01 жовтня 2025 року
м. Харків
справа № 635/12619/24
провадження № 22-ц/818/2635/25
Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів колегії - Пилипчук Н.П., Маміної О.В.
за участі секретаря судового засідання Волобуєва О.О.
сторони справи:
заявник ОСОБА_1
боржник - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Харків справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 20 лютого 2025 року у складі судді Пілюгіна О.М.,
У грудні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою та просить скасувати судовии? наказ від 05 листопада 2024 року по справі № 635/12619/24 за нововиявленими обставинами, а також не заперечує щодо зміни судового наказу від 05 листопада 2024 року по справі № 635/12619/24, а саме зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на підставі судового наказу Харківського раи?онного суду Харківськоі? області від 05.11.2024 по справі № 635/12619/24, на утримання неповнолітньоі? дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 31 жовтня 2024 року і до повноліття ОСОБА_3 ..
В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що 05 листопада 2024 року Харківським районним судом Харківської області видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 31 жовтня 2024 року і до повноліття ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказаний судовии? наказ засобами поштового зв'язку ОСОБА_2 не отримував та випадково дізнався про існування такого судового наказу з Єдиного державного реєстру судових рішень тільки на початку грудня 2024 року. Оскільки справи щодо видачі судового наказу розглядаються без виклику та повідомлення сторін, ОСОБА_2 не мав змоги надати своі? пояснення по даніи? справі, в тому числі докази по справі, які мають суттєве значення. Відповідно до вимог ЦПК Украі?ни ОСОБА_2 не має змоги подати заяву про скасування судового наказу, оскільки подання такої? заяви ЦПК Украі?ни не передбачено. 04 липня 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб. Для ОСОБА_6 це другии? шлюб, після шлюбу із заявником ОСОБА_1 . Від другого шлюбу в ОСОБА_2 є друга неповнолітня дитина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відтак ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в даніи? справі є заінтересованими особами та рішення по справі впливає на і?х права в частині сплати аліментів. Проте відповідні обставини не були повідомленні суду заявником та боржником, з огляду на те, що розгляд справ в даній категорії справ не передбачає виклику осіб для розгляду справи, в тому числі суд самостіи?но не з'ясовується коло зацікавлених осіб по справі. В свою чергу, ОСОБА_2 вважає, що дані обставини є істотними та впливають на розгляд даної справи. В свою чергу, суд в наказному провадженні розглядає питання щодо стягнення аліментів за умови якщо така вимога не пов'язана з необхідністю залучення інших третіх осіб, відтак за умови повідомлення про існування заінтересованих осіб суд, на думку ОСОБА_2 не мав права видавати судовий наказ по даніи? справі. Окрім того за умови повідомлення суд про існування двох дітеи? у ОСОБА_2 на момент розгляду справи та видачу судового наказу по даніи? справі, суд не мав права видавати судовии? наказ як на одну дитину в частині стягнення 1/4 від усіх доходів ОСОБА_2 , а якби ОСОБА_1 знала та вказала, що у ОСОБА_2 є інша дитина на момент звернення до суду щодо видачі судового наказу, то ОСОБА_1 не мала б права подавати на стягнення аліментів у розмірі 1/4 як на одну дитину, а необхідно було видавати судовии? наказ про стягнення аліментів з розрахунку як на двох дітеи? по 1/6, а не на одну дитину. ОСОБА_2 визнає та не заперечує, що він зобов'язаний? утримувати доньку ОСОБА_3 , однак вказує, що в нього є обов'язок і він утримує другу доньку ОСОБА_6 . 3 огляду на вищевикладене ОСОБА_2 вважає за необхідне зменшити стягнення аліментів до 1/3 на двох дітеи?, тобто фактично стягувати з нього 1/6 від усіх видів заробітку на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та 1/6 від усіх видів заробітку на утримання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що в сумі становить 1/3 від сукупного доходу ОСОБА_2 3 огляду на доходи ОСОБА_2 в грошовому еквіваленті 1/6 на кожного із дітеи? від доходу ОСОБА_2 буде становити близько 5500 гривень на місяць, що в повніи? мірі відповідає потребам дитини, оскільки аліменти сплачують в рівних частинах не тільки від батька, а також і від матері.
