01 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/8421/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
судді Стецика Н.В.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (Далі - Відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (Далі - Відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 10.02.2025 №205250010835 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 03.02.2025; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 03.03.1986 по 15.08.1990, з 16.08.1990 по 02.02.2002 та здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 03.02.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 03.02.2025 звернулася із заявою до ГУ ПФУ у Харківській області про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», так як досягла відповідного пенсійного віку для призначення пенсії. Однак, ГУ ПФУ в Волинській області рішенням від 10.02.2025 № 205250010835 відмовило у призначенні пенсії по віку в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
До страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 21.07.1980 з 03.03.1986 по 15.08.1990, оскільки в ній міститься виправлення в даті наказу на звільнення та з 16.08.1990 по 02.02.2002, оскільки не читається відтиск печатки, відсутня інформація про реорганізацію підприємств, періоди роботи згідно опиту свідків, оскільки відсутня інформація про стан підприємства та про те, що документи в архів не надходили. Позивач вважає, що ГУ ПФУ в Волинській області безпідставно не врахувало вказані періоди її роботи до трудового стажу. Посилаючись на норми чинного законодавства позивач вважає, що дані періоди роботи повинні бути зараховані їй до страхового стажу. Також зазначає, що тягар доведення правдивості чи достовірності даних, які зазначені у довідках, трудовій книжці, не може покладатись на особу, а є обов'язком ПФУ. З врахуванням викладеного просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 01.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній справі; її розгляд ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін суддею одноособово.
Представник Відповідача 1 у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову повністю, мотивуючи тим, що згідно даних персоніфіковано обліку страховий стаж позивача становить 17 років 09 місяців 08 днів, що є недостатнім для призначення пенсії по віку відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». До стажу роботи позивача не було зараховано періоди роботи з 03.03.1986 по 15.08.1990, оскільки в ній міститься виправлення в даті наказу на звільнення та з 16.08.1990 по 02.02.2002, оскільки не читається відтиск печатки, відсутня інформація про реорганізацію підприємств, періоди роботи згідно опиту свідків, оскільки відсутня інформація про стан підприємства та про те, що документи в архів не надходили, а також вказує на те, що позовна вимога щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 03.03.1986 по 15.08.1990, з 16.08.1990 по 02.02.2002 та здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 03.02.2025 заявлена до неналежного відповідача, адже Головним управлінням Пенсійного фонду у Харківській області жодного рішення про відмову в призначенні пенсії за віком не приймалося.
Представник Відповідача 2 позовні вимоги також не підтримав. Вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області 10.02.2025 законно та обґрунтовано прийнято рішення № 205250010835 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу, а тому просить відмовити в задоволенні позову.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 03.02.2025 звернулася із заявою до ГУ ПФУ у Харківській області про призначення пенсії.
10.02.2025 ГУ ПФУ в Волинській області рішенням № 205250010835 відмовило у призначенні пенсії по віку в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (а.с.16).
У рішенні вказано, що необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV) становить не менше 30 років. Страховий стаж позивача становить 17 років 09 місяців 08 днів.
Зазначено, що до страхового стажу не було зараховано періоди роботи з 03.03.1986 по 15.08.1990, оскільки в ній міститься виправлення в даті наказу на звільнення та з 16.08.1990 по 02.02.2002, оскільки не читається відтиск печатки, відсутня інформація про реорганізацію підприємств, періоди роботи згідно опиту свідків, оскільки відсутня інформація про стан підприємства та про те, що документи в архів не надходили.
Отже, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком.
Позивач не погоджується з таким рішенням суб'єкта владних повноважень в частині не зарахування їй до стажу роботи спірних періодів, вважає його протиправним та таким, що порушує її право на соціальний захист, а тому звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Далі - Закон №1058-ІV).
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
За нормами статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за не менше 31 року.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно з пунктами 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов'язаних з заявником спільною роботою.
Тобто першочерговим документом за яким здійснюється обрахунок страхового стажу є трудова книжка особи.
Як вбачається із оскаржуваного рішення, до страхового стажу позивача не зарахований період 03.03.1986 по 15.08.1990, оскільки в ній міститься виправлення в даті наказу на звільнення та з 16.08.1990 по 02.02.2002, оскільки не читається відтиск печатки, відсутня інформація про реорганізацію підприємств, періоди роботи згідно опиту свідків, оскільки відсутня інформація про стан підприємства та про те, що документи в архів не надходили.
Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню в межах спірних правовідносин, суд зазначає наступне.
