01 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/15157/25
категорія 105000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління юстиції в Житомирській області (м.Київ) про визнання протиправною та скасування постанови в частині стягнення виконавчого збору,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області (далі - ТУ ДСА України в Житомирській області) із позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління юстиції в Житомирській області (м.Київ) про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця від 29.05.2025 року у ВП №78221588 в частині стягнення з ТУ ДСА України в Житомирській області виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн.
В обґрунтування позову ТУ ДСА України в Житомирській області зазначило, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06.02.2024 року у справі № 240/20344/25, яким зобов'язано ТУ ДСА України в Житомирській області здійснити нарахування та виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01.07.2024 по 18.10.2024 року, обчисленої з застосуванням базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн. за 2024 рік, з урахуванням виплачених сум та з утриманням податків і обов'язкових платежів, управлінням було добровільно виконано рішення в частині нарахування суддівської винагороди, розмір якої склав 354994,56 грн.
Для виплати ОСОБА_2 цієї винагороди ТУ ДСА в Житомирській області звернулось до Державної судової адміністрації з листом від 10.04.2025 року щодо виділення додаткових коштів по програмі 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів" за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки", однак, додаткові бюджетні асигнування не були виділені.
Позивач зазначає, що в зв'язку з невиконанням судового рішення в частині виплати стягувачу суддівської винагороди розпочалось примусове його виконання органом державної виконавчої служби.
29.05.2025 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень було винесено постанову у ВП 78221588 про стягнення виконавчого збору в сумі 32000,00 грн.
На думку позивача, виконання рішення щодо зобов'язання вчинити певні дії щодо майна (коштів), боржником у якому є державний орган, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та за окремою бюджетною програмою для забезпечення виконання рішення суду в порядку, встановленому законами України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень". Виконавчий збір не підлягає стягненню у відповідності до вимог пункту 3 частини 5 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти доводів позивача та просив відмовити у задоволенні позову з підстав, наведених у відзиві.
Серед іншого зазначив, що стягнення виконавчого збору одночасно з відкриттям виконавчого провадження передбачено "Інструкцією з організації примусового виконання рішень", затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, тому у державного виконавця були відсутні законні підстави для того, щоб не вирішувати питання про стягнення виконавчого збору.
Крім того, відповідач стверджує, що пунктом 3 частини 5 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження", на який посилається позивач, в даному випадку застосуванню не підлягає, оскільки рішенням суду вирішено вимогу немайнового характеру, а не стягнення конкретної суми.
В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на висновки Верховного Суду у постановах від 14.05.2020 року у справі №336/4615/17, від 28.04.2020 року у справі №480/3452/19, від 11.10.2023 року у справі №140/1126/23, постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду у справі № 240/23088/24).
Ухвалою суду від 23.09.2025 року призначено розгляд справи на 01.10.2025 року о 12:00.
В судове засідання представники сторін, повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, не з'явились.
Від представника позивача надійшло клопотання про здійснення розгляду справи без її участі.
Відповідач у відзиві на позов просив здійснювати розгляд справи без участі його представника.
Відповідно до частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає можливим проводити судове засідання за відсутності сторін.
Дослідивши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, враховуючи таке.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 року у справі № 240/20344/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії задоволено:
- визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 липня 2024 року по 18 жовтня 2024 року, виходячи з посадового окладу, розрахованого з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2102,00 гривень;
- визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01.07.2024 року по 18.10.2024 року, обчисленої виходячи із розміру посадового окладу судді, розрахованого із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2024 року, в розмірі 3028,00 гривень;
- зобов'язано Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.07.2024 року по 18.10.2024 року, обчисленої виходячи із розміру посадового окладу судді, розрахованого із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2024 року, в розмірі 3028,00 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 01.01.2024 року по 18.10.2024 року, обчислену виходячи із розміру посадового окладу судді, розрахованого із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2024 року, в розмірі 3028,00 гривень, із урахуванням раніше виплачених сум та із утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів.
Рішення суду набрало законної сили 03.04.2025 року.
Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) від 29.05.2025 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого 26.05.2025 року у справі № 240/20344/24.
Старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) 29.05.2025 року прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 32000 грн.
Позивач не погодився із постановою від 29.05.2025 року про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 32000 грн., а тому звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року № 1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ).
Згідно статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Отже, відкриття виконавчого провадження свідчить про примусове виконання рішення суду, оскільки боржник його добровільно не виконав.
Примусовому виконанню підлягають виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VІІІ).
Також примусовому виконанню підлягають постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору (пункт 5 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VІІІ).
Частиною 1 статті 5 Закону № 1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому ст.27 цього Закону (ч.5 ст.26 Закону №1404-VІІІ).
Згідно із частинами 1-3 статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Таким чином, виконавчий збір стягується за примусове виконання рішення суду, початком якого є відкриття виконавчого провадження у справі.
Виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду, а є платою за вчинення дій, пов'язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру.
Отже, стягнення виконавчого збору одночасно з відкриттям виконавчого провадження є обов'язком державного виконавця.
Поряд з цим, частинами 5 та 9 статті 27 Закону № 1404-VIII визначений вичерпний перелік підстав, за наявності яких виконавчий збір не стягується.
Зокрема, згідно з пунктом 3 частини 5 статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом № 1404-VIII, та особливості їх виконання встановлює Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 року № 4901-VI (далі - Закон № 4901-VI).
Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі юридична особа) (частина 1 статті 2 Закону № 4901-VI).
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом №1404-VIII, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
У цій справі позивач, який є боржником у ВП №78221588, за організаційно-правовою формою є державним органом, фінансування якого здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з частиною 1 статті 148 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року № 1402-VIII.
При цьому у головного розпорядника бюджетних коштів - ДСА України, наявна окрема бюджетна програма для забезпечення виконання рішень суду (КПКВК 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів"), що підтверджується паспортом бюджетної програми на 2025 рік, затвердженого наказом ДСА України від 11.02.2025 року № 53.
Отже, у цьому випадку виконання рішення щодо зобов'язання вчинити певні дії щодо майна (коштів), боржником у якому є державний орган, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та за окремою бюджетною програмою для забезпечення виконання рішення суду в порядку, встановленому Законом № 4901-VI.
За таких обставин, у цій справі виконання рішення щодо зобов'язання вчинити певні дії щодо майна (коштів), боржником у якому є державний орган, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та за окремою бюджетною програмою для забезпечення виконання рішення суду в порядку, встановленому Законом № 4901-VI, а на підставі пункту 3 частини 5 статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір у такому виконавчому провадженні з боржника не стягується.
При цьому посилання відповідача на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 14.05.2020 року у справі № 336/4615/17, від 28.04.2020 року у справі №480/3452/19, від 11.10.2023 року у справі №140/1126/23 не є релевантними, оскільки під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 року у справі № 910/719/19, постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 року у справі № 922/2383/16).
З огляду на учасників спору і предмет спору постанови Верховного Суду від 14.05.2020 року у справі № 336/4615/17, від 28.04.2020 року у справі №480/3452/19, від 11.10.2023 року у справі №140/1126/23 не є правозастосовчими до спірних відносин у цій справі, тому висновки Верховного Суду суд не приймає до уваги при вирішенні цієї справи по суті.
Так само суд не може врахувати висновки Сьомого апеляційного адміністративного суду, викладені у постанові від 04.03.2025 року у справі № 240/23088/24, позаяк постанови цього ж суду від 09.06.2025 року у справі № 240/20112/24, від 11.07.2025 року у справі №240/6903/25 свідчать про вирішення аналогічних спорів на користь територіального органу ТУ ДСА.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що постанова старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління юстиції в Житомирській області (м.Київ) від 29.05.2025 року у ВП №78221588 про стягнення з ТУ ДСА України в Житомирській області виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 242-246, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області (вул.Мала Бердичівська, 23, м. Житомир, 10014, ЄДРПОУ: 26278626) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ) (майдан Соборний,1, м.Житомир, 10014, ЄДРПОУ: 43315602) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Сладь Т.І. від 29.05.2025 року у ВП № 78221588 про стягнення виконавчого збору в розмірі 32000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.М. Майстренко