Україна
Донецький окружний адміністративний суд
02 жовтня 2025 року Справа№640/34366/21
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Приватно-орендної агрофірми "Україна" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
адвокат Бордаченко Олександр Володимирович в інтересах Приватно-орендної агрофірми "Україна" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 18.06.2021 р. 126020703 форма "Р";
- визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 18.06.2021 р. 126030703 форма "Н".
В обґрунтування позову зазначено, що нарахування позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ «ВКП Форсаж» відбулося поза межами строку, встановленого ст. 102 ПК України. Під час списання майнових сертифікатів, придбаних до 01.07.2015 року, податкові зобов'язання з ПДВ на таку господарську операцію не нараховується. Також реалізація жаток відбулась за ціною не нижче ніж їх балансова вартість. Позивач не може нести відповідальності за невиконання контрагентом ТОВ «БлагостройА» обов'язку щодо подання звітності. Постанови місцевого суду підтверджують відсутність порушення посадовими особами позивача правил бухгалтерського обліку.
Відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивачем реалізовані жатки за ціною нижче ніж їх балансова вартість. ПОА "Україна" без наявності первинних бухгалтерських документів списано до складу інших витрат звичайної діяльності залишкову вартість необоротних активів (майнових сертифікатів) на суму 2 855 592, 50 грн., без відображення у бухгалтерському обліку оприбуткування майна, за яким позивач залишився власником (співвласником). Просив у задоволенні позову відмовити.
Представник позивача на адресу суду надіслав заперечення на відзив до позовної заяви, в якому зазначив про те, що доводи відзиву на позовну заяву не спростовуює обгрунтованість позову.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2021 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19.05.2025 прийнято адміністративну справу до провадження, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
Приватно-орендної агрофірми "Україна" є платником податку на додану вартість з жовтня 1997 та перебуває на обліку відповідача.
Головним управлінням ДПС у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку Приватно-орендної агрофірми "Україна", про що складено Акт від 18.05.2021 №7101/10-36-07-02-07/03756327, яким встановлено наступні порушення:
- п. 44.1 ст. 44, п. 188.1 ст. 188, п. 192.1, п. 192.3 ст. 192, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за червень 2018, за березень, серпень 2019 на загальну суму 693 226 грн.
- п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України щодо відсутності реєстрації податкових накладних на суму 3 188 845 грн.
Висновок податкового органу мотивований тим, що в ході перевірки встановлено реалізацію основних засобів (жаток кукурудзяних) за ціною, нижчою ніж їх балансова (залишкова) вартість, що склалась у бухгалтерському обліку на загальну суму ПДВ 66650 грн.; безпідставно списано до складу інших витрат звичайної діяльності залишкову вартість необоротних активів (майнових сертифікатів), без відображення в бухгалтерському обліку оприбуткування майна, за яким ПАО «Україна» залишилось власником (співвласником) на загальну суму ПДВ 571 119 грн.; не відкоригована сума податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «ВКП Форсаж» на суму зареєстрованого в реєстрі розрахунку коригування №1218 від 28.11.2017 та видаткової накладної на повернення постачальнику від 28.11.2017 №3 на загальну суму ПДВ 1290 грн.; в порушення п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України завищено податковий кредит по взаємовідносинам із ТОВ «БлагостройА» на загальну суму 54167 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 693 226 грн.
Листом від 17.06.2021 №10522/12/10-36-07-03 Головне управління ДПС у Київській області залишено без задоволення заперечення позивача на Акт перевірки.
18 червня 2021 року відповідачем на підставі Акту перевірки від 18.05.2021 №7101/10-36-07-02-07/03756327, винесено наступні оскаржувані податкове повідомлення-рішення, а саме:
- 126020703, яким позивачу за порушення п. 44.1 ст. 44, п. 188.1 ст. 188, п. 192.1, п. 192.3 ст. 192, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 693 226 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 69323 грн.;
- 126030703, яким позивачу за порушення п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України застосовано штраф у розмірі 6800 грн.
