29 вересня 2025 рокуСправа №160/20548/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/20548/25 за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «КАРЛСБЕРГ УКРАЇНА» (69123, м. Запоріжжя, вул. Стуса Василя, буд. 6, код ЄДРПОУ: 00377511) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (49600, м. Дніпро, просп. Олександра Поля, буд. 57, код ЄДРПОУ: 43968079) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -
15 липня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «КАРЛСБЕРГ УКРАЇНА» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 28.05.2025 №0003310402.
Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність рішення відповідача, яке є предметом оскарження. Позивач стверджує, що затримка в реєстрації податкової накладної є результатом зупинення реєстрації такої накладної контролюючим органом і її подальша реєстрація лише на підставі рішення суду. Також позивач посилається на неможливість застосування до нього положень про умисне вчинення податкового правопорушення через відсутність умислу.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/20548/25 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/20548/25, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
08 серпня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від відповідача в підсистемі "Електронний Суд". Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що рішенням Львівського окружного адміністративним суду по справі № 380/11494/23 дата реєстрації податкової накладної в ЄРПН - 14.12.2022р., дата набрання рішення законної сили після перегляду справи в апеляційному порядку - 17.01.2024р.. В наведених ПРАТ «КАРЛСБЕРГ УКРАЇНИ» у позові розрахунках 365-денного строку (з урахуванням переривання термінів відповідно до абзацу сьомого пункту 198.6 статті 198 ПКУ), підприємством не враховано дату набрання законної сили рішення суду (17.01.2024). Враховуючи лист Міністерства фінансів України реєстрація податкової накладної вважається зупиненою з дати оформлення квитанції про зупинення реєстрації до, зокрема, дати набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН (у разі надходження до ДПС відповідного рішення). Крім того, така позиція викладена ДПС України в ІКП підприємству ПРАТ «КАРЛСБЕРГ УКРАЇНИ». Так, переривання термінів відповідно до абзацу сьомого пункту 198.6 статті 198 ПКУ, а саме: з дати зупинення реєстрації податкової накладної (14.12.2022) до дати набрання рішення суду законної сили (17.01.2024) складає 399 днів. Таким, чином 365 день з дати виписки податкової накладної (30.11.2022р.) (з урахуванням 399 днів на переривання термінів відповідно до абзацу сьомого пункту 198.6 статті 198 ПКУ) припадає на 01.01.2025року, останній звітний період включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість - січень 2025 року.
14 серпня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відповідь на відзив, яка надійшла від представника позивача в підсистемі "Електронний Суд". Позивач повторює доводи позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року у задоволенні клопотання Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.
Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали, електронний доказ, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Згідно Акту перевірки від 18.04.2025 року №251/32-00-04-04-02-06-00377511, складеного відповідачем (далі - Акт перевірки), позивач безпідставно сформував податковий кредит в лютому 2025 року на суму 311019,00 грн, оскільки відповідна податкова накладна подана після спливу 365 календарних днів з дати її складення.
Так, контрагент позивача ТОВ «КРАФТ ІННОВЕЙШН» склав податкову накладну від 30.11.2022 року №20 на суму ПДВ 311018,96 грн на користь позивача як покупця. Саме по цій накладні позивачем в лютому 2025 року сформовано податковий кредит, який відповідач не визнав.
Податкова накладна подана на реєстрацію 14.12.2022 року, в цей же день реєстрацію зупинено, а рішенням контролюючого органу від 23.03.2023 року відмовлено в реєстрації податкової накладної.
Згідно даних ЄРПН дата реєстрації податкової накладної в ЄРПН за рішенням суду - 14.12.2022 року.
28 травня 2025 року на підставі Акту перевірки відповідач склав щодо позивача ППР №0003310402, яким збільшив позивачу податкове зобов'язання з ПДВ на суму 311019,00 грн та застосував штрафну санкцію у розмірі 77754,75 грн.
Вважаючи дане ППР протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд зазначає наступне.
Відповідно до пп. 16.1.2, 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи, визначені пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
За пп. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Пунктом 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
За приписами пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента вимогам, визначеним п. 2, 3 ч. 1 та п. 10 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні».
Згідно із п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Пунктом 123.2. ст. 123 Податкового кодексу України встановлено, що умисне вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв'язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -
тягне за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Відповідно до п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг строків, зазначених у цьому пункті, переривається на період зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені
У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року №1246 (далі - Порядок №1246).
Згідно п. 19, 20 Порядку №1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:
прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;
набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення);
неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
Внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку.
Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.
Застосовуючи вищевикладені нормативні положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.
Спір в даній справі зводиться до оцінки дати реєстрації спірної податкової накладної, проведеної на виконання рішення суду.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.09.2023 року у справі №380/11494/23 зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 20 від 30.11.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних, що складена товариством з обмеженою відповідальністю "КРАФТ ІННОВЕЙШН", датою її подання на реєстрацію.
Рішення суду набрало законної сили 17.01.2024 року.