Судом досліджено копію трудової книжки НОМЕР_1 від 21.07.1980, оформлену на ОСОБА_1 , з якої слідує, що розділ “Відомості про роботу» містить запис щодо його трудової діяльності у спірний період: 03.03.1986 по 15.08.1990 на посаді робочої клубу 2 від. о/х «Українка» (записи №5, №6), оскільки наявне виправлення в номері та даті наказу на звільнення та з 16.08.1990 по 02.02.2002 на посаді робочої клубу о/х «Чувиліно», так як не читається відтиск печатки, відсутня інформація про реорганізацію підприємства.
Що стосується даних періодів роботи позивача в о/х «Українка» та о/х «Чувиліно», то записи про прийняття та звільнення з роботи містять дати прийому, звільнення з роботи, номери наказів та їх дати, а також завірені підписом відповідальної особи та печаткою.
Вказані записи викладені в хронологічному порядку, є чіткими та скріплені печатками, під записом про звільнення.
Дані періоди не зарахований до страхового стажу, оскільки наявне виправлення в номері та даті наказу на звільнення, а також не читається відтиск печатки, відсутня інформація про реорганізацію підприємства.
Такий мотив рішення про відмову у зарахуванні спірних періодів до страхового стажу суд оцінює критично, оскільки відповідний запис у трудовій книжці завірений печаткою підприємства та підписом відповідальної особи. Також в трудовій книжці є посилання на те, що підставою для звільнення є наказ від 15.08.1990. Саме дата наказу 15.08.1990 є датою звільнення позивача, про що вона сама і зазначає у позовній заяві.
Відповідач вірно зазначив про наявності виправлення у даному запису у даті звільнення позивача з роботи. Однак, виявлене відповідачем виправлення у вказаному записі не свідчить про його недійсність, оскільки, як вбачається з трудової книжки позивача, у ній містяться записи про прийом та звільнення з роботи, записи зроблені в хронологічному порядку, та завірені печатками з підписами відповідальних осіб, що свідчить про періоди роботи ОСОБА_1 в даній організації.
Таким чином, виявлені територіальним органом Пенсійного фонду України недоліки у заповненні трудової книжки позивача, а також твердження відповідача щодо того, що не читається відтиск печатки, при дотриманні усіх інших вимог щодо порядку оформлення записів, що містять відомості про роботу (прийняття на роботу, переведення, звільнення з роботи тощо), не є підставою для не зарахування спірних періодів до стажу її роботи.
Суд наголошує, що відповідні записи у трудовій книжці у спірних періодах відповідають вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України (далі - Інструкція №58).
До набрання чинності вищевказаної Інструкції, раніше діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка була затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162. (далі Інструкція №162).
Відповідно до п.1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.1985) (далі - Інструкція №162), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців.
Пунктом 8.1 Інструкції №162 визначено, що контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок здійснюється у порядку, передбаченому Постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 06.09.173 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» (СП СРСР, 1973, №21, ст. 115).
Згідно з п. 18 цієї Постанови відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яку призначає наказ (розпорядження) керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Разом з тим, такі недоліки заповнення трудової книжки позивача при дотриманні усіх інших вимог щодо порядку оформлення записів, що містять відомості про роботу (прийняття на роботу, звільнення з роботи тощо), не є достатньою підставою для незарахування окремого періоду роботи особи до страхового стажу, адже визначальним є підтвердження факту зайнятості особи та виконання роботи на підставі трудового договору на підприємстві, отримання допомоги по безробіттю, а не правильність заповнення трудової книжки.
Суд звертає увагу, що окремі недоліки щодо заповнення трудової книжки, а також ведення іншої первинної документації (як-от, неповне зазначення відомостей про особу, перекручення даних про особу чи неправильне написання відомостей про особу) не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Відповідно до пункту 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України (далі - Інструкція №58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 року, у графі 2 трудової книжки записується “ІНФОРМАЦІЯ_2».
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У графі 3 розділу “Відомості про роботу» як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: “Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво» із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. . Переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийняття на роботу (пункт 2.14 Інструкції №58).
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Згідно з абзацом другим пункту 6.1 Інструкції №58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.
Отже, з системного аналізу вказаних вище норм слідує, що заповнюється трудова книжка відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, записи завіряються або такою особою, або керівником та скріплюються печаткою. Наявність певних дефектів при заповненні трудової книжки не є підставою вважати про відсутність страхового (трудового) стажу в позивача за спірні періоди.
У трудовій книжці позивача у відомостях про роботу за спірний період записи виконані у відповідності до вимог Інструкції №58. При цьому працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.
Наведене цілком узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, висновки якого мають враховувати суди відповідно до положень частини п'ятої статті 242 КАС України.
