м. Вінниця
02 жовтня 2025 р. Справа № 640/27269/21
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМ-Експорт" до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішень та карток відмови в прийнятті митної декларації
До Вінницького окружного адміністративного суду з Окружного адміністративного суду м.Києва надійшла справа за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю “ДМ -Експорт» (далі - “ДМ -Експорт», товариство, позивач) з адміністративним позовом до Київської митниці Держмитслужби України (надалі - митниця, відповідач) яким просило визнати протиправним та скасувати :
- рішення про коригування митної вартості товарів № UA100070/2021/000033/2 від 20.01.2021 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100070/2021/00038 від 20.01.2021 року ;
- рішення про коригування митної вартості товарів № UA100070/2021/000049/2 від 02.02.2021 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100070/2021/00060 від 02.02.2021 року .
На обґрунтування позову позивач вказує, що оскаржувані рішення є незаконними, оскільки у контролюючого органу були відсутні правові підстави для відмови у визначенні митної вартості товарів за основним методом та застосування резервного методу при визначенні такої (митної вартості товарів).
Так, товариство вважає, що митним органом неправомірно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару, імпортованого позивачем, оскільки товариство надало для митного оформлення товару всі необхідні документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України. Подані документи чітко ідентифікували товар та містили об'єктивні та достовірні дані, що піддавалися обчисленню та чітко підтверджували ціну товару, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товару за ціною договору.
На думку позивача, надані ним документи є достатніми для обраного ним методу визначення митної вартості товару. Проте, митним органом дані документи не взято до уваги з підстав відсутності в електронній експортній декларації умов про поставку та валюти. Позивач з такими доводами не погоджується вказуючи, що надані документи складені та заповнені у відповідності до затвердженої форми, яка не підлягає коригуванню.Відтак, оскаржувані рішення та картки є протиправними, відповідно, підлягають скасуванню.
Ухвалою суду від 05.11.2021 р. відкрито провадження у справі, визначено, що її розгляд буде здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
11.01.2022 р. надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову зазначаючи, що надані позивачем до митного оформлення документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, у зв'язку з чим виник обґрунтований сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості, що стало підставою для витребування у позивача додаткових документів. Додатково надані позивачем документи також не підтвердили правильність визначення ним заявленої митної вартості товару. В оскаржуваних рішеннях викладено обставини щодо неможливості застосування митним органом основного та наступних методів визначення митної вартості, що зумовило застосування резервного методу. Відтак, прийнято спірне рішення та застосовано резервний метод визначення митної вартості, а отже рішення є правомірними, а позов таким, що не підлягає задоволенню. Також заявлено клопотання про заміну відповідача його правонаступником.
Ухвалою від 14.02.2022 р. запропоновано надати пояснення з приводу клопотання про заміну сторони правонаступником.
Ухвалою від 07.03.2025 р справу прийнято до провадження судді Вінницького окружного адміністративного суду Воробйової І.А.
12.03.2025 р. надійшло клопотання відповідача, в якому просив відмовити в позові з підстав наведених у відзиві.
Ухвалою від 31.03.2025 р. замінено відповідача його правонаступником.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд встановив наступне.
16. 09.2020 р. року між Fangda Holding CO.LTD (постачальника) та ТОВ «ДМ -Експорт» (Покупець) укладено контракт №DM-1IM-200916/4, предметом якого є обов'язок продавця поставити і передати у власність покупця товари зазначені в інвойсі.
Умови поставки згідно Міжнародних Правил тлумачення торгових термінів Інкотермс 2010 зазначаються Сторонами в Додатку до контракту (п.4.1 Контракту).
Згідно Додатку від 16.09.2020 р. визначено здійснити поставку товару на умовах FOB Нингбо, FOB Шанхай згідно Інкотермс 2010, на суму 9 058 дол. США.
На виконання умов вказаного контракту поставлено зубило, загальною вартістю 9 058 дол. США.
Для митного оформлення подана митна декларація, яка, в свою чергу, прийнята митним органом за № UA100070/2021/311088.
На підтвердження заявленої митної вартості декларант надав митному органу документи, які передбачені частинами 1 та 2 ст. 53 Митного кодексу України, загальний перелік яких наведений у графі 44 МД.
Під час декларування товарів за вказаною митною декларацією товариством у відповідності до статті 52, 57 МК України обрано основний метод визначення митної вартості товару.
В подальшому із урахуванням поданих документів, про коригування митної вартості товарів, яким відкориговано митну вартість товару відмовлено декларанту у митному оформленні задекларованого товару рішенням № UA100070/2021/000033/2 від 20.01.2021 року та оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100070/2021/00038 від 20.01.2021 року.
