Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 вересня 2025 року Справа№640/12273/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. розглянув в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв'язку про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв'язку про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 440 978,19 гривень.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем вказано, що наказом Комісії на підставі Указу Президента України від 17.05.2014 № 478/2014 позивача звільнено з посади члена Комісії з 20.05.2014. Постановою Вищого адміністративного суду України від 24.02.2016 у справі № 800/310/14 визнано незаконним і скасовано Указ Президента України від 17.05.2014 № 478/2014 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади члена Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації та поновлено його на посаді члена Комісії з 20.05.2014. Указом Президента України від 10.06.2016 № 245/2016 позивача поновлено на посаді члена Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації. Відповідно до ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір з одночасним прийняттям рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Відтак, зважаючи що звільнення позивача було протиправним, йому підлягає присудженню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.05.2014 по 10.06.2016.
У наданому відповідачем відзиві на позов він повідомив, що відповідно до пункту 6 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вище зазначеного закону, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв'язку (далі - НКЕК), є правонаступником Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації. Також вказав, що позивачем вимоги щодо виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу під час розгляду у суді справи № 800/310/14 заявлено не було. Належним відповідачем у справі № 800/310/14, під час розгляду якої вирішувалос япитання правомірності звільнення позивача, визнано Президента України. НКРЗІ брала участь у справі у якості третьої особи на стороні відповідача. Оскільки Президент України призначає та звільняє Голову та членів НКРЗІ та виступав належним відповідачем у справі про скасування Указу в частині звільнення позивача з посади члена НКРЗІ та поновлення його на посаді члена НКРЗІ, то саме він мав видати відповідний Указ про поновлення позивача на посаді, без видання такого Указу НКРЗІ не мала права поновити позивача на посаді. Відповідач зауважив, що з боку НКРЗІ затримок чи зволікань щодо поновлення позивача на посаді не було. Тому, НКРЗІ заперечує проти доводів позивача, викладених у позовній заяві. Так, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Відповідач є бюджетною організацією, що утримується за рахунок державного бюджету, а фінансування видатків на заробітну плату та пов'язані з нею платежи здійснюється виключно в межах затвердженого кошторису. Крім того, позивач порушив строк для звернення до адміністративного суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності НКРЗІ по виплаті заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.08.2022 позов залишено без руху, позивачем на виконання ухвали недоліки позову усунуто.
13.12.2022 Верховна Рада України прийняла Закон України № 2825-ІХ «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-ІХ), який набрав чинності 15.12.2022.
За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, дана справа передана на розгляд та вирішення Донецькому окружному адміністративному суду.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25.03.2025 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.
Так, позивач згідно примітки до ст. 51-3 Закону України "Про запобігання корупції" належить до осіб, що у значенні цього Закону займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Відповідно до пп.1 п. 6 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Згідно з ч.ч. 2, 3 цієї статті спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Таким чином, спрощене позовне провадження призначене для розгляду як справ незначної складності, так і для вирішення інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, тобто, які не доцільно розглядати у порядку загального позовного провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Частиною 4 ст. 12 та ч. 4 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України визначено перелік справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження справи та не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Так, до такого переліку не належать справи щодо проходження громадяни публічної служби незалежно від ступеня відповідальності їх становища у розумінні Закону України "Про запобігання корупції".
Беручи до уваги, що справа, яка розглядається, не належить до тих, що згідно з Кодексу адміністративного судочинства України підлягають розгляду виключено в загальному позовному провадженні та зважаючи, що спір стосується компенсації заробітку за час вимушеного прогулу та відтак є таким, для якого пріоритетним є швидке вирішення, зважаючи на незначний обсяг та характер доказів у справі, враховуючи відсутність клопотань від сторін про розгляд справи в загальному позовному провадженні та інші критерії, визначені ч. 3 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про можливість продовжити розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 24.02.2016 у справі № 800/310/14, яка набрала законної сили, встановлено наступне.
Указом Президента України від 16.12.201 № 1138/2011 ОСОБА_1 (позивача) призначено членом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації (відповідач у справі).
Указом від 17.05.2014 № 478/2014 позивача звільнено з посади члена Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 24.02.2016 у справі № 800/310/14 визнано незаконним і скасовано Указ Президента України від 17.05.2014 № 478/2014 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади члена Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації та поновлено його на посаді члена Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, з 20.05.2014.
Указом Президента України від 10.06.2016 № 245/2016 позивача поновлено на посаді члена Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації.
Наказом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації від 10.06.2016 № 138/к скасовано пункт 1 наказу НКРЗІ від 20.05.2014 № 111/к «Про дату припинення роботи ОСОБА_1 на посаді члена НКРЗІ».
Підставами прийняття зазначеного наказу у ньому визначено Указ Президента України від 10.06.2016 № 245/2016 та пп. 5 п. 10 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, затвердженого Указом Президента України від 23.11.2021 № 1067/2011.
Докази виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу при поновленні його на посаді відповідачем суду не надано.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Частиною 1, 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній по 18.07.2022 включно) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України № 2352-IX від 01.07.2022 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», що набрав чинності 19.07.2022, внесені зміни до норм Кодексу законів про працю України.
Зокрема, частини 1 і 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України викладені в новій редакції, згідно з якою працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (ч.1).
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116) (ч.2).
Закон України № 2352-ІХ від 01.07.2022 не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності, тобто, його норми не мають зворотної дії в часі.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1/99-рп, частину 1 статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Таким чином, правила обчислення строку звернення до суду працівника про стягнення належної йому заробітної плати (грошового забезпечення) визначаються за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку.
