ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"02" жовтня 2025 р. справа № 300/2755/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними щодо виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 не в повному розмірі, а також зобов'язання до вчинення дій щодо перерахунку основних, додаткових видів грошового забезпечення та одноразових видів грошового забезпечення за період з 22.10.2020 по 04.03.2023 із розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2020, 2021, 2022, 2023 років із відповідним перерахунком та виплатою всіх решта складових грошового забезпечення, допомоги, премії, компенсацій, -
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, заявник, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (надалі по тексту також - відповідач, військова частина, ВЧ НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними щодо виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 не в повному розмірі, а також зобов'язання до вчинення дій щодо перерахунку основних, додаткових видів грошового забезпечення та одноразових видів грошового забезпечення за період з 22.10.2020 по 04.03.2023 із розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2020, 2021, 2022, 2023 років із відповідним перерахунком та виплатою всіх решта складових грошового забезпечення, допомоги, премії, компенсацій.
Підставою звернення ОСОБА_1 із вказаним позовом є протиправна, на переконання позивача, відмова Військової частини НОМЕР_1 здійснити з 29.01.2020 по 19.05.2023 ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (розмірів/ посадового окладу, окладу за військовим званням, інших додаткових видів грошового забезпечення) шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців. осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 за № 704, з урахуванням раніше виплачених сум, а також видати новий грошовий атестат з урахуванням грошового забезпечення встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців. осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 за № 704.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 в період з 14.10.2018 по 28.08.2024 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок та виплатити з 29.01.2020 по 19.05.2023 грошове забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, на 01.01.2021 на 01.01.2022 та на 01.01.2023 відповідно на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії. Військова частина листом від 10.02.2025 за №816/484/1/567ж повідомила ОСОБА_1 про те, що вимоги про перерахунок грошового забезпечення не підлягають задоволенню, а довідка щодо грошового забезпечення з урахуванням усіх складових буде надано на вимог суду при винесенні відповідної ухвали.
Позивач зазначає, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 в справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21.02.2018 за №103 (надалі по тексту також - Постанова №103), яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, що визначала розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року. Оскільки ці зміни визнанні судом протиправними і скасовані, а Кабінет Міністрів України після їх скасування не прийняв іншого нормативного акту щодо визначення розміру грошового забезпечення військовослужбовців, застосуванню підлягає пункту 4 Постанови №704, в редакції до внесення змін пунктом 6 Постанови №103, а саме: розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються із урахуванням прожиткового мінімуму встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року. З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 25.04.2025 визнав поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновив ОСОБА_1 строк звернення до суду з цією позовною заявою, з урахуванням доводів і мотивів, викладених в заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду, відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України). Одночасно судом витребувано у сторін докази, необхідні для розгляду справи (а.с.37-39).
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву. Так, через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 29.04.2025" на позовну заяву, реєстрацію якого з відповідними доказами здійснено судом 29.04.2025 за вх.№11482/25 (а.с.42-52).
Представник відповідача проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, вказує на їх необґрунтованість та безпідставність з огляду на наступне. Приміткою 1 додатку 1 до Постанови 704 визначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. Постановою №103 внесено зміни до Постанови №704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції, якою установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 (пункт 6 Постанови №103). Відтак, на переконання представника відповідача, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2018 року. Просив відмовити в задоволенні позову.
На виконання вимог ухвали суду від 25.04.2025 Військова частина НОМЕР_1 скерувала через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему заяву про виконання ухвали суду із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 09.05.2025", реєстрацію якої здійснено судом 09.05.2025 за вх.№12662/25 (а.с.53-64).
Військова частина НОМЕР_1 зазначила, що щорічну основну відпустку за 2023 рік використав тривалістю 30 діб з 07 по 21 серпня 2023 року та з 28 грудня 2023 року по 13 січня 2024 року (2 доби-для проїзду до місця проведення відпустки та назад). Щорічну основну за 2023 рік використав тривалістю 30 діб з 07 по 21 серпня 2023 року та з 28 грудня 2023 року по 13 січня 2024 року. Щорічна основна відпустка використана за 2024 рік використана тривалістю 30 діб з 19 лютого по 07 березня 2024 року та з 15 по 30 травня 2024 року. Грошову допомогу на оздоровлення отримав. Відпустка за сімейними обставинами із збереженням грошового забезпечення не надавалася. Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік, відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, не отримав.