За результатами розгляду скарги позивача Державною податковою службою України прийнято рішення від 20.07.2021 №16603/6/99-00-06-01-01-06 про залишення скарги без задоволення, а податкових повідомлень-рішень від 18 червня 2021 року №126020703, №126030703 без змін.
Не погоджуючись із правомірністю та обґрунтованістю наведених в акті перевірки доводів контролюючого органу, як наслідок, правомірністю оскаржуваних ППР, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить його задовольнити.
Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Щодо реалізації основних засобів (жаток кукурудзяних) за ціною, нижчою ніж їх балансова (залишкова) вартість суд зазначає.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 14.1.156-1 пункту 14.1 статті 14.1 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов'язання (для цілей розділу V цього Кодексу) - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом.
Положеннями пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.
Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9, 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.
Враховуючи положення абзацу другого пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база для оподаткування операцій з постачання товарів не може бути нижче ціни придбання таких товарів.
Верховний Суд у постанові від 16.12.2019 (справа №200/12345/18-а) зазначив, що у справах, в яких спір стосується визначення бази оподаткування податком на додану вартість з дотриманням вимоги пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України щодо звичайних цін як мінімального рівня, якому повинна відповідати база оподаткування, особливо важливе значення має факт доведення реалізації товарів/послуг за цінами, які не відповідають ринковим.
Прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, адже вона може включати і окремі збиткові операції, які, хоча і були спрямовані на одержання прибутку, однак з об'єктивних причин призвели до негативних фінансово-економічних наслідків. Натомість визначальною ознакою господарської діяльності є наявність мети з отримання прибутку, а збитковість операції може бути обумовлена комерційним ризиком.
Однак, слід зауважити, що віднесення збиткових операцій до господарських можливе у випадках обґрунтування платником податку економічних причин чи ділової мети (зважаючи на ризики підприємницької діяльності) укладення угод за ціною нижчою за виробничу собівартість.
Аналогічний висновок було висловлено Верховним Судом України 09.06.2015 у справі №817/2197/13-а.
Також, у практиці Верховного Суду сформований підхід, щo мета oтримання дoхoду як кваліфікуюча oзнака гoспoдарськoї діяльнoсті кoреспoндує вимoзі щoдo наявнoсті рoзумнoї екoнoмічнoї причини (ділoвoї мети) під час здійснення гoспoдарськoї діяльнoсті. Oскільки гoспoдарська діяльність складається із сукупнoсті гoспoдарських oперацій платника пoдатку, які є фoрмoю ведення гoспoдарськoї діяльнoсті, тo рoзумна екoнoмічна причина має бути наявнoю в кoжній гoспoдарській oперації. Лише в такoму разі та чи інша oперація мoже вважатись вчиненoю в межах гoспoдарськoї діяльнoсті платника та лише за таких умoв платник пoдатку має правo на врахування у пoдаткoвoму oбліку наслідків відпoвідних гoспoдарських oперацій.
Як встановлено під час перевірки та не заперечується сторонами, позивач придбав у ТОВ «Габен Україна» дві жатки кукурудзяні Ziegler Corn Champion CC8S за договором купівлі-продажу №11/07/2017 від 11.07.2017 за 772 675,68 грн. за шт. В подальшому жатки були продані на користь ТОВ «Велмакс Україна» за 941 666,66 грн., що підтверджується договором поставки №15/18 від 15.08.2019.
Як зазначає позивач, в процесі використання жаток в процесі збирання врожаю 2017-2019 роках була виявлена невідповідність задекларованих виробником технічних характеристик фактичним характеристикам обладнання. У зв'язку із неефективністю використання жаток у господарській діяльності, пов'язаною з їх ненадійністю, частими поломками, відсутністю належного сервісного обслуговування, що призводило до тривалих простоїв в сезон збирання урожаю, та втратами кукурудзи при її обмолоті (до 15%) при заявлених виробником - (1-2 %), загальними зборами учасників Товариства прийнято рішення про недоцільність їх використання у господарській діяльності підприємства, про зменшення корисності жаток Ziegler Corn Champion CC8S та їх продаж за ринковими цінами.
