02 жовтня 2025 року Справа № 280/4297/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В. розглянувши в письмовому проваджені за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом - ОСОБА_1
до - Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області
до - Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
26.05.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі по тексту - відповідач 1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі по тексту - відповідач 2), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо незарахування ОСОБА_1 періодів роботи в інфекційному закладі з 01.01.2004 по 31.07.2023 у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до її страхового стажу періоди роботи в інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я з 01.01.2004 по 31.07.2023 у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв'язку із чим перерахувати розмір її пенсії з 26.11.2024;
- стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені у зв'язку із розглядом справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання особистої заяви позивача від 09.08.2023 та відповідно до статті 42 Закону України № 1058-IV, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області, за принципом екстериторіальності, було здійснено перерахунок пенсії позивача. Перерахунок проведено з 01.08.2023 із врахуванням страхового стажу, набутого по 31.07.2023. Під час перерахунку страховий стаж позивача за періоди роботи в інфекційному закладі охорони здоров'я з 01.01.2004 по 31.07.2023 не був зарахований у подвійному розмірі. У відповідь на адвокатський запит, надісланий до ГУ ПФУ в Запорізькій області, було отримано лист від 25.03.2025 № 0800-0209-8/28741, який підтвердив факт неврахування пільгового стажу та обґрунтував, що періоди роботи з 01.01.2004 по 31.07.2023 не підлягають зарахуванню до страхового стажу у подвійному розмірі для обчислення розміру пенсії за віком згідно зі статтею 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення». Пільговий порядок обчислення стажу, передбачений законодавством, що діяло до 01 січня 2004 року, після цієї дати застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. ГУ ПФУ в Запорізькій області також повідомило, що Головним управлінням ПФУ в Тернопільській області рішення про відмову у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи в інфекційному закладі не приймалось. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 30.05.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні), протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження.
05.06.2025 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову. На обґрунтування своєї позиції зазначив, що посилається на відсутність правових підстав для зарахування до страхового стажу позивача у подвійному розмірі періодів роботи, визначених статтею 60 Закону № 1788-ХII після 01.01.2004. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області позов не визнало. У відзиві, що надійшов до суду 11.06.2025 за вх. № 29208 зазначає, що відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувались до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності Законом № 1058, зараховуються до страхового стажу в порядку та на умовах, передбачених раніше чинним законодавством, яке діяло до набрання чинності Законом № 1058 до 01.01.2004. Зарахування стажу у пільговому порядку (подвійному розмірі) після 01.01.2004 застосовується для визначення права на пенсію за вислугу років. При призначенні пенсії за вислугу років стаж зараховується в одинарному розмірі для обчислення розміру пенсії за вислугу років, тобто коефіцієнту стажу. Додатково вказує, що зазначений позивачем спірний період роботи відноситься до часу, який наступив вже після 01.01.2004, тобто дати набрання чинності Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування“ та не відноситься до визначення права на призначення пенсії, так як пенсія була вже призначена, відповідач вважає, що вимоги позивача є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що позивач з 29.05.2009 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.
Позивачу після призначення пенсії проводились перерахунки на її особисте звернення, згідно зі статтею 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV. Зокрема, на підставі особистої заяви від 09.08.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській, використовуючи принцип екстериторіальності, здійснило перерахунок пенсії позивача з 01.08.2023. При цьому було враховано страховий стаж, набутий нею по 31.07.2023 після попереднього перерахунку, що підтверджується листом ГУ ПФУ в Запорізькій області від 25.03.2025 № 0800-0209-8/28741.
У листі-відповіді від 25.03.2025 № 0800-0209-8/28741 ГУ ПФУ в Запорізькій області повідомило, що при обчисленні розміру пенсії за віком позивача періоди роботи в інфекційному закладі охорони здоров'я з 01.01.2004 по 31.07.2023 до страхового стажу у подвійному розмірі не зараховано з огляду на таке:
Пільговий порядок обчислення стажу (передбачений законодавством, що діяло раніше) за період з 01 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років, а не для обчислення розміру пенсії.
Також було повідомлено, що ГУ ПФУ в Тернопільській області рішення про відмову у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи в інфекційному закладі не приймалось.
Не погодившись з незарахуванням спірних періодів роботи до страхового стажу у подвійному розмірі, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Призначення, виплата та перерахунок пенсій регулюється Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
За визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Приписами ч. 1-3 ст. 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Як зазначено у ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Крім того, за правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до статті 60 Закону № 1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Таке право на зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене ст. 60 Закону № 1788-ХІІ, не пов'язано із набранням чинності Законом № 1058-IV. При цьому, для зарахування медичному працівнику стажу у подвійному розмірі необхідно враховувати саме специфіку місця роботи працівника, а не посади, що він обіймав.
Як встановлено судом та підтверджується записами № 23-30 у трудовій книжці НОМЕР_1 , позивач обіймала посаду медичної сестри інфекційного кабінету у Центральній поліклініці Хортицького району Комунальної установи «Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня № 9» у період з 01.01.2004 по 31.07.2023. Відсутність відповідних записів свідчить про те, що позивач продовжує працювати на зазначеній посаді.
Під час розгляду справи встановлено та не заперечується відповідачем, що протягом спірного періоду позивач працювала в інфекційному закладі (відділенні) охорони здоров'я.
Таким чином, за правилами ст.60 Закону № 1788-XII та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV період роботи в інфекційному закладі (відділенні) охорони здоров'я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 04 грудня 2019 року у справі № 689/872/17, від 20 квітня 2022 року у справі № 214/3705/17 та від 27 квітня 2023 року у справі № 160/14078/22, у яких Суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими зобов'язано відповідачів зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону № 1788-XII періоди роботи позивачів в інфекційних закладах після 01 січня 2004 року, тобто після дати набрання чинності Законом № 1058-IV.
Щодо посилань відповідача на неможливість зарахування до страхового стажу у подвійному розмірі періоду роботи позивача у інфекційному закладі після 01.01.2004, суд зазначає, що стаття 60 Закону № 1788-XII є чинною по теперішній час. Стаття 24 Закону України № 1058-IV не скасовує статтю 60 Закону № 1788-XII та не зупиняє її дію.
Відповідно до статті 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Аналогічних висновків щодо застосування норм права дійшов Верховний Суд у постановах від 22.12.2021 у справі № 688/2916/17, від 27.02.2020 у справі № 462/1713/17, від 23.01.2019 у справі № 485/103/17 та від 04.12.2019 у справі № 689/872/17, які в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Суд також зазначає, що у постанові від 03.11.2021 у справі № 360/3611/20, Велика Палата Верховного Суду, визначаючи співвідношення між Законом № 1058-IV та Законом № 1788-XII вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон № 1788-XII був прийнятий раніше за Закон № 1058-IV.
Окрім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону України "Про пенсійне забезпечення", то він мав би виключити із Закону України "Про пенсійне забезпечення" усі інші положення, чого зроблено не було.
Отже, доводи відповідачів щодо відсутності підстав для зарахування до страхового стажу в подвійному розмірі періоду роботи особи в реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, після 01.01.2004 (набрання чинності Закону № 1058-IV) не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України.
Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про наявність порушення прав позивача з боку відповідача-1 щодо не зарахування періодів її роботи з 01.01.2004 по 31.07.2023 в інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я у подвійному розмірі при призначенні їй пенсії за віком.
Щодо способу поновлення порушених прав позивача суд зазначає наступне.
Пунктом 4.2 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію.
Після реєстрації заяви позивача та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності, було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
Відповідно до абзацу другого пункту 4.7 розділу ІV Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Згідно з пунктом 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Як вбачається з матеріалів справи, процедура перерахунку пенсії в даному випадку покладена на Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області. Матеріали справи не містять жодних доказів щодо здійснення таких дій Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
За таких обставин, суд вважає, що належним способом поновлення порушеного права позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати періоди роботи позивача з 01.01.2004 по 31.07.2023 до страхового стажу у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв'язку із чим перерахувати розмір пенсії позивача з 26.11.2024.
За приписами частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. На думку суду, в даній справі, відповідачем не доведено правомірності своїх дій у спірних правовідносинах.
Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного. Враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, відповідно до статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору сплачену позивачем при зверненні до суду.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 968 грн 96 коп., згідно квитанції № 7441-2861-2562-5008 від 26.05.2025.
За таких обставин, враховуючи задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 968 грн 96 коп. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Керуючись ст.ст. 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, м. Тернопіль, Майдан Волі, буд. 3, код ЄДРПОУ 14035769) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 158 - Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів її роботи з 01.01.2004 по 31.07.2023 у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 з 01.01.2004 по 31.07.2023 до страхового стажу у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв'язку із чим перерахувати розмір пенсії з 26.11.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 02 жовтня 2025 року.
Суддя Р.В. Сацький