24 вересня 2025 року Справа № 160/10883/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
15.04.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо невиплати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 додаткової винагороди за період лікування та проходження реабілітації після отриманої травми, пов'язаної із захистом Батьківщини , а саме за період часу з 01.06.2024 року по 13.11.2024 року в розмірі 100000 гривень щомісячно відповідно до постанови КМУ №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 додаткову винагороду за період лікування та проходження реабілітації після отриманої травми, пов'язаної із захистом Батьківщини , а саме за період часу з 01.06.2024 року по 13.11.2024 року в розмірі 100000 гривень щомісячно відповідно до постанови КМУ №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
В обґрунтування позовної заяви вказано, що позивач проходить військову службу в військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України та під час проходження військової служби отримав травму 01.06.2024 року та поранення військовослужбовця сталося під час виконання ним обов'язків військової служби при захисті Батьківщини. У зв'язку з отриманням бойового поранення позивач проходив лікування та перебував на стаціонарному лікуванні. Відтак, у зв'язку з отриманням бойового поранення пов'язаного із захистом Батьківщини, позивач набув право на отримання додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 100 000 грн, відповідно до пункту 1 Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022, пропорційно періодам стаціонарного лікування. При цьому, відповідачем неправомірно не нараховано та не виплачено додаткову винагороду у розмірі, збільшеному до 100 000 грн, відповідно до пункту 1 Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 року, пропорційно періодам стаціонарного лікування у період з 01.06.2024 року по 13.11.2024 року. Позивач вважає бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 додаткової винагороди за період лікування та проходження реабілітації після отриманої травми, пов'язаної із захистом Батьківщини , а саме за період часу з 01.06.2024 року по 13.11.2024 року в розмірі 100000 гривень щомісячно відповідно до постанови КМУ №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства. З огляду на вказане позивач просив задовольнити позовні вимоги.
17.04.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відмовлено позивачу у поновленні пропущеного строку звернення до суду, залишено позов без руху, через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.
05.05.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.
29.05.2025 року від позивача надійшли додаткові докази по справі.
31.07.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду справи.
Копії ухвал від 05.05.2025 року, від 31.07.2025 року та позовні матеріали були направлені відповідачу через систему «Електронний суд» в його електронний кабінет та отримані відповідачем - 15.04.2025 року, 06.05.2025 року та 04.08.2025 року, що підтверджується довідками про доставку електронного документу.
Станом на дату винесення рішення по справі відповідачем відзив на позовну заяву до суду не надано про причини такого неподання суд не повідомлено.
Відповідно до ч. 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України та під час проходження військової служби отримав травму 01.06.2024 року.
У зв'язку із отримання травми при виконанні бойового завдання, ОСОБА_1 був евакуйований та почав проходити лікування у Комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» Харківської міської ради. У зазначеному медичному закладі позивач проходив стаціонарне лікування у період часу з 01.06.2024 року по 18.06.2024 року, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 10351.
Відповідно до пункту 8 Виписки № 10351, ОСОБА_1 направили для продовження лікування в Клінічному санаторії «Бермінводи».
У період з 19.06.2024 року по 03.07.2024 року, ОСОБА_1 перебував на лікуванні, у зв'язку із отриманою травмою від 01.06.2024 року в ДП «Клінічний санаторій «Курорт Березівські мінеральні води» ПАТ Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого.
Після проходження лікування в ДП «Клінічний санаторій «Курорт Березівські мінеральні води» ПАТ Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», позивач продовжив лікування в Державній установі «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» у період часу з 04.07.2024 року по 30.07.2024 року, що підтверджується довідкою № 1873 та довідкою № 2077, яка є продовженням до довідки № 1873.
У період з 30.07.2024 року по 19.08.2024 року, позивач проходив реабілітаційне лікування у Медичному реабілітаційному центрі «МВС України «Південний Буг», що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 19.08.2024 року.
Відповідно до довідки № 2276, яка є продовженням до довідки № 2077, позивач у період з 21.08.2024 року по 13.09.2024 року проходив лікування Державній установі «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області».
Відповідно до довідки № 1046, поранення отримане 01.06.2024 року пов'язане із захистом Батьківщини, а травма відноситься до тяжких та позивач потребує відпустки для лікування після поранення тривалістю 30 календарних днів.
