Справа № 991/8743/25
Провадження 1-кп/991/106/25
30 вересня 2025 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
його захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
його захисника ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_10 ,
його захисника ОСОБА_11 ,
обвинуваченого ОСОБА_12 ,
його захисників ОСОБА_13 ,
ОСОБА_14 ,
обвинуваченого ОСОБА_15 ,
його захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_16 ,
представника потерпілого (Міністерства оборони України) ОСОБА_17 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_10 , у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023000000000674 від 20.04.2023, за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Нижній Одес Ухтинського району Республіки Комі, російської федерації, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України,
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Запоріжжя, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України,
ОСОБА_10 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Сміла Черкаської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,
ОСОБА_12 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Сульському Білопілького району Сумської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.5 ст.191 КК України,
ОСОБА_15 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Києві, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.5 ст.191 КК України,
І. Історія провадження
26 серпня 2025 року до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42023000000000674 від 20 квітня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, та ОСОБА_12 , ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.5 ст.27, ч.5 ст.191 КК України.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26 серпня 2025 року для розгляду вказаного кримінального провадження визначено суддю Вищого антикорупційного суду ОСОБА_18 .
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 03 вересня 2025 у справі №991/1307/25 (провадження 1-кп/12/25) відмовлено в об'єднанні цього кримінального провадження №42023000000000674 від 20.04.2023 з матеріалами кримінального провадження №42019171190000068 від 05.09.2019.
Кримінальне провадження №42023000000000674 від 20 квітня 2023 року (справа №991/8743/25 (провадження №1-кп/991/106/25) передано до відділу забезпечення функціонування автоматизованої системи та електронного суду Управління документообігу та організаційного забезпечення Вищого антикорупційного суду для виконання вимог ст.35 КПК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 вересня 2025 року для розгляду вказаного кримінального провадження визначено суддю Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 .
Ухвалою судді від 05 вересня 2025 року у цьому кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання на 17 вересня 2025 року.
Ухвалами суду від 17 вересня 2025 року продовжено на два місяці строк дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_15 , до 17 листопада 2025 року включно, та постановлено підготовче судове засідання у даному кримінальному провадженні проводити колегіально судом у складі трьох суддів.
Відповідно до протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів від 17 вересня 2025 року для розгляду вказаного кримінального провадження визначено колегію суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_19 та ОСОБА_3 .
Ухвалою колегії суддів від 19 вересня 2025 року заяву судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_19 про самовідвід задоволено. Відведено суддю Вищого антикорупційного суду ОСОБА_19 від розгляду даного кримінального провадження, матеріали справи передано до відділу забезпечення функціонування автоматизованої системи та електронного суду Управління документообігу та організаційного забезпечення Вищого антикорупційного суду для заміни відведеної судді із складу суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 вересня 2025 року для розгляду вказаного кримінального провадження визначено колегію суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3
26 вересня 2025 року до суду надійшло клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про продовження дії процесуальних обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, покладених на обвинуваченого ОСОБА_10 .
ІІ. Щодо заходів забезпечення кримінального провадження
2.1. Обґрунтування заявленого прокурором клопотання
В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначив, що ухвалою слідчого судді ВАКС від 30 грудня 2024 року застосований до ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою змінено на заставу у розмірі 2 500 000,00 грн із покладенням обов'язків: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді за першою вимогою; не відлучатись із міста Києва та Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю. Вказані обов'язки в подальшому продовжувались, останній раз ухвалою слідчого судді ВАКС до 12 жовтня 2025 року.
Відтак на теперішній час існує необхідність продовження строку дії покладених на ОСОБА_10 процесуальних обов'язків з урахуванням існування наявних ризиків, які дають підстави вважати можливим переховування останнього від суду, здійснення ним незаконного впливу на свідків.
