01 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/19940/25
категорія 105000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Коростишівського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправною та скасування постанови, скасування арешту майна,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Коростишівського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), у якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову від 20.02.2025 року Заступника начальника Коростишівського відділу ДВС у Житомирському районі Житомирської області Машевського О.О. про арешт майна боржника у виконавчому провадженні ВП № 77269055 в частині накладення арешту на автомобіль марки WOLKSVAGEN VIN-номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 ;
- скасувати арешт автомобіля марки WOLKSVAGEN VIN-номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого 31.05.2024 року ТСЦ 1843, накладений постановою від 20.02.2025 року Заступника начальника Коростишівського відділу ДВС у Житомирському районі Житомирської області Машевського О.О. про арешт майна боржника у виконавчому провадженні ВП № 77269055.
В обґрунтування позовної заяви зазначає про те, що вироком Корольовського районного суду м.Житомира від 06.03.2024 року у кримінальній справі № 280/453/16-к його було засуджено за ч. 4 ст. 187 КК України та призначено покарання у виді 8 років 2 місяців 5 днів з конфіскацією майна, який набрав чинності 16.01.2025 року.
Як стверджує позивач, при виконанні виконавчого листа від 06.03.2024 року, 20.02.2025 року Заступником начальника Коростишівського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Машевським О.О. було винесено постанову про накладення арешту на все майно, яке перебуває у власності позивача.
Позивач зазначає, що було накладено, зокрема, арешт на автомобіль марки WOLKSVAGEN VIN-номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який був придбаний 31.05.2024 року, тобто після винесення судом вироку.
За твердженням позивача арешт на автомобіль накладено незаконно, оскільки із змісту норм ч.2 статті 52, частин 1-3 статті 59 Кримінального кодексу України, абзацу 2 пункту 32 "Інструкції з організації примусового виконання рішень" №512/5 слідує, що конфіскація майна є додатковим видом покарання та направлена на майно, яке набуте винною особою до набрання законної сили відповідного вироку, тому майно, набуте після ухвалення вироку не може підпадати під його дію та розглядатися як об'єкт для конфіскації.
На думку позивача, він не може нести додаткове покарання у вигляді конфіскації майна на протязі невизначеного терміну; дії державного виконавця при винесенні оскарженої постанови порушують права позивача на вільне володіння, користування і розпорядження своєю власністю, в зв'язку з чим така постанова має бути скасована.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі з постановленням здійснення розгляду справи з повідомленням учасників справи, з урахуванням особливостей, передбачених статтями 268 - 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідач правом на подання відзиву у встановлений судом строк не скористався.
Будь-яких заперечень проти доводів позивача чи пояснень на їх спростування відповідачем не надано.
В зв'язку з цим суд здійснює розгляд справи за наявними у матеріалах справи доказами.
Судове засідання для розгляду справи призначене на 01.10.2025 року о 10:00.
Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив.
Неприбуття у судове засідання представника відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Суд, з'ясувавши обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив таке.
06.03.2024 року вироком Корольовського районного суду м. Житомира у кримінальному провадженні 280/453/16-к 1-кп/296/307/24 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 187 ч.4 КК України та призначено йому покарання у виді 8 років 2 місяців 8 днів позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить засудженому.
Постановлено відповідно до ст.72 ч.5 КК України, в редакції Закону, що діяв на момент вчинення злочину, зарахувати до строку відбуття покарання строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі з 17 грудня 2015 року по 24 січня 2020 року (включно), що становить 8 років, 2 місяці і 8 днів, в зв'язку з чим покарання вважати відбутим.
16.01.2025 року вказаний вирок Корольовського районного суду м. Житомира ухвалою Житомирського апеляційного суду був залишений без змін.
Вирок набрав законної сили 16.01.2025 року.
З метою виконання вироку в частині конфіскації майна позивача районним судом 03.02.2025 року було видано виконавчий лист.
