23 вересня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/2682/25-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Григораша В.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Голубова Н.Л.,
представника позивача Підгорної Л.Є.,
представник відповідачів 1, 2 Проскурняк Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спліт" до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, -
До Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спліт" (позивач) до Головного управління ДПС у Чернівецькій області (відповідач 1), Державної податкової служби України (відповідач 2) з такими позовними вимогами:
визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області податкове повідомлення-рішення від 26.02.2025 №000005814/Ж10/24-13-07-05 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спліт" штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 1010512,44 грн;
визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової служби України від 05.05.2025 №12781/6/99-00-06-01-03-06 про відмову у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спліт" на податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 26.02.2025 №000005814/Ж10/24-13-07-05 і залишення його без змін.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ними укладено контракт № 98 з компанією Green Day Distribution SRC (Республіка Молдова), згідно умов якого передбачено купівлю дизельного палива на умовах передоплати і самостійної поставки зі складу компанії "RO Oskar Downstream SRC Str. Atomistilor nr/ 14 Magurelc Llfov Romania" на власний склад позивача в Україну. У встановлений 180 денний строк товар ними не було вивезено зі складу продавця. Причиною порушення термінів отримання (постачання в Україну палива) є введення в Україні воєнного стану, значний дефіцит на ринку праці водіїв транспортних засобів, які мають ліцензії на здійснення міжнародних перевезень і одночасно дозволи на перевезення небезпечних вантажів та надання таких послуг, запровадження у державі обмежень конституційних прав громадян на виїзд з України, призов водіїв перевізників на військову службу у зв'язку з мобілізацією з якими були укладені договори з надання послуг перевезення вантажів, що унеможливило своєчасне виконання зобов'язань за Контрактом в частині отримання і доставки товару.
Вважає вказані обставини відповідно до ст. 617 ЦК України та ст. 6 Закону України "Про валюту і валютні операції" форс-мажорними обставинами (обставини непереборної сили), що вплинули на своєчасне виконання зобов'язань по яким здійснено оплату коштів та які перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку з наслідками - застосованими фінансовими санкціями.
Оскільки відповідачі на дані обставини не звернули уваги, приписи ст. 617 ЦК України та ст. 6 Закону України "Про валюту і валютні операції" не врахували, то оскаржувані рішення є протиправними та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 23.06.2025 відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання по справі призначено на 11:00 год. 22.07.2025.
Державна податкова служба України, не погоджуючись із позовними вимогами, подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначала, що рішення про результати розгляду скарги позивача саме по собі не є юридично значеним для нього, оскільки не має безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, не містить приписів вчинити обов'язкові дії позивачу та не створює для нього жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав позивача, не порушує права свободи та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, відтак безпосередньо не порушує права та інтереси позивача. Враховуючи наведене вважає, що позовні вимоги до Державної податкової служби України задоволенню не підлягають.
Головне управління ДПС у Чернівецькій області, не погоджуючись із позовними вимогами, також подало до суду відзив, в якому вказувало, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято за результатами виявлених під час здійснення перевірки порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Під час перевірки встановлено порушення п.1, п.3 ст.13 Закону України "Про валюту і валютні операції" та п. 21 Положення про заходи та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті затвердженого Постановою правління НБУ №5 від 02.01.2019 року, по Контракту №98 від 16.10.2023 з нерезидентом Green Day Distribution SRL (Республіка Молдова), а саме, несвоєчасне надходження товарів (порушення граничних строків розрахунків) на 83 дні з 19.05.2024 по 09.08.2024 в сумі 100000,00 дол. США, та на 6 днів з 10.08.2024 по 15.08.2024 в сумі 40426,95 дол. США.
Порушення резидентами граничного строку розрахунків тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості.
Таким чином, податковий орган діяв обґрунтовано, у межах повноважень та з урахуванням всіх обставин, які мають значення для прийняття об'єктивного рішення, в межах наданих повноважень та у відповідності до приписів чинного законодавства, у зв'язку із чим, підстави для визнання протиправним податкового повідомлення-рішення відсутні.