Також ВЧ НОМЕР_1 через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему подало до суду клопотання про долучення документів із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 02.10.2025", про що судом вчинено необхідні реєстраційні дії 02.10.2025 за вх.№25762/25.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши адміністративний позов, відзив на позов, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
Майор ОСОБА_1 в період 16.10.2018 по 28.08.2024 проходив військову службу у складі Військової частини НОМЕР_1 , вказана обставина засвідчується наявними в матеріалах справи витягами із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.10.2018 за №198 та від 28.08.2024 за №224 (а.с.61-62).
Позивач 11.04.2025 звернувся до ВЧ НОМЕР_1 із заявою, в якій просив здійснити перерахунок грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, на 01.01.2021 на 01.01.2022 та на 01.01.2023 відповідно на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 (а.с.18-22).
Відповідач листом від 10.02.2025 за №816/484/1/567к повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для здійснення такого перерахунку грошового забезпечення (а.с.23, 33).
Вважаючи протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення, додаткових видів грошового забезпечення та одноразових видів грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 , виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 1762,00 гривень та шляхом множення останніх на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 Постанови №704, ОСОБА_1 звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (надалі по тексту також - Закон №2011-ХІІ), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Грошове забезпечення військовослужбовців регламентовано статтею 9 Закону №2011-ХІІ.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. (частина 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ)
Приписами частини 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ, установлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України прийняв 30.08.2017 Постанову №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", відповідно до якої, серед іншого, затвердив тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.
Пунктом 2 цієї Постанови установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Ця постанова набрала чинності з 01.03.2018.
Відповідно до пункту 4 Постанови №704, в первинній редакцій від 30.08.2017, установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Примітки додатків №№1, 12, 13, 14 містили положення, відповідно до яких посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
Кабінет Міністрів України 21.02.2018 прийняв постанову №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
Пунктом 6 Постанови №103 внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема, у пункт 4 Постанови №704, який викладений в такій редакції: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 за №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
Закон України від 05.10.2000 № 2017-III "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (надалі по тексту також - Закон №2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
Базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти (стаття 6 Закону № 2017-III).
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Отже, з 29.01.2020 виникають підстави для розрахунку грошового забезпечення з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою №704 у відповідності до вимог статті 9 Закону №2011-ХІІ.
Пунктом 3 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України №1774-VІІІ від 06.12.2016 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, який набрав чинності 01.01.2017 (надалі по тексту також - Закон №1774-VІІІ), встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Отже, після набрання чинності цим Законом, положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.
Відтак, суд звертає увагу, що встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів розрахованих згідно з Постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величиною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом саме на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Таким чином, згідно з Постановою №704 та положеннями пункту 3 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України №1774-VІІІ розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням як складових грошового забезпечення є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня календарного року.
Редакція законів України про Державний бюджет на 2019, 2020, 2021, 2022, 2023 роки свідчить про зміни в розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сторону їх поступового збільшення. Так:
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23.11.2018 за №2629-VIII передбачено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2019 встановлено у сумі 1921,00 грн.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 за №294-IX розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2020 встановлено у сумі 2102,00 грн.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 за №1082-IX передбачено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2021 встановлено у сумі 2270,00 грн.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 02.12.2021 за №1928-IX передбачено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2022 встановлено у сумі 2481,00 грн.
Також статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 за №2710-IX передбачено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2023 встановлено у сумі 2684,00 грн.
Отже, з початком календарного року відбуваються зміни в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сторону його збільшення.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, Верховний Суд в постанові від 2 серпня 2022 у справі № 440/6017/21 зазначив:
"…62. З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла таких висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах:
(1) з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
(2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом №1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку №45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови №704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням…".