Ризик переховування від суду (п.1 ч.1 ст. 177 КПК України) прокурор обґрунтовує тяжкістю інкримінованого ОСОБА_10 злочину, вчиненого в складі організованої групи, невідворотністю покарання у вигляді позбавленні волі у разі визнання його винуватим, а також можливість переховування від суду на території, яка тимчасово не підконтрольна владі України, враховуючи те, що ОСОБА_10 раніше неодноразово виїздив за кордон, не має для цього жодних перешкод. Також просив врахувати сталість організованої групи і зв'язки її членів в кримінальному середовищі, обвинувачений може вжити заходів конспірації з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Ризик незаконного впливу ОСОБА_10 на свідків (п.3 ч.1 ст. 177 КПК України) з метою уникнення кримінальної відповідальності для себе, своїх спільників прокурор обґрунтовує тим, що обвинувачений може вчинити дії, спрямовані на примушення до зміни наданих раніше свідчень допитаними особами. Оскільки, враховуючи встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні, ризик впливу на цих осіб існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від них та дослідження їх судом.
2.2. Позиції учасників щодо клопотання прокурора про продовження дії процесуальних обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, покладених на ОСОБА_10 .
У підготовчому судовому засіданні прокурор заявлене клопотання підтримав з наведених у ньому підстав. Послався на обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, а також на існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які на даний час не зменшились.
Зазначив, що на теперішній час існує необхідність у продовженні обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_10 , оскільки ризики, зазначені в клопотанні, не перестали існувати. Додатково пояснив, що ОСОБА_10 досяг віку, який дозволяє безперешкодно перетинати державний кордон України, що є додатковою підставою для існування ризику переховування від суду. На думку прокурора, продовження строку дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_10 обов'язків забезпечить досягнення мети запобіжного заходу та запобігання вказаним ризикам. Надав в судовому засіданні копії ухвал слідчих суддів ВАКС від 30 грудня 2024 року у справі №991/14167/24 та від 12 серпня 2025 року у справі №991/8101/25.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_10 адвокат ОСОБА_11 у підготовчому судовому засіданні подав письмові заперечення щодо клопотання прокурора про продовження строку дії покладених на ОСОБА_10 обов'язків з додатками та додатково зазначив, що ухвалою слідчого судді ВАКС від 12 серпня 2025 року щодо ОСОБА_10 продовжено строк дії процесуальних обов'язків в межах даного кримінального провадження, які було встановлено 30 грудня 2024 року. Останній раз строк дії обов'язків ОСОБА_10 було продовжено до 12 жовтня 2025 року, але в межах строку досудового розслідування. Оскільки обвинувальний акт був поданий до суду 26 серпня 2025 року, відповідно, строк досудового розслідування закінчився у цю дату. З огляду на викладене, на час розгляду клопотання прокурора, жодні обов'язки, покладені на ОСОБА_10 ухвалою слідчого судді від 12 серпня 2025 року, не діють. Клопотання прокурора про продовження дії обов'язків є некоректним, та нічим іншим, як покладенням додаткових обов'язків на ОСОБА_10 , або ж клопотанням про зміну запобіжного заходу. Прокурором не вказано жодних нових обставин, які виникли та дозволяли би покладення додаткових обов'язків на підзахисного, які не були покладені наразі. Клопотання прокурора подано з порушенням процесуальної форми та порядку, в його задоволенні слід відмовити. Додав, що ОСОБА_10 має бездоганну процесуальну поведінку, жодні ризики, заявлені прокурором, не мають відношення до обвинуваченого. ОСОБА_10 сплачено заставу, також обвинуваченому знято електронний засіб контролю, у зв'язку із його належною процесуальною поведінкою і відсутністю ризику переховування. Щодо незаконного впливу на свідків пояснив, що на ОСОБА_10 не покладено обов'язок утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні, а те, що прокурор не просить покласти такий обов'язок свідчить про те, що такий ризик відсутній. Наголосив, що наразі ведуться переговори щодо погашення дебіторської заборгованості перед МОУ. Існує об'єктивна необхідність виїзду ОСОБА_10 за кордон для здійснення належних поставок на користь МОУ, з метою погашення існуючого у зв'язку із неналежним виконанням постачальників ТОВ «Львівський Арсенал» своїх обов'язків боргу.
