Справа: № 641/751/25 Головуючий І інстанції: ОСОБА_1
Провадження: № 11-кп/818/2053/25 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: продовження строку дії запобіжного заходу
30 вересня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , без участі прокурора, без участі всіх інших учасників по даній справі, а саме обвинуваченого чи його захисника, належним чином повідомлених про розгляд справи, за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Слобідського районного суду м.Харкова від 02 вересня 2025 року, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Вказаною ухвалою клопотання прокурора Слобідської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_7 задоволено.
Продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до 30 жовтня 2025 року включно.
В задоволенні клопотання обвинуваченого щодо зменшення розміру застави відмовлено.
Суму розміру застави, визначеної ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13.12.2024 року у сумі 242 240 ( двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень 00 копійок, з покладенням на обвинуваченого обов'язків, визначених положеннями ч. 5 ст. 194 КПК України залишено без змін.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій, просить скасувати ухвалу Слобідського районного суду м.Харкова від 02 09 2025 року та постановити нову ухвалу, якою обрати щодо підозрюваного меншу заставу, ніж була встановлена, а саме заставу у розмірі 100 000 грн.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає, що прокурором не доведені ризики, передбачені ст.177 КПК України, співпрацює зі слідством, вважає, що визначена ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13.12.2024 року застава у розмірі 242 240 грн. є непомірною, має дружину, яка утримує малолітню доньку та не працює.
Позиції учасників апеляційного провадження.
Прокурор, обвинувачений та його захисник про дату та час розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином. Від учасників справи жодних заяв або клопотань, які б перешкоджали розгляду справи, не надходило. На особистій участі ніхто також не наполягав.
Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 405, ч.2 ст. 422 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проведення апеляційного перегляду ухвали суду за відсутності підозрюваного, його захисника та прокурора, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та від них надійшли заяви про розгляд апеляційної скарги без їх участі.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного законодавства.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Щодо ризиків, передбачених п.1 ч.1 ст.177 КПК України, колегія суддів вважає, що, виходячи з відомостей щодо особи підозрюваного, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавленням волі на строк до восьми років, не виключена можливість переховування останнього від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності за вчинене.
Крім того, беручи до уваги той факт, що на даний час не всі межі державного кордону України знаходяться під контролем її влади, ОСОБА_6 матиме можливість незаконно перетнути державний кордон України, переслідуючи все ту ж мету - уникнення кримінальної відповідальності.
Додатково, суд апеляційної інстанції погоджується із думкою слідчого судді щодо можливості усвідомлення тяжкості та невідворотності покарання за вчинення особливо тяжкого злочину ОСОБА_6 , у разі доведення його винуватості, останній може залишити та змінити своє місце проживання, а також може планувати втечу з метою уникнення кримінальної відповідальності шляхом переховування від правоохоронних органів та суду.
Щодо ризиків, передбачених п.3 ч.1 ст.177 КПК України, колегія суддів звертає увагу, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання показань та дослідження їх судом, а ОСОБА_6 має реальну можливість впливати на вказаних осіб у даному кримінальному провадженні, в тому числі на тих, яким відомо про вчинення кримінального правопорушення, не можна виключати можливість такого впливу обвинуваченого на останніх з метою зміни їх свідчень на свою користь.
Разом з цим колегія суддів погоджується з існуванням ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки, враховуючи те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавленням волі на строк до восьми років, не виключена можливість того, що останній може вчинити інші кримінальні правопорушення проти власності, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує в разі визнання винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, можливість вчинення інших кримінальних правопорушень, що свідчить про особливий цинізм його вчинення та реальну можливість продовження обвинуваченим своєї злочинної діяльності з корисливих мотивів та вчинення нових кримінальних правопорушень.
З урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_6 , враховуючи, що інкриміноване кримінальне правопорушення вчинене в умовах воєнного стану, колегія суддів вбачає підвищений ступінь суспільної небезпечності, що свідчить про те, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції по даній справі, колегія суддів приймає до уваги рішення Конституційного Суду України від 13 06 2019 року в тій його частині, де звернуто увагу на необхідність дотримання вимог п.1 ч.1 ст.178 КПК України щодо оцінки в сукупності всіх обставин, у тому числі вагомості наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.
З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Крім того, колегією суддів вивчалась можливість застосування стосовно ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, але, враховуючи вищевикладене, було зроблено вмотивований висновок про те, що обґрунтованість підозри у вчиненні злочинів на даному етапі розслідування не дозволяє застосувати до обвинуваченого інший запобіжний захід, ніж тримання під вартою.
Слідчий суддя, відповідно до вимог ст. 182 КПК України, з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення, вважає, що застава у зазначених п.2 ч.5 ст.182 КПК України межах не здатна забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а тому визначає заставу у розмірі, що перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у розмірі 242 240 ( двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень 00 копійок, з покладенням на обвинуваченого обов'язків, визначених положеннями ч. 5 ст. 194 КПК України.
З таким висновком погоджується і апеляційний суд.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно зі сформованою практикою Європейського суду з прав людини тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вирок) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процес) кримінального розслідування».
Суд апеляційної інстанції критично ставиться до доводів обвинуваченого щодо наявної непомірної застави, який має дружину, яка утримує малолітню доньку та не працює, адже визначений судом першої інстанції її розмір відповідає характеру інкримінованого кримінального правопорушення, ступеню суспільної небезпеки діяння, особі обвинуваченого та обставинам кримінального провадження. При цьому апеляційний суд враховує як розмір завданих збитків, так і ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які можуть бути належним чином нейтралізовані лише за умови внесення застави у встановленому судом розмірі. Отже, твердження ОСОБА_6 про непомірність застави є необґрунтованими та не підтверджені жодними належними доказами.
Суд вважає, що з огляду на обставини кримінального правопорушення, лише запобіжний захід у виді тримання під вартою із заставоюздатний забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та запобігти встановленому ризику.
Щодо інших доводів апеляційної скарги, які є підставами для скасування ухвали суду, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в справах «Салов проти України» від 06 вересня 2005 року (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року (заява №4909/04; пункт 58), відповідно до якої: принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Доводи, на які посилається в апеляційних скаргах обвинувачений стосовно недоведення ризиків, заявлених в клопотанні слідчого та прокурора, спростовуються відомостями, що є наявними в кримінальному провадженні, що свідчить про постановлення слідчим суддею обґрунтованого та вмотивованого рішення, відповідно до вимог ст.370 КПК України.
Враховуючи викладене, на думку колегії суддів, в апеляційній скарзі не наведено беззаперечних та достатніх доводів, які б спростовували висновки слідчого судді щодо необхідності застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою із заставою щодо ОСОБА_6 .
З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді та відсутності підстав для зміни чи скасування рішення за доводами поданих апеляційних скарг.
З огляду на значимі для цього провадження обставини, на переконання колегії суддів, слідчий суддя постановив рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких постановив відповідне рішення.
Істотних порушень кримінального процесуального закону при розгляді питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням застави щодо обвинуваченого ОСОБА_6 під час апеляційного розгляду не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, ухвала слідчого судді, відповідно до вимог ст.370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її зміни чи скасування на цьому етапі досудового розслідування, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, ст.ст. 176-206, ст.ст. 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Слобідського районного суду м.Харкова від 02 вересня 2025 року щодо обвинуваченого за ч.4 ст.185 КК України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про продовження, запобіжного заходу у виді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» до 30 жовтня 2025 року включно, із визначенням розміру застави, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу обвинуваченого, - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст. 424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.
Судді
____________ _____________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4