У судовому засіданні, призначеному на 22.07.2025, у зв'язку з неявкою представника позивача розгляд справи в підготовчому судовому засіданні відкладено на 09.09.2025 11:00 год.
09.09.2025 за клопотанням представника відповідача 1 про неможливість забезпечення його участі в судовому засіданні, розгляд справи в підготовчому судовому засіданні відкладено на 11:00 год 16.09.2025.
У судовому засіданні, призначеному на 16.09.2025 закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд справи по суті на 10:00 год 23.09.2025.
Під час судового розгляду справи по суті, представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги з посиланням на обставини, що викладені заявах по суті справи.
Представник відповідачів заперечував проти задоволення позовних вимог з посиланням на обставини, що викладені у заявах по суті справи.
Заслухавши вступні промови учасників справи, що прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Спліт" (вул. Молодіжна, 34б, с. Реваківці, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 30501704), основний вид діяльності згідно КВЕД 47.30 роздрібна торгівля пальним.
На підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1, ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82, п.п. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, відповідно до наказу Головного управління ДПС у Чернівецькій області №71-п від 09.01.2025 та згідно направлень на перевірку №58/Ж3/24-13-07-05, №59/Ж3/24-13-07-05 від 09.01.2025 посадовими особами відповідача проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Спліт" з питань дотримання вимог валютного законодавства по контракту №98 від 16.10.2023 з компанією Green Day Distribution SRL (Республіка Молдова) за період з 16.10.2023 по 09.01.2025, за результатами якої 23.01.2025 складено акт перевірки №4093/Ж-5/24-13-07-05/305001704.
За результатами перевірки виявлені порушення п. 1, п. 3 ст.13 Закону України "Про валюту і валютні операції" та п. 21 Положення про заходи та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті затвердженого Постановою правління НБУ № 5 від 02.01.2019, по Контракту № 98 від 16.10.2023 укладеного з нерезидентом Green Day Distribution SRL (Республіка Молдова), а саме, несвоєчасне надходження товарів (порушення граничних строків розрахунків) на 83 дні з 19.05.2024 по 09.08.2024 в сумі 100000,00 дол. США та на 6 днів з 10.08.2024 по 15.08.2024 в сумі 40426,95 дол. США.
14.02.2025 позивач подав до Головного управління ДПС України в Чернівецькій області заперечення на акт перевірки №4093/Ж-5/24-13-07-05/305001704 від 23.01.2025, в якому повідомило податковий орган про існування форс-мажорних обставин, які унеможливили своєчасне виконання зобов'язань за контрактом, надавши підтверджуючі документи про призов водіїв перевізників на військову службу у зв'язку з мобілізацією, з якими були укладені Договори "Про надання послуг з перевезення вантажів". У заперечені також клопотали визнати такі обставини форс-мажорними.
Розглянувши подані заперечення позивача, відповідач 1 вирішив, що висновки викладені в акті перевірки №4093/Ж-5/24-13-07-05/305001704 від 23.01.2025 є правомірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, а заперечення залишено без задоволення.
На підставі виявлених порушень, 26.02.202 Головне управління ДПС у Чернівецькій області прийняло податкове повідомлення-рішення №000005814/Ж10/24-13-07-05, яким застосовано суму пені за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 1010512,44 грн.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Державної податкової служби України.
Розглянувши вказану скаргу, Державна податкова служба України 05.05.2025 прийняла рішення №12781/6/99-00-06-01-03-06, яким залишила без змін податкове повідомлення рішення від 26.02.2025 №000005814/Ж10/24-13-07-05, а скаргу без задоволення.
Вважаючи прийняті відповідачами рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом про їх скасування.
До спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України).
Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.
