30 вересня 2025 рокуСправа №160/21463/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турлакової Н.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу, ухвалене протоколом №16 від 17.04.2025.
- зобов'язати комісію з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 11.04.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і прийняти рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", оскільки має матір інваліда ІІ групи. Проте, відповідачем було ухвалено рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу у зв'язку з тим, що є інші особи, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані утримувати одного з своїх батьків. Позивач вказує, що має на утриманні рідну матір, яка є інвалідом ІІ групи загального захворювання безстроково та мешкає разом з ним. Чоловіка у матері немає. Із рідних, окрім позивача є лише донька ОСОБА_2 та неповнолітній онук, які після повномасштабного військового вторгнення росії на території України, виїхали як біженці до Польщі і постійно мешкають там.
Позивач таке рішення відповідача вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що ті підстави для надання відстрочки, що позивач наводить у своїй позовній заяві, не узгоджуються диспозицією п. 13 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». З наведеної норми чітко вбачається, що обов'язковою умовою для надання відстрочки військовозобов'язаному є відсутність інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати. Тобто, перебування за кордоном членів сім'ї першого ступеня споріднення особи з інвалідністю І або ІІ групи не є підставою для висновку про відсутність членів сім'ї першого ступеня споріднення, а отже, не є умовою для надання відстрочки військовозобов'язаному, який здійснює постійний догляд за особою з інвалідністю I або II групи. Позивач сам стверджує, що у його матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за якою нібито позивач здійснює постійний догляд, є донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто член сім'ї першого ступеня споріднення. Наявність доньки унеможливлює надання відстрочки позивачу. Позивач помилково ототожнює «відсутність» членів сім'ї першого ступеня споріднення з їх «перебуванням за кордоном». документи, додані позивачем до позовної заяви, ні є ідентичні тим, що він додав до заяви про відстрочку. А саме, на розгляд Комісії на відміну від позовної заяви позивачем не було надано: Індивідуальної програми реабілітації інваліда № 1092 від 03.10.2024 року; свідоцтва про народження ОСОБА_4 ; витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України; заяви від ОСОБА_2 від 06 травня 2025 року, що підтверджується переліком додатків до заяви Позивача від 11.04.2025 року на ім'я відповідача про надання відстрочки. Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач не подав до заяви на розгляд Комісії документ, що передбачений останнім абзацом пункту 13 Додатку 5 Порядку № 560, а саме: один із таких документів, що підтверджує неможливість інших осіб (тобто його рідної сестри ОСОБА_2 ), які не є військовозобов'язаними та зобов'язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю І чи ІІ групи - довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або документ, що підтверджує перебування під арештом (крім домашнього арешту), або відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі. Слід зазначити, що саме на вказаних документах які не були представлені на розгляд Комісії, ґрунтується позовна заява з проханням суду визнати протиправним та скасувати рішення, що на нашу думку є безпідставним.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є військовозобов'язаним, що підтверджується військово-обліковим документом №261220221425692400008 від 01.04.2025р.
11.04.2025 року ОСОБА_1 звернувся до голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про надання відстрочки на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
До заяви додано наступні документи:
- копія паспорту;
- копія військово-облікового документа;
- копія паспорта матері;
- копія ІПН матері;
- нотаріально завірена копія пенсійного посвідчення матері;
- копія довідки до акта огляду мед.-соц. експертною комісією матері;
- копія свідоцтва про розірвання шлюбу матері;
- довідка про перетин кордону сестри;
- копія закордонного паспорту сестри;
- заява від сестри;
- копія свідоцтва про народження;
- заява матері.
Повідомленням від 18.04.2025 №5216 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_1 повідомлено про розгляд заяви та підтвердних документів щодо надання відстрочки, вказано, що за результатами розгляду, протоколом від 17 квітня 2025 року №16 комісією ухвалено рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та повідомлено, що заявник підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Причини відмови: є інші особи, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані утримувати одного з своїх батьків.
Так, згідно Протоколу засідання комісії з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_5 №16 від 17.04.2025 року, п.9 ОСОБА_1 : відмова при наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно до п-т. 13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", є інші особи, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані утримувати одного з своїх батьків.
Також судом досліджено: свідоцтво про народження ОСОБА_1 НОМЕР_2 .04.2000р., паспорт ОСОБА_3 , пенсійне посвідчення ОСОБА_3 , довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААД №078420 від 03.10.2024 щодо ОСОБА_3 , індивідуальну програму реабілітації інваліда №1092 вікова категорія від 18 років і старше щодо ОСОБА_3 , довідка про доходи №2993899908932834 ОСОБА_3 , свідоцтво про розірвання шлюбу ОСОБА_3 серії НОМЕР_3 від 06.11.2001р., паспорт громадянина України та закордонний паспорт ОСОБА_2 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 від 30.07.2008р. ОСОБА_5 , заява ОСОБА_2 від 06.05.2025р. засвідчена нотаріальною канцелярією Республіки Польща за №1153/2025, довідка PESEL про реєстрацію ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в Республіці Польща від 19.03.2022.
Не погоджуючись із рішенням про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII Про військовий обов'язок і військову службу (далі Закон №2232-ХІІ).
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію (далі - Закон № 3543-XII).
Підстави звільнення від призову на військову службу під час мобілізації передбачені ст. 23 Закону № 3543-XII.
Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII, в редакції чинній на момент звернення до відповідача із заявою, передбачає, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані:
які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Одночасно суд враховує, що з 18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі Порядок №560), який визначає алгоритм отримання військовозобов'язаними особами відстрочки.
Відповідно до п.п. 56, 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно з п. 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію (п. 59 Порядку №560).
Відповідно до п. 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Отже, на дату вирішення справи судом комісію при ІНФОРМАЦІЯ_5 наділено повноваженнями розглядати питання про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію встановлений Додатком 5 до Порядку № 560, зокрема для п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII:
1. для батьків військовозобов'язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи або батьків дружини (чоловіка) військовозобов'язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи - один із таких документів, що підтверджує інвалідність:
довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики; заява за формою згідно з додатком 15 (у разі потреби) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові (за наявності) особи, яку вона обирає для здійснення свого утримання;
2. для військовозобов'язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про народження);
3. для військовозобов'язаного, який має одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про народження дружини (чоловіка) та свідоцтво про шлюб);
4. для військовозобов'язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - один із таких документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов'язаними та зобов'язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи:
довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або документ, що підтверджує перебування під арештом (крім домашнього арешту), або відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.
Так, згідно оскаржуваного рішення, позивачу відмовлено у наданні відстрочки з підстави наявності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані утримувати одного з своїх батьків.
Як встановлено судом, відповідно до витягу територіальної громади №2025/009972577 від 22.07.2025 позивач зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом із матір'ю ОСОБА_3 , місце проживання якої зареєстровано за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується копіює паспорта НОМЕР_5 .
Так, як слідує з наданих сторонами доказів, у позивача є рідна сестра ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Суд вважає за необхідне зазначити, що обов'язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків закріплено в статті 51 Конституції України.
Відповідно до ст. 172 Сімейного кодексу України, дитина, повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.
Разом з тим, слід вказати, що обов'язок "здійснювати утримання батьків" та "здійснювати догляд за батьками", не є тотожнім поняттями у спірних правовідносинах.
Постійний догляд це форма догляду за особами з різними фізичними або психічними обмеженнями, що вимагає постійної присутності доглядача для надання необхідної допомоги та підтримки.
Згідно з частиною першою статті 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Тобто, "здійснювати утримання за батьками" це надання матеріальної допомоги, в той час як "постійний догляд" це вимагає постійної присутності доглядача для надання необхідної допомоги та підтримки.
Згідно індивідуальної програми реабілітації інваліда №1092 від 03.10.2024 ОСОБА_3 має ІІ групу інвалідності та такі обмеження життєдіяльності: до самообслуговування, до пересування, до трудової діяльності.
Як встановлено судом, згідно дослідженої копії закордонного паспорту ОСОБА_6 , довідка PESEL про реєстрацію в Республіці Польща від 19.03.2022. - ОСОБА_2 з 04.03.2022 року разом з неповнолітнім сином ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_6 виїхала до Республіка Польща.
Згідно нотаріально засвідченої заяви ОСОБА_2 від 06.05.2025р. в Республіці Польща, повідомлено, що вона не має змоги особисто здійснювати догляд за матір'ю ОСОБА_3 . Забезпечити переїзд та проживанні матері в Польщі не має можливості. Проживає разом із сином у соціальному однокімнатному житлі, наданому місцевими органами соціального захисту. У зв'язку з триваючим воєнним станом в Україні, не має можливості повернутися до України для особистого здійснення догляду за матір'ю, оскільки це створює потенційну загрозу її життю та життю її дитини.
Отже, судом враховано, що сестра позивача перебуває за кордоном, та нею не виявлено бажання повертатися на Україну та здійснювати догляд за матір'ю, іншого відповідачем не доведено, а тому позивач, як на момент звернення з заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, так і наразі є єдиною особою, яка відповідно до закону зобов'язана та має фактичну можливість здійснювати догляд за своєю матір'ю як особою з інвалідністю ІІ групи.
Враховуючи наведене, матеріалами справи підтверджується, позивач є єдиною особою, хто може здійснювати догляд за батьком.
Як зазначалось вище, розгляд заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, відбувається за встановленою процедурою.
З огляду на наведене, зважаючи на встановленні під час розгляду цієї справи обставини, суд дійшов висновку, що з метою належного та ефективного захисту прав позивача відмова відповідача у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію є протиправною та такою, що порушує права позивача.
Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначені способи захисту порушених прав, свобод та інтересів, та зазначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п.4 та п.10 ч.2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Такі рішення приймаються на підставі звернення зацікавленої особи та за результатами аналізу поданих нею документів.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає належним способом відновлення порушеного права позивача - зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання йому відстрочки від призову за мобілізацією на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 11.04.2025 року та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду у даній справі.
Згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У контексті оцінки інших доводів сторін звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, на користь позивача сплачену ним суму судового збору у розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , АДРЕСА_4 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, при ІНФОРМАЦІЯ_7 , оформлене протоколом від 17.04.2025 № 16, про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_8 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Зобов'язати Комісію з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, при ІНФОРМАЦІЯ_7 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_8 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 11.04.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та прийняти рішення відповідно, з урахуванням висновків суду у даній справі.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору за звернення позовною заявою до адміністративного суд в сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.В. Турлакова