ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"02" жовтня 2025 р. справа № 300/1546/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними щодо виплати грошового забезпечення за період з 29.10.2021 по 02.03.2023 не в повному розмірі, а також зобов'язання до вчинення дій щодо перерахунку і виплати посадового окладу і окладу за військовим званням у складі грошового забезпечення за період з 29.10.2021 по 02.03.2023 із розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2021, 2022, 2023 років із відповідним перерахунком та виплатою всіх решта складових грошового забезпечення, допомоги, премії, компенсацій та здійснення нарахування і виплати суми середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні, -
ОСОБА_2 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_2 ), в інтересах якого діє ОСОБА_3 (надалі по тексту також - представник позивача, адвокат Архипов О.В.) 07.03.2025 звернувся в суд з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (надалі по тексту також - відповідач, військова частина, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача - Військової частини НОМЕР_1 щодо необчислення та невиплати позивачу - ОСОБА_2 за період з 29.10.2021 по 02.03.2023 грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення) з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року;
- зобов'язати відповідача - Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок позивачу грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення) за період з 29.10.2021 по 02.03.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30 серпня 2017 року та здійснити виплату позивачу - ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 , КЕКВ 2112 "Грошове забезпечення військовослужбовців", з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача - Військової частини НОМЕР_1 щодо необчислення та невиплати позивачу - ОСОБА_2 надбавки за особливості проходження служби, премії, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби та грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 та 2023 роки, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року;
- зобов'язати відповідача - Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок позивачу надбавку за особливості проходження служби з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30 серпня 2017 року та здійснити виплату позивачу - ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 , КЕКВ 2112 "Грошове забезпечення військовослужбовців", з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати відповідача - Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок позивачу щомісячної премії, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30 серпня 2017 року та здійснити виплату позивачу - ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 , КЕКВ 2112 "Грошове забезпечення військовослужбовців", з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати відповідача - Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок позивачу одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30 серпня 2017 року та здійснити виплату позивачу - ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 , КЕКВ 2112 "Грошове забезпечення військовослужбовців", з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати відповідача - Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок позивачу грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2021, 2022 та 2023 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30 серпня 2017 року та здійснити виплату позивачу - ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 , КЕКВ 2112 "Грошове забезпечення військовослужбовців", з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача - Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у непроведені повного розрахунку виплати грошового забезпечення позивачу та порушення строків розрахунків при звільнені позивача ОСОБА_2 ;
- зобов'язати відповідача - Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування позивачу суми середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30 серпня 2017 року та здійснити виплату позивачу - ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 , КЕКВ 2112 "Грошове забезпечення військовослужбовців" але не більш як за шість місяців.
Дана заява надійшла до суду через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 06.03.2025" та підписана електронно-цифровим підписом адвоката Архипова Олександра Васильовича, який діє на підставі ордера на надання правничої допомоги серії АН №1626788 від 17.02.2025.
Підставою звернення позивача із вказаним позовом є протиправні дії відповідача щодо невірного та як наслідок неповного нарахування і виплати грошового забезпечення позивачу за період з 29.10.2021 по 02.03.2023 із розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2021, 2022, 2023 років із відповідним перерахунком та виплатою всіх решта складових грошового забезпечення, допомоги, премії, компенсацій та здійснення нарахування і виплати суми середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 в період 29.10.2021 по 02.03.2023 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок та виплатити 29.10.2021 по 02.03.2023 грошове забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, на 01.01.2021 на 01.01.2022 та на 01.01.2023 відповідно на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.
Зазначає, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 в справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21.02.2018 за №103 (надалі по тексту також - Постанова №103), яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, що визначала розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року. Оскільки ці зміни визнанні судом протиправними і скасовані, а Кабінет Міністрів України після їх скасування не прийняв іншого нормативного акту щодо визначення розміру грошового забезпечення військовослужбовців, застосуванню підлягає пункту 4 Постанови №704, в редакції до внесення змін пунктом 6 Постанови №103, а саме: розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються із урахуванням прожиткового мінімуму встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року. З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.03.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення недоліків (а.с.17-24).