Згідно п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1. ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема - отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Суд зазначає, що зі змісту податкового повідомлення-рішення вбачається, що воно ґрунтуються на висновках акту перевірки №4093/Ж-5/24-13-07-05/305001704 від 23.01.2025, яким встановлені відповідні порушення податкового законодавства.
Перевіркою достовірності податкової інформації отриманої від Національного банку України (лист ДПС України від 28.06.2024 про виявлені факти порушень граничних строків розрахунків за операціями експорту (імпорту) товарів встановлених постановами НБУ від 02.01.2019 №5 та №7 на виконання ст. 12 і 13 Закону України "Про валюту і валютні операції") виявлені факти порушення позивачем валютного законодавства в частині дотримання граничних строків розрахунків, надходження товарів, (повернення валютної виручки) за імпортними операціями, охопленого виконанням умов Контракту №98 від 16.10.2023 укладеного з компанією Green Day Distribution SRL (Республіка Молдова) за період з 16.10.2023 по 09.01.2025.
Судом встановлено, що 16.10.2023 ТОВ "Спліт" уклало контракт №98 з компанією Green Day Distribution SRC (податковий код 1022600055311. юридична адреса: MD 2048. вул. Доктора Гудора Стриска, 2, Муніципалітет Кишинів, Республіка Молдова), згідно умов якого передбачено купівлю дизельного палива на умовах передоплати і самостійної поставки зі складу компанії «RO Oskar Downstream SRC Str. Atomistilor nr/ 14 Magurelc Llfov Romania» на власний склад позивача в Україну.
Позивач на виконання умов вказаного контракту перерахував компанії Green Day Distribution SRL кошти в сумі 100000 доларів США, в якості авансу за придбання товару, що підтверджується платіжною інструкцією № 3 від 21.11.2023.
Нерезидент Green Day Distribution SRL (Республіка Молдова) поставив продукцію (дизельне паливо) на суму 100003,53 дол. США, в тому числі з порушенням граничних строків розрахунків на 83 дні 19.05.2024 по 09.08.2014 в сумі 100000,00 дол. США та на 6 днів з 10.08.2024 по 15.08.2024 в сумі 40426,95 дол. США, зокрема згідно:
- МД 24UA903200009739U8 від 09.08.2024 на суму 19727,48 дол. США або 8087680,70 грн (з порушенням граничних строків надходження товарів на 83 дні, з 19.05.2024 по 09.08.2024);
- МД 24UA903200009741U0 від 09.08.2024 на суму 19791,78 дол. США або 811316,52 грн (з порушенням граничних строків надходження товарів на 83 дні, з 19.05.2024 по 09.08.2024);
- МД 24UA90320010088U0 від 15.08.2024 на суму 20215,24 дол. США, або 831618,59 грн (з порушенням граничних строків надходження товарів на 6 днів, з 10.08.2024 по 15.08.2024);
- МД 24UA90320010089U0 від 15.08.2024 на суму 20215,24 дол. США, або 8316618,59 грн (з порушенням граничних строків надходження товарів на 6 днів, з 10.08.2024 по 15.08.2024).
Станом на 09.01.2025 по даних платника та даних перевірки по Контракту № 98 від 15.08.2023, рахується Кредиторська заборгованість в сумі 3,53 доларів США.
В акті перевірки зафіксовано, що перевіркою виконаних імпортних операцій, які проводились за період з 16.10.2023 по 09.01.2025 встановлено порушення термінів розрахунків по Контракту № 98 від 16.10.2023, а саме на 83 дні з 19.05.2024 по 09.08.2024 в сумі 100000,00 дол. США та на 6 днів з 10.08.2024 по 15.08.2024 в сумі 40426,95 дол. США, які встановлені згідно із п.1, п. 3 ст. 13 Закону України "Про валюту і валютні операції" та п. 21 Положення про заходи та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті затвердженого Постановою правління Національного Банку України № 5 від 02.01.2019.
Щодо виявлених порушень, суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.
