Провадження № 11-кп/821/709/25 Справа № 709/415/25 Категорія: ч. 3 ст. 152 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
01 жовтня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в м. Черкаси апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу Чорнобаївського райсуду Черкаської обл. від 27.08.2025 р., якою задоволено клопотання прокурора та відносно
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.
Чорнобай Черкаської обл., українця, громадя-
нина України, який має середню спеціальну
освіту, не одружений, має на утриманні не-
повнолітню дитину, раніше не судимий, пра-
цює у СТОВ «Агроко» лікарем ветмедицини
зоотехнічної служби, зареєстрований
АДРЕСА_1 , проживає
АДРЕСА_2 ,
продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, до 25.10.2025 р. включно, без визначення розміру застави, -
В провадженні Чорнобаївського райсуду Черкаської обл. перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12024250370002034 від 14.11.2024 р., за обвинуваченням ОСОБА_8 та іншої особи у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України.
Оскаржуваною ухвалою задоволено клопотання прокурора та продовжено строк дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 у виді тримання під вартою на 60 днів, до 25.10.2025 р. включно, без визначення розміру застави.
Стосовно іншої особи ухвала суду не оскаржується та апеляційним судом не переглядається.
При прийняті такого рішення суд врахував ступень тяжкості кримінального правопорушення, яке інкриміноване обвинуваченому ОСОБА_8 яке, відповідно до вимог ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжкого злочину. Судом встановлені ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме що обвинувачений може переховуватися від суду та своїми діями перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілу, враховано тяжкість покарання, що загрожує останньому в разі визнання його винним у скоєному злочині. Ризики, які були наявні про застосуванні даного виду запобіжного заходу обвинуваченому, не зменшилися та не зникли, суд врахував що ОСОБА_8 обвинувачується в скоєнні особливо тяжкого злочину, суворість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні злочину, що може спонукати його до втечі. Крім того, враховано неповнолітній вік потерпілої, суспільний резонанс, що ОСОБА_8 раніше не судимий, не одружений, має постійне місце проживання, відсутність відомостей про наявність на утриманні дітей, наявність інших сталих зв'язків обвинуваченого (дружини, дітей) матеріали не містять, також враховано стан здоров'я матері обвинуваченого, яка потребує допомоги близької особи, якою є обвинувачений, але не свідчить про необхідність догляду за останньою. Крім того, суду не надано докази підтвердження погіршення стану здоров'я обвинуваченого, майновий стан, інше та зауважив, що інші альтернативні запобіжні заходи не здатні на цей час забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та продовжив строк тримання під вартою до двох місяців.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить змінити ухвалу суду першої інстанції в частині продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 та обрати обвинуваченому запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Зазначає, що повний текст ухвали суду від 27.08.2025 р. оголошено 2.09.2025 р. в останній день терміну відведеного на оскарження. Судом не оголошено виняткових підстав для непідготування ухвали з повним текстом, оскільки, на думку захисника, їх не було.
До ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід з 22.01.2025 р., тобто обвинувачений вже відбуває покарання без оголошення обвинувального вироку і без доведення доказів стороною обвинувачення, а в цей час в нього дома перебуває в стані боротьби з тяжкою хворобою його мати.
Вважає клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 необґрунтованим з огляду на наступне: клопотання не обґрунтоване жодним доказом, в суді захисник заявляв усне клопотання про заміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт; існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, прокурором не доведено; свідки та потерпілі вже допитані судом першої інстанції; об'єктивних доказів ризику переховування немає; ризики станом на сьогодні відсутні, адже судом досліджено абсолютно всі матеріали справи, аудіо та відеозаписи, допитані потерпілі та свідки обвинувачення.
Причетності ОСОБА_8 до інкримінованого йому злочину в судовому засіданні здобуто не було, а навпаки, існують докази його невинуватості.
Двоє свідків допитаних в суді очевидцями не були, їх покази з чужих слів і ці покази не вказують на вину ОСОБА_8 .