Описаний вище правовий висновок Верховного Суду також продубльовано в хронологічно пізніше прийнятих постановах Верховного Суду від 08.11.2023 у справі №420/26141/21, від 06.11.2023 у справі №300/1947/22, від 09.05.2023 у справі №380/5158/22, від 08.05.2023 у справі №520/12159/21, від 11.04.2023 у справі №240/21362/21, 11.04.2023 у справі №520/14820/21, від 06.04.2023 у справі №380/10075/21, від 05.04.2023 у справі №340/3604/22, від 04.04.2023 у справі №120/5264/22, від 30.03.2023 у справі №320/9431/21, від 29.03.2023 у справі №640/8668/21, від 27.03.2023 у справі №640/24075/20, від 27.03.2023 у справі № 280/11480/21, від 22.03.2023 у справі № 340/10333/21, від 16.03.2023 у справі №500/8486/21, від 15.03.2023 у справі №420/6572/22, від 28.02.2023 у справі №380/18850/21, від 27.02.2023 у справі №640/11131/21, від 15.02.2023 у справі №120/6288/21-а, від 06.02.2023 у справі №160/2775/22, від 16.11.2022 у справі №160/648/22-а, від 22.09.2022 у справі №500/3840/21, від 15.02.2023 у справі №120/6288/21-а, від 31.01.2023 у справі №160/14866/21, від 24.01.2023 у справі №500/1433/21, від 10.01.2023 у справі №120/8682/21-а, від 10.01.2023 у справі №440/1185/21, від 04.01.2023 у справі № 640/17686/21, від 13.12.2022 у справі №240/12647/21, від 14.09.2022 у справі №500/1886/21, від 12.09.2022 у справі №500/1813/21, від 31.08.2022 у справі №120/8603/21-а, від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 і від 15.11.2023 у справі №120/965/22-а. Отже, такий підхід до правозастосування, за вказаних обставин, суд змушений визнати усталеним, з огляду на вимоги частини шостої статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів, частини п'ятої статті 242 КАС України.
При вирішенні цього спору суд враховує такі висновки Верховного Суду щодо релевантних норм права та їх застосування до спірних правовідносин, викладені в постанові від 15 березня 2023 у справі №420/6572/22 за наслідками розгляду спору в подібних правовідносинах:
"… Правова позиція, висловлена у постанові Верховного Суду від 2 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21 (на яку є покликання у постанові від 12 вересня 2022 року у справі №500/1813/21) відображена також у постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 400/6214/21, спір у якій - подібно до цієї справи - стосувався перерахунку і виплати грошового забезпечення військовослужбовця за період з 29 січня 2020 року по 6 листопада 2020 року відповідно до пункту 4 Постанови №704 у зв'язку з ухваленням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18.
У справах, про які мовиться вище, правовий висновок Верховного Суду про те, що з 1 січня 2020 року розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, побудований головним чином - як випливає з їх змісту - на принципі подолання правової колізії, за яким перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили.
Проте з уваги на вимоги позивачки, надто період, за який вона просила перерахувати і виплатити (доплатити) їй грошове забезпечення, відтак і одноразову грошову допомогу при звільненні та грошову допомогу на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2020-2021 роки (виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704), а також зважаючи на вимоги і доводи касаційної скарги, які, в значенні статті 341 КАС України, визначають межі касаційного перегляду, колегія суддів вважає, що правовий висновок Верховного Суду, викладений, у постанові від 2 серпня 2022 року у справі №440/6017/21, та повторений у постановах, зокрема, від 12 вересня 2022 року у справі №500/1813/21, від 19 жовтня 2022 року у справі №400/6214/21, має бути врахований при застосуванні положень пункту 4 Постанови №704 при вирішенні також і цієї справи.
17. Спираючись на цей висновок можна погодитися з судом першої інстанції у тому, що посадовий оклад ОСОБА_1, її оклад за військовим (спеціальним) званням як військовослужбовця, з 30 січня 2020 року (як заявлено у позовній заяві) аж до її звільнення з військової служби у вересні 2021 року (згідно з наказом від 3 вересня 2021 року № 291-ОС) мав би визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (а не на 1 січня 2018 року). З тих самих мотивів обґрунтовані висновки цього суду також і про неправильне нарахування грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2021 роки та одноразової грошової допомоги при звільненні (розмір яких залежав від розміру грошового забезпечення).... ".
Вказаний правовий висновок Верховного Суду в подальшому застосовано в постанові Верховного Суду від 15 червня 2023 у справі №380/13603/21, від 15.11.2023 у справі №120/965/22-а.
