02 жовтня 2025 року м. Ужгород№ 260/6451/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинця Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, Одеська область, 65012, код ЄДРПОУ 20987385), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69005, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) в особі представника - адвоката Калинич Оксани Іллівни (далі - представник позивача) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач 2), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач 3), яким просить суд:
1) звільнити зі сплати судового збору;
2) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо не врахування та не зарахування ОСОБА_1 всіх періодів трудової діяльності згідно трудової книжки від 11.11.1957 року, з урахуванням архівної довідки про заробітну плату №363/п від 01.08.2024р. та №354/02-07 від 17.07.2024 рік видані архівним відділом Ужгородської міської ради;
3) скасувати рішення від 06.08.2024 р. за №071750013874 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, рішення №071750013874 від 05.09.2024р. Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській повторно розглянути заяву від 30.07.2024 року ОСОБА_1 з урахуванням записів трудової книжки від 11.11.1957 року, з урахуванням архівної довідки про заробітну плату №363/п від 01.08.2024р. та №354/02-07 від 17.07.2024 рік видані архівним відділом Ужгородської міської ради та призначити пенсії з дня поданої заяви.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовані наступним. 30 липня 2024 року ОСОБА_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою та необхідними документами на призначення пенсії за віком, відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області. За результатами розгляду заяви від 30 липня 2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийнято Рішення про відмову у призначенні пенсії № 071750013874 від 06 серпня 2024 року. Відмова аргументові тим, що в позивача недостатньо стажу, з необхідних 15 років. Також не зараховано, періоди роботи згідно трудової книжки від 11.11.1957р., оскільки на титульній сторінці зазначено ім'я ОСОБА_2 (російською), яке не відповідає даним паспорта ОСОБА_3 (російською). Не зараховано період догляду за дитиною до 3-х років відповідно до свідоцтва про народження від 25.01.1960 НОМЕР_2 , оскільки в ньому значиться ім'я мами ОСОБА_2 (російською), яке не відповідає даним паспорта ОСОБА_3 (російською). Також повідомляють, що в свідоцтві про шлюб НОМЕР_3 та в свідоцтві про розірвання шлюбу НОМЕР_4 ім'я не відповідає паспортним даним. Додатково повідомлено, що у поданій заявницею заяві від 30.07.2024 року відсутня інформація про призначення їй пенсії, хоча така інформація значиться на титульній сторінці доданої трудової книжці. Отримавши вказану відмову, позивач замінила паспорт з книжечки на ID паспорт в якій відсутня інформація про записи ім'я на російській мові.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та надано відповідача строк на подання письмових відзивів в разі заперечення проти позову.
У подальшому Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області направлено на адресу суду матеріали відмовної пенсійної справи.
Представником Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області було скеровано на адресу суду письмовий відзив, згідно змісту якого вбачається наступне. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , 30.07.2024 вперше звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі по тексту Закон № 1058).
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яке було уповноважене розглянути подану Позивачем заяву від від 30.07.2024. Після перевірки наданих позивачем документів, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області було встановлено, що вік Позивача - 86 років 4 місяці 12 днів, а страховий стаж позивача складає 00 років 00 місяців 00 днів.
На підстави заяви та наданих документів Головним управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, 06.08.2024 винесено Рішення № 071750013874 про відмову у призначенні пенсії позивачу, в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 15 років.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви, не зараховано наступні періоди: - період роботи згідно трудової книжки від 11.11.1957, оскільки на титульній сторінці зазначено ім'я ОСОБА_2 (російською), яке не відповідає даним паспорта заявниці ОСОБА_3 (російською); - період догляду за дитиною до трьох років відповідно свідоцтва про народження від 25.01.1960 НОМЕР_2 , оскільки в ньому значиться ім'я мами ОСОБА_2 (російською), яке не відповідає даним паспорта заявниці ОСОБА_3 (російською). Однак, Позивач рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області не оскаржив, натомість, 29.08.2024 знову звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно ст. 26 Закону № 1058.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності було визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яке було уповноважено розглянути подану позивачем заяву від 29.08.2024. Після перевірки наданих позивачем документів, Головним управлінням було встановлено, що вік позивача - 86 років, а страховий стаж позивача складає 07 років 11 місяців 01 дні. На підстави заяви та наданих документів Головним управління 05.09.2024 винесено Рішення № 071750013874 про відмову у призначенні пенсії позивачу. За наданими документами до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи: - трудова книжка б/н від 11.11.1957, оскільки на титульній сторінці наявне необумовлене виправлення в році народження;
- період роботи з 01.01.1985 по 31.12.1989 згідно довідці про заробітну плату від 01.08.2024 № 363, даний період можливо зарахувати у разі підтвердження актом перевірки первинних документів. З наведеного вбачається, що у позивача відсутнє право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058.