До заяви додав індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_2 форми ОК-7 за період з 2011 по 2024 рік; копія паспорту ОСОБА_2 ; копія паспорту ОСОБА_7 ; копія свідоцтва про народження ОСОБА_6 ; копія свідоцтва про шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 20 лютого 2025 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу відмовлено.
Ухвала мотивована тим, що обставини, на які посилається заявник не є нововиявленими в контексті положень ст. 423 ЦПК України, оскільки не спростовують факти, що були покладені в основу судового наказу і не впливають на висновки суду, які викладені в судовому наказі, а тому не можуть бути підставою для скасування судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами, при цьому суд також враховує, що у судовому засіданні представник ОСОБА_2 вказав, що його довіритель не заперечує сплачувати аліменти на утримання дочки, але у меншому розмірі, що також є підставою для відмови в перегляді судового наказу за нововиявленими обставинами.
Не погодившись з ухвалою суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив ухвалу скасувати, та постановити нове рішення, яким за нововиявленими обставинами по справі задовольнити в повному обсязі-судовий наказ скасувати.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд в оскаржуваному рішенні не вирішим итання чи можливо за наявності інших заінтересованих осіб видати судовий наказ у відповідному розмірі на одну дитину та всупереч нормам ЦПК не долучи їх до справи. Суд в оскаржувальній ухвалі не надає оцінки існуванню тієї обставини, що на момент розгляду справи в ОСОБА_2 існувало двоє неповнолітніх дітей. Зазначив, що стягнення з ОСОБА_2 1/6 від усіх видів заробітку на утримання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та 1/6 від усіх видів заробітку на утримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що в сумі становить 1/3 ві сукупного доходу позивача, в поній мірі узголдується з імперативними привписамии п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України. Зазначив, що в оскаржувальному рішенні суд безпідставно стягнув з ОСОБА_2 7500 грн витрат на правничу допомогу.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених
Зазначеним вимогам ухвала суду першої інстанції відповідає.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи заявниця ОСОБА_1 та боржник ОСОБА_2 мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_1 (а.с.6).
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано за рішенням Київського районного суду м. Харкова від 13.05.2013 (а.с. 10).
Відповідно до свідоцтва про шлюб НОМЕР_2 ОСОБА_2 04.07.2015 року уклав новий шлюб з ОСОБА_9 , прізвище подружжя після укладення шлюбу: ОСОБА_10 (а.с.31).
Згідно свідоцтва про народження НОМЕР_3 у ОСОБА_2 та ОСОБА_7 . ІНФОРМАЦІЯ_6 народилася донька ОСОБА_6 (а.с 30).
Судовим наказом Харківського районного суду Харківської області від 05 листопада 2024 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не більш десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 31 жовтня 2024 року і до повноліття ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 302,80 грн.
Згідно з реєстру застрохованих осіб Державного реєстру загальнобов'язкового державного соціального страхування Індивідуальні відомості про застраховану особу усього за 2024 рік у межах максимальної велечини зараховано 299410,33 грн.
Відповідно до частини першої статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Частиною першою статті 170 ЦПК України визначено, що боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно із частиною восьмою статті 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.
Частиною першою статті 423 ЦПК України передбачено, що рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 919/11027/18, провадження № 12-7звг22, пункт 5.3).
Нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов'язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17, провадження № 14-549зц18, пункт 26).
Обставини, які могли бути встановлені при розгляді справи в разі виконання учасниками справи та судом вимог процесуального закону (змагальність, диспозитивність тощо), не можуть визнаватися нововиявленими (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 345/1362/20, провадження № 61-8675св21).
Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв'язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені процесуальним законом, відсутні, а також якщо ці обставини були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17, провадження № 14-549зц18, пункти 27, 28).
Тлумачення пункту 1 частини другої статті 423 глави 3 розділу V ЦПК України з метою перегляду за нововиявленими обставинами судового наказу про стягнення аліментів дає підстави для висновку, що такими нововиявленими обставинами є юридичні факти, які існували на час видачі судового наказу, є істотними для розгляду заяви про його видачу, тобто могли вплинути на висновки суду про права та обов'язки заявника і боржника. Нововиявлені обставини є також обставини, які виникли після набрання судовим наказом законної сили, але віднесені законом до нововиявлених обставин.
Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами (постанова Верховного Суду від 30 серпня 2021 року у справі № 461/1229/20, провадження № 61-15179св20).
Ключовим для розуміння природи зазначеного виду перегляду судових рішень є тлумачення поняття «нововиявлені обставини». ЄСПЛ зауважує, що процедура скасування судового рішення за нововиявленими обставинами передбачає, що віднайдено докази, які раніше не були об'єктивно доступними та які можуть призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка вимагає скасування судового рішення, має довести, що вона не мала можливості надати суду докази до закінчення судового розгляду і що такі докази мають вирішальне значення для справи.
Системний аналіз практики ЄСПЛ щодо перегляду судових рішень дозволяє зробити висновок, що нововиявленими обставинами можуть бути визнані обставини, які: а) існували під час розгляду справи судом; б) не були відомими суду та учасникам справи під час розгляду справи судом; в) мають істотне значення для справи і можуть призвести до іншого результату судового розгляду (тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте) (рішення ЄСПЛ від 26 червня 2018 року у справі «Industrial Financial Consortium Investment Metallurgical Union проти України», від 09 червня 2011 року у справі «Желтяков проти України»).
Враховуючи викладене, як за чинним процесуальним законодавством, так і за сталою практикою ЄСПЛ, до нововиявлених обставин належать факти об'єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв'язання спору.
Визначені законодавчо як нововиявлені, ці обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Такі обставини мають бути відповідним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Отже, процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає існування доказу або факту, який має значення для з'ясування обставин справи, раніше не був відомий, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 910/11027/18, провадження № 12-7звг22).
Звертаючись з заявою про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами ОСОБА_2 зазначав, що при видачі судового наказу не було взято до уваги істотні обставини, що ОСОБА_6 , окрім малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , має на своєму утриманні ще малолітню дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та перебуває в іншому шлюбі.
Зазначені боржником обставини не є нововиявленими у розумінні закону, не спростовують факти, покладені в основу судового наказу.
Натомість, заявник не позбавлений можливості захистити свої права шляхом подання відповідного позову.
Доводи заяви ОСОБА_2 про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами свідчать про його незгоду з судовим наказом, що не є підставою для його перегляду за нововиявленими обставинами.
Висновок суду першої інстанції про те, що відсутні підстави для перегляду судового наказу за нововиявленими обставинами, - відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи; до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Витрати на правничу допомогу адвоката можуть включати в себе гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката.
Для того, щоб суд міг визначити розмір понесених витрат на правничу допомогу з метою їх подальшого розподілу, сторона по справі повинна подати детальний опис наданих робіт (послуг) та здійснених нею витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При відшкодуванні витрат на правничу допомогу розмір судових витрат встановлюється судом на підставі поданих доказів (договори, рахунки, акти виконаних робіт тощо). У такому випадку важливо, щоб договір про надання правничої допомоги був з прозорим ціноутворенням, аби суд міг об'єктивно оцінити вартість та обсяги роботи адвоката. Адвокат повинен також надати детальний опис виконаних робіт з наданням доказів (документального підтвердження) факту виконаних адвокатом робіт.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015р., п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Відповідно до акту про прийняття-передачі наданих послуг від 27 січня 2025 року; платіжної інструкції № @2PL686837 від 22 січня 2025 року; платіжної інструкції № @2PL774497 від 23 грудня 2024 року, ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7200,00 гривень.
З урахуванням принципу розумності, враховуючи доведеність та співмірність по відношенню до складності справи, яка є нескладною і незначний обсяг документів, який підлягав вивченню адвокатом, об'єму наданих послуг, і пропорційності щодо обсягу наданих послуг, враховуючи заяву позивача про неспівмірність розміру заявлених витрат на правничу допомогу зроблену ОСОБА_7 у суді першої інстанції, судова колегія погоджується з тим, що витрати на правову допомогу в розмірі 7200,00 грн є неспівмірними зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) відповідно до умов договору.
Враховуючи викладене, керуючись принципами розумності та справедливості з позивача на користь відповідача підлягають відшкодуванню понесені нею витрати за надання правничої допомоги у розмірі 3000,00 грн.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384, ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 20 лютого 2025 року- залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п. 2 ч. 3ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 02.10.2025.
Головуючий О. Ю.Тичкова
Судді О.В. Маміна
Н.П.Пилипчук