Позивач 13.03.2025 усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, зокрема адвокат Архипов О.В. подав через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему заяву із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 13.03.2025", в якій вказано про поновлення пропущеного строку звернення до суду, оскільки відповідач не надав в день звільнення зі служби, а також і на час подання позову, письмового повідомлення про суми нараховані та виплачені заробітної плати (грошового забезпечення), тому позивач не порушив трьохмісячний строк звернення до суду, встановлений статтею 233 Кодексу законів про працю України (а.с.26-29).
Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 18.03.2025 визнав поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновив ОСОБА_1 строк звернення до суду з цією позовною заявою, з урахуванням доводів і мотивів, викладених в заяві від 13.03.2025 про поновлення пропущеного строку звернення до суду, відкрити провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) (а.с.30-31).
Відповідач скерував на адресу суду клопотання про зупинення провадження із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 20.03.2025", реєстрацію якого проведено судом 20.03.2025 за вх.№7053/25 (а.с.33-41).
Військова частина НОМЕР_1 вказане клопотання мотивує тим, що у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 Кодексу законів про працю України (надалі по тексту також - КЗпП України) мають перевагу у застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України (якою установлено місячний строк для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби). Характерною особливістю спірних правовідносин по даній справі є те, що позивач просить перерахувати грошове забезпечення, за період, який охоплює часові проміжки як до, так і після внесення змін до статті 233 КЗпП України (до/після 19 липня 2022 року).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.03.2025 зупинено провадження в адміністративній справі №300/1546/25 до набрання чинності судовим рішенням Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду у справі №460/21394/23 (а.с.42-45).
Суд ухвалою від 26.03.2025 поновив провадження в адміністративній справі №300/1546/25 за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якого діє Архипов Олександр Васильович, до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними щодо виплати грошового забезпечення за період з 29.10.2021 по 02.03.2023 не в повному розмірі, а також зобов'язання до вчинення дій щодо перерахунку і виплати посадового окладу і окладу за військовим званням у складі грошового забезпечення за період з 29.10.2021 по 02.03.2023 із розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2021, 2022, 2023 років із відповідним перерахунком та виплатою всіх решта складових грошового забезпечення, допомоги, премії, компенсацій та здійснити нарахування та виплату суми середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні (а.с.47-49).
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву. Так, через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 30.03.2025" на позовну заяву, реєстрацію якого з відповідними доказами здійснено судом 31.03.2025 за вх.№8101/25 (а.с.23-42). Представник відповідача проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, вказує на їх необґрунтованість та безпідставність з огляду на наступне. Приміткою 1 додатку 1 до Постанови 704 визначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. Постановою №103 внесено зміни до Постанови №704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції, якою установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 (пункт 6 Постанови №103). Відтак, на переконання представника відповідача, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2018 року. Просив відмовити в задоволенні позову.
Представник позивача адвокат Архипов О.В. через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему скерував до суду відповідь із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 30.03.2025" на відзив, яку зареєстровано судом 07.04.2025 за вх.№8913/25 (а.с.59-63).
З 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону № 1928-ІХ та Закону № 2710-IX із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Військова частина НОМЕР_1 через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему скерувала до суду клопотання із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 29.04.2025" про залишення позовної заяви без розгляду.
Надаючи оцінку такому клопотанню відповідача суд зазначає та керується наступним.
Так, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати Судова палата дійшла таких висновків:
"…65.1. Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин").
65.2. З урахуванням пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року […].
71. Предметом спору у цій справі є перерахунок грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01 лютого 2020 року по 30 березня 2023 року.
72. Залишаючи позов без розгляду, суд апеляційної інстанції керувався частиною другою статті 233 КЗпП України, у редакції, яка набула чинності з 19 липня 2022 року, та зазначив, що відлік тримісячного строку для звернення з цим позовом до адміністративного суду почався 30 березня 2023 року і мав би закінчитися 30 червня 2023 року.
73. Отже, звернувшись до суду з позовом лише 11 вересня 2023 року, ОСОБА_4 пропустив визначений законом строк звернення до суду та не навів поважних причин, які зумовили його пропуск.