Враховуючи вищевказане, відповідач 2 просив відмовити позивачеві в задоволенні позову повністю.
Представником Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області також було скеровано до суду відзив на позовну заяву, згідно з змісту якого не погоджується з позовними вимогами та вважає їх безпідставними.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 зверталася із заявами щодо призначення пенсії по віку відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме : 30.07.2024, 29.08.2024. Вік заявниці 86 років 04 місяці 12 днів. Відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», з 01.04.2021 органами Пенсійного фонду застосовується принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення (перерахунки) пенсій.
Нова технологія передбачає опрацювання заяв про призначення (перерахунки) пенсій бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер.
На підставі повного, всебічного та об'єктивного розгляду заяви від 30.07.2024 та доданих до неї документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області (структурний підрозділ, що розглядав вказану заяву за принципом екстериторіальності) відмовлено в призначенні пенсії, про що винесено рішення №071750013874 від 06.08.2024 , у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи (з необхідних 15 років).
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області не зараховано, періоди роботи згідно трудової книжки від 11.11.1957 р., оскільки на титульній сторінці зазначено ім'я ОСОБА_2 (російською), яке не відповідає даним паспорта ОСОБА_3 (російською). Не зараховано період догляду за дитиною до 3-х років відповідно до свідоцтва про народження від 25.01.1960 НОМЕР_2 , оскільки в ньому значиться ім'я мами ОСОБА_2 (російською), яке не відповідає даним паспорта ОСОБА_3 (російською). Водночас, позивачку повідомлено, що в свідоцтві про шлюб НОМЕР_3 та в свідоцтві про розірвання шлюбу НОМЕР_4 ім'я не відповідає паспортним даним.
В подальшому на підставі розгляду заяви від 29.08.2024 та доданих до неї документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області (структурний підрозділ, що розглядав вказану заяву за принципом екстериторіальності) відмовлено в призначенні пенсії, про що винесено рішення №071750013874 від 05.09.2024, за відсутності необхідного страхового стажу - 15 років. Так, страховий стаж заявниці становить 07 років 11 місяців 01 день. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: трудова книжка б/н від 11.11.1957, оскільки на титульній сторінці наявне необумовлене виправлення в році народження; період роботи з 01.01.1985 по 31.12.1989 згідно довідці про заробітну плату від 01.08.2024 № 363, даний період можливо зарахувати у разі підтвердження актом перевірки первинних документів.
З огляду на вищезазначене, відповідач 1 просив суд відмовити позивачеві в задоволенні позову повністю.
Представником Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області також надано суду відзив, згідно змісту якого вбачається, що відповідач 3 заперечує проти заявлених позовних вимог, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення. У зв'язку з вищезазначеним просив відмовити в задоволенні позову.
Представник позивача скористався своїм правом та подала до суду відповідь на відзив в якому зазначає, що єдиною підставою відмови в призначенні пенсії позивачу слугувало недостатність стажу роботи, а саме 15 років. Однак, прийнявши 06.08.2024 року Головним управлінням ПФУ в Запорізькій області рішення № 071750013874 від 05.09.2024 року про відмову в призначенні пенсії, останнім не взято до уваги періоди роботи згідно трудової книжки від 11.11.1957 р., оскільки на титульній сторінці зазначено ім'я ОСОБА_2 (російською), яке не відповідає даним паспорта ОСОБА_3 (російською). Не зараховано період догляду за дитиною до 3-х років відповідно до свідоцтва про народження від 25.01.1960 НОМЕР_2 , оскільки в ньому значиться ім'я мами ОСОБА_2 (російською), яке не відповідає даним паспорта ОСОБА_3 (російською). Також повідомляють, що в свідоцтві про шлюб НОМЕР_3 та в свідоцтві про розірвання шлюбу НОМЕР_4 ім'я не відповідає паспортним даним.