Так, згідно наданої позивачем квитанції про реєстрацію податкової накладної від 30.11.2022 року №20 реєстрація проведена 29.02.2024 року о 13:10:48 за №9269156199. Результат обробки: документ зареєстровано за рішенням суду.
Відповідач в Акті перевірки вказував, що обчислював 365 з урахуванням положень абз. 8 п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України (правило про невключення в ці 365 днів періоду зупинення реєстрації податкової накладної).
Загальне правило поведінки викладено в абз. 4 п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України - у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Тобто, строк 365 днів рахується від дати складення податкової накладної, однак включення до податкового кредиту суми ПДВ на наступний період можливе на підставі зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної.
Дата складення спірної податкової накладної: 30.11.2022 року.
Дата зупинення реєстрації спірної податкової накладної: 14.12.2022 року.
Дата набрання законної сили рішенням суду про зобов'язання реєстрації відповідної накладної: 14.01.2024 року.
Дата реєстрації такої накладної в ЄРПН - 29.02.2024 року.
У самому ППР та відзиві відповідач детальніше викладає свої розрахунки та пояснює, що визнає переривання строку реєстрації податкової накладної в період з 14.12.2022 року по 14.01.2024 року. Однак навіть без цього періоду 365 днів з дати виписки податкової накладної (30.11.2022 року) випадає на січень 2025 року (а не на лютий 2025 року, як здійснив позивач).
Суд зазначає, що сам позивач визнавав необхідність включення до строку 365 днів на заявлення податкового кредиту лише періоду до зупинення реєстрації податкової накладної (з 30.11.2022 року по 14.12.2022 року), ця обставина не є спірною між сторонами.
Також обидві сторони визнавали, що період зупинення реєстрації податкової накладної не підлягає включенню у вищевказаний строк 365 днів.
Проте, сторони дійшли різної оцінки закінченню періоду зупинення реєстрації податкової накладної. Позивач вважав, що поновлений перебіг строку належить обчислювати з дати фактичної реєстрації податкової накладної (29.02.2024 року), в той час як відповідач наполягав на даті набрання рішенням суду щодо реєстрації податкової накладної законної сили (17.01.2024 року).
Отже, суду належить вирішити яким чином абз. 6 п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України врегульовує відповідне питання.
Так, відповідний перебіг строку зупиняється «на період зупинення реєстрації таких податкових накладних».
Відповідно, безсумнівним є те, що строк не спливає протягом всього часу перебування податкової накладної в статусі «зупиненої».
Як наслідок, безпідставною є позиція відповідача, який вважав (абз. 5 стор. 8 відзиву), що строк зупиняється саме до дати набрання рішенням суду законної сили, тобто - лише до 17.01.2024 року.
Таке тлумачення є прямим, буквальним та єдиним можливим, в зв'язку з чим відсутня потреба у застосуванні принципу тлумачення на користь платника, адже не існує неоднозначності та множинності варіантові тлумачення правила поведінки, яке в самому своєму викладі однозначно пов'язує сферу застосування із податковою накладної в період «зупинення реєстрації». Адже безспірно, що набрання рішенням суду законної сили жодним чином не свідчить, що податкова накладна перестала перебувати в стані «зупиненої». Зміст відповідного рішення суду покладає зобов'язання на вчинення активних дій, а тому слід досліджувати обставини вчинення таких дій. Рішення суду не є таким, що «встановлює факт зареєстрованості податкової накладної», а тому саме по собі не змінює статусу податкової накладної як такої, реєстрація якої зупинена.
Отже, позивач мав право заявити податковий кредит протягом 365 днів, перебіг яких був наступним:
1) з 30.11.2022 року по 13.12.2022 року - строк спливає;
2) з 14.12.2022 року по 28.02.2024 року - строк не спливає, оскільки реєстрація податкової накладної зупинена;
3) з 29.02.2024 року - строк продовжує свій перебіг.
Суд зауважує, що формулювання законодавця «переривається на період зупинення реєстрації» фактично говорить про зупинення перебігу строку, адже переривання в буквальному розумінні зумовлювало б перебіг строку спочатку, тобто - є подією, а не періодом, тому вказівка на тривалість «переривання» фактично вказує на зупинення перебігу строку «на період», вказаний законодавством.
Як наслідок, завершення строку в 365 днів при такому обчисленні дійсно припадають на лютий 2025 року, а не на січень 2025 року, як стверджував відповідач. З цих підстав правомірним є заявлення податкового кредиту в податковій декларації саме за лютий 2025 року.
Отже, позивачем не вчинено податкового правопорушення.
Відповідач посилався на «лист Міністерства фінансів України», не вказавши його реквізитів та не надавши до суду. Більш того, спірні правовідносини вичерпно врегульовані положеннями Податкового кодексу України, норми якого не містять бланкетних положень відповідного змісту.