74. Судова палата зазначає, що спірний період [з 01 лютого 2020 року по 30 березня 2023 року] умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" [19 липня 2022 року] та після цього.
75. Період з 01 лютого 2020 року до 19 липня 2022 року регулюється положеннями статті 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати [грошового забезпечення] без обмеження будь-яким строком.
76. Проте період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
77. Судова палата частково поділяє позицію суду апеляційної інстанції щодо порядку обчислення строку звернення до адміністративного суду, зазначену у його висновку. Зокрема, слід погодитися із висновком апеляційного суду про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
78. Виходячи з цього, Судова палата вважає обґрунтованим висновок про те, що саме дата вручення позивачу зазначеного документа, а саме 30 березня 2023 року, є подією, з якою пов'язаний початок перебігу строку звернення до суду.
79. Водночас слід наголосити, що визначення моменту вручення грошового атестата як початку перебігу строку у цій справі відповідає вимогам частини другої статті 233 КЗпП України та не суперечить принципу юридичної визначеності…".
Суд не погоджується з доводами Військової частини НОМЕР_1 про те, що з урахуванням положень частини 5 статті 5 Закону України "Про Збройні Сили України" письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівнику при звільненні може вручатись лише працівнику Збройних Сил України, на якого поширюється законодавство про працю. Видача такого документа військовослужбовцям, що звільняються, законодавством не передбачена.
Як визначено підпунктом 11.1 пункту 11 "Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту", затверджених наказом Міністра оборони України від 22.05.2017 за №280, з урахуванням змін, внесених наказом Міністра оборони України від 22.04.2021 за №104 (надалі по тексту також - Правила №280), грошовий атестат видається військовослужбовцю військовою частиною, в якій він перебуває на грошовому забезпеченні, у таких випадках, зокрема, вибуття до нового місця служби (навчання) з виключенням зі списків особового складу військової частини.
У той же час, щодо порядку видачі грошових атестатів, підпунктом 11.3 пункту 11 Правил №280 визначено, що грошовий атестат виписується у двох примірниках на кожного військовослужбовця окремо (друкованим способом або ручкою), підписується командиром військової частини і начальником фінансового органу і засвідчується особистим підписом власника грошового атестата та відтиском гербової печатки з найменуванням частини, зазначеної в атестаті, та реєструється у журналі реєстрації вихідної документації.
Перший примірник грошового атестата видається під підпис у картці особового рахунку військовослужбовця, в якій зазначається дата його видачі, а другий - залишається в діловодстві фінансового органу військової частини.
У суду відсутні належні та достовірні відомості про те, що ОСОБА_2 вручено грошовий атестат (або іншу достовірну та документально підтверджену інформацію про обсяг і характер виплачених йому сум).
Суд вказує на те, що відвідач не довів (не надав докази) отримання ОСОБА_2 письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, як це передбачено у статті 116 КЗпП України, зокрема:
- про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, роботодавець повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум;
- про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Також суд звертає увагу сторін на висновки, сформовані Верховним Судом у постанові від 25.09.2025 у справі №440/9690/24, за змістом яких:
"…Чинна редакція частини другої статті 233 КЗпП України містить поняття "суми, що належать працівникові при звільненні".
З огляду на викладене Суд дійшов висновку про те, що спірні правовідносини регулюються частиною другою статті 233 КЗпП України, якою визначено тримісячний строк (з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні) звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні.
На переконання Суду, початок перебігу строку звернення до суду у цій справі, з урахуванням частини другої статті 233 КЗпП України (у чинній редакції), слід пов'язувати з моментом, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому (у період з 19 липня 2022 року по 19 травня 2023 року) сум. Таким моментом може бути день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми тощо.
Такий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23, постановленій у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, у якій Судова палата сформувала єдиний підхід до застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати.
З огляду на обставини цієї справи, Суд зазначає, що для правильного вирішення питання дотримання позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами за період з 19 липня 2022 року по 19 травня 2023 року слід з'ясувати наявність/відсутність у відповідача документального підтвердження ознайомлення позивача до серпня 2024 року (до моменту звернення до суду із цим позовом) з розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення, як-то докази направлення/видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення тощо.