Додатково повідомлено, що у поданій заявницею заяві від 30.07.2024 року відсутня інформація про призначення їй пенсії, хоча така інформація значиться на титульній сторінці доданої трудової книжці. На підставі вказаних дій відповідачем, позивачем змінено паспорт з книжечки на ІД паспорт. Однак, при повторному поданні документів, Головне управління ПФУ в Одеській області повторно 05.09.2024 року відмовляє в призначенні пенсії, рішення за №071750013874, оскільки таке право відсутнє.
Страховий стаж заявниці становить 7 років 11 місяців 01 день, з необхідних 15 років. Вік заявниці 86 років. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: - трудова книжка б/н від 11.11.1957, оскільки на титульній сторінці наявне необумовлене виправлення в році народження; - період роботи з 01.01.1985 по 31.12.1989 згідно довідці про заробітну плату від 01.08.2024 N 363, даний період можливо зарахувати у разі підтвердження актом перевірки первинних документів. Додатковий коментар: на титульній сторінці трудової книжки є відмітка про призначення пенсії, а у поданій заяві відсутня інформація щодо отримання/ неотримання пенсії в Україні.
Не погодившись з такими рішеннями про відмову в призначенні пенсії позивач вимушена захистити своє порушене право в суді.
Згідно трудової книжки від 11.11.1957 року позивач має більше чим 38 років трудового стажу, однак відповідачами таку взагалі не взято до уваги. Так згідно трудової книжки, позивач працює з 14.08.1957 року по 03.11.1995 рік на різних підприємствах. Крім того, мала нагородженнях на вказаних роботах з 15.02.1981 року по 15.03.1990 рік. Отже, формальні неточності у документах, а також неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах, відтак не погоджується із діями відповідача щодо неврахування її спірного трудового стажу, вказаного у її трудовій книжці з підстав вказаних у відповідях відповідача.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.
Судом встановлено, що 30.07.2024 року ОСОБА_1 (надалі - позивач), звернулася до Головного управління ПФУ в Закарпатській області із заявою та необхідними документами на призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України «Загально обов'язкове державне пенсійне страхування», (надалі - Закон).
На підставі екстериторіальності визначено первинно Головне управління ПФУ в Запорізькій області. 06.08.2024 року Головним управлінням ПФУ в Запорізькій області прийнято рішення № 071750013874 від 06.08.2024 року про відмову в призначенні пенсії.
Відмова аргументові тим, що в позивача недостатньо стажу, з необхідних 15 років. Також не зараховано, періоди роботи згідно трудової книжки від 11.11.1957 р., оскільки на титульній сторінці зазначено ім'я ОСОБА_2 (російською), яке не відповідає даним паспорта ОСОБА_3 (російською). Не зараховано період догляду за дитиною до 3-х років відповідно до свідоцтва про народження від 25.01.1960 НОМЕР_2 , оскільки в ньому значиться ім'я мами ОСОБА_2 (російською), яке не відповідає даним паспорта ОСОБА_3 (російською). Також повідомляють, що в свідоцтві про шлюб НОМЕР_3 та в свідоцтві про розірвання шлюбу НОМЕР_4 ім'я не відповідає паспортним даним.
Додатково повідомлено, що у поданій заявницею заяві від 30.07.2024 року відсутня інформація про призначення їй пенсії, хоча така інформація значиться на титульній сторінці доданої трудової книжці. Отримавши вказану відмову, позивач замінила паспорт з книжечки на ІД паспорт в якій відсутня інформація про записи ім'я на російській мові.
29.08.2024 року позивач повторно звертається до Головного управління ПФУ в Закарпатській області із заявою та необхідними документами на призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України «Загально обов'язкове державне пенсійне страхування», а саме: паспорт ІД картка, трудова книжка, архівні довідки № 357/п від 27.07.2024 р. про трудовий стаж та довідки № 354\02-07 від 17.07.2024р. про заробітну плату за період з 1988 по 1992 рік на підприємстві в УРО «Продтовари», правонаступником якого є з 1993 року Ужгородське державне торгове підприємство «Універсам». Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 .