Обвинувачений ОСОБА_10 підтримав позицію свого захисника, зазначив, що у разі виникнення необхідності відлучатися за кордон, він буде просити про це дозвіл прокурора та суду.
Представник потерпілого ОСОБА_17 вирішення клопотання прокурора покладав на розсуд суду.
Інші учасники кримінального провадження у вирішенні клопотання прокурора також поклалися на розсуд суду.
2.3. Обставини, встановлені судом
Дослідивши ухвали слідчих суддів, подані прокурором, судом встановлено, що ухвалою слідчого судді ВАКС від 30 грудня 2024 року у справі №991/14167/24 змінено запобіжний захід щодо підозрюваного ОСОБА_10 у вигляді тримання під вартою на заставу у розмірі 2 500 000,00 грн. Зобов'язано ОСОБА_10 прибувати до слідчого, прокурора та слідчого судді за першою вимогою; не відлучатись за межі Києва та Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю. Строк дії обов'язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_10 визначено до 30 лютого 2025 року включно.
Ухвалою слідчого судді ВАКС від 12 серпня 2025 року у справі №991/8101/25 продовжено на два місяці строк дії обов'язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_10 до 12 жовтня 2025 року включно, але в межах строку досудового розслідування, а саме: прибувати до слідчого, прокурора та слідчого судді за першою вимогою; не відлучатись за межі Києва та Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
2.4. Оцінка судом доводів прокурора
Згідно ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Розділ II КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких, зокрема, віднесені запобіжні заходи (п.9 ч.2 ст.131 КПК України).
Оцінюючи доводи прокурора, зазначені у поданому клопотанні, суд керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням особливостей, визначених ч.7 ст.194 КПК України, відповідно до яких обов'язки, передбачені частинами 5 та 6 цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст.199 цього Кодексу.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України.
Відповідно до ч.1, 5 ст.194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених ч.1 цієї статті (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні), суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, визначених положеннями цієї статті, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
Враховуючи положення ч.3, 4, 5 ст.199 КПК України, а також стадію кримінального провадження, суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов'язків до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, та встановити, чи існують обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явились нові ризики, які виправдовують покладення на особу певних обов'язків.
Водночас, в силу положень ч.2 ст.42 КПК України, ОСОБА_10 наразі перебуває у статусі обвинуваченого, тому судом не надається оцінка наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення.
В обґрунтування поданого клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати такі ризики, що визначені у ч.1 ст.177 КПК України: ризик переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, для констатації існування ризику має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
2.4.1. Ризик переховування обвинуваченого від суду
В обґрунтування наявності ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_10 від суду прокурор послався на тяжкість інкримінованого ОСОБА_10 злочину, вчиненого в складі організованої групи, невідворотність покарання у вигляді позбавленні волі у разі визнання його винуватим а також можливість переховуватись від суду на території, яка тимчасово не підконтрольна владі України, враховуючи те, що ОСОБА_10 раніше неодноразово виїздив за кордон. Також через сталість організованої групи і зв'язки її членів в кримінальному середовищі, можливість ОСОБА_10 вжити заходів конспірації з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Щодо вказаного ризику суд зазначає таке.
Так, ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, який відповідно до класифікації злочинів за ступенем тяжкості, закріпленої у ст.12 КК України, належить до особливо тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Також суд враховує, що з огляду на положення ст.45 КК України цей злочин належить до категорії корупційних, що виключає можливість звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, звільнення від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст.75 КК України, а також призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, відповідно до ст.69 КК України.
Отже, існування ризику переховування підтверджується ймовірністю для обвинуваченого бути засудженим на тривалий строк з примусовим відчуженням всього належного йому майна.
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна констатувати, виходячи виключно з суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою (п.33 рішення у справі «W v.Switzerland», заява № 14379/88, 26.01.1993).
З цього слідує, що саме по собі обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину не є беззаперечним свідченням того, що в обвинуваченого існує бажання переховуватись від суду, а тому така обставина має значення лише у випадку встановлення інших релевантних факторів.
Також варто враховувати, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом №2102-IX від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 год 30 хв 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який відповідними Указами Президента України продовжено, та він діє дотепер.
Водночас, попри існуючі наразі обмеження щодо перетину державного кордону чоловіками призовного віку, суд не виключає можливість здійснювати перетин кордону навіть в умовах воєнного стану, у тому числі й незаконно та через неконтрольовані ділянки державного кордону.
Ураховуючи, що кримінальне провадження не є статичним, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки обвинуваченого, співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді можливого ув'язнення у майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у перспективі, робить цей ризик достатньо високим.
Зазначені обставини, на думку суду, дають підстави вважати обґрунтованою позицію прокурора про те, що тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_10 , та наведені вище особливості закону про кримінальну відповідальність, є вагомим доводом, що підтверджує існування ризику переховування обвинуваченого від суду.
2.4.2. Ризик незаконного впливу на свідків, інших обвинувачених
Оцінюючи можливість впливу на свідків/інших обвинувачених, суд виходить із передбаченої кримінальним процесуальним законом процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками/обвинуваченими, у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст.23, ст.224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків/обвинувачених існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків/обвинувачених та дослідження їх судом.
Разом із цим, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, а отже і з протоколами допитів встановлених досудовим розслідуванням свідків та обвинувачених, обвинувачений ОСОБА_10 знає як їх персональні дані, так і зміст наданих ними показань на стадії досудового розслідування.
Отже, вказане дає підстави обґрунтовано припускати ймовірність незаконного впливу зі сторони ОСОБА_10 на свідків та інших обвинувачених з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.
2.5. Оцінка доводів сторони захисту
Сторона захисту стверджує, що оскільки строк досудового розслідування закінчився з дня направлення обвинувального акту до суду 26 серпня 2025 року, то строк дії обов'язків встановлених ухвалою слідчого судді від 12 серпня 2025 року ОСОБА_10 в межах строку досудового розслідування, закінчився та останні не діють.
Суд не погоджується з таким підходом сторони захисту до визначення дати закінчення продовженого ухвалою слідчого судді від 12 серпня 2025 року строку дії обов'язків.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 серпня 2025 року продовжено строк дії обов'язків ОСОБА_10 на два місяці - до 12 жовтня 2025 року включно, але в межах строку досудового розслідування.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, прокурор звернувся до суду з обвинувальним актом, зокрема, щодо ОСОБА_10 - 26 серпня 2025 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
За правилами ст. 203 КПК України ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження або винесення ухвали про скасування запобіжного заходу в порядку, передбаченому цим Кодексом. Також нормою ч. 6 ст. 199 КПК України, до якої є відсилання у ч. 7 ст. 194 КПК України, визначено, що в разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження, і розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.
Досудове розслідування як перша стадія кримінального провадження, згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України, може закінчитись у трьох формах: 1) закриттям кримінального провадження; 2) направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; 3) направленням клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження, що узгоджується із вимогою до вчинення прокурором однієї з дій, передбачених ч. 2 ст. 283 КПК України.
Таким чином, строк досудового розслідування, у даному кримінальному провадженні, закінчився 26 серпня 2025 року.
Наведені норми КПК України свідчать про те, що строк дії запобіжного заходу, встановлений слідчим суддею щодо підозрюваного, за загальним правилом закон не обмежує строком досудового розслідування кримінального провадження, у якому такий захід застосований (продовжений). Тому ухвала щодо застосування запобіжного заходу в частині продовження строку дії покладених на особу обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, залишається чинною і після закінчення строку досудового розслідування та направлення обвинувального акта до суду і настання однієї з обставин, зазначених у ст. 203 КПК України.
З огляду на те, що в разі направлення обвинувального акта до суду в межах строку досудового розслідування кримінальне провадження не припиняється, а продовжується - переходить у стадію судового провадження, статус підозрюваного в цьому випадку не скасовується, а особа набуває процесуального статусу обвинуваченого, то, на переконання суду, датою закінчення строку дії ухвали слідчого судді від 12 серпня 2025 року слід вважати останній день двомісячного строку - 12 жовтня 2025 року, а не дату направлення обвинувального акта до суду - 26 серпня 2025 року.
Водночас використане слідчим суддею формулювання «але в межах строку досудового розслідування» суд розуміє як встановлення гарантії для особи, що у випадку закінчення строку досудового розслідування до вчинення прокурором однієї з дій, передбачених у ч. 2 ст. 283 КПК України (тобто до закриття кримінального провадження або звернення до суду з відповідним клопотанням або з обвинувальним актом), дія покладених на особу обов'язків припиняється.
Разом з цим, слід зазначити що строки, встановлені цим Кодексом, обчислюються годинами, днями і місяцями. Строки можуть визначатися вказівкою на подію (ч.1 ст.115 КПК України).
А відтак, оскільки продовження слідчим суддею строку дії обов'язків ОСОБА_10 з додатковою умовою - в межах строку досудового розслідування, не містить вказівки на подію для визначення строку запобіжного заходу - звернення прокурора до суду з обвинувальним актом, тому немає підстав вважати, що зі зверненням прокурора до суду з обвинувальним актом закінчився строк дії покладених на особу обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, які залишаються чинними і після закінчення строку досудового розслідування та направлення обвинувального акта до суду, до визначеної в ухвалі слідчого судді дати.
Така ж позиція викладена і в ухвалі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у справі №991/4179/25 від 25 червня 2025 року.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що строк дії обов'язків, покладених на ОСОБА_10 , визначений до 12 жовтня 2025 року.
Також не є обґрунтованими доводи захисника обвинуваченого ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_11 щодо сумлінного виконання обвинуваченим ОСОБА_10 своїх процесуальних обов'язків протягом досудового розслідування, оскільки їх виконання свідчить про дієвість застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу та не є підставою для пом'якшення обов'язків, встановлених ухвалою слідчого судді.
Суд відхиляє доводи захисника щодо потреби обвинуваченим ОСОБА_10 виїздити за кордон України, оскільки це не доведено відповідними доказами. До того ж, у разі існування такої потреби, обвинувачений не позбавлений права звернення до суду із відповідним клопотанням про надання дозволу на виїзд за межі України.
IІІ. Висновки суду
Оцінюючи співмірність обов'язків, про продовження строку дії яких прокурор заявив клопотання, з встановленими судом ризиками його переховування від суду та впливу на свідків в цьому кримінальному провадженні, суд дійшов таких висновків.
Покладення зазначених у клопотанні обов'язків на обвинуваченого ОСОБА_10 становитиме мінімальне втручання у його права, а тому є співмірним меті застосування запобіжного заходу та здатне запобігти ризику його переховування від суду та незаконного впливу на свідків в цьому кримінальному провадженні, а отже, клопотання прокурора підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.314-315, 369, 372, 376, 392 КПК України, суд
Клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_10 , у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023000000000674 від 20.04.2023, - задовольнити.
Продовжити на два місяці строк дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_10 , а саме:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- не відлучатися за межі м. Києва та Київської області без дозволу прокурора або суду;
- повідомляти прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну (якщо такі не здано).
Встановити строк дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_10 , до 30.11.2025 року включно.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Офісу Генерального прокурора з групи прокурорів у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023000000000674 від 20.04.2023.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінального процесуального кодексу України.
Судді ОСОБА_1
ОСОБА_2
ОСОБА_3