Закон України "Про валюту та валютні операції" від 21.06.2018 № 2473-VIII (далі - Закон № 2473-VIII) визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов'язки суб'єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства.
Частиною 1 ст.3 Закону № 2473-VIII встановлено, що відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.
Відповідно до ч.4 ст.11 Закону № 2473-VIII органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства.
Частинами 5, 6 цієї статті Закону передбачено, що Національний банк України у визначеному ним порядку здійснює валютний нагляд за уповноваженими установами.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства.
Згідно з ч.9 ст.11 Закону № 2473-VIII органи валютного нагляду мають право проводити перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства визначеними частинами п'ятою і шостою цієї статті суб'єктами здійснення таких операцій. Під час проведення перевірок з питань дотримання вимог валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об'єктом таких перевірок, надання доступу до систем автоматизації валютних операцій, підтвердних документів та іншої інформації про валютні операції, а також пояснень щодо проведених валютних операцій, а агенти валютного нагляду та інші особи, які є об'єктом таких перевірок, зобов'язані безоплатно надавати відповідний доступ, пояснення, документи та іншу інформацію.
За змістом ч.10 ст.11 Закону №2473-VIII у разі виявлення порушень валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об'єктом таких перевірок і допустили такі порушення, дотримання вимог валютного законодавства та застосовувати заходи впливу, передбачені законом.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.12 Закону № 2473-VIII Національний банк України за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, погіршення стану платіжного балансу України, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та (або) фінансової системи держави, має право запровадити встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Відповідно до ч. 1, 2, 3, 5, 8 ст.13 Закону № 2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.
У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).
Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п'ятою цієї статті.
Поряд з цим, ч.6 ст.13 Закону №2473-VIII встановлено, що у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв'язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п'ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.
Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).
Правління Національного банку України постановою №5 від 02.01.2019 затвердило Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі - Положення №5).
Це Положення, відповідно до п. 1 розділу І, визначає заходи захисту, запроваджені Національним банком України, порядок їх застосування (порядок здійснення валютних операцій в умовах запроваджених цим Положенням заходів захисту), а також порядок здійснення окремих операцій в іноземній валюті.
Згідно з п.21 розділу ІІ Положення №5 граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.
У зв'язку з введенням Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 воєнного стану в Україні, правлінням Національного Банку України прийнято Постанову від 24.02.2022 №18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану", якою встановлено з 05.04.2022 граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів - 180 календарних днів. Для операцій, що проведені до 05.04.2022, граничні строки розрахунків становлять 365 календарних днів.
Судом встановлено, що позивач на виконання умов контракту №98 від 16.10.2023 перерахував контрагенту-нерезиденту попередню оплату за поставку товару у розмірі 100000,00 дол. США згідно з платіжною інструкцією № 3 від 21.11.2023.
У зв'язку з цим, згідно з зазначеними вище нормами граничний строк надходження товару (180 днів) - 19.05.2024. Так із матеріалів справи, вбачається, що нерезидент Green Day Distribution SRL (Республіка Молдова) поставив продукцію на суму 100003,53 дол. США з порушенням граничних строків розрахунків на 83 дні з 19.05.2024 по 09.08.2024 в сумі 100000 дол.США, та на 6 днів з 10.08.2024 по 15.08.2024 в сумі 40426,95 дол. США.
Суд звертає увагу, що встановлена згідно з актом податкової перевірки кількість днів, протягом яких відбулось порушення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, не є спірною між сторонами і, відповідно, не є предметом даного судового розгляду.
Поряд з цим позивач наполягає, що з 18.03.2024 внаслідок виникнення форс-мажорних обставин перебіг означених строків зупинився, тому підстав для нарахування пені не було.
Як зазначалось вище, ч. 6 ст. 13 3акону №2473-VIII визначено, що у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв'язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п'ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.
Таким чином, відповідальність резидента у межах Закону України "Про валюту і валютні операції" за порушення умов цього Закону настає у разі порушення граничного строку з імпорту та експорту товарів, порушення граничного строку розрахунків у іноземній валюті, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу або попередньої оплати.
Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).
Отже, положення Закону №2473-VIII передбачають можливість зупинення перебігу строків розрахунків та нарахування пені за їх порушення лише у разі зупинення виконання договору, яке відбувається у зв'язку із виникненням форс-мажорних обставин. Іншими словами, неможливість виконання договору, а відповідно, і звільнення від нарахування пені, має місце у разі впливу форс-мажорних обставин на таку можливість.
Крім того, ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання. Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об'єктивної неможливості виконати зобов'язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин компанія/фізична особа не змогла виконати ті чи інші зобов'язання.
Поряд з цим суд враховує, що згідно усталеної позиції Верховного суду, зокрема, що викладена також у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 27.02.2025 у справі №520/2941/24 та і у інших постановах, саме по собі існування форс-мажорної обставини (обставин непереборної сили) ще не є свідченням того, що безпосередньо вона вплинула на неможливість виконання особою певного зобов'язання за договором чи обов'язку, передбаченого законодавчими та іншими нормативними актами. Такий зв'язок має встановлюватись як шляхом надання сертифіката (довідки) Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП, так і оцінкою інших належних доказів, що можуть це підтвердити.
Абзацом 3 ч.3 ст.14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР (далі - Закон №671/97-ВР) визначено, що Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) встановлено Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженим рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 №44(5).
Розмежування компетенції Торгово-промислової палати України та регіональних торгово-промислових палат визначено у пункті 4 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 №44(5), підпунктом 4.1 якого встановлено, що Торгово-промислова палата України відповідно до статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов'язань/обов'язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну торгово-промислову палату.
Таким чином, Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) виключно до норм законодавства, де прямо визначено Торгово-промислову палату України як уповноважений орган. Єдиним належним доказом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), як підстави звільнення від відповідальності, встановленої статтею 4 Закону №185/94-ВР, за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є сертифікат Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), що прямо передбачено у частині сьомій статті 6 цього Закону, тоді як інші документи не можуть вважатися доказами наявності таких обставин.
25.02.2022 Торгово-промислова палата України прийняла розпорядження №3 "Про процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у період дії воєнного стану на території України", пунктом 2 якого установлено, що тимчасово, на період дії воєнного стану на території України до припинення або скасування воєнного стану на території України, уповноважені регіональні торгово-промислові палати (зокрема, Хмельницька ТПП) мають право за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, в тому числі передбачених пунктом 4.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин, який затверджено Рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 за №44 (5), із змінами та доповненнями.
Таким чином, Торгово-промислова палата України з 25.02.2022 уповноважила відповідні, визначені у переліку, регіональні ТПП, серед яких вказана і Хмельницька ТПП, на засвідчення усіх питань, що належать до компетенції ТПП України.
Отже, доданий до матеріалів справи сертифікат Хмельницької торгово-промислової палати від 04.04.2025 №22-01/325 може розглядатись як такий, що засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) за Контрактом №98 від 16.10.2023, але у сукупності з іншими належними доказами, що можуть це підтвердити.
Та обставина, що вказаний сертифікат виданий після прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, не впливає на встановлені у них обставини, а саме, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), які тривали з 18.03.2024 по 15.08.2024.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.09.2024 у справі №520/6236/23.
Окрім того, суд звертає увагу, що Верховний Суд у справі №910/7679/22 від 13.09.2023 зробив висновок, що навіть за відсутності сертифіката ТПП, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливість доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором.
Так, судом встановлено, що Додатком №1 від 16.10.2023 до Контракту №98 від 16.10.2023 умовою поставки палива є FCA INTERCOMS 2020 (місце, що належить продавцеві, а саме склад продавця, що знаходиться на території Республіки Румунії в m. Roman, m. Constanta, m. Fundulea.