05.09.2024 року Головне управління ПФУ в Одеській області прийняло рішення за №071750013874 про відмову у призначенні пенсії, оскільки таке право відсутнє. Страховий стаж заявниці становить 7 років 11 місяців 01 день, з необхідних 15 років. Вік заявниці 86 років. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: - трудова книжка б/н від 11.11.1957, оскільки на титульній сторінці наявне необумовлене виправлення в році народження. - період роботи з 01.01.1985 по 31.12.1989 згідно довідці про заробітну плату від 01.08.2024 № 363, даний період можливо зарахувати у разі підтвердження актом перевірки первинних документів.
Додатковий коментар: на титульній сторінці трудової книжки є відмітка про призначення пенсії, а у поданій заяві відсутня інформація щодо отримання/ неотримання пенсії в Україні.
Згідно трудової книжки від 11.11.1957 року позивач має більше чим 38 років трудового стажу, однак відповідачами таку взагалі не взято до уваги. Так згідно трудової книжки, позивач працює з 14.08.1957 року по 03.11.1995 рік на різних підприємствах. Крім того, мала нагородженнях на вказаних роботах з 15.02.1981 року по 15.03.1990 рік. Отже, формальні неточності у документах, а також неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах, відтак не погоджується із діями відповідача щодо неврахування її спірного трудового стажу, вказаного у її трудовій книжці з підстав вказаних у відповідях відповідача.
Позивач вважаючи такі дії відповідачів протиправними, звернувся з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Зі змісту частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 частини першої Європейської соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Статтею 46 Конституції України також передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов'язаннями України.
Питання виникнення та реалізації права громадян на пенсійне забезпечення врегульоване положеннями Законів України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788) та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058).
Спірні правовідносини в даній адміністративній справі виникли з приводу відмови органу Пенсійного фонду призначити позивачу пенсію за віком, згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Статтею 1 Закону України № 1058-IV встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Під «страховим стажем» згідно частини першої статті 24 Закону №1058-IV розуміють період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частини четверта статті 24 Закону №1058-IV).
Згідно частини першої статті 56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів уній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи до 01.01.2004, є трудова книжка.
У відповідності до статті 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до 1 січня 2004 року, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених раніше чинним законодавством. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим, Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 року затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.
Згідно пункту 1.1. цієї Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди (п.п.2.2 Інструкції).
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.3 Інструкції). Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (пункт 2.4. Інструкції).
Аналогічні вимоги містила Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162.2.10. Окрім того, відповідно до вимог пункту 2.10 цієї Інструкції зазначено, що у розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за № таким-то недійсний".
Відповідно до п.2.4 Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок працівників", затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 року, у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Таким чином, здійснення записів у трудовій книжці власником або уповноваженим ним органом покладено на останніх, а не на працівника, а отже, відповідальність за неправильність вчиненого запису чи інших відомостей не може бути перекладена на працівника та позбавляти його права на врахування трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.
Отже, формальні неточності у документах, відсутність наказу на призначення чи звільнення, реорганізацію підприємства, не видність чіткого відбитку печатки організації чи її відсутність за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
При цьому, зазначає, що у відповідності до розділів ІІІ, ІV Порядку №22-1, відповідач наділений повноваженнями самостійно отримати необхідні документи, що відповідає принципу належного урядування і націлено на забезпечення органами Пенсійного фонду України реалізації громадянами їх конституційного права на пенсійне забезпечення.
Згідно зі статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Крім того, відповідно до п.1.8 даного Порядку, у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис.
Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії. Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів.
При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон).
Відповідачем не здійснено жодних дій для отримання необхідних документів від підприємства на протязі 3-х місяців. Позивача не повідомив, про необхідність такої довідки. Однак, за 10 днів відмовив у призначенні пенсії та переклав обов'язок доказування, надання відомостей тощо на позивача, що є неприйнятним.
Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право особи на призначення пенсії за віком має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала.