Позивач вважає бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_2 додаткової винагороди за період лікування та проходження реабілітації після отриманої травми, пов'язаної із захистом Батьківщини , а саме за період часу з 01.06.2024 року по 13.11.2024 року в розмірі 100000 гривень щомісячно відповідно до постанови КМУ №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану'протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).
Відповідно до частин першої-другої статті 9 цього Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (частина четверта статті 9 цього Закону).
У зв'язку з військовою агресією російською федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 днів та у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України військовий стан продовжено, в тому числі, по теперішній час.
Відповідно до п.1 постанови №168 від 28.02.2022 року (в редакції від 19.07.2022 року) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно із абз.4, 5 п.1 постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року (в редакції від 19.07.2022 року) відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
В силу п.11 постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року (в редакції від 11.08.2023 року) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно із п.12 постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року (в редакції від 11.08.2023 року) відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії; захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення); загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини (виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).
Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до п. 10 Розділу XXXIV Наказу МОУ № 260 від 07.06.2018 року «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (далі Наказ №260), у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Згідно вимог п. 11 Розділу XXXIV Наказу № 260 Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони У країни від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем.
Пунктом 12 Розділу XXXIV Порядку №260 керівниками військово-лікарських (лікарсько-експертних) комісій закладів охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров'я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100 000 гривень за час цієї відпустки.
З системного аналізу наведених норм права вбачається, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, які отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язані із захистом Батьківщини, встановлено додаткову винагороду в розмірі 100000 грн. за весь час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), за час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого та перебування у відпустці у зв'язку з хворобою або для лікування тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.
З аналізу норм постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) внаслідок такого поранення або перебування у відпустці у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Так, з матеріалів справи встановлено, що у зв'язку із отримання травми при виконанні бойового завдання, ОСОБА_1 був евакуйований та почав проходити лікування у Комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» Харківської міської ради. У зазначеному медичному закладі позивач проходив стаціонарне лікування у період часу з 01.06.2024 року по 18.06.2024 року, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 10351.
Відповідно до пункту 8 Виписки № 10351, ОСОБА_1 направили для продовження лікування в Клінічному санаторії «Бермінводи».
У період з 19.06.2024 року по 03.07.2024 року, ОСОБА_1 перебував на лікуванні, у зв'язку із отриманою травмою від 01.06.2024 року в ДП «Клінічний санаторій «Курорт Березівські мінеральні води» ПАТ Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого.
Після проходження лікування в ДП «Клінічний санаторій «Курорт Березівські мінеральні води» ПАТ Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», позивач продовжив лікування в Державній установі «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» у період часу з 04.07.2024 року по 30.07.2024 року, що підтверджується довідкою № 1873 та довідкою № 2077, яка є продовженням до довідки № 1873.
У період з 30.07.2024 року по 19.08.2024 року, позивач проходив реабілітаційне лікування у Медичному реабілітаційному центрі «МВС України «Південний Буг», що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 19.08.2024 року.
Відповідно до довідки № 2276, яка є продовженням до довідки № 2077, позивач у період з 21.08.2024 року по 13.09.2024 року проходив лікування Державній установі «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області».
Відповідно до довідки № 1046, поранення отримане 01.06.2024 року пов'язане із захистом Батьківщини, а травма відноситься до тяжких та позивач потребує відпустки для лікування після поранення тривалістю 30 календарних днів.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі із розрахунку 100000 грн. на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 01.06.2024 року по 13.11.2024 року.
Суд зазначає, що відповідач не надав та в матеріалах даної справи відсутні докази нарахування і виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі із розрахунку 100000 грн. на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я та відпустках за станом здоров'я для лікування після тяжкого поранення за вищевказані спірні періоди.
Жодних доказів на підтвердження виплати позивачу додаткової виплати у спірний період відповідачем до суду не надано та не надано жодних заперечень на позов.
Враховуючи викладене, суд вважає протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_4 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 01.06.2024 року по 13.11.2024 року.
Тому, похідні вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити додаткову винагороду у зв'язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні внаслідок бойових поранень, отриманих приймаючи безпосередню участь у бойових діях під час захисту Батьківщини, за вищезазначені спірні періоди підлягають задоволенню.
Частиною 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 243-246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 01.06.2024 року по 13.11.2024 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 01.06.2024 року по 13.11.2024 року.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Дєєв