Так, Верховний Суд в постанові від 15.11.2023 у справі №120/965/22-а зазначив:
"…33. …Постановою №704 підвищено грошове забезпечення відповідних категорій військовослужбовців та закладено механізм щорічного збільшення його розміру у подальшому.
Так, відповідно до пункту 4 цієї Постанови у редакції, що була чинною до 24 лютого 2018 року, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
З 24 лютого 2018 року набула чинності Постанова № 103, пунктом 6 якої пункт 4 Постанови № 704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
34. Отже, з 24 лютого 2018 року змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) передбачено використання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2018 року.
35. Водночас Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнав протиправним та нечинним пункт 6 Постанови №103.
36. Наведене свідчить, що, починаючи з 29 січня 2020 року, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються, як правило, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року. Лише у тому разі, якщо розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб є меншим ніж 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, для проведення відповідних розрахунків використовується величина, яка дорівнює 50 відсоткам розміру мінімальної заробітної плати.
37. Згідно з пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року №1774-VIII (далі - Закон №1774-VIII) мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом (01 січня 2017 року) не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.
38. З аналізу наведених правових норм висновується, що з 29 січня 2020 року розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями слід визначати шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704.
39. Таким чином, ураховуючи зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14 листопада 2019 року №294-IX, виникли підстави для перерахунку грошового забезпечення, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт…".
Відтак, зміна (підвищенням) прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року (2102,00 гривень), на 1 січня 2021 року (2270,00 гривень) на 1 січня 2022 року (2481,00 гривень), на 1 січня 2023 року (2684,00 гривень), в порівнянні із таким значенням, встановленого 1 січня 2018 року (1762,00 гривні), є об'єктивною обставиною, що призводять до зміни розміру грошового забезпечення та всіх надбавок та доплат, при визначенні розміру яких враховуються посадовий оклад та оклад за спеціальне звання.
Повертаючись до фактичних обставин справи, слід зазначити, що Військовою частиною НОМЕР_1 надано довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 від 07.05.2025 за №816/484/1/1719/пс, згідно відомостей якої розмір грошового забезпечення позивача, зокрема, посадовий оклад та оклад за військовим званням, визначалися з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року (а.с.59-60).
Як уже зазначалось судом, зміна (підвищенням) прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020-2023 років, в порівнянні із таким значенням, встановленого 1 січня 2018 року (1762,00 гривні), є об'єктивною обставиною, що призводять до зміни розміру грошового забезпечення при визначенні розміру яких враховуються посадовий оклад та оклад за спеціальне звання.
З огляду на наведене є протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 30.01.2020 (з дня наступного за днем набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду) по 19.05.2023 з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України про Державний бюджет України на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Стосовно вимоги про перерахунок грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, то суд вказує на таке.
Відповідно до пункту 2 Постанови №704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Підпунктом 3 пункту 5 Постанови № 704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання: надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно з пунктами 1 та 2 розділу XXIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 (надалі по тексту також - Порядок №260), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Військовослужбовцям, звільненим з військової служби, які мали право на грошову допомогу для оздоровлення та не отримали її протягом року, виплата цієї допомоги здійснюється на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, в якому оголошується про її виплату.
Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги (пункт 6 розділу XXIII цього Порядку).
Відповідно до пункту 1 розділу XXIV вказаного Порядку №260, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Як передбачено пунктом 7 цього ж розділу, розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Отже, виплата грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.
Зі змісту довідки про виплату грошового забезпечення від 22.08.2025 за №816/484/1/3068/пс слідує, що позивачу, серед іншого нараховано та виплачено:
- грошову допомогу на оздоровлення за 2020, 2021, 2022 роки;
- матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік.
В адміністративному позові ОСОБА_1 просить суд зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022 та 2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022 та 2023 роки, виходячи з розміру з розміру грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України про Державний бюджет України на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704.
Разом з тим, матеріали адміністративної справи позбавлені доказів нарахування та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення в 2023 році та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2022 та 2023 роки, з яких суд міг би зробити висновок про нарахування додаткових видів грошового забезпечення визначалися з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Оскільки позивачем не наведено обставин та не надано доказів, які б підтвердили, що такі доплата належала до виплати, а також у зв'язку з відсутністю належних доказів проведення таких виплат в матеріалах справи, то така позовна вимога не підлягає до задоволення.