При цьому листи - це службова кореспонденція, вони не є нормативно-правовими актами, можуть носити лише роз'яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не повинні містити нових правових норм, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. Такі правові норми мають бути викладені виключно у нормативно-правовому акті, затвердженому відповідним розпорядчим документом уповноваженого відповідно до законодавства суб'єкта нормотворення, погодженому із заінтересованими органами та зареєстрованому в органах юстиції в порядку, встановленому законодавством про державну реєстрацію нормативно-правових актів.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 року у справі № 160/12303/19, від 18.07.2019 року у справі №826/2426/16.
Також суд зазначає, що жодне положення Порядку №1246 не змінює вищевикладеної оцінки суду. В т.ч. і п. 20 Порядку №1246, адже згідно п. 18 цього ж порядку квитанція про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, щодо яких прийнято рішення про їх реєстрацію, одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.
Отже, беззаперечно, що до моменту отримання квитанцію про реєстрацію податкової накладної, така накладна в жодному розумінні не може вважатися зареєстрованою. В свою чергу цей спір виник фактично щодо питання тлумачення положень абз. 6 п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, який передбачає зупинення перебігу строку «на період зупинення реєстрації» податкової накладної, в зв'язку з чим необхідно було встановити в який момент такий період завершується. Судом констатовано, що завершенням періоду зупинення реєстрації податкової накладної є дата її реєстрації, а не дата набрання рішенням суду про зобов'язання зареєструвати податкову накладну законної сили.
Позивач окремо навів доводи щодо винності відповідного діяння.
Передусім суд зазначає, що відсутність події правопорушення саме по собі є достатньою підставою для висновку про скасування ППР в цілому, в т.ч. і в частині застосування штрафної санкції, адже вона є втіленням покарання за умисність порушення. Відповідно, відсутність порушення свідчить, що покарання за умисність втрачає обов'язковий елемент та не може існувати.
Тим не менш, суд оцінює відповідні доводи змістовно.
Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно цієї норми права умисне вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв'язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Обставини з відповідним обґрунтуванням висновків про умисність діяння в обов'язковому порядку мають бути зазначені в акті перевірки, який за усталеною позицією Верховного Суду є носієм доказової інформації щодо виявленого порушення, а його висновки можуть бути спростовані шляхом подання до контролюючого органу заперечень на акт перевірки.
За змістом Податкового кодексу України подання заперечень на акт перевірки є правом, а не обов'язком платника податків, а тому контролюючий орган безпосередньо вже в акті перевірки має зазначити усі обставини, які у подальшому будуть предметом розгляду під час прийняття податкового повідомлення-рішення.
Виконання такої вимоги забезпечує розуміння платником податків встановленого контролюючим органом складу правопорушення, за яке його може бути притягнуто до відповідальності, та забезпечує реальну можливість реалізації права, передбаченого пунктом 86.7 статті 86 ПК України, щодо надання платником податків своїх заперечень та додаткових документів і пояснень, зокрема, але не виключно, документів, що спростовують встановлені обставини та висновки щодо вини, підтверджують наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього кодексу.
Відсутність в акті перевірки обставин, які характеризують таку ознаку виявленого діяння як умисність, на переконання колегії суддів, вказують на необґрунтованість прийняття в подальшому податкового повідомлення-рішення на підставі пункту 123.2 статті 123 Податкового кодексу України.
Обставини, на які посилався контролюючий орган під час судового розгляду справи, щодо наявності в діях позивача умислу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними і допустимими доказами. Відповідно, такі обставини не можуть свідчити про те, що платник податків цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених Податкового кодексу України.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.07.2025 року у справі №320/11116/23.
Умовами, які визначають вину особи, у розумінні статті 112 Податкового кодексу України є: встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання; доведення контролюючим органом того, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Обов'язок доведення вини, ПК України покладено на контролюючий орган, без виконання якого, особу не можливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого, умовою є наявність вини
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.05.2025 року у справі №160/4488/23.
Згідно ППР вина позивача полягає в тому, що він міг дотриматися вимог законодавства, однак вказаного не здійснив - не дотримався вимог до формування податкового кредиту.
Суд повторює, що позивач дотримався вимог законодавства, а тому усі доводи відповідача щодо наявності вини позивача не мають фактичної основи.
Враховуючи зазначене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат.
При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 5831,61 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 01.07.2025 року. Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений судовий збір за подання позову підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Приватного акціонерного товариства «КАРЛСБЕРГ УКРАЇНА» (69123, м. Запоріжжя, вул. Стуса Василя, буд. 6, код ЄДРПОУ: 00377511) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (49600, м. Дніпро, просп. Олександра Поля, буд. 57, код ЄДРПОУ: 43968079) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 28.05.2025 року №0003310402 на загальну суму 388773,75 грн.
Стягнути з Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (49600, м. Дніпро, просп. Олександра Поля, буд. 57, код ЄДРПОУ: 43968079) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного акціонерного товариства «КАРЛСБЕРГ УКРАЇНА» (69123, м. Запоріжжя, вул. Стуса Василя, буд. 6, код ЄДРПОУ: 00377511) сплачений судовий збір у розмірі 5831,61 гривень (п'ять тисяч вісімсот тридцять одна гривня 61 копійка).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко