Під час надання висновку було враховано всі обставини справи, як письмові так і усні пояснення відповідача, а також дітей.
Суд першої інстанції не навів будь яких розумних аргументів з приводу неврахування думки дітей, що була ними послідовно висловлена на засіданні Органу опіки та піклування та на засіданні суду при розгляді даної справи.
На підставі викладеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача вказує на те, що апеляційна скарга подана позивачем є безпідставною, необґрунтованою та такою, що не відповідає дійсним обставинам справи, а рішення суду першої інстанції є законним та ухваленим з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права. Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення було досліджено всі наявні в матеріалах справи докази, детально описано показання кожного свідка, заслухано та описано пояснення сторін, що і призвело до винесення законного та обгрунтованого рішення суду, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. На підставі викладеного, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В судовому засіданні представники позивача - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 підтримали апеляційну скаргу з підстав викладених у ній та просили її задовольнити.
Представник відповідача - ОСОБА_9 заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги та просила про залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації свого представника в судове засідання не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, а тому колегія суддів керуючись положеннями ч.2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе розглянути справу за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів виходить з такого.
Судом встановлено, що ОСОБА_10 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 04 серпня 2012 року, який був розірваний рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 16 березня 2017 року у справі № 758/16092/16. Після розірвання шлюбу ОСОБА_10 відновлено дошлюбне прізвище ОСОБА_11 /т.1 а.с.23-24/
ОСОБА_10 та ОСОБА_2 є батьками:
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 від 16 квітня 2013 року /т.1 а.с.12/
- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 від 10 грудня 2014 року. /т.1 а.с.10/
Матеріали справи також містять копію експертного дослідження про біологічне батьківство ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , де вірогідність батьківства визначена 99,99 %. /т.2 а.с.104/
15 червня 2021 року ОСОБА_11 зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 , внаслідок чого ОСОБА_11 змінила прізвище на ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_3 від 15 червня 2021 року. /т.1 а.с.15/
ОСОБА_1 є також матір'ю ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . /т.1 а.с.17/
З червня 2021 року позивач постійно проживає разом з чоловіком ОСОБА_6 та трьома малолітніми дітьми за адресою: АДРЕСА_1 , за зареєстрованим місцем проживання чоловіка позивачки ОСОБА_6 .
З листа Гімназії «Троєщина» ІІ-ІІІ ступенів Деснянського району м. Києва № 190 від 08 липня 2024 року вбачається, що ОСОБА_4 навчається у 6 класі Гімназії «Троєщина» ІІ-ІІІ ступенів Деснянського району м. Києва з 01 вересня 2023 року. За цей час батько дитини ОСОБА_2 жодного разу не цікавився процесами навчання своєї дочки та опануванням нею навчально-виховного курсу (не відвідував батьківські збори, не брав участі у громадському житті класу дочки та гімназії в цілому, не телефонував класному керівникові або іншим вчителям з приводу успішності своєї дочки). /т.1 а.с.14/
З листа початкової школи «Усмішка» Деснянського району м. Києва від 10 липня 2024 року № 62 вбачається, що ОСОБА_5 є ученицею 4 класу Початкової школи «Усмішка» Деснянського району м. Києва з 07 вересня 2023 року. За період перебування дитини в закладі освіти процесом навчання та опанування нею освітніх програм займається мати ОСОБА_1 , яка відповідально ставиться до виховання дочки, відвідує відкриті уроки, в рамках проведення освітніх декад. Батько дитини ОСОБА_2 не цікавиться навчанням доньки протягом навчання в закладі освіти, жодного разу не відвідував заклад, не телефонував класному керівникові чи вчителям-предметникам, щоб дізнатися про навчальні успіхи доньки в навчальній школі. /т.1 а.с.16/
Згідно з відповіді КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Деснянського району м. Києва від 08 липня 2024 року № 891, супроводжує дітей до лікаря виключно мама; батько не відвідував педіатра ОСОБА_13 з дітьми і не контактував з нею; батько жодного разу не відвідував медичний заклад за час перебування дітей на обліку та не цікавився їх станом здоров'я. /т.1 а.с.13/
Згідно відповіді освітнього центру FUNZONE від 12 липня 2024 року на адвокатський запит від 28 червня 2024 року, всіма питаннями щодо влаштування, відвідування, оплати послуг шахового гуртка для ОСОБА_4 та ОСОБА_5 займається їх мати ОСОБА_1 , яка регулярно супроводжує дівчат на заняття, постійно цікавиться їх успіхами, піклується про виконання домашнього завдання і про можливості прийняти участь в шахових змаганнях задля прогресу дівчат в даному виді спорту. Щомісячну плату за заняття ОСОБА_14 і ОСОБА_15 вносить виключно мати; батько жодного разу не відвідував освітній простір - не задля цікавості успіхами донечок, не задля іншої мети. /т.1 а.с.22/
Відповідач ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 07 липня 2002 року по 07 березня 2024 року. /т.1 а.с.45/
Матеріали справи містять копію електронної переписки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , з якої вбачається обговорення ними питань щодо утримання та виховання дітей у період 2019 - 2024 роки. А також листування ОСОБА_2 з доньками ОСОБА_14 та ОСОБА_15 за 2022-2023 роки, з якої вбачається обговорення ними звичайних сімейних питань, обмін світлинами, телефонні розмови. /т.1 а.с.92-196, т.2 а.с.55-57,109-214/
Також в матеріалах справи наявні копії платіжних інструкцій про здійснення ОСОБА_2 переказів на банківський рахунок ОСОБА_1 щомісячно починаючи з квітня 2017 року до жовтня 2024 року. /т.1 а.с.197-250, т.2 а.с.1-38/
Згідно відомостей з Державної прикордонної служби України ОСОБА_16 20 лютого 2022 року перетнув державний кордон України у пункті пропуску Бориспіль, підстава документ НОМЕР_4 напрямок Київ- ОСОБА_17 /т.2 а.с.48,49/
Відповідно до висновку Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 20 листопада 2024 року № 102-4965, більшістю голосів членів комісії з питань захисту прав дитини Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації було рекомендовано органу опіки та піклування надати до суду висновок про доцільність позбавлення батьківських прав батька, ОСОБА_2 , стосовно малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У висновку вказано, що на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації були присутні мати дітей, ОСОБА_1 , батько дітей, ОСОБА_2 (шляхом відеозв'язку), представник батька адвокат - Нищенко Світлана Іванівна, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зокрема, на засіданні комісії 17 жовтня 2024 року ОСОБА_1 , повідомила, що позовні вимоги щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 підтримує та просила надати висновок до суду про доцільність позбавлення батьківських прав батька. Зазначила, що не забороняє батькові спілкуватися з дітьми. Батько підтримує зв'язок зі старшою донькою ОСОБА_14 . Батько спілкується з дітьми не часто, в основному через месенджер «Телеграм». Батько добровільно сплачує кошти на утримання дітей.
ОСОБА_2 (шляхом відеозв'язку), на засіданні комісії 17 жовтня 2024 року зазначив, що заперечує щодо позбавлення його батьківських прав, вважає позов не справедливим по відношенню до нього та дітей. З дітьми спілкується постійно по відеозв'язку. До початку повномасштабного вторгнення та поширення коронавірусної хвороби приїздив до України та ходив з дітьми в цирк і на вистави. Не звертався до суду з заявою про встановлення графіку участі у вихованні та спілкуванні з дітьми. Коли був в Україні, то постійно бачився та спілкувався з дітьми. Мама раніше не чинила йому перешкод у спілкуванні з дітьми, а наразі скоротилося спілкування. 3 матір'ю не вирішували питання перебування дітей з ним, вважає, що мати не дозволить дітям поїхати до нього. Гроші на утримання дітей добровільно відправляє матері.
Малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначила, що батько поїхав до Польщі, і вона давно з ним не спілкувалася, оскільки образилась. Зазначила, що до того, як батько виїхав за кордон, то спілкувалися не часто, в основному спілкування відбувається в телеграмі.
Малолітня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомила, що батько присилає кошти, хотіла б спілкуватися з батьком, після того, як він повернеться з Польщі. /т.2 а.с.240-244/
Судом першої інстанції, за участю психолога Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації без присутності сторін та їхніх представників, заслухано думку дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Діти повідомили, що на даний час проживають з матір'ю, молодшим братиком та ОСОБА_18 . Розповіли, що спілкувалися з батьком ОСОБА_19 через месенджер «Телеграм»; на разі не спілкуються, не мають достатньо часу; ходять до школи та відвідують онлайн гурток із шахів; на запитання чи хотіли би підтримувати спілкування із батьком, коли він повернеться в Україну молодша донька відповіла, що не бажає, старша донька ОСОБА_14 - відповідь на запитання не надала, відповіла, що не знає. Під час огляду спільних фотографій, які наявні у матеріалах справи, діти розповідали про ці події та ділилися позитивними враженнями.