За результатом установлення указаних обставин стане можливим визначити день, коли позивач дізнався про порушення його прав, свобод чи інтересів, а отже установити початок відліку тримісячного строку звернення до суду з цим позовом (у частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 19 травня 2023 року) та, за необхідності, з'ясувати наявність поважних причин пропуску такого строку…".
За змістом частини 3 і 4 статті 123 КАС України:
- якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду;
- якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відтак, клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду, подане через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 06.05.2025", зареєстрована канцелярією суду 06.05.2025, не підлягає до задоволення.
Представник позивача адвокат Архипов О.В. через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему скерував до суду заяву про уточнення позовних вимог із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 29.05.2025", яку зареєстровано в суді 29.05.2025 за вх.№14645/25.
У поданій заяві просив уточнити позовні вимоги, виклавши їх в такі редакції:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача - Військової частини НОМЕР_1 щодо необчислення та невиплати позивачу - ОСОБА_2 за період з 29.10.2021 по 02.03.2023 грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення) з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року;
- зобов'язати відповідача - Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок позивачу грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення) за період з 29.10.2021 по 02.03.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30 серпня 2017 року та здійснити виплату позивачу - ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 , КЕКВ 2112 "Грошове забезпечення військовослужбовців", з урахуванням раніше виплачених сум з нарахуванням/утриманням/сплатою податку з доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача - Військової частини НОМЕР_1 щодо необчислення та невиплати позивачу - ОСОБА_2 надбавки за особливості проходження служби, премії, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби та грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 та 2023 роки, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року;
- зобов'язати відповідача - Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок позивачу надбавку за особливості проходження служби з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30 серпня 2017 року та здійснити виплату позивачу - ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 , КЕКВ 2112 "Грошове забезпечення військовослужбовців", з урахуванням раніше виплачених сум з нарахуванням/ утриманням/сплатою податку з доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску;
- зобов'язати відповідача - Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок позивачу щомісячної премії, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30 серпня 2017 року та здійснити виплату позивачу - ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 , КЕКВ 2112 Документ сформований в системі "Грошове забезпечення військовослужбовців", з урахуванням раніше виплачених сум з нарахуванням/утриманням/сплатою податку з доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску;
- зобов'язати відповідача - Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок позивачу одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30 серпня 2017 року та здійснити виплату позивачу - ОСОБА_5 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 , КЕКВ 2112 "Грошове забезпечення військовослужбовців", з урахуванням раніше виплачених сум з нарахуванням/ утриманням/сплатою податку з доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску;
- зобов'язати відповідача - Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок позивачу грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2021, 2022 та 2023 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30 серпня 2017 року та здійснити виплату позивачу - ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 , КЕКВ 2112 "Грошове забезпечення військовослужбовців", з урахуванням раніше виплачених сум з нарахуванням/утриманням/сплатою податку з доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача - Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у непроведені повного розрахунку виплати грошового забезпечення позивачу та порушення строків розрахунків при звільнені позивача ОСОБА_2 . 9. Зобов'язати відповідача - Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування позивачу суми середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30 серпня 2017 року та здійснити виплату позивачу - ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 , КЕКВ 2112 "Грошове забезпечення військовослужбовців" але не більш як за шість місяців з нарахуванням/утриманням/сплатою податку з доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску.
Надаючи оцінку вказаному клопотанню представника позивача про уточнення позовних вимог, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 44 КАС України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
З урахуванням того, що представником позивача порушено вимоги частини 1 статті 47 КАС України, за якими позивач має право змінити предмет або підстави позову, шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, та подав коментовану заяву 29.05.2025 з пропущенням зазначеного строку, у суду відсутні підстави для розгляду такої по суті та врахування при розгляді справи.
Військова частина НОМЕР_1 скерувала через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему клопотання про долучення доказів із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 08.08.2025", яке зареєстровано в суді 11.08.2025 за вх.№21141/25 (а.с.82-87).
Також представник позивача адвокат Архипов О.В. через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему подав до суду заперечення на клопотання (заяву) із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 19.08.2025", реєстраційні дії щодо яких проведено судом 19.08.2025 за вх.№21859/25.
У поданих запереченнях представник позивача зазначив, що питання строків звернення до адміністративного суду вирішувалось у справі і судом встановлено відсутність підстав для залишення позовної заяви без розгляду. Натомість, відповідачем підтверджено, що розмір окладу військовослужбовця визначено із розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року в розмірі 1762,00 гривень. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши адміністративний позов, відзив на позов, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
Солдат ОСОБА_2 в період 29.10.2021 по 02.03.2023 проходив військову службу у складі Військової частини НОМЕР_1 , вказана обставина засвідчується наявними в матеріалах справи витягами із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.10.2021 за №303 та 02.03.2023 за №61 (а.с.9, 12).
Вважаючи протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення, додаткових видів грошового забезпечення та одноразових видів грошового забезпечення за період 29.10.2021 по 02.03.2023, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 1762,00 гривень та шляхом множення останніх на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 Постанови №704, ОСОБА_2 звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (надалі по тексту також - Закон №2011-ХІІ), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Грошове забезпечення військовослужбовців регламентовано статтею 9 Закону №2011-ХІІ.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. (частина 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ)
Приписами частини 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ, установлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України прийняв 30.08.2017 Постанову №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", відповідно до якої, серед іншого, затвердив тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.
Пунктом 2 цієї Постанови установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Ця постанова набрала чинності з 01.03.2018.
Відповідно до пункту 4 Постанови №704, в первинній редакцій від 30.08.2017, установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Примітки додатків №№1, 12, 13, 14 містили положення, відповідно до яких посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
Кабінет Міністрів України 21.02.2018 прийняв постанову №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
Пунктом 6 Постанови №103 внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема, у пункт 4 Постанови №704, який викладений в такій редакції: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 за №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
Закон України від 05.10.2000 за №2017-III "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (надалі по тексту також - Закон №2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
Базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти (стаття 6 Закону № 2017-III).
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Отже, з 29.01.2020 виникають підстави для розрахунку грошового забезпечення з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою №704 у відповідності до вимог статті 9 Закону №2011-ХІІ.
Пунктом 3 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №1774-VІІІ від 06.12.2016 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності 01.01.2017 (надалі по тексту також - Закон №1774-VІІІ), встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Отже, після набрання чинності цим Законом, положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.
Відтак, суд звертає увагу, що встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів розрахованих згідно з Постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величиною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом саме на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Таким чином, згідно з Постановою №704 та положеннями пункту 3 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України №1774-VІІІ розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням як складових грошового забезпечення є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня календарного року.
Редакція законів України про Державний бюджет на 2019, 2020, 2021, 2022, 2023 роки свідчить про зміни в розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сторону їх поступового збільшення. Так:
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23.11.2018 за №2629-VIII передбачено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2019 встановлено у сумі 1921,00 грн.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 №294-IX розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2020 встановлено у сумі 2102,00 грн.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 за №1082-IX передбачено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2021 встановлено у сумі 2270,00 грн.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 02.12.2021 за №1928-IX передбачено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2022 встановлено у сумі 2481,00 грн.
Також статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 за №2710-IX передбачено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2023 встановлено у сумі 2684,00 грн.
Отже, з початком календарного року відбуваються зміни в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сторону його збільшення.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, Верховний Суд в постанові від 2 серпня 2022 у справі № 440/6017/21 зазначив:
"…62. З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла таких висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах:
(1) з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
(2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом №1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку №45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням…".