У відповідності до фактури-проформи PGMD-000812 від 16.10.2023 позивач перерахував Green Day Distribution SRL (Республіка Молдова) 21.11.2023 за паливо 100000 дол. США.
Як слідує з встановлених у даній справі обставин, з метою виконання вказаного контракту з нерезидентом Green Day Distribution SRL (Республіка Молдова), 15.11.2023 позивачем укладено договір №15/11 про переведення вантажів автомобільним транспортом у місцевому, міжміському та міжнародному сполученні із ТОВ "Віп-Трансоіл" (Перевізник), який взяв на себе обов'язки з перевезення дизпалива своїм спецтранспортом.
В судовому засіданні представник позивача вказував, що після укладення даного договору із Перевізником була усна домовленість, що послуги з надання перевезення вантажів будуть надаватись з початку 2024 року, оскільки у зв'язку з початком воєнних дій існує дефіцит водіїв з відповідними допусками керування спецтранспортом та існує черга з надання послуг з перевезення вантажів з іншими замовниками, що уклали відповідні з ним договори.
20.02.2024 позивач надіслав Перевізнику заявку №1, якою заплановано завантаження дизпалива на 26.02.2024 у м. Роман (Румунія). Доставку по вищевказаному договору мав здійснювати водій ОСОБА_1 , який закріплений за транспортним засобом DAF д/н НОМЕР_1 , напівпричіп/цистерна д/н НОМЕР_2 .
26.02.2024 ТОВ "Віп-Трансоіл" повідомило позивача про те, що відповідно до п.7.2 Договору від 15.11.2023 №15/11 про перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому міжміському та міжнародному сполученні та Заявки №1 від 20.02.2024 до цього Договору, 26.02.2024 транспортні послуги з перевезення дизпалива з м. Ромни (Румунія) до с. Реваківці Кіцманського району, Чернівецької області не можуть здійснити доставку палива в зв'язку з призовом водія ОСОБА_1 , який закріплений за транспортним засобом DAF д/н НОМЕР_1 , напівпричіп/цистерна д/н НОМЕР_2 до лав ЗСУ. Також позивача повідомлено, що при першій можливості як тільки звільняться інші машини, зможуть надати транспортні послуги, про що сповістять додатково.
В подальшому, 02.05.2024 ТОВ "Спліт" та ФОП ОСОБА_2 уклали Договір надання послуг перевезення вантажів в міжнародному та внутрішньодержавному сполученні №02/05/2024, яким перевізник зобов'язувався надати послуги з перевезення дизпалива з м. Роман (Румунія) до с. Реваківці, Кіцманського району, Чернівецької області за контрактом №98 від 16.10.2023.
07.05.2024 позивач на виконання укладеного вищезгаданого договору вручив ФОП ОСОБА_2 (Перевізнику) заявку №07/05/2024 про надання послуг перевезення вантажів в міжнародному та внутрішньодержавному сполученні до Договору №02/05/2024 від 02.05.2024. Даною заявкою Перевізник зобов'язувався надати спеціальний транспортний засіб під завантаження дизпаливом 18.05.2024 на вул. Тірулуй, 5, м. Роман (Республіка Румунія).
Проте Перевізник не виконав транспортні послуги, у зв'язку з викликом водія ОСОБА_3 , який закріплений за транспортним засобом DAF д/н НОМЕР_3 , напівпричіп/цистерна д/н НОМЕР_4 до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 09:00 год 18.05.2024.
У зв'язку з мобілізацією водія ОСОБА_3 та відсутністю іншого кваліфікованого водія у Перевізника ФОП ОСОБА_2 , позивачем укладено додаткову угоду №1 від 19.08.2024 до Договору №02/05/2024 від 02.05.2024 у якій сторони домовились розірвати даний договір з 19.08.2024.
В судовому засіданні представник позивача зауважувала, що з моменту укладення контракту №98 від 16.10.2023 працівниками ТОВ "Спліт" постійно проводилася робота з поставки та перевезення товару на митну територію України з іншими автоперевізниками, але домовленості з ними не було досягнуто в зв'язку з дефіцитом водіїв спецтранспорту, які в більшості були мобілізовані до ЗСУ та звільнені з роботи.
