30 вересня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/3505/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Дегтярьової С.В., розглянув у порядку спрощеного провадження (письмового провадження) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернулася з позовом до суду, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 07.05.2025 №111250002959 про відмову у призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 30.04.2025.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.06.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Позов мотивовано тим, що позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Проте відповідач відмовив їй у призначенні пільгової пенсії. Відповідач мотивував свою позицію тим, що всупереч ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" позивач звернулася за призначенням пенсії раніше встановленого терміну. Вона зазначає, що з огляду на визнання неконституційними окремих положень Закону України "Про пенсійне забезпечення" щодо умов та порядку призначення пенсій за віком на пільгових умовах вона набула право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 50 років. Вважає відмову відповідача протиправною та такою, що порушує її конституційні права та гарантії на належний соціальний захист. Просить позов задовольнити.
Відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву (а.с.54-55), в якому останній просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Вказує, що згідно з пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058 пенсія за віком на пільгових умовах призначається, зокрема, жінкам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Вказує, що вік позивачки становить 53 роки 02 місяці 04 дні, страховий стаж - 34 роки 10 місяців 19 днів, пільговий стаж за Списком №2 - 19 років 00 місяців 07 днів. Отже, право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058 позивач не має у зв'язку з недосягненням пенсійного віку (55 років).
Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши позиції, викладені у заявах по суті справи, надані докази, суд встановив такі обставини та дійшов до таких висновків.
Судом встановлено, що позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Вказана заява про призначення пенсії від 30.04.2025 розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області та рішенням від 07.05.2025 їй відмовлено в призначенні пенсії, у зв'язку з тим, що вона не досягла віку 55 років (а.с.23).
У рішенні від 07.05.2025 №111250002959 вказано, що страховий стаж позивача складає 34 роки 10 місяців 19 днів, пільговий стаж за Списком №2 - 19 років 00 місяців 07 днів. У призначенні пенсії відмовлено у зв'язку з недосягненням пенсійного віку.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до п. "б" ст.13 Закону №1788-XII (в редакції Закону станом на 16.10.2012 року) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII до Закону №1788-XII внесено зміни та статтю 13 та деякі інші норми викладено в новій редакції.
Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 (справа №1-5/2018 (746/15)) визнано такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII, які втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
В рішенні вказано, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме, зокрема, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
- чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
- жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
В рішенні Конституційного Суду вказано, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Судом встановлено, що позивач має стаж 34 роки 10 місяців 19 днів, в тому числі робота за списком №2 - 19 років 00 місяців 07 днів, що відповідачем не заперечувалось в оскаржуваному рішенні (а.с.23).
Позивач подала до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області заяву про призначення пенсії за віком (а.с.36).
Відповідач 07 травня 2025 року прийняв рішення, яким відмовив в пенсії на пільгових умовах через те, що вік заявниці 53 роки, а призначення такої пенсії, на думку відповідача, можливе з 55 років. Інших аргументів, як підстав відмови, рішення не містить (а.с.23).
Судом встановлено, що позивач разом із заявою подала наявні в неї документи та довідки, що підтверджують стаж за Списком №2. Дані документи відповідачем прийняті, стаж за Списком №2 (19 років 00 місяців 07 днів) визнаний.
В ході розгляду справи судом встановлено, що спір між сторонами полягає лише в частині того чи досягла позивач віку, з якого вона має право на отримання вказаної пенсії на пільгових умовах.
Відповідач у спірному рішенні посилався на п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV: на пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема, працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Дана редакція набрала чинності 11.10.2017 року.
Враховуючи викладене, на разі існують два нормативно-правові акти що визначають різні умови для призначення пенсії за віком на пільгових умовах та припускають множинне тлумачення прав особи, яка претендує на призначення такої пенсії, а тому з огляду на практику Європейського Суду з прав людини, в такому випадку належить застосувати найбільш сприятливий для такої особи підхід (Рішення "Щокін проти України", "Серков проти України").
В частині легітимних очікувань висловився і Конституційний Суд України (рішення від 23 січня 2020 року №1-р/2020 (справа №1-5/2018 (746/15)), який вказав, що зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію. Отже, особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об'єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
З огляду на вищенаведене, правова норма, яка регулює правовідносини аналогічно нормі, що визнана Конституційним Судом України неконституційною, або дублює таку правову норму (незалежно від періоду її прийняття та виду нормативного акту, в якому вона втілена), не підлягає застосуванню. У такому разі суд застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
Водночас у контексті предмету спору юридична позиція, викладена в Рішенні Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, застосовується також при оцінці змін до Закону № 1058-IV, які регламентують спірні правовідносини та рішення відповідача.
Даний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним в рішенні від 21 квітня 2021 року (справа №360/3611/20, адміністративне провадження №Пз/9901/32/20).
З огляду на викладене, суд вважає, що в даному випадку належить до застосування саме п. "б" ст.13 Закону №1788-XII (в редакції Закону станом на 16.10.2012 року), в тому числі, прийнятий в часі раніше, а не п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV редакції 11.10.2017 року.
Судом встановлено, що на момент звернення до відповідача за заявою про призначення пенсії, позивач досягла віку 53 років, а тому рішення про відмову в призначенні пенсії з підстав недосягнення заявницею відповідного віку є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Згідно з ч.3 ст.245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
З огляду на скасування оскаржуваного у даному провадженні рішення, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача-1 повторно розглянути заяву та призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, а тому наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог з огляду на те, що відповідачеві належить надати оцінку іншим обставинам, що знаходяться поза межами висновку з приводу необхідного віку, якого має досягти особа для призначення пенсії.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн., а тому суд стягує на користь позивача документально підтверджені судові витрати (судовий збір) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 від 07.05.2025 №111250002959.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.04.2025 та призначити пенсію за віком на пільгових умовах з дня подання цієї заяви.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені нею судові витрати (судовий збір) у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області (ЄДРПОУ 20490012).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Копію рішення суду надіслати учасникам справи.
Повне судове рішення виготовлене 30.09.2025.
Сторони:
позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ),
відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, ЄДРПОУ 20490012).
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду С.В. ДЕГТЯРЬОВА