Разом з тим, суд констатує, що відповідачем 2 при прийнятті оспорюваного рішення взагалі було проігноровано вимоги чинного законодавства щодо врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії наявного у трудовій книжці.
Отже, позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами на підтвердження її страхового (трудового) стажу.
Відтак, період роботи позивача з 03.03.1986 по 15.08.1990 на посаді робочої клубу 2 від. о/х «Українка» (записи №№ 5, 6) та з 16.08.1990 по 02.02.2002 на посаді робочої клубу о/х «Чувиліно», повинен бути зарахований до страхового стажу ОСОБА_1 .
З урахуванням викладеного, суд дійшов до переконання, що ГУ ПФУ в Волинській області протиправно не зараховано зазначений період до страхового стажу позивача.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 03.03.1986 по 15.08.1990, з 16.08.1990 по 02.02.2002 та здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 03.02.2025, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок №22-1) заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України.
Відповідно до п. 4.1 Порядку № 22-1, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію. Відповідно до абз. 14 п.4.2 Порядку № 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до п.4.8 Порядку № 22-1 заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та «Про захист персональних даних». Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій.
З зазначеного вбачається, що заява та документи для призначення, перерахунку пенсії можуть бути подані в будь-якому сервісному центрі, що здійснює обслуговування громадян, незалежно від місця проживання особи. Разом з тим, розгляд документів та винесення рішення про призначення пенсії / відмову в призначенні пенсії здійснюється за принципом екстериторіальності шляхом автоматизованого розподілу до структурного підрозділу органу, що призначає пенсію. Відповідно до принципу екстериторіальності заява позивача про призначення пенсії за віком опрацьовувалась Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області, яким було прийнято рішення від 10.02.2025 №205250010835.
Тобто, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області жодного рішення про відмову в призначенні пенсії за віком не приймалося, а тому права позивача на призначення та виплату пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області не були порушені.
Зазначена правова позиція Верховного Суду України була підтримана і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08.02.2024 по справі № 500/1216/23.
Оскільки, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області право позивача на призначення та виплату пенсії за віком не порушувалось, підстави для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 03.03.1986 по 15.08.1990, з 16.08.1990 по 02.02.2002 та здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 03.02.2025 - відсутні.
Враховуючи позицію Верховного Суду, висловлену у постановах від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23 та від 07.05.2024 у справі №460/38580/22, дії зобов'язального характеру щодо зарахування стажу та призначення пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області.
А відтак, враховуючи вимоги статті 245 КАС України, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог Лемети до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області слід відмовити.
Отже, в цій частині позов підлягає до часткового задоволення.
Також суд зазначає, що за відсутності правової оцінки, наданої територіальним органом Пенсійного фонду України щодо наявності усіх умов для надання позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058, суд позбавлений у межах цієї справи можливості дійти категоричного висновку про наявність/відсутність у позивача права на призначення вказаної пенсії. Саме до повноважень органів ПФУ віднесено зарахування певних періодів проживання та трудової діяльності до страхового стажу для призначення пенсій, тоді як суд такі повноваження не може перебирати та здійснює лише функцію судового контролю за правомірністю рішень про призначення/відмову у призначенні пенсій.
Враховуючи наведене, наявні підстави для захисту прав позивача шляхом зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у вказаному рішенні.
Обрання такого способу захисту порушеного права позивача узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а, від 17.07.2018 у справі №514/166/16-а, в яких, зокрема, зазначено, що «Повідомляючи позивачу про відмову в призначенні пільгової пенсії, ПФУ діяло необґрунтовано. При цьому, суд не обраховує дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для зобов'язання ПФУ призначити пенсію позивачу».
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з даною позовною заявою згідно із наявною у справі квитанцією від 29.07.2025 позивач сплатив судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Предметом позову є одна вимога немайнового характеру, яка хоч і задоволена частково, але розмір компенсації за сплачений судовий збір суд визначає, виходячи з кількості (а не з розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог. Такий механізм розподілу витрат зі сплати судового збору застосовано Верховним Судом у рішенні від 16.06.2020 по справі №620/1116/20.
Тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 968,96 грн, сплачений квитанцією від 29.07.2025.
Керуючись статтями 241, 242, 243, 245, 246, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, Харківська область, мІСТО Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 6, код ЄДРПОУ 13358826) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області від 10.02.2025 № 205250010835 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Волинській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 03.03.1986 по 15.08.1990, з 16.08.1990 по 02.02.2002 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду, що викладенні у даному рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 968,96 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н. В. Стецик