03 вересня 2025 року
справа № 752/1312/24
провадження № 22-ц/824/1597/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Сушко Л.П.
при секретарі: Яхно П.А.
учасники справи:
позивач - Державна служба України з безпеки на транспорті
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційні скарги представника Державної служби України з безпеки на транспорті - Самборського Владислава Олеговича на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 28 травня 2024 року та на додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 червня 2024 року, постановлено під головуванням судді Хоменко В.С., у справі за позовом Державної служби України з безпеки на транспорті до ОСОБА_1 про стягнення коштів середнього заробітку, отриманого без достатньої правової підстави, -
У січні 2024 року Державна служба України з безпеки на транспорті звернулася до суду із вказаним позовом, у якому просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь 242 883,38 грн середнього заробітку, отриманого без достатньої правової підстави.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідачем безпідставно отримано середній заробіток за період з 07.03.2022 року по 28.02.2023 року, оскільки останнього увільнено від роботи у зв'язку із зарахуванням до проходження служби у складі добровольчого формування із збереженням середньомісячної заробітної плати, однак, відсутні підтвердження про залучення ОСОБА_1 до виконання обов'язків у складі добровольчого формування Феодосіївської територіальної громади Обухівського району Київської області «Тероборона Феодосіївської громади» протягом 258 робочих днів.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 28 травня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду представник Державної служби України з безпеки на транспорті - Самборський Владислав Олегович звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про задоволення позову.
Вимоги обґрунтовані тим, що сам по собі контракт добровольця, без надання додаткових документів, не може слугувати належним доказом залучення добровольця до виконання завдання у складі ДВТГ в робочий час, оскільки доброволець може виконувати громадські обов'язки у вихідні дні, що в свою чергу не є підставою для виплати йому середнього заробітку. Саме командири ДВТГ мають здійснювати підтвердження виконання поставлених командиром завдань територіальної оборони у робочий час. Форма такого підтвердження не визначена законодавством, тож командир може здійснювати підтвердження будь-яким належним чином засвідченими документами, які в достатній мірі вказують на залучення добровольця до виконання завдання. Зазначає, що позивач неодноразово звертався до військової частини та ДФТГ з приводу отримання документів на підтвердження залучення відповідача до виконання обов'язків у складі ДВТГ. Відповідач усвідомлюючи, що докази на підтвердження залучення його до виконання обов'язків у робочий час відсутні, продовжував отримувати середній заробіток без достатньої правової підстави.Відповідач зловживав своїм становищем та продовжував отримувати середній заробіток, не будучи при цьому залученим до виконання завдавань у складі ДФТГ в робочий час.
Не погоджуючись із додатковим рішенням суду представник Державної служби України з безпеки на транспорті - Самборський Владислав Олегович звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить додаткове рішення суду скасувати, постановити нове про відмову в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
Вказав, що присуджуючи розмір судових витрат суд першої інстанції не врахував, що умови договору не враховують складність справи, обсяг доказів, кваліфікацію адвоката, затрачений час на складення процесуального документу, а лише фіксують суму, яка є необґрунтованою з огляду на розцінки на адвокатські послуги.
В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач мобілізувався та долучився до територіальної оборони в період часу з 07.03.2022 року по 28.02.2023 року та був відсутній на роботі з поважних причин, в зв'язку із чим, має право на гарантії, передбачені ч. 3 ст. 119 КЗпП України, тому правових підстав вважати, що виплата середнього заробітку за вказаний період набута відповідачем без достатніх правових підстав, немає, отже сума коштів, не підлягає поверненню на підставі ст. ст. 1212, 1215 ЦК України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що наказом позивача № 622-к від 17.05.2021 року ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Управління внутрішньої безпеки з 18.05.2021 року.
Відповідно до наказу № 711-К від 06.04.2022 року голови Державної служби України з безпеки на транспорті Є. Зборовського, увільнено від роботи відповідача з 07.03.2022 року, в зв'язку із зарахуванням до проходження служби у складі добровольчого формування Сил територіальної оборони Збройних Сил України під час особливого періоду зі збереженням місця роботи та середнього заробітку на період проходження служби у складі добровольчого формування на підставі довідки Добровольчого формування Феодосіївської територіальної громади Обухівського району Київської області «Тероборона Феодосіївської громади» від 01.04.2022 року № 001-381, контракту добровольця територіальної оброни Феодосіївської територіальної громади Обухівського району Київської області від 07.03.2022 року.