Також і відповідальність за надання недостовірних пенсійних документів покладена на підприємство (організацію) та пенсіонера. Зазначає, що витребування та перевірка первинних документів є також правом пенсійного органу.
Тобто перекладання обов'язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним.
Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей а також архівну довідки № 363 та 354 про заробітну плату не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Разом з тим, відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для позивача, а отже, не може впливати на його особисті права.
Працівник не несе відповідальності за порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Позивач не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах, відтак не погоджується із діями відповідача щодо неврахування його спірного трудового стажу, вказаного у його трудовій книжці з підстав вказаних у відповідях відповідача.
Аналогічна правова позиція визначена Верховним Судом у постанові №687/975/17 від 21.02.2018 року.
Відповідач відмовляючи у зарахуванні спірного періоду не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, відображення чіткості поставленої печатки чи її відсутність.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі №754/14898/15-а.
Згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Європейського суд з прав людини у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04, рішення від 20.10.2011 року) підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
З огляду на вищевикладене, відповідачами не надано належних доказів в обґрунтування того, що відмовляючи позивачу у зарахуванні до страхового стажу спірних періодів трудової діяльності суб'єкти владних повноважень діяли обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно та з забезпеченням усіх прав особи. Рішення не є пропорційним з огляду на те що воно порушує баланс між несприятливими наслідками для реалізації конституційного права позивача на соціальний захист (ст. 46 Конституції України) і цілями на які, врешті, спрямоване це рішення.
Зазначає, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі "Колишній Король Греції та інші проти Греції" (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).
Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області є суб'єктом владних повноважень, що зобов'язаний вчинити дії на виконання рішення суду, оскільки відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 25.11.2005 №22-1 за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Як випливає із п. 4.10 Порядку, після прийняття відповідного рішення електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи.
Оскільки позивач зареєстрований та проживає у межах територіальної юрисдикції Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області і перебуває на обліку у цьому Головному управлінні, то саме вказаний пенсійний орган зобов'язаний на виконання рішення суду розглянути заяву позивача про призначення пенсії на пільгових умовах.
Згідно вимог ч. 1 ст. 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
На виконання вимог Закону від 09.07.2003 №1058-IV Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до пункту 1.7 Порядку №22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Позивач первинно звернувся до відповідача ГУ ПФУ в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії за віком і за результатами її розгляду відповідач ГУ ПФУ в Запорізькій та Одеській області прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії.
Відтак, позивач має право на призначення пенсії саме з моменту права з дати первинного подання на призначення пенсії, а саме з - 30.07.2024 року.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства («STRETCH v. THE UNITED KINGDOM» № 44277/98).
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини»). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норм закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність («MALTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS v. GERMANY « № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).
Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі Колишній Король Греції та інші проти Греції (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти
Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по їх суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом. Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02))
Враховуючи вищевказане суд приходить висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.
В силу вимог статті 139 КАС України судові витрати понесені позивачем при сплаті судового збору підлягають стягненню на його користь солідарно за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2 та відповідача 3, оскільки вони приймали оскаржувані рішення.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, Одеська область, 65012, код ЄДРПОУ 20987385), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69005, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо не врахування та не зарахування ОСОБА_1 всіх періодів трудової діяльності згідно трудової книжки від 11.11.1957 року, з урахуванням архівної довідки про заробітну плату №363/п від 01.08.2024р. та №354/02-07 від 17.07.2024 рік видані архівним відділом Ужгородської міської ради.
3. Скасувати рішення від 06.08.2024 р. за №071750013874 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, рішення №071750013874 від 05.09.2024р. Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській повторно розглянути заяву від 30.07.2024 року ОСОБА_1 з урахуванням записів трудової книжки від 11.11.1957 року, з урахуванням архівної довідки про заробітну плату №363/п від 01.08.2024 р. та №354/02-07 від 17.07.2024 рік видані архівним відділом Ужгородської міської ради та призначити пенсії з дня поданої заяви.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, Одеська область, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 302,80 грн. (триста дві гривні вісімдесят копійок).
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69005, код ЄДРПОУ 20490012) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 302,80 грн. (триста дві гривні вісімдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяД.В. Іванчулинець