01 жовтня 2025 року справа №320/9105/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Київській області до ФОП ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДПС у Київській області (далі - позивач) з позовом до ФОП ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить суд підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна платника податків фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), накладеного рішенням про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 21.02.2025 року. Застосувати адміністративний арешт коштів у вигляді зупинення видаткових операцій на всіх рахунках фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).у всіх банківських установах.
Ухвалою суду від 24.02.2025 відмовлено у відкритті провадження за заявою Головного управління ДПС у Київській області.
Постановою ШААС від 16.04.2025 наведену ухвалу суду скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному кладу суду, справу передано судді Маричу Є.В. для продовження розгляду.
Ухвалою суду від 29.09.2025р. заяву призначено до розгляду у судовому засіданні за участю сторін.
Відповідач до суду не з'явився, ніяких заяв клопотань з цього приводу до суду не надходило.
Відтак, суд за згодою представника позивача, який з'явився до судового засідання, розглядатиме подану позовну заяву у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши позицію заявника, суд встановив такі обставини.
18.02.2025р. Державною податковою службою України видано наказ за № 136 «Про проведення документальної позапланової перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )».
На виконання наведеного наказу позивач на підставі п. п. 191.1.1 п. 191.1 ст. 191, п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. п. 78.1.12 п. 78 статті 78 п. п. 69.22 , пунктом 69.35 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями) та наказу ГУ ДПС у Київській області від 21.02.2025р. № 820-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )», з метою забезпечення виконання статей 75, 80, 81 ПК України, 21.02.2025р. здійснено виїзд для проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 за період діяльності з 01.01.2018р. по 31.12.2023р. із питань, що стали предметом оскарження результатів перевірки відповідача до акта перевірки від 06.06.2024р. № 3376/10-36-24-06/ НОМЕР_1 .
Головними державними інспекторами відділу планових та позапланових перевірок оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Київській області Іщенко О.М., Федечком О.В. та Мухою Ю.М. були виконані, передбачені статтею 81 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), умови допуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки, а саме: під час виїзду за адресою перебував представник ФОП ОСОБА_1 - адвокат Крупка Б.Г., що діяв на підставі ордера про надання правничої допомоги № 1/02-25 від 20.02.2025р., якого було ознайомлено з направленнями на перевірку від 21.02.2025р. №2059/10-36-24-05, № 2060/10-36-24-05, № 2061/10-36-24-05 (підпис адвоката Крупки Б.Г міститься на направленнях), при цьому адвокатом отримано копію наказу ГУ ДПС у Київській області від 21.02.2025р. №820-п про проведення перевірки з вчиненням запису про відмову у допуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 посадових осіб ГУ ДПС у Київській області, уповноважених на проведення такої перевірки.
Про факт відмови в допуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки о 13 годині 10 хвилин 21.02.2025р. складено акт в двох примірниках № 586/10-36-24-05/ НОМЕР_1 . Від отримання другого примірника акта представник відповідача відмовився. Даний факт засвідчено актом відмови від підписання (отримання) акта, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки № 588/10-36-24/05/264681392 від 21.02.2025р.
У зв'язку із вищевикладеним, ГУ ДПС у Київській області 21.02.2025р. о 15 годині 25 хвилин прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків, яке направлено ФОП ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку (копія фіскального чеку додано до позовної заяви).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.
Пунктом 94.1 ст.94 ПК України визначено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Положеннями пп.94.2.3 п.94.2 ст.94 ПК України передбачено, що арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Відповідно до п.94.4 ст.94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.
Згідно приписів п.94.5 ст.94 ПК України арешт майна може бути повним або умовним.
Пунктом 94.10 ст.94 ПК України встановлено, що арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
З аналізу зазначених норм слідує, що для вирішення питання, чи є підстави для підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, суд повинен встановити, за яких саме обставин відбувся недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки та, відповідно, чи були законні підстави для її проведення.
Суд звертає увагу, що під час розгляду заяв про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків адміністративний суд здійснює оцінку обґрунтованості рішення контролюючого органу щодо адміністративного арешту майна платника податків шляхом перевірки наявності підстав для прийняття відповідного рішення та правильності юридичної кваліфікації дій платника податків, які стали підставою для прийняття такого рішення. Оскарження платником податків наказу про проведення перевірки є запереченням обставин, що зумовили звернення податкового органу з відповідною заявою, однак, не є спором про право в розумінні п.2 ч.4 ст.283 КАС України і не перешкоджає розгляду заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Обґрунтованість причин відмови у допуску посадових осіб податкового органу до проведення податкової перевірки з боку платника податків входять до предмета доказування у справах, передбачених п.2 ч.1 ст.283 КАС України.
Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду від 23.02.2023 р. по справі № 640/17091/21.
Як встановлено судом, представник відповідача не допустив посадових осіб ГУ ДПС у Київській області до проведення документальної позапланової виїзної перевірки.
Посадовими особами Головного управління ДПС у Київській області складено 21.02.2025р. акт відмови від допуску до перевірки № 586/10-36-24-05/ НОМЕР_1 з позначкою часу складання о 13 годині 10 хвилин 21.02.2025р.
Перевіряючи обґрунтованість причин відмови платника податків у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки, суд враховує наступне.
З матеріалів справи слідує, що перевірка була призначена на підставі п.п.78.1.12 п. 78.1 статті 78 ПК України, де зазначено, що контролюючим органом вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
У даному випадку позивачем отримано наказ ДПС України від 18.02.2025р. № 136 «Про проведення документальної позапланової перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )», що стало підставою для прийняття наказу від 21.02.2025р. «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )» № 820-п.
Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло.
Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.
Наказ про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається контролюючим органом вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато дисциплінарне провадження або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
ГУ ДПС у позовній заяві звернуло увагу суду на те, що стосовно посадових осіб, які здійснювали планову документальну виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) розпочато дисциплінарне провадження, а саме: 1) згідно до наказу від 23.01.2025р. № 11 - дп порушено дисциплінарне провадження стосовного ОСОБА_2 .
Тобто, контролюючим органом дотримано вимоги передбачені Податковим кодексом України та правомірно прийнято Наказ на підставі п. п. 78.1.12 п. 78.1 статті 78 ПК України.
Згідно з пп.16.1.9, 16.1.13 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний, зокрема, не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи; допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом.
За приписами пп.19-1.1.4, 19-1.1.8 п. 19-1.1 ст.19 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для виконання платіжних операцій (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів; забезпечують достовірність та повноту обліку платників податків та платників єдиного внеску, об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням.
Згідно з пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
За приписами п.81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
Відповідно до п.81.2 ст.81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.
Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.
Таким чином, підстави, з яких платник податків може на законних підставах не допускати посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, є нормативно визначеними.
Як встановлено судом, податковим органом: 1) пред'явлені направлення на проведення перевірки; 2) службові посвідчення посадових осіб; 3) наказ на проведення перевірки. Дане твердження позивача підтверджується підписом представника ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на направленні та наказі.
Враховуючи викладене, контролюючим органом, дотримано всі вимоги, які передбачені ПК України, для проведення перевірки.
Водночас, суд враховує приписи податкового законодавства, згідно яких відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється (абз. 5, 6 п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України).
Відтак, законних підстав для відмови у допуску до проведення перевірки відповідача судом у даному випадку не встановлено.
Щодо вимог про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків суд зазначає наступне.
Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту органами державної податкової служби визначені статтею 94 Податкового кодексу України та Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 № 632 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 02.08.2017 за № 948/30816 (далі - Порядок № 632).
Пунктом 94.1 ст. 94 Податкового кодексу України передбачено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Відповідно до п. п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Згідно з п. 94.3 ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті.
Пунктом 94.5 ст. 94 Податкового кодексу України передбачено, що арешт майна може бути повним або умовним.
Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном.
Арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом (п. 94.10 ст. 94 ПК України).
Аналогічні норми передбачені Порядком № 632.
Аналізуючи наведені вище норми статті 94 Податкового кодексу України та Порядку № 632 суд дійшов висновку, що арешт майна платника податків може бути застосовано за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.
Так, податковим органом було прийнято рішення від 21.02.2025р. про застосування умовного адміністративного арешту майна відповідача за № 13959/6/10-36-24-05, яке направлено останньому засобами поштового зв'язку.
Оскільки судом встановлено, що відповідач відмовився від проведення перевірки, факт чого у встановлений ПК України спосіб, задокументований актом від 21.02.2025р. № 586/10-36-24-05/2646813926 та підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна платника податків відповідача у справі, адже його застосовано за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК України.
Отже, розглянувши подані заявником документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, суд доходить висновку, що заява підлягає задоволенню.
Враховуючи висновок суду про обґрунтованість умовного арешту майна платника податків - відповідача у справі, позовні вимоги про зупинення видаткових операцій на рахунках відповідача теж підлягають задоволенню.
При цьому суд зазначає, що арешт коштів на рахунках та зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків є тотожними поняттями для цілей регулювання податкових правовідносин.
Відповідно до частини 2 статті 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність", зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, а також в інших випадках, передбачених договором, Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", іншими законами та/або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, кореспондентському рахунку. Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми або коли інше передбачено договором, законом чи умовами такого обтяження.
Вказаний висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 18.04.2019 року по справі № 820/2522/17.
Відповідно до частини 8 статті 283 КАС України рішення суду у справах, визначених пунктами 1-4, 7 частини першої цієї статті, підлягає негайному виконанню. Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані сторонами протягом десяти днів з дня їх проголошення. Подання апеляційної скарги на рішення суду у справах, визначених пунктами 1-4, 7 частини першої цієї статті, не перешкоджає його виконанню.
Окрім того, суд звертає увагу на те, що якщо в подальшому наказ про проведення перевірки буде визнано судом незаконним, платник податків не позбавлений можливості звернутися із заявою про припинення адміністративного арешту.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 283 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Заяву Головного управління ДПС у Київській області про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна, - задовольнити.
2. Підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна платника податків фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), накладеного рішенням про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 21.02.2025р. № 13959/6/10-36-24-05.
3. Зупинити видаткові операції платника податків на розрахункових рахунках у банках фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
4. Рішення підлягає негайному виконанню.
5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
7. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Марич Є.В.