Так, митниця у спірному рішенні вказала, що результатами розгляду поданих до митного оформлення разом з митною декларацією документів встановлено, що надані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Зокрема надано платіжне доручення про оплату транспортних послуг згідно рахунків, однак не надано дані рахунки. Окрім того не надано перекладу декларації відправлення. Надано платіжне доручення від 16.10.2020 р. в якому вказано перелік інвойсів, які не надано до митної декларації. В поданому прайс - листі відсутня інформація про мінімальне замовлення, можливі ризики та строк сплати за товар.
Також 04. 09.2020 р. року між GUANGXI DANUA MING SHUN PROTECTIVE PRODUCTS CO.LTD (постачальник) та ТОВ “ ДМ -Експорт» (Покупець) укладено контракт №DM-1IM-200916/4, предметом якого є обов'язок продавця поставити і передати у власність покупця товари зазначені в інвойсі.
Умови поставки згідно Міжнародних Правил тлумачення торгових термінів Інкотермс 2010 зазначаються Сторонами в Додатку до контракту (п.4.1 Контракту).
Згідно Додатків від 04.09.2020 р. визначено здійснити поставку товару на умовах FOB Женьшень або Шанхай згідно Інкотермс 2010, на суму 44 611, 20 дол. США.
На виконання умов вказаного контракту поставлено зубило, загальною вартістю 44 611, 20 дол. США.
Для митного оформлення подана митна декларація, яка, в свою чергу, прийнята митним органом за № UA100070/2021/312184.
На підтвердження заявленої митної вартості декларант надав митному органу документи, які передбачені частинами 1 та 2 ст. 53 Митного кодексу України, загальний перелік яких наведений у графі 44 декларації № UA100070/2021/312184.
Під час декларування товарів за вказаною митною декларацією товариством у відповідності до статті 52, 57 МК України обрано основний метод визначення митної вартості товару.
В подальшому із урахуванням поданих документів, про коригування митної вартості товарів, яким відкореговано митну вартість товару відмовлено декларанту у митному оформленні задекларованого товару рішенням № UA100070/2021/000049/2 від 02.02.2021 року та оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100070/2021/00060 від 02.02.2021 року.
Так, митниця у спірному рішенні вказала, що результатами розгляду поданих до митного оформлення разом з митною декларацією документів встановлено, що надані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Зокрема не надано платіжних документів про оплату товару, хоча в інвойсах вказано, що оплата протягом 30 днів з моменту видачі коносоменту, при цьому такий видано 06.12.2020 р. Окрім того не надано перекладу декларації відправлення.. В поданому прайс - листі сформований без зазначення переліку продукції та має адресний характер. Окрім того не надано доручення на оплату транспортних витрат. В митній декларації вказано номер коносаменту, який не відповідає номеру декларації.
Не погоджуючись з такою позицією сторони відповідача, товариство звернулось з цим позовом до суду.
Визначаючись щодо позовних вимог суд керується та виходить з наступного.
Частиною першою статті 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Частиною першою статті 257 Митного кодексу України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Згідно з частинами першою-другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини третьої цієї ж статті у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною четвертою статті 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору. Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 Митного кодексу України).
Ч. 6 ст. 54 МК України передбачає, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 Митного кодексу України).
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію з питань перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Отже, обов'язок доведення митної вартості товару лежить на позивачеві. Але митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митниця зобов'язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів
Суд зауважує, що вищевказані норми зобов'язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом разом із митною декларацією документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Оцінюючи рішення про коригування митної вартості товарів № UA100070/2021/000033/2 від 20.01.2021 року , суд зазначає про наступне.
Відповідач у спірному рішенні вказує, що прайс-лист виробника свідчить про суб'єктивну спрямованість.
При цьому, відповідач в оскаржуваному рішенні не посилається на жодну норму законодавства України, міжнародного законодавства, які б зобов'язували сторони договору купівлі-продажу визначати вимоги до прайс-листів, пакувальних листів, калькуляцій, комерційних пропозицій.
В свою чергу законодавством не встановлено і конкретних вимог та переліку відомостей (критеріїв), які повинен містити прайс-лист. Прайс-лист - це по суті довідник цін (тарифів) на товари або послуги, який адресований невизначеному колу покупців, є документом довільної форми.
Окрім того, посилання як на складову та підставу визначення митної вартості товару на підставі прайс-листа виробника товару є безпідставними, оскільки обов'язкове подання такого документу ч. 2 ст. 53 МК України не передбачено.
Відтак, митний орган не може посилатися на відсутність, невідповідність відомостей прайс-листа, як на підставу для коригування митної вартості товару і тому дане твердження також не може прийматись до уваги.