Таким чином, з мотивів, що наведені судом вище, також підлягає перерахунку і виплачена ОСОБА_1 сума грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року за №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням уже виплачених сум.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача виготовити та направити позивачу новий грошовий атестат виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704, суд зазначає наступне.
Як визначено підпунктом 11.1 пункту 11 "Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту", затверджених наказом Міністра оборони України від 22.05.2017 за №280, з урахуванням змін, внесених наказом Міністра оборони України від 22.04.2021 за №104 (надалі по тексту також - Правила №280), грошовий атестат видається військовослужбовцю військовою частиною, в якій він перебуває на грошовому забезпеченні, у таких випадках, зокрема, вибуття до нового місця служби (навчання) з виключенням зі списків особового складу військової частини.
У той же час, щодо порядку видачі грошових атестатів, підпунктом 11.3 пункту 11 Правил №280 визначено, що грошовий атестат виписується у двох примірниках на кожного військовослужбовця окремо (друкованим способом або ручкою), підписується командиром військової частини і начальником фінансового органу і засвідчується особистим підписом власника грошового атестата та відтиском гербової печатки з найменуванням частини, зазначеної в атестаті, та реєструється у журналі реєстрації вихідної документації.
Перший примірник грошового атестата видається під підпис у картці особового рахунку військовослужбовця, в якій зазначається дата його видачі, а другий - залишається в діловодстві фінансового органу військової частини.
У грошових атестатах військовослужбовців, яким виплачували протягом року з дня звільнення оклад за військовим званням (оклад за військовим званням та посадовий оклад), після закінчення виплати окладу (окладів) у пункті 13 записується, за який період (з "___"______ 20_ року по "___" ________ 20_ року) і в якій сумі (зазначається загальна сума) виплачено оклад за військовим званням (оклад за військовим званням та посадовий оклад). Цей запис засвідчується підписом начальника фінансового органу обласного (Київського міського) військового комісаріату (територіального центру комплектування та соціальної підтримки) і скріплюється гербовою печаткою. Після остаточного розрахунку з цими особами їхні грошові атестати повертаються до районного (міського) військового комісаріату (територіального центру комплектування та соціальної підтримки) для долучення до особових справ.
В той же час, в спірних правовідносинах позивач фактично вказує про захист від можливого порушення його прав у майбутньому та не надає суду доказів порушення таких прав при зверненні до суду.
При цьому, суд зазначає, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є саме наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Суд зазначає, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі №1340/4630/18.
Отже, у разі наявності порушення вимог закону рішеннями, діями суб'єкта владних повноважень, зазначене не є достатньою і самостійною підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання таких протиправними є доведеність позивачем порушених його прав цими рішеннями/діями.
Відтак, позовні вимоги про видачу та направлення ОСОБА_1 нового грошового атестату виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704 є передчасними.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В силу вимог частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Водночас, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 2 статті 9 КАС України).
У разі задоволення позову суд, застосовуючи припису пункту 10 частина 2 статті 245 КАС України, може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (абзац 2 частини 4 статті 245 КАС України).
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, зважаючи на встановлення у справі не виконання відповідачем при розгляді заяви позивача власних повноважень в належному і повному обсязі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що ОСОБА_1 на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи.
З огляду на не понесення позивачем судових витрат по сплаті судового збору, за відсутності доказів оплати сторонами інших судових витрат у справі, керуючись частиною 5 статті 139 КАС України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстави для розподілу судових витрат у справі.
На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає в не проведенні нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 19.05.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року, помножених на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 за №704.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 30.01.2020 по 19.05.2023, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на 01 січня 2021 року, на 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року, помножених на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 за №704, за вирахуванням уже виплачених сум грошового забезпечення за вказані періоди.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення за 2020, 2021, 2022 роки, з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на 01 січня 2021 року, на 01 січня 2022 року відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 за №704, з урахуванням уже виплачених сум.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань 2021 рік, з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 за №704, з урахуванням уже виплачених сум.
Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_2 ), АДРЕСА_1 ;
відповідач - Військова частина НОМЕР_1 (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_3 ), АДРЕСА_1 .
Суддя Чуприна О.В.