На підтвердження вказаних обставин позивачем надано Акт огляду від 22.08.2018, рахунок ТОВ «Габен Україна» №0000386 від 23.08.2018, видаткову накладну від 07.09.2018, заяву позивача до ТОВ «Габен Україна» від 17.09.2018, доповідну записку працівників ПАО «Україна» від 24.12.2018, протокол загальних зборів учасників №11 від 27.12.2018, наказ №14 від 27.12.2018, лист №72 від 01.08.2019, акт огляду від 07.08.2019 року.
За таких обставин, позивачем обґрунтовано економічні причини та доведено ділову мету реалізації основних засобів (жаток кукурудзяних) за ціною, визначеною договором поставки №15/18 від 15.08.2019.
Відтак, висновки контролюючого органу про заниження Товариством податкових зобов'язань з податку на додану вартість у серпні 2019 року на суму 66 650 грн. є помилковим. Тому позов в цій частині є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Щодо списання до складу інших витрат звичайної діяльності залишкову вартість необоротних активів (майнових сертифікатів), без відображення в бухгалтерському обліку оприбуткування майна, за яким ПАО «Україна» залишилось власником (співвласником) на загальну суму ПДВ 571 119 грн. суд зазначає.
Згідно із Статутом ПАО «Україна» є правонаступником реорганізованого КСП «Україна». Протягом 2000-2016 роках позивач придбав частину майнових сертифікатів у громадян (колишніх членів КСП «Україна») на суму 6 849 450 грн. У 2016 році було проведено часткове розпаювання майна пайового фонду реорганізованого КСП «Україна». Під час розпаювання позивачу виділено в натурі у власність частину майна пайового фонду КСП «Україна» на суму 3 993 950 грн. в рахунок частини його майнових сертифікатів, про свідчить протокол №1 Загальних зборів співвласників майна реорганізованого КСП «Україна» від 26.03.2016 року. Відповідно до бухгалтерської довідки №14 від 01.08.2017 позивач списав решти майнових сертифікатів на суму 2 885 592,50 грн., оскільки вважав, що не зможе отримати економічної вигоди від використання майна із цього пайового фонду. Вартість списаних сертифікатів були віднесені до складу інших витрат звичайної діяльності позивача.
Пунктом 34 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затвердженого Наказ Міністерства фінансів України 18.10.99 N 242 передбачено, що нематеріальний актив списується з балансу в разі його вибуття внаслідок безоплатної передачі або неможливості отримання підприємством надалі економічних вигод від його використання.
Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України) Об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
в) ввезення товарів на митну територію України;
г) вивезення товарів за межі митної території України;
е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
За правилами п. 188.1 ст. 188 ПК України База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:
товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;
газу, який постачається для потреб населення;
електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.
До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.
У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.
Згідно з п. 198.5 ст. 195 ПК України Платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Аналізуючи вищенаведені положення законодавства, суд вважає обґрунтованими доводи представника позивача про те, що придбання майнових сертифікатів від не платників податку на додану вартість (громадян) робить неможливим включення позивачем до складу свого податкового кредиту з податку на додану вартість сум, що були сплачені фізичним особам за спірні майнові сертифікати, тому у позивача не могло виникнути податкових зобов'язань з податку на додану вартість при списанні у 2017 року цих майнових сертифікатів.
Також обґрунтованими доводами представника позивача в частині того, що списання майнових сертифікатів відбулось у серпні 2017 року, а відповідачем здійснено донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у червні 2021 року, тобто з порушенням строку визначеного п. 102.1 ст. 102 ПК України
За таких обставин, донарахування контролюючим органом податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 571 119 грн. є безпідставним, а позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.
Щодо не відкоригованої суми податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «ВКП Форсаж» на суму зареєстрованого в реєстрі розрахунку коригування №1218 від 28.11.2017 та видаткової накладної на повернення постачальнику від 28.11.2017 №3 на загальну суму ПДВ 1290 грн. суд зазначає.