Стосовно не надання рахунків на підставі яких здійснювалась оплата транспортних послуг згідно доручення від 12.01.2022 р., то суд зауважує, що відповідно до приписів статті 53 МК України надання до митного органу банківських платіжних документів та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару не є безумовним або обов'язковим.
Суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
При цьому, стаття 53 МК України не визначає серед переліку документів на підтвердження митної вартості, зокрема рахунків на підставі яких здійснювалась оплата транспортних послуг.
Позивач, для підтвердження вартості перевезення товару надав митному органу заявку на надання послуг, рахунок на оплату №21 від 11.01.2021 р. та довідку про вартість перевезення, дані документи підтверджують вартість перевезення.
Щодо не надання інвойсів вказаних у дорученні від 16.10.2020 р., то суд вказує та позивач про дану обставину зазначає, що даним дорученням сплачено товар на кілька інвойсів, та товариством надано інвойс , який стосувався поставки товару саме на суму 9058 дол. США.
Стосовно відсутності перекладу митної декларації відправлення, то суд вказує, що відповідно до ст. 254 МК України, документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування.
Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
Законом України від 10.04.2008 року № 250-VI "Про ратифікацію Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі" ратифіковано Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі.
Таким чином, у разі складення документа, що подається до митного оформлення, або офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, митний орган не вправі вимагати від декларанта перекладу такого документа українською мовою.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.02.2020 року у справі № 520/10709/18.
Відповідно до ст. 111 Статуту ООН визначено, що цей Статут, англійський, іспанський, китайський, російський та французький тексти якого є рівно автентичними, зберігається в архіві Уряду Сполучених Штатів Америки.
Отже мовами міжнародного спілкування є англійська, французька, іспанська., китайська та російські тексти.
Окрім того, суд зауважує, що кожен контрагент самостійно визначає, якою мовою чи мовами він може користуватись у своїх господарській діяльності на рівні з державною мовою країни своєї реєстрації.
До того ж, мова, якою складено декларація відправлення не може впливати на числові значення складових митної вартості та її визначення.
Суд вважає за необхідне вказати, що відповідно до частини першої статті 254 МК України вимагати переклад українською мовою документів, наданих декларантом разом з митною декларацією, митний орган може лише у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.
Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, суд відхиляє аргументи відповідача щодо мови декларації відправлення.
Надаючи оцінку аргументам викладеним в рішенні про коригування митної вартості товарів № UA100070/2021/000049/2 від 02.02.2021 року , суд вказує на таке.
Так, стосовно не надання платіжних документів в підтвердження оплати, то слід зауважити, що згідно частини 2 статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
При цьому, суд вказує, що відповідно до приписів статті 53 МК України надання до митного органу банківських платіжних документів та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару не є безумовним або обов'язковим.
Отже, на момент митного оформлення товару декларант не був зобов'язаний надати банківські платіжні документи, що підтверджують оплату товару.
Суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування додаткових документів у декларанта.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 11.06.2019 року у справі №813/1755/17, від 29.07.2021 року у справі №380/6459/20.
Також, відповідач у спірному рішенні вказує, що прайс-лист виробника свідчить про суб'єктивну спрямованість, однак як зазначено вище законодавством не встановлено і конкретних вимог та переліку відомостей (критеріїв), які повинен містити прайс-лист. Прайс-лист - це по суті довідник цін (тарифів) на товари або послуги, який адресований невизначеному колу покупців, є документом довільної форми.
Окрім того, посилання як на складову та підставу визначення митної вартості товару на підставі прайс-листа виробника товару є безпідставними, оскільки обов'язкове подання такого документу ч. 2 ст. 53 МК України не передбачено.
А отже, митний орган не може посилатися на відсутність, невідповідність відомостей прайс-листа, як на підставу для коригування митної вартості товару і тому дане твердження також не може прийматись до уваги.
Стосовно аргументів відповідача, які зазначені у всіх спірних рішеннях, що для оформлення товару в режимі експорт вказано один коносамент, проте до митного оформлення декларантом було надано інший коносамент, суд вказує на наступне.
Так, як видно із матеріалів справи та не спростовано відповідачем в експортних митних деклараціях зазначено саме лінійні коносаменти за якими товар доставлявся з Китаю. В свою чергу до митного оформлення надані коносаменти, які є домашніми та надані митному органу. Фактично обидва коносамента повторюють однакову інформацію, відтак суд не приймає дану позицію митного органу відображену у спірних рішеннях.
Також, суд вказує, що позивач, для підтвердження вартості перевезення товару надав митному органу заявку на надання послуг, рахунок на оплату №81