Описаний вище правовий висновок Верховного Суду також продубльовано в хронологічно пізніше прийнятих постановах Верховного Суду від 08.11.2023 у справі №420/26141/21, від 06.11.2023 у справі № 300/1947/22, від 09.05.2023 у справі №380/5158/22, від 08.05.2023 у справі № 520/12159/21, від 11.04.2023 у справі № 240/21362/21, 11.04.2023 у справі №520/14820/21, від 06.04.2023 у справі №380/10075/21, від 05.04.2023 у справі №340/3604/22, від 04.04.2023 у справі №120/5264/22, від 30.03.2023 у справі №320/9431/21, від 29.03.2023 у справі № 640/8668/21, від 27.03.2023 у справі №640/24075/20, від 27.03.2023 у справі №280/11480/21, від 22.03.2023 у справі № 340/10333/21, від 16.03.2023 у справі №500/8486/21, від 15.03.2023 у справі №420/6572/22, від 28.02.2023 у справі №380/18850/21, від 27.02.2023 у справі №640/11131/21, від 15.02.2023 у справі №120/6288/21-а, від 06.02.2023 у справі №160/2775/22, від 16.11.2022 у справі №160/648/22-а, від 22.09.2022 у справі № 500/3840/21, від 15.02.2023 у справі №120/6288/21-а, від 31.01.2023 у справі №160/14866/21, від 24.01.2023 у справі №500/1433/21, від 10.01.2023 у справі №120/8682/21-а, від 10.01.2023 у справі №440/1185/21, від 04.01.2023 у справі №640/17686/21, від 13.12.2022 у справі №240/12647/21, від 14.09.2022 у справі №500/1886/21, від 12.09.2022 у справі № 500/1813/21, від 31.08.2022 у справі №120/8603/21-а, від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 і від 15.11.2023 у справі №120/965/22-а) . Отже, такий підхід до правозастосування, за вказаних обставин, суд змушений визнати усталеним, з огляду на вимоги частини шостої статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів, частини п'ятої статті 242 КАС України.
При вирішенні цього спору суд враховує такі висновки Верховного Суду щодо релевантних норм права та їх застосування до спірних правовідносин, викладені в постанові від 15 березня 2023 у справі №420/6572/22 за наслідками розгляду спору в подібних правовідносинах:
"… Правова позиція, висловлена у постанові Верховного Суду від 2 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21 (на яку є покликання у постанові від 12 вересня 2022 року у справі №500/1813/21) відображена також у постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 400/6214/21, спір у якій - подібно до цієї справи - стосувався перерахунку і виплати грошового забезпечення військовослужбовця за період з 29 січня 2020 року по 6 листопада 2020 року відповідно до пункту 4 Постанови №704 у зв'язку з ухваленням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18.
У справах, про які мовиться вище, правовий висновок Верховного Суду про те, що з 1 січня 2020 року розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, побудований головним чином - як випливає з їх змісту - на принципі подолання правової колізії, за яким перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили.
Проте з уваги на вимоги позивачки, надто період, за який вона просила перерахувати і виплатити (доплатити) їй грошове забезпечення, відтак і одноразову грошову допомогу при звільненні та грошову допомогу на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2020-2021 роки (виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704), а також зважаючи на вимоги і доводи касаційної скарги, які, в значенні статті 341 КАС України, визначають межі касаційного перегляду, колегія суддів вважає, що правовий висновок Верховного Суду, викладений, у постанові від 2 серпня 2022 року у справі №440/6017/21, та повторений у постановах, зокрема, від 12 вересня 2022 року у справі №500/1813/21, від 19 жовтня 2022 року у справі №400/6214/21, має бути врахований при застосуванні положень пункту 4 Постанови №704 при вирішенні також і цієї справи.
17. Спираючись на цей висновок можна погодитися з судом першої інстанції у тому, що посадовий оклад ОСОБА_1, її оклад за військовим (спеціальним) званням як військовослужбовця, з 30 січня 2020 року (як заявлено у позовній заяві) аж до її звільнення з військової служби у вересні 2021 року (згідно з наказом від 3 вересня 2021 року №291-ОС) мав би визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (а не на 1 січня 2018 року). З тих самих мотивів обґрунтовані висновки цього суду також і про неправильне нарахування грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2021 роки та одноразової грошової допомоги при звільненні (розмір яких залежав від розміру грошового забезпечення).... ".
Вказаний правовий висновок Верховного Суду в подальшому застосовано в постанові Верховного Суду від 15 червня 2023 у справі №380/13603/21, від 15.11.2023 у справі №120/965/22-а.