Як свідчать матеріали справи, після винесення вироку, а саме 31.05.2024 року, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на автомобіль марки WOLKSVAGEN VIN-номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 виданим 31.05.2024 року ТСЦ 1843.
Наведений факт відповідачем не спростовано.
На підставі вказаного виконавчого листа, Заступником начальника Коростишівського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Машевським О.О. винесено постанову від 20.02.2025 року про відкриття виконавчого провадження №77269055.
Також у зазначеному виконавчому провадженні 20.02.2025 року було винесено постанову про арешт належного ОСОБА_1 майна, в тому числі спірного автомобіля, що не спростовано відповідачем та додатково підтверджується тією обставиною, що згідно постанови Заступника начальника Коростишівського ВДВС у Житомирському районі Житомирської області Центрального МУЮ (м. Київ) Машевським О.О. при виконанні виконавчого листа від 03.02.2025 року про конфіскацію майна позивача 24.03.2025 року було винесено постанову про оголошення спірного автомобіля в розшук.
Вважаючи, що арешт на зазначений вище автомобіль накладений незаконно, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ, в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).
За приписами статті 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною 1 статті 5 Закону № 1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За змістом приписів пункту 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом.
Пунктом 1 частини 4 статті 26 Закону №1404-VІІІ визначено, що під час пред'явлення виконавчого документа до виконання подаються: у разі виконання рішення про конфіскацію майна у кримінальному провадженні - копії опису майна і відповідного судового рішення. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опис майна не проводився.
За змістом приписів абзацу 1 частини 5 статті 26 Закону №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
При цьому, частиною 7 статті 26 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.
Відповідно до частин 1-4 статті 56 Закону № 1404-VІІІ арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
Частиною 5 статті 56 Закону №1404-VІІІ встановлено, що про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов'язковим. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов'язково зазначаються: 1) якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо; 2) якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди; 3) якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, об'єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо. Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.
Пунктом 10 Розділу VІІІ "Інструкції з організації примусового виконання рішень", затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року за №489/20802 (далі Інструкція №512/5, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що після виявлення майна (коштів) боржника виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), про що виносить постанову. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника повинні бути вказані:
- назва кожного внесеного в постанову предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо);
- якщо вилучені предмети мають ознаки дорогоцінних металів, каменів органічного та неорганічного утворення, перлів тощо, то вони ретельно описуються з визначенням усіх особливих ознак, відповідним чином пакуються в конверт, прошиваються, підписуються виконавцем та іншими учасниками, які були присутніми під час опису;
- якщо проводилось опечатування предмета, зазначається, які предмети, приміщення, сховища були опечатані, кількість накладених печаток та спосіб опечатування;
- прізвище, ім'я та по батькові особи, якій передано майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі, - паспортні дані, її місце проживання (далі - зберігач);
- відмітка про роз'яснення зберігачеві майна обов'язків із збереження майна, попередження про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт;
- якщо виконавець установив зберігачеві обмеження права користуватися майном, зазначаються вид, обсяги і строки обмеження;
- відмітка про роз'яснення сторонам виконавчого провадження або заставодержателю про можливість у 10-денний строк з дня винесення постанови досягти згоди щодо вартості майна та необхідність письмово повідомити про це виконавця;
- зауваження або заяви стягувача, боржника, осіб, що були присутні при описі.
Постанова про опис та арешт майна (коштів) підписується виконавцем, понятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, їх представниками, а також іншими особами, які були присутні при проведенні опису майна (коштів). У разі відмови від підпису осіб, що були присутні при виконанні, про це робиться відмітка в постанові.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону №1404-VІІІ підлягає примусовому виконанню.
Разом з цим, необхідно зазначити, що виконавче провадження № 77269055, в якому винесено оскаржувану постанову щодо арешту майна позивача, а також постанову від 24.03.2025 року про розшук майна, здійснювалося з примусового виконання виконавчого листа, виданого 03.02.2025 року Корольовським районним судом м. Житомира на підставі та на виконання вироку Корольовським районним судом м. Житомира у кримінальній справі №280/453/16-к про конфіскацію всього майна, яке є власністю позивача.