Контракт добровольця територіальної оборони формування Феодосіївської територіальної громади Обухівського району Київської області від 07.03.2022 року, укладений між командиром Добровольчого формування Феодосіївської територіальної громади Обухівського району Київської області «Тероборона Феодосіївської громади» та ОСОБА_1 , є строковим і укладається строком на три роки (п. 5 цього Контракту).
Згідно з листом вих. № 001-01 від 26.01.2023 року Добровольчого формування Феодосіївської територіальної громади « Тероборона Феодосіївської громади » щодо надання інформації про залучення ОСОБА_1 до виконання завдань добровольчого формування територіальної громади, за період перебування у членах добровольчого формування, вищезазначений доброволець добросовісно виконує свої завдання, накази командира добровольчого формування територіальної громади та бойові розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 та повідомлено про заборону надавати стороннім особам інформацію з обмеженим доступом, якою, в тому числі, є всі бойові розпорядження, які виконує Добровольче формування Феодосіївської територіальної громади .
Відповідно до листа Військової частини НОМЕР_1 № 153 від 27.01.2023 року, на виконання бойових розпоряджень військової частини, Добровольче формування Феодосіївської територіальної громади «Тероборона Феодосіївської громади» залучається до виконання завдань територіальної оборони на території Феодосіївської сільської територіальної громади з 15.10.2022 року по теперішній час. Повідомлено, що копії відповідних документів не можуть бути надані, оскільки містять в собі інформацію з обмеженим доступом.
Наказом позивача № 470-К від 28.04.2023 року звільнено ОСОБА_1 , начальника Управління внутрішньої безпеки із займаної посади 01.05.2023 року за власним бажанням.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу.
Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 119 КЗпП України на час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.
Працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України «Про військовий обов'язок і військову службу» і «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.
За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову.
Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Судом вірно встановлено, що зобов'язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна.
Вiдсутнiсть правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту.
Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Разом з тим, у ст. 1215 ЦК України передбачено загальне правило, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.
Згідно з частиною першою зазначеної статті не підлягає поверненню заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.
Судом, також встановлено, що доказів про набуття відповідачем грошової виплати у результаті рахункової помилки позивача, матеріали справи не містять, на такі обставини сторона позивача не посилається.
Добросовісність є оціночним поняттям, яке передбачає собою сумлінну, чесну поведінку набувача, відсутність з його боку мети зловживати наданим правом, тоді як недобросовісність, навпаки, може проявлятися у зловживанні правом у власних інтересах та на шкоду інтересам іншої особи, несумлінне ставлення до власних обов'язків тощо, тобто така поведінка має бути умисна та переслідувати конкретну мету.
Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що, оскільки відповідач мобілізувався та долучився до територіальної оборони відповідно в період часу з 07.03.2022 року по 28.02.2023 року був відсутній на роботі з поважних причин, у зв'язку з чим, має право на гарантії, передбачені ч. 3 ст. 119 КЗпП України, тому правових підстав вважати, що виплата середнього заробітку за вказаний період набута відповідачем без достатніх правових підстав, немає,
Вірним є висновок суду про те, що виплата матеріальної допомоги не зумовлена недобросовісною поведінкою відповідача, оскільки така виплата є виключною ініціативою роботодавця (наказ № 711-К від 06.04.2022 року.
Оскільки підстава нарахування виплати середнього заробітку ОСОБА_1 як такому, хто мобілізувався та долучився до територіальної оборони, для відповідача не відпала, наказ позивача про увільнення від роботи, контракт від 07.03.2022 року, не містять умов виконання відповідачем своїх обов'язків у добровольчому формуванні територіальної громади неповний робочий день, тому суд дійшов вірного висновку про необґрунтованість позову на підставі ст. 1212 ЦК України.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставини справи, оцінені надані сторонами докази, правильно застосовані норми матеріального права та не допущено порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення спору по суті, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника Державної служби України з безпеки на транспорті - Самборського Владислава Олеговича залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 28 травня 2024 року залишити без змін.
Додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 червня 2024 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст складено 29 вересня 2025 року.
Суддя-доповідач
Судді