Так, Верховний Суд в постанові від 15.11.2023 у справі №120/965/22-а зазначив:
"…33. …Постановою №704 підвищено грошове забезпечення відповідних категорій військовослужбовців та закладено механізм щорічного збільшення його розміру у подальшому.
Так, відповідно до пункту 4 цієї Постанови у редакції, що була чинною до 24 лютого 2018 року, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
З 24 лютого 2018 року набула чинності Постанова №103, пунктом 6 якої пункт 4 Постанови № 704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
34. Отже, з 24 лютого 2018 року змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) передбачено використання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2018 року.
35. Водночас Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнав протиправним та нечинним пункт 6 Постанови №103.
36. Наведене свідчить, що, починаючи з 29 січня 2020 року, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються, як правило, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року. Лише у тому разі, якщо розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб є меншим ніж 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, для проведення відповідних розрахунків використовується величина, яка дорівнює 50 відсоткам розміру мінімальної заробітної плати.
37. Згідно з пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року №1774-VIII (далі - Закон №1774-VIII) мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом (01 січня 2017 року) не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.
38. З аналізу наведених правових норм висновується, що з 29 січня 2020 року розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями слід визначати шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704.
39. Таким чином, ураховуючи зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14 листопада 2019 року №294-IX, виникли підстави для перерахунку грошового забезпечення, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт…".
Відтак, зміна (підвищенням) прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року (2102,00 гривень), на 1 січня 2021 року (2270,00 гривень) на 1 січня 2022 року (2481,00 гривень), на 1 січня 2023 року (2684,00 гривень), в порівнянні із таким значенням, встановленого 1 січня 2018 року (1762,00 гривні), є об'єктивною обставиною, що призводять до зміни розміру грошового забезпечення та всіх надбавок та доплат, при визначенні розміру яких враховуються посадовий оклад та оклад за спеціальне звання.
Повертаючись до фактичних обставин справи, слід зазначити, що Військовою частиною НОМЕР_1 надано витяг з картки особового рахунку військовослужбовця №5/4145, згідно відомостей якої розмір грошового забезпечення позивача, зокрема, посадовий оклад та оклад за військовим званням, визначалися з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року (а.с.84).
При розрахунку грошового забезпечення позивача за період 29.10.2021 по 02.03.2023 Військова частина НОМЕР_1 повинна була застосувати пункт 4 постанови №704 в редакції до внесення змін пунктом 6 Постанови №103, в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік згідно Законів України Про Державний бюджет України на відповідний рік).
Як уже зазначалось судом, зміна (підвищенням) прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, на 01 січня 2021 року, на 01 січня 2023 року та на 1 січня 2023 року, в порівнянні із таким значенням, встановленого 1 січня 2018 року (1762,00 гривні), є об'єктивною обставиною, що призводять до зміни розміру грошового забезпечення при визначенні розміру яких враховуються посадовий оклад та оклад за спеціальне звання.
З огляду на наведене дії відповідача щодо виплати позивачу грошового забезпечення за період 29.10.2021 по 02.03.2023, з урахування посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт, є протиправними.
Щодо зобов'язання відповідача зробити перерахунок надбавки за особливості проходження служби та премії, то такий вид грошового забезпечення розраховується з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням відповідно до пункту 4 Постанови № 704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704.
Оскільки судом зроблено висновок про протиправність дій відповідача щодо виплати позивачу грошового забезпечення за період з 29.10.2021 по 02.03.2023, з урахування посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт, а перерахунок грошового забезпечення на виконання цього судового рішення ще не здійснено, то така позовна вимога є передчасною
Стосовно позовної вимоги в частині зобов'язання відповідача зробити перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні, премії, надбавки за особливості проходження служби, грошової компенсації за невикористану основну та додаткову відпустку, з урахуванням виплачених сум та зробити перерахунок у зв'язку з цим усіх інших отриманих виплат під час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 , то суд зазначає про наступне.