29.07.2024 ТОВ "Спліт" з ТОВ "Віп-Трансоіл" уклали новий договір №24/07/02 від 29.07.2024 про перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому, міжміському та міжнародному сполученні.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що для уникнення порушення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів позивач вчиняв активні дії.
Встановлені обставини справи в сукупності дають підстави для висновку, що невиконання умов контракту №98 від 16.10.2023 не було наслідком винних дій чи бездіяльності позивача, а зумовлювалося впливом обставин непереборної сили, які фактично унеможливили повне виконання договірних зобов'язань з нерезидентом Green Day Distribution SRL (Республіка Молдова).
Судом установлено, що дія форс-мажорних обставин охоплює увесь період нарахування податковим органом пені за порушення граничних строків за операціями з імпорту товару.
Наявність підтверджених відповідним органом, Торгово-промисловою палатою України, форс-мажорних обставин, у відповідності до ч. 6 ст. 13 Закону України "Про валюту та валютні операції", у сукупності з доводами та доказами, звільняють позивача від відповідальності, яка передбачена ч. 5 ст. 13 цього ж Закону за порушення вимог ч. 1, 2 та ч. 3 ст. 13 Закону України "Про валюту і валютні операції".
Твердження відповідача стовно того, що позивачем під час проведення документальної позапланової перевірки сертифікат Хмельницької торгово-промислової палати від 04.04.2025 №22-01/325 не надавався, суд не бере до уваги. Суд зауважує, що та обставина, що сертифікат про форс-мажорні обставини не був наданий до перевірки, не змінює того факту, що порушення граничних строків розрахунків за операціями відбулося внаслідок настання обставин непереборної сили, форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), які об'єктивно існували та які в подальшому були підтверджені як вказаним сертифікатом, та і іншими доказами, яким надано оцінку судом вище.
Поряд з цим, суд також враховує те, що 14.02.2025 позивач у запереченнях на акт перевірки №4093/Ж-5/24-13-07-05/305001704 від 23.01.2025 позивач повідомляв Головне управління ДПС України в Чернівецькій області про існування форс-мажорних обставин, які унеможливили своєчасне виконання зобов'язань за контрактом, надавши підтверджуючі документи про призов водіїв перевізників на військову службу у зв'язку з мобілізацією, з якими були укладені Договори "Про надання послуг з перевезення вантажів". У заперечені також клопотали визнати такі обставини форс-мажорними.
Разом з тим, вказані обставини залишені поза увагою податковим органом при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення.
З огляду на викладене, з урахуванням наявності документально підтверджених форс-мажорних обставин, що впливали на можливість дотримання позивачем граничного строку розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом №98 від 16.10.2023 з нерезидентом Green Day Distribution SRL (Республіка Молдова), суд констатує, що висновки контролюючого органу про наявність порушень строків розрахунків за зазначеним договором (контрактом) є передчасними, зроблені без урахування усіх істотних обставин справи, а нарахування та стягнення пені за відповідний період є незаконним і таким, що суперечить частині шостій статті 13 Закону України "Про валюту і валютні операції" №2473-VIII.
Відтак, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 26.02.2025 №000005814/Ж10/24-13-07-05 прийняте відповідачем 1 із порушенням вимог закону, зокрема необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), і не у спосіб, передбачений чинним законодавством, а тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
При ухваленні рішення, в силу ч. ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин судом враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені у постановах від 15.02.2022 у справі №160/816/20, від 07.12.2021 у справі №826/8856/15, від 07.09.2021 у справі №815/6764/15, від 15.04.2025 у справі №320/9027/23, від 07.05.2025 у справі №520/13866/24.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової служби України від 05.05.2025 №12781/6/99-00-06-01-03-06, суд зазначає наступне.