Сторона захисту вважає що для забезпечення виконання ОСОБА_8 покладених на нього обов'язків, пропорційних тому ступеню небезпеки, ризики яких встановлені судом 27.08.2025 р. буде запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або альтернативний запобіжний захід з покладенням відповідних обов'язків.
Крім того прокурор подав клопотання про продовження строку тримання під вартою безпосередньо перед початком розгляду судом, копії стороні захисту не надано, як передбачено ч. 2 ст. 201 КПК України.
Ризик незаконного тиску на свідків та потерпілих є необґрунтований, оскільки зазначені особи вже допитані судом. Припущення того, що обвинувачений ОСОБА_8 може переховуватися від суду обґрунтоване лише тяжкістю можливого покарання.
Серйозність покарання та тяжкість обвинувачення не можуть самі по собі служити виправданням тривалого попереднього ув'язнення особи.
В якості додатків до апеляційної скарги захисник надав копію характеристики ОСОБА_8 з місця проживання та роботи, довідку про склад сім'ї, копію довідки про захворювання його матері, копію посвідчення матері члена сім'ї загиблого, копію епікризу матері та виписки з медкарти.
Заслухавши доповідь судді, захисника ОСОБА_7 , який підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити та застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, прокурора ОСОБА_6 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали, виділені з кримінального провадження, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями КПК України.
За приписами ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
До закінчення продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно вимог ч. 3 ст. 407 КПК України, постановляючи ухвалу за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, апеляційний суд вирішує питання щодо запобіжного заходу в порядку, передбаченому Главою 18 розділу II КПК України.
Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою повинна відповідати вимогам ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. ст. 177, 178 та 183 КПК України.
Перевіркою наданих апеляційному суду матеріалів встановлено, що вказані вимоги судом першої інстанції виконані в повному обсязі.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Суд врахував, наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, експертів, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема неявкою до суду, наведені прокурором ризики є триваючими та виключають на даний час можливість зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який.
Мотивуючи своє рішення щодо необхідності продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 до двох місяців, суд першої інстанції також врахував ступінь тяжкості інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, яке, відповідно до вимог ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, санкція якого, відповідно, передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від 8 до 15 років.
Крім того ризики, які були наявні при обранні даного виду запобіжного заходу обвинуваченому, не відпали, будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, визначених ст. 177 КПК України, для застосування обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, судом не встановлено.
Суд встановив та обґрунтував, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки ОСОБА_8 під час розгляду кримінального провадження.
Прокурором доведено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою обвинуваченого, доведено наявність обставин, передбачених п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України.
Будь-яких об'єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, стороною захисту не наведено, обставин, які б виключали перебування ОСОБА_8 під вартою не встановлено.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає не лише відомостям про особу обвинуваченого, а й характеру та тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, виключає можливість перешкоджання інтересам правосуддя, ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які були враховані при обранні запобіжного заходу, при продовженні строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, продовжують існувати, в зв'язку з чим суд прийшов до обґрунтованого висновку про доцільність збереження застосованого щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який забезпечить його належну процесуальну поведінку.
Дані обставини у своїй сукупності на сьогоднішній день свідчать про те, що продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були враховані при прийнятті рішення про обрання запобіжного заходу, а саме: що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, експертів, перешкодити кримінальному провадженню іншим чином, зазначені ризики, наразі, є реальними та триваючими, вони виключають можливість зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який, альтернативний запобіжний захід не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що вказані обставини кримінального провадження свідчать про неможливість обрання стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 іншого, більш м'якого, запобіжного заходу, окрім тримання під вартою, оскільки вони не забезпечать його належної процесуальної поведінки під час судового розгляду кримінального провадження.