Відповідно до пунктів 2-4 статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які мають постійний характер; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Підпунктом 3 пункту 5 Постанови № 704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання: надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
За змістом абзацу 6 пункту 5 розділу ХХХІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, введеного наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 за №260 (надалі по тексту також - Порядок №260), військовослужбовцям, які після прибуття для подальшого проходження військової служби до Збройних Сил України з державних органів, установ, організацій зараховані у розпорядження та звільняються зі служби, розмір одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби обчислюється виходячи з окладів за посадами, які вони обіймали в цих органах, установах, організаціях, та інших виплат, установлених для відповідних працівників цих органів, установ та організацій.
Крім того, згідно з частини 1 статті 101 Закону України №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до частини 8 статті 101 Закону України №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
Отже, виплата надбавки за особливості проходження служби, одноразової грошової допомоги при звільненні, а також компенсації за невикористану щорічну відпустку, безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.
Як слідує картки особового рахунку військовослужбовця №5/3623 (а.с.84) позивачу, серед іншого нараховано та виплачено:
- компенсацію за невикористану відпустку у 2023 році;
- грошову допомогу в разі звільнення з військової служби у 2023 році.
В свою чергу, в адміністративному позові ОСОБА_2 просить здійснити перерахунок компенсації за невикористану
Таким чином, з мотивів, що наведені судом вище, також підлягає перерахунку і виплачена ОСОБА_2 компенсація за невикористану відпустку за 2021, 2022, 2023 роки, грошова допомогу в разі звільнення з військової служби за 2023 рік з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, на 01.01.2021, на 01.01.2022 та 01.01.2023 (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року за №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням уже виплачених сум.
Надаючи оцінку вимогам позивача про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату позивачу суми середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30 серпня 2017 року, суд керується наступним.
Обчислення середнього заробітку за період затримки розрахунку проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 за №100.
Абзацом 3 пункту 2 Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки) збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
За правилами пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
В той же час, в спірних правовідносинах позивач фактично вказує про захист від можливого порушення його прав у майбутньому та не надає суду доказів порушення таких прав при зверненні до суду.
При цьому, суд зазначає, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є саме наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Суд зазначає, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18.
Отже, у разі наявності порушення вимог закону рішеннями, діями суб'єкта владних повноважень, зазначене не є достатньою і самостійною підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання таких протиправними є доведеність позивачем порушених його прав цими рішеннями/діями.
Відтак, позовні вимоги про виплату ОСОБА_2 середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30 серпня 2017 року є передчасними.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В силу вимог частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Водночас, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 2 статті 9 КАС України).
У разі задоволення позову суд, застосовуючи припису пункту 10 частина 2 статті 245 КАС України, може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (абзац 2 частини 4 статті 245 КАС України).
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, зважаючи на встановлення у справі не виконання відповідачем при розгляді заяви позивача власних повноважень в належному і повному обсязі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають до часткового задоволення.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що ОСОБА_2 на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи.
З огляду на не понесення позивачем судових витрат по сплаті судового збору, за відсутності доказів оплати сторонами інших судових витрат у справі, керуючись частиною 5 статті 139 КАС України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстави для розподілу судових витрат у справі.
На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 яка полягає в не проведенні нарахування та виплати ОСОБА_2 грошового забезпечення за період з 29.10.2021 по 02.03.2023, компенсації за невикористану щорічну відпустку за 2021, 2022 та 2023 роки, грошової допомоги в разі звільнення з військової служби за 2023 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року, помножених на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 за №704.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошове забезпечення за період з 29.10.2021 по 02.03.2023, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, на 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року, помножених на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 за №704, за вирахуванням уже виплачених сум грошового забезпечення за вказані періоди.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 компенсації за невикористану щорічну відпустку за 2021, 2022 та 2023 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, на 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року, помножених на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 за №704, з урахуванням раніше проведених виплат.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошову допомогу в разі звільнення з військової служби за 2023 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, помножених на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 за №704, з урахуванням раніше проведених виплат.
Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), АДРЕСА_1 ;
представник позивача - Архипов Олександр Васильович (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ), АДРЕСА_2 ;
відповідач - Військова частина НОМЕР_1 (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_4 ), АДРЕСА_3 .
Суддя Чуприна О.В.