Оскільки по 18.07.2022 включно діяла редакція ст. 233 Кодексу законів про працю України, згідно з якою строки звернення до суду у даній справі не застосовувалися, то строк позовної давності не застосовується до позовних вимог позивача, оскільки вони стосуються періоду до 18.07.2022.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами 1, 2, 6 ст. 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Правонаступником Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації відповідно до пункту 6 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв'язку» є відповідач, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв'язку.
Відповідно до п.п. 8, 9 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, затвердженого Указом Президента України від 23.11.2011 № 1067/2011, НКРЗІ складається із Комісії як колегіального органу та апарату.
НКРЗІ як колегіальний орган утворюється у складі Голови НКРЗІ та шести членів Комісії.
Голова та члени НКРЗІ призначаються на посади та звільняються з посад Президентом України шляхом видання відповідного указу.
Частиною першою статті 20 Закону України «Про телекомунікації» від 18.11.2003 № 1280-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) (далі - Закон № 1280-IV) передбачено, що Голова та члени Комісії призначаються на посади та звільняються з посад Президентом України шляхом видання відповідного указу.
Згідно з частиною п'ятою статті 20 Закону № 1280-IV Голова та члени національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, керівні працівники та спеціалісти її апарату є державними службовцями.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну службу» державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про державну службу» правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
При цьому, Законом України «Про державну службу», як спеціальним у даних відносинах, не врегульовано питання виплати особам середнього заробітку за час вимушеного прогулу при поновленні на посаді, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне застосувати до цих відносин Кодекс законів про працю України.
Частинами 1, 2 статті 235 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 24.02.2016 у справі № 800/310/14 визнано незаконним і скасовано Указ Президента України від 17.05.2014 № 478/2014 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади члена Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації та поновлено його на посаді члена Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, з 20.05.2014.
Позивача поновлено на посаді члена НКРЗІ на підставі Указу Президента України від 10.06.2016 № 245/2016 та наказу відповідача від 10.06.2016 № 138/к, яким скасовано пункт 1 наказу НКРЗІ від 20.05.2014 № 111/к «Про дату припинення роботи ОСОБА_1 на посаді члена НКРЗІ».
Розгляд справи № 800/310/14 тривав з 02.06.2014 (судом прийнята 02.06.2024 ухвала про відкриття провадження у справі № 800/310/14 за позовом ОСОБА_1 про поновлення його на посаді члена Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації) по 24.02.2016. Указ Президента України № 245/2016 про поновлення позивача на посаді прийнято 10.06.2016. Відтак, заява позивача про поновлення на роботі розглядалась більше одного року не з його вини, отже виплата середнього заробітку йому підлягає за весь час вимушеного прогулу.
Отже при вирішенні питання про поновлення позивача на посаді мало бути вирішено питання про виплату позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 20.05.2014 по 09.06.2016 (з 10.06.2016 позивача поновлено на посаді), що здійснено не було та є предметом розгляду у цій справі.
При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що оскільки позивачем не було заявлено такі вимоги при вирішенні спору у справі № 800/310/14, то він не має право на компенсацію середнього заробітку, оскільки стаття 235 Кодексу законів про працю України, Кодекс адміністративного судочинства України та будь-який інший нормативно-правовий акт не позбавляють позивача права на звернення до суду із відповідним позовом про присудження йому середнього заробітку, на який він має право згідно зі статтею 235 Кодексу законів про працю України.
Статтею 27 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці» визначено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Постанова № 100 в редакції, чинній на час поновлення позивача на посаді з 10.06.2016), застосовується у випадках вимушеного прогулу та залучення працівників до виконання військових обов'язків.
Пунктами 2-4 Постанови № 100 визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Відповідно до пунктів 5, 8 Постанови № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Позивача звільнено 20.05.2014, відтак, 2 календарними місяцями служби, що передують звільненню, є березень-квітень 2014 року.
Згідно з наданою суду довідкою про заробітну плату позивача від 23.12.2021 № 97/162 його заробітна плата за березень 2014 року становить 16740,88 грн (20 робочих днів), за квітень 2014 року - 19 070,32 грн (21 робочий день).
Відтак, середньоденна заробітна плата становила 873,44 грн.
Отже, при поновленні позивача на посаді відповідач мав виплатити позивачу середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 20.05.2014 по 09.06.2016 включно, тобто, за 519 робочих дні, обчислені згідно листів Міністерства соціальної політики України від 04.09.2013 № 9884/0/14-13/13, від 09.09.2014 № 10196/0/14-14/13, 20.07.2015 № 10846/0/14-15/13 про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014-2016 роки, що становить 453 315,36 грн.
Суд не бере до уваги розрахунок середнього заробітку, що навів позивач, оскільки останнім невірно визначені середньоденна заробітна плата (через використання ним під час обчислення кількості робочих днів травня 2014 року замість квітня 2014 року) та кількість робочих днів вимушеного прогулу, що становить 519, а не 529,5.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 440 978,19 грн, водночас, з урахуванням права суду для ефективного захисту прав позивача вийти за межі позовних вимог на підставі ст. 9 КАС України, суд вважає за можливе стягнути з відповідача суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача у розмірі 453 315,36 грн.
Враховуючи наведене, заявлений позов підлягає задоволенню.
Підстави для розподілу судового збору відсутні, оскільки позивач звільнений від його сплати.
З огляду на викладене вище та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 241-243, 245, 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв'язку про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - задовольнити повністю.
Стягнути з Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв'язку на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.05.2014 по 09.06.2016 включно у сумі 453 315,36 грн (чотириста п'ятдесят три тисячі триста п'ятнадцять гривень тридцять шість копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Відомості про сторін:
ОСОБА_1 (позивач) - адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв'язку (відповідач) - місцезнаходження: 03110, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 3, ЄДРПОУ 37994258.
Суддя А.С. Михайлик