У розумінні приписів частини 1 статті 59 Кримінального кодексу України (далі КК України) покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.
Суд зауважує, що цей вид покарання застосовується тільки тоді, коли він передбачений санкцією статті закону, за якою підсудний визнаний винним.
Для забезпечення конфіскації майна і цивільного позову у порядку, визначеного кримінальним процесуальним законодавством, накладається арешт на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, на яких законом покладено матеріальна відповідальність за його дії, а також вилучається майно, на яке накладено арешт.
Статтею 48 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі КВК України) визначено порядок виконання покарання у виді конфіскації майна та встановлено, що суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання органу державної виконавчої служби, про що сповіщає відповідну фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не проводилося. Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється органом державної виконавчої служби за місцезнаходженням майна відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Наведеній нормі кореспондують приписи частин 1-2 статті 62 Закону №1404-VІІІ, якими передбачено, що виконання рішень про конфіскацію майна здійснюється органами державної виконавчої служби в порядку, встановленому цим Законом. Реалізація конфіскованого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом.
Водночас статтею 49 КВК України визначено, що конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, в тому числі його частка у спільній власності, статутному фонді суб'єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління. Не підлягає конфіскації майно, що належить засудженому на правах приватної власності чи є його часткою у спільній власності, необхідне для засудженого та осіб, які перебувають на його утриманні. Перелік такого майна визначається законом України. Спори, пов'язані з конфіскацією майна, вирішуються в порядку, встановленому законом.
Таким чином, виконання покарання у вигляді конфіскації майна здійснюється органом державної виконавчої служби, зокрема, з такими особливостями: державний виконавець отримує від суду, який постановив вирок наступні документи: 1) якщо опис майна проводився - виконавчий лист, копію вироку та копію опису майна; 2) якщо опис майна не проводився - виконавчий лист, копію вироку та довідку про те, що опис майна не проводився.
На підставі отриманих від суду документів державний виконавець приймає рішення про відкриття виконавчого провадження в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".
У першому випадку, якщо опис майна вже проводився, державний виконавець перевіряє наявність зазначеного в описі майна і вживає заходи щодо виявлення іншого майна засудженого, яке підлягає конфіскації. У випадку виявлення такого майна, державний виконавець включає його до опису.
У другому випадку, якщо опис майна не проводився, державний виконавець здійснює виконавчі дії, спрямовані на виявлення майна засудженого, що підлягає конфіскації, і після його виявлення здійснює опис майна, про що складає відповідну постанову.
Слід зазначити, що вирок Корольоського районного суду м. Житомира від 06.03.2024 року у кримінальній справі № 280/453-16-к не містить опис конкретного майна позивача, що підлягає конфіскації.
Також відсутні у справі, що розглядається, й докази на підтвердження того, що державному виконавцю надсилалась довідка про те, що опис майна не проводився, як і докази проведення опису майна позивача у кримінальному провадженні або складення такого опису державним виконавцем при примусовому виконання виконавчого листа та накладенні арешту на все майно позивача.
Особливість справи, що розглядається, полягає у тому, що виконавче провадження здійснювалося з метою забезпечення виконання судового рішення, що передбачало конфіскацію майна, яке є власністю засудженого, як додаткового покарання, визначеного статтею 59 КК України.
З наведених вище норм слідує, що оскільки конфіскація майна є додатковим видом покарання, то вона направлена саме на майно, яке було набуте винною особою до винесення відповідного вироку суду. При цьому засуджений не може нести додаткове покарання у вигляді конфіскації майна протягом невизначеного часу.
При цьому, статтею 537 КПК України визначено питання, які вирішуються судом під час виконання вироків. Наведений у статті 537 КПК України перелік вказаних питань не є вичерпним, позаяк пунктом 14 ч.1 ст.537 КПК України встановлено, що під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати й інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
Згідно з частиною 1 статті 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом. Потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та інші особи мають право звертатися до суду з клопотаннями про вирішення питань, які безпосередньо стосуються їх прав, обов'язків чи законних інтересів.
Вживаючи заходи щодо виявлення майна засудженого ОСОБА_1 , яке підлягає конфіскації на підставі вироку Корольовсього районного суду м.Житомира від 06.03.2024 року у справі № 280/453-16-к, державний виконавець, накладаючи арешт на майно позивача, в тому числі на спірний автомобіль, не переконався, чи цей автомобіль безпосередньо може бути підданий конфіскації з урахуванням того, що конфіскація майна, як додатковий вид покарання, спрямована саме на майно, набуте винною особою до винесення відповідного вироку суду, а також не з'ясував, чи цей транспортний засіб був придбаний хоча б і після винесення вироку, але на гроші чи за рахунок майна, які підлягають конфіскації за вироком.
При цьому суд зауважує, що, з огляду на вищевказані обставини, з урахуванням вимог чинного КПК України вирішення питань про звернення конфіскації на додатково виявлене майно засудженого ОСОБА_1 мало бути здійснено судом у порядку статей 537, 539 КПК України.
Беручи до уваги надані позивачем докази, з огляду на відсутність у справі належних та достовірних доказів на підтвердження того, що автомобіль марки WOLKSVAGEN VIN-номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 був набутий позивачем до винесення вироку, а також доказів на підтвердження того, що прокурор чи орган державної виконавчої служби зверталися на адресу суду з відповідним клопотанням та/або поданням щодо вирішення питання про звернення конфіскації на спірний автомобіль, як додатково виявлене майно позивача у межах виконавчого провадження № 77269055 у порядку ст. ст. 537, 539 КПК України, з прийняттям відповідного рішення, суд дійшов висновку, що накладення арешту на спірний автомобіль згідно постанови від 20.02.2025 року здійснено Заступником начальника Коростишівського ВДВС у Житомирському районі Житомирської області Центрального МУЮ Машевським О.О. з порушенням встановленої законодавством процедури, що свідчить про протиправність постанови державного виконавця в цій частині.
За змістом ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналіз норм статей 2, 5 КАС України свідчить про те, що повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені.
Під час розгляду справи в суді відповідачем не наведено обставин, що підтверджують наявність законних та обґрунтованих підстав для накладення арешту на автомобіль позивача.
Таким чином, позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування постанови від 20.02.2025 року Заступника начальника Коростишівського відділу ДВС у Житомирському районі Житомирської області Машевського О.О. про арешт майна боржника у виконавчому провадженні ВП №77269055 в частині накладення арешту на автомобіль марки WOLKSVAGEN VIN-номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно вимоги позивача щодо скасування арешту належного йому автомобіля марки WOLKSVAGEN VIN-номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , суд зазначає таке.
Статтею 59 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 року передбачено порядок зняття арешту з майна, накладеного державним виконавцем. Так, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Враховуючи встановлені під час розгляду цієї справи обставини та визначені статтею 5 КАС України способи захисту адміністративним судом порушеного права, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав та інтересів позивача у даному випадку є зобов'язання відповідача зняти арешт, накладений на спірний автомобіль, належний позивачу.
Отже, позов підлягає частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється у порядку статті 139 КАС України.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Коростишівського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (12501, вул. Шевченка, 1, м. Коростишів, Житомирська область, ЄДРПОУ 35006734) про визнання протиправною та скасування постанови, скасування арешту майна задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову від 20.02.2025 року Заступника начальника Коростишівського відділу ДВС у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Машевського О.О. про арешт майна боржника у виконавчому провадженні ВП №77269055 в частині накладення арешту на автомобіль марки WOLKSVAGEN VIN-номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого 31.05.2024 року ТСЦ 1843.
Зобов'язати Коростишівський відділ ДВС у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) зняти арешт з автомобіля марки WOLKSVAGEN VIN-номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого 31.05.2024 року ТСЦ 1843.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Коростишівського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.М. Майстренко