Судом першої інстанції в якості свідка допитана ОСОБА_1 , а також свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , які вказували на обставини проживання дітей ОСОБА_14 та ОСОБА_15 разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_6 та фактичну відсутність участі у їх житті ОСОБА_2 .
В силу ч.3 ст.51 Конституції України, сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частинами 1,2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов'язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до ст.18 Конвенції, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (ч.2 ст.15 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
В порядку ч.ч. 4-6 ст.19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).
У справі «Ілля Ляпін проти Росії» ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз'єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зав'язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Верховний Суд з урахуванням практики ЄСПЛ неодноразово вказував на те, що тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 13 березня 2019 року в справі № 631/2406/15-ц , у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, у постанові від 12 травня 2021 року у справі № 689/551/20-ц.
Верховний Суд у постановах від 06 жовтня 2021 року у справі № 320/5094/19, від 22 листопада 2023 року у справі № 320/4384/18, від 07 березня 2024 року у справі №947/7448/22, від 24 квітня 2024 року у справі №726/433/23 наголошував, що особистісні непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки у рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків.
У постанові від 23 листопада 2020 року у справі № 725/4424/18 Верховний Суд також вказав на те, що правовий аналіз п.2 ч.1 ст. 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках, при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи, відмовити в позові про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків. Ухвалюючи таке рішення, суд має право вирішити питання про відібрання дитини у відповідача і передачу органам опіки та піклування (якщо цього потребують її інтереси), але не повинен визначати при цьому конкретний заклад.
У постанові від 22 листопада 2023 року у справі № 320/4384/18 Верховний Суд наголосив, що особисті непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки у рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків.
Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц, від 08 травня 2019 року у справі № 409/1865/17-ц, від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21.
У постанові Верховного Суду від 04 квітня 2024 року у справі № 553/449/20 зазначено, що «…сімейні відносини мають «складний» характер, і сім'я може переживати як найкращі, так й найгірші часи. Суду завжди складно зробити висновок про те, що сімейні стосунки неможливо врятувати, і тому суд має позбавляти батьків такого шансу тільки в тому разі, якщо вони становлять реальну загрозу для благополуччя дитини».
У постанові від 07 червня 2024 року у справі № 740/3478/23 Верховний Суд вказав на те, що позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
У постанові від 01 серпня 2024 року у справі № 366/52/21 Верховний Суд зазначив, що необґрунтоване та передчасне (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання одного з батьків до належного виконання своїх батьківських обов'язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини.
Аналогічний висновок наведений і в постанові Верховного Суду від 10 грудня 2024 року у справі № 686/2794/24.
А отже судова практика у цій категорії справ є усталеною.
Верховний Суд уже звертав увагу і на те, що думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки її думка не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу малолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї (постанови Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 705/3040/18, від 29 березня 2023 року у справі № 754/7526/21,від 26 квітня 2023 року у справі № 520/17217/13-ц, від 02 серпня 2023 року у справі № 707/1704/21).
За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 18 лютого 2021 року у справі № 645/920/19, від 07 лютого 2022 року у справі №759/3554/20, від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22).
З наведених обставин справи вбачається, що сторони у справі є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Діти проживають разом з матір'ю, яка вказує на те, що лише нею здійснюється виховання дітей, а батьком не здійснюється належне виховання та утримання дітей, він фактично самоусунувся від їх виконання. Поряд з цим з матеріалів справи вбачається, що матір'ю створена нова сім'я, і її чолов приділяє увагу її дітям, а тому, як вказали представники в судовому засіданні апеляційного суду, мати бажає цілісної сім'ї. Проте, та обставина, що на час розгляду справи вихованням та розвитком займається мати, не свідчить про те, що батько дитини не бажає брати участь в утриманні та вихованні дітей, тобто свідомо та умисно нехтує своїми батьківськими обов'язками.