За приписами п. 102.1 ст. 102 ПК України Контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Як встановлено під час перевірки, у листопаді 2017 року позивачем завищено суму податкового кредиту на 1290 грн. по взаємовідносинам із ТОВ «ВКП Форсаж» відповідно до розрахунком коригування №1218 від 27.11.2017 року. Однак, відповідачем у червні 2021 року донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість, тобто поза межами строку встановленого п. 102.1 ст. 102 ПК України, що також свідчить про обґрунтованість позову в цій частині.
Щодо завищення податкового кредиту по взаємовідносинам із ТОВ «БлагостройА» на загальну суму 54167 грн. суд зазначає.
Як вбачається із Акту перевірки, ПАО «Україна» (Замовник) мало господарські відносини із ТОВ «БлагостройА» (виконавець). Позивач сплатив 05.02.2019 виконавцю передплату в сумі 325 000 грн. з ПДВ за виконання ремонтних робіт та отримав від ТОВ «БлагостройА» зареєстровані податкові накладні від 05.02.2019 на суму 325 000 грн., в т.ч. ПДВ 54 167 грн. На час проведення перевірки ТОВ «БлагостройА» не задекларувало податкові зобов'язання (остання декларація подана у січні 2019 року), свідоцтво платника ПДВ ТОВ «БлагостройА» анульовано податковим органом 27.02.2020 через неподання декларацій протягом року.
За приписами абз. 2 п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Верховний Суд неодноразово висловлювався про те, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Цей підхід підтримано і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07 липня 2022 року по справі №160/3364/19.
За таких обставин, висновок контролюючого органу завищення ПАО «Україна» податкового кредиту по взаємовідносинам із ТОВ «БлагостройА» на загальну суму 54167 грн. у зв'язку із неподання останнім податкової декларації є хибним, оскільки право на податковий кредит не може залежить від дотримання контрагентом податкової дисципліни.
Позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 18.06.2021 р. 126030703 форма "Н" також підлягають задоволенню, оскільки є похідними.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого.
Згідно з частинами 1-3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Положеннями частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі 200/14113/18-а зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Під час визначення суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Також, суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року (справа №810/3806/18, справа №810/2816/18, справа №810/3806/18), від 22 листопада 2019 року (справа №810/1502/18), від 08 березня 2023 року у справі № 640/16295/21, від 15 березня 2023 року у справі № 640/3406/20.
Оцінюючи співмірність витрат позивача на правничу допомогу із складністю предмету позову та обсягу наданих робіт, суд зазначає, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.134 КАС України).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Без сумніву, суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
На підтвердження витрат на правову допомогу представником позивача надано договір №4-АБ від 16.04.2018, додаткову угоду від 02.04.2018, рахунок №175 від 02.12.2021 на суму 10 000 грн., платіжне доручення №4242 від 03.12.2021 на суму 10000 грн., банківська виписка від 21.12.2021, детальний опис робіт (наданих послуг).
Враховуючи критерії співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, а також відсутність заперечень з боку відповідача щодо розміру витрат на правову допомогу, враховуючи принципи добросовісності, розумності та справедливості, суд вважає обґрунтований заявлений позивачем розмір витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката в сумі 10 000 грн.
Також при звернення до суду позивачем сплачений судовий збір у розмірі 13 708, 24 грн., про свідчить платіжне доручення №2686 від 23.11.2021 року.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 18.06.2021 р. 126020703 форма "Р";
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 18.06.2021 р. 126030703 форма "Н".
Стягнути на користь Приватно-орендної агрофірми "Україна" (08440, Київська обл., Переяслав-Хмельницький район, с. Велика Каратуль, вул. Перемоги, 2-а, код ЄДРПОУ 03756327) понесені судові витрати у розмірі 23 708,24 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5а, код ЄДРПОУ ВП 44096797).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В.С. Дмитрієв