Порядок та строки оскарження в адміністративному порядку рішень податкового органу регламентовано ст. 56 ПК України.
Так, відповідно до пунктів 56.1, 56.2, 56.3 ст.56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
У разі, коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.
Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується..
Скарги на рішення контролюючих органів в містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.
Згідно з п.56.6 ст.56 ПК України, у разі, коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.
Відповідно до п.56.8, 56.9, 56.10 ст.56 ПК України, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.
Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.
Рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.
Виходячи з аналізу вищевикладеного суд зазначає, що законодавцем чітко закріплено право платника податків на оскарження рішення податкового органу, прийнятого за результатами розгляду його скарги до суду. Аналогічний припис про можливість оскарження в судовому порядку міститься і в тексті рішення про результат розгляду скарги.
Проте, суд звертає увагу, що конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості.
З урахуванням наведеного та положень частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України слід зазначити, що до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.
Виходячи із положень статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства є рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Із наведених норм права вбачається, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Проте ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
У свою чергу неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.
Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.
Водночас, суд зауважує, що відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, при цьому, обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.
Також, суд звертає увагу, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.
Отже, виходячи з аналізу викладеного вище в сукупності, суд зазначає, що рішення суб'єкта владних повноважень є таким, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, таке рішення прийнято владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюване рішення є юридично значимим, тобто таким, що має безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 26.02.2025 №000005814/Ж10/24-13-07-05 оскаржив його в адміністративному порядку до Державної податкової служби України.
Під час розгляду даної скарги, з метою з'ясування обставин справи, керуючись п.56.9 ст.56 ПК України, відповідачем 2 вирішено продовжити строк розгляду скарги до 11.05.2025, про що 26.03.2025 прийнято рішення №8464/6/99-00-06-01-03-06. Вказане рішення отримане позивачем, 01.04.2025, що підтверджується відміткою про вручення рекомендованого поштового відправлення.
Розглянувши скаргу позивача та додані до неї матеріали, Державна податкова служба України 05.05.2025 прийняла рішення №12781/6/99-00-06-01-03-06, яким залишила без змін податкове повідомлення рішення від 26.02.2025 №000005814/Ж10/24-13-07-05, а скаргу без задоволення.
З вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що рішення про результати розгляду скарги, само по собі не має юридичного значення для цілей створення правових наслідків для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, а відтак, на переконання суду, оскаржуване позивачем у даній справі рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарги позивача не створює будь-яких наслідків та не є юридично значимим для нього, оскільки зазначене рішення не має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, отже само по собі не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права та обов'язки, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 826/10853/17, від 31.05.2019 у справі № 826/1023/16, від 11.06.2019 у справі № 826/45/18, від 24.06.2019 у справі № 826/11001/15.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Відповідно до положень, закріплених ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 73 КАС України передбачено належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно статей 74-76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Як зазначено ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч. ч.1-3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки, позов підлягає частковому задоволенню, враховуючи приписи ч. 3 ст.139 КАС України, суд присуджує на користь позивача судові витрати (судовий збір) сплачений ним за майнову вимогу у сумі 15157,68 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області, рішення якого і стали підставою для звернення до суду з даним позовом.
Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спліт" до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 26.02.2025 №000005814/Ж10/24-13-07-05 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спліт" штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 1010512,44 грн.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спліт" судові витрати (судовий збір) у сумі 15157,68 грн.
4. В задоволенні іншої частини позовних вимог, - відмовити.
У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне судове рішення складено 02 жовтня 2025 р.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Спліт" (вул. Молодіжна, буд. 34-Б, с. Реваківці, Чернівецький район, Чернівецька область, 59333, код ЄДРПОУ 30501704);
Відповідач 1 - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 200А, м. Чернівці, Чернівецька область, 58006, код ЄДРПОУ 44057187);
Відповідач 2 - Державна податкова служба України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393).
Суддя В.О. Григораш