Ризиком в контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має обґрунтувати свій висновок про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
З огляду на викладене, доводи апеляції захисника про недоведеність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, про відсутність підстав для продовження ОСОБА_8 строку тримання під вартою, слід визнати необґрунтованими та такими, що суперечать матеріалам кримінального провадження.
Апеляційний суд також не приймає до уваги посилання захисника про незадовільний стан здоров'я його матері, тому що зазначені обставини не зменшують суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 , не виключають ризиків, наявність яких була встановлена судом та не виключають його тримання під вартою і з цієї підстави апеляційний суд не вбачає можливості для зміни або скасування обраного запобіжного заходу.
Оцінюючи встановлені в судовому засіданні обставини у сукупності з наданими доказами, апеляційний суд приходить до висновку про доведеність існування ризиків, зазначених в клопотанні, та враховує, що згідно вимог п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, у вказаному випадку до обвинуваченого не може бути застосований більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, а саме у виді цілодобового домашнього арешту, оскільки більш м'який запобіжний захід буде недостатнім для запобігання доведеним ризикам та не забезпечать належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
З огляду на викладене апеляційний суд вважає правильними висновки суду першої інстанції, який з дотриманням вимог ст. ст. 197 та 199 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження доказів, оцінив в сукупності всі обставини, що враховуються при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою та належним чином мотивував своє рішення щодо необхідності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого до двох місяців, без можливості внесення застави.
Суд першої інстанції, згідно вимог ст. 331 КПК України, розглянув питання про продовження строку дії запобіжного заходу.
При цьому прокурор подав письмове клопотання про продовження строку тримання під вартою, що відповідає вимогам КПК України і знайшло своє відображення в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції.
Згідно довідки про рух розгляду справи, судовий розгляд у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_8 та іншої особи не завершено, суд перейшов до стадії дебатів, а тому доводи апеляційної скарги про обрання обвинуваченому занадто суворого запобіжного заходу без визначення розміру застави, апеляційний суд вважає не доречними, тому що вивченням наданих судом першої інстанції та сторонами матеріалів вбачається, що розгляд справи місцевим судом проводиться згідно вимог КПК України, його тривалість залежить від кількох чинників, як об'єктивних так і суб'єктивних та на які суд апеляційної інстанції не має законних підстав для впливу.
Враховуючи тяжкість, специфіку кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 , апеляційний суд, виходячи із вимог п. 4 ч. 4 ст. 183 КПК України, не знаходить підстав для визначення розміру застави та задоволення апеляції.
Крім того, суд звертає увагу, що тривалість запобіжного заходу у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення, на даний час, не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу, застосування до останнього менш суворого запобіжного заходу не забезпечить достатніх гарантій належної процесуальної його поведінки.
Крім того апеляційний суд на даній стадії кримінального процесу позбавлений можливості перевіряти фактичні обставини справи та доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки це належить до компетенції місцевого суду під час розгляду кримінального провадження по суті, тому доводи апелянта про те, що жодних доказів причетності ОСОБА_8 до інкримінованого злочину в судовому засіданні не здобуто, а навпаки існують лише беззаперечні докази його невинуватості, двоє свідків допитаних в суді не були очевидцями події, а їх покази з чужих слів, тому ці покази не є такими, що вказують на вину ОСОБА_8 , є передчасними та не можуть бути предметом апеляційного перегляду на даній стадії кримінального провадження.
Захисник ОСОБА_7 під час апеляційного перегляду відмовився від клопотання про витребування справи з суду першої інстанції.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень вимог КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, які б були безумовною підставою для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.
Підсумовуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає, а ухвала суду першої інстанції про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є законною, обґрунтованою та відповідає вимогам ст. 370 КПК України.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 419 та 4221 КПК України, апеляційний суд, -
Ухвалу Чорнобаївського райсуду Черкаської обл. від 27.08.2025 р., якою задоволено клопотання прокурора та відносно ОСОБА_8 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, до 25.10.2025 р. включно, без визначення розміру - залишити без змін.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду є остаточною й касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді