01 жовтня 2025 року № 640/5799/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці, Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі,
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці, Головного управління Національної поліції у місті Києві про:
- визнання протиправним і скасування наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці від 10.02.2020 № lo/с про звільнення з органів внутрішніх справ за підпунктом "з" пункту 64 (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, майора міліції (М-105198);
- поновлення на посаді слідчого слідчого відділення лінійного відділу на станції Київ-Пасажирський Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці з 11.02.2020;
- стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці суми грошового забезпечення, що складається: оклад за спеціальним званням; розмір окладу за посадою слідчого; розмір надбавки відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням, стаж служби від 22- 25 років - 45%; надбавка за специфічні умови проходження служби в поліції в розмірі 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби; надбавка за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи - 100 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за спеціальне звання та надбавки за вислугу років, за час вимушеного прогулу за період з 09.11.2015 по день ухвалення судом рішення без врахування податків і зборів;
- стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці суми матеріальної допомоги для оздоровлення, у розмірі місячного грошового забезпечення з 2015 року по день ухвалення судом рішення без врахування податків і зборів;
- стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці суми матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, у розмірі місячного грошового забезпечення з 2015 року по день ухвалення судом рішення без врахування податків і зборів;
- стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці суми грошової компенсації за невикористані дні щорічних відпусток за період з 2016 року по день ухвалення судом рішення без врахування податків і зборів.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
На виконання вимог зазначених приписів, Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративну справу №640/5799/20 скеровано за належністю до Київського окружного адміністративного суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею визначено Щавінського В.Р.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 прийнято до провадження матеріали адміністративної справи №640/5799/20, визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 19.06.2024.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.09.2024 позовну заяву залишено без розгляду.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2025 апеляційну скаргу позивачки задоволено.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 18.09.2024 скасовано, а справу передано на розгляд до суду першої інстанції.
Після надходження справи до Київського окружного адміністративного суду, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, справа №640/5799/20 передана для продовження розгляду судді Щавінському В.Р.
На підставі ухвали суду від 24 березня 2025 року вирішено продовжити розгляд даної справи та призначено її до розгляду у судовому засіданні.
У судове засідання, призначене на 04.06.2025 прибув представник позивачки - Багрій І.О., відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи явку свого представника не забезпечив.
Протокольною ухвалою суду від 04.06.2025, суд, керуючись приписами ст. 205 КАС України та враховуючи заяву представника позивачки, вирішив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом Управління МВС України на Південно-Західній залізниці від 10.02.2020 №1 о/с позивачку протиправно звільнено з 31.01.2016 за пунктом 64 "з" (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади). Пояснено, що на підставі пройденого добору на вакантну посаду - дільничний офіцер поліції, позивачкою складено рапорт про звільнення від 10.02.2020, тому на її переконання, дата звільнення мала настати не раніше 24.02.2020.
Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці щодо задоволення позову заперечило з підстав, викладених у відзиві, суть яких полягає у правомірності винесення оскаржуваного наказу.
Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, у вересні 2019 року позивачкою отримано лист Управління МВС України на Південно-Західній залізниці від 16.07.2019 №37/7-155, яким останню проінформовано, що відповідно до наказу МВС України від 06.11.2015 №1388 скорочено усі посади, які можуть заміщуватись працівниками міліції, таким чином у штатному розписі МВС України відсутні посади, які можуть заміщуватись особами рядового або начальницького складу ОВС, та що добір на державну службу здійснюється виключно через проведення публічної конкурсної процедури.
У жовтні місяці 2019 року ОСОБА_1 подала заяву про прийняття участі у конкурсі на заміщення вакантної посади - дільничний офіцер поліції.
З листа Департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України, судом встановлено, що позивачку рекомендовано до служби в Національній поліції, за результатами конкурсу на посаду «Дільничний офіцер поліції» у ГУНП у м. Києві.
ОСОБА_1 10.02.2020 складено рапорт на ім?я заступника голови ліквідаційної комісії Управління МВС на Південно-Західної залізниці про звільнення з органів внутрішніх справ як переможниці конкурсу на заміщення вакантної посади дільничного офіцера поліції згідно п.9 розділу ХІ Закону України «Про Національну Поліцію».
На підставі наказу від 10.02.2020 №1o/с згідно п.9 розділу XI Закону України «Про Національну Поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ позивачку звільнено за пунктом 64 «з» - у зв?язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) з січня 2016 року.
Вказаний наказ позивачка вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку із чим звергнулась до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору суд зазначає наступне.
Згідно до статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці регулюються Кодексом законів про працю України (далі КЗпП України).
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст.5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначаються Законом України Про Національну поліцію від 02.11.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).
Відповідно до частини 1 статті 59 Закону № 580-VIII, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Питання звільнення зі служби в поліції регулюються статтею 77 Закону № 580-VIII.
Відповідно до пункту 8 частини першої цієї статті поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій).
Відповідно до розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII: працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції (пункт 9); працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (пункт 10); перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону (пункт 11).
Поряд з цим, відповідно до пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114 (надалі - Порядок №114), особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): а) за віком - при досягненні віку, встановленого для них пунктом 7 цього Положення. Крім того, за віком можуть бути звільнені особи середнього начальницького складу, які мають вислугу 20 і більше років (у пільговому обчисленні), і яким до досягнення встановленого віку перебування на службі залишилося 3 роки і менше, а за їх бажанням при досягненні цього віку - незалежно від наявності вислуги років; б) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатними 2-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії; в) через обмежений стан здоров'я - у разі визнання їх придатними до військової служби поза строєм у мирний час (у військовий час обмежено придатними 1-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії при неможливості використання їх на службі у зв'язку з відсутністю відповідних вакантних посад; г) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі; д) через службову невідповідність; є) за порушення дисципліни; ж) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків; з) у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації; и) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України; і) у зв'язку з непроходженням випробування в період іспитового строку; ї) у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі; й) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, яким накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати посади або займатися діяльністю, що пов'язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, чи кримінального правопорушення.
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2018 по справі №826/25125/15, ОСОБА_1 поновлено на посаді слідчого слідчого відділення лінійного відділу на станції Київ-Пасажирський Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці.
Крім того, встановлено, що наказом Міністра внутрішніх справ України від 08.06.2015 №663 "Про ліквідацію Управління МВС України на Південно-Західній залізниці" відповідно до Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", статей 104, 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, пункту 11 "Положення про Міністерство внутрішніх справ України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.08.2014 №401, та на виконання вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування органів внутрішніх справ", прийнято рішення про ліквідацію Управління МВС України на Південно-Західній залізниці (ідентифікаційний код 08602997). Згідно з наказом МВС України від 22.06.2015 №741 "Про організаційно-штатні зміни в підрозділах транспортної міліції" затверджено Перелік змін у штатах МВС. З указаного переліку вбачається, що скорочуються всі посади, крім посад членів комісії з ліквідації УМВС на Південно-Західній залізниці, створеної наказом МВС України від 08.06.2015 №663, в тому числі (реорганізовується) скорочуються всі посади Лінійного відділу на станції Київ-Пасажирський. Посада старшого оперуповноваженого оперативно-пошукового сектору відділу карного розшуку лінійного відділу на станції Київ-Пасажирський УМВС України на Південно-Західній залізниці, яку обіймав позивач, скорочена, у зв'язку з ліквідацією УМВС України на Південно-Західній залізниці.
Так, позивачкою стверджено та надано суду докази відповідно до яких, підтверджуються обставини успішним проходженням конкурсу на посаду дільничного офіцера поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.
Таким чином, враховуючи призначення позивачки у порядку проведення конкурсу на посаду дільничного офіцера поліції ГУНП в Київській області та з метою забезпечення належного виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2018 у справі № 826/25125/15, відповідачем звільнено позивачку згідно із п. 64 «з» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ саме з 31.01.2016.
Отже, підсумовуючи викладене в сукупності суд вважає, що наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці від 10.02.2020 №1o/с є правовірним, обґрунтованим та законно прийнятим відповідно до законодавчого врегулювання утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідації територіальних органів Міністерства внутрішніх справ.
У зв'язку із вищенаведеним, безпідставними також є інші позовні вимоги, які були заявлені позивачкою як пов'язані та похідні стосовно визнання протиправним та скасування спірного наказу.
Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому дослідженні, суд дійшов висновку, що позов не задоволенню.
Керуючись ст. ст. 72-77, 139, 241- 246, 257, 262, 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.