Батько проживає окремо і поза межами України, що ускладнює його спілкування з дітьми, однак ним систематично вчиняються дії щодо спілкування з ними дистанційними засобами, здійснюється матеріальне забезпечення дітей. Твердження позивача, проте що його участь не в повній мірі забезпечує потреби дітей не приймаються до уваги суду, оскільки з матеріалів справи не вбачається наявність спору між батьками щодо розміру аліментів на утримання дітей.
У висновку органу опіки та піклування також не відображено повну інформацію стосовно з'ясування свідомого та винного ухилення батька від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей у розумінні ст. 164 СК України.
При цьому у висновку не наведено обставин, які свідчать про необхідність застосування такого заходу впливу до відповідача, мотивів, якими керувався орган опіки та піклування, психологічних характеристик дітей та батька, оцінки стосунків між ними, наявності виключних обставин, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками, чи наявності з його боку стабільної загрози для дітей, їх здоров'я та психічного розвитку.
З матеріалів справи вбачається активна позиція відповідача під час розгляду справи про позбавлення його батьківських прав, надання своїх пояснень та заперечень щодо доводів, викладених позивачем, що також свідчить про відсутність винного умислу та нехтування своїми батьківськими обов'язками щодо дітей.
Суд першої інстанції детально проаналізував висловлену дітьми думку щодо їх відносин з батьком і вказав на наявність певних розбіжностей і відсутності категоричного заперечення щодо їх спілкування з батьком.
Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню та оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв'язку. Наданий органом опіки та піклування висновок у цій справі ґрунтується лише на документах, наданих позивачем, такий висновок не містить будь-яких даних, які об'єктивно характеризують ОСОБА_2 , як особу, яка взагалі не здійснює своїх батьківських обов'язків, та не містить жодних відомостей щодо наявності виключних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які б свідчили про свідоме ухилення відповідача від виконання обов'язків із виховання дітей та його винну поведінку, заходи впливу які вживалися органом опіки та піклування. А отже не погодження суду першої інстанції з висновком органу опіки та піклування вбачається обґрунтованим, так як таке право суду передбачено положеннями ч. 6 ст. 19 СК України. Вказаний висновок суду першої та апеляційної інстанцій ґрунтується на правових позиціях викладених у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 10 листопада 2023 року у справі №401/1944/22, від 15 листопада 2023 року у справі №932/2483/21.
Враховуючи вищезазначене, позбавлення батьківських прав за встановлених судом обставин не буде ґрунтуватися на суттєвих і достатніх причинах у контексті прецедентної практики Європейського суду з прав людини.
Натомість необґрунтоване та передчасне (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов'язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини.
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49). Наявності таких обставин у цій справі не доведено.
З огляду на встановлені обставини справи щодо поведінки батька дітей, апеляційний суд зауважує, що відсутні підстави для застосування до відповідача крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення його батьківських прав.
Демократичне суспільство характеризується плюралізмом, терпимістю, широтою поглядів. Таким чином, держави мають позитивне зобов'язання із забезпечення процедурних гарантій від свавілля як умову обґрунтованості втручання в права, що захищаються статтею 8 Конвенції. Щоб втручання було визнано «необхідним у демократичному суспільстві», воно повинно бути обґрунтовано «гострою соціальною необхідністю». Причини, що наводяться внутрішніми судами для обґрунтування оскаржених заходів, повинні бути достатніми і стосуватися справи.
На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції вірно встановив відсутність подання позивачем належних, допустимих і достатніх доказів, ухилення відповідачем від виховання своїх дітей, його винної поведінки та свідомого нехтування ним своїми обов'язками. У зв'язку з цим апеляційний суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, як і гострої соціальної необхідності у цьому, тому такий захід впливу не є необхідним у демократичному суспільстві.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.
За наведених обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, суд першої інстанції достатньо повно та всебічно з'ясував обставини справи, врахував положення чинного законодавства та правові висновки наведені Верховним Судом у постановах, що є релевантними до спірних правовідносин, у зв'язку з чим дав належну правову оцінку спірним правовідносинам, що дає підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
В порядку ст. 141 ЦПК України, враховуючи відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції, підстави для компенсації відповідачеві понесених на стадії апеляційного перегляду справи судових витрат - відсутні.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 24 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: О.В. Желепа
Н.В. Поліщук
Повний текст постанови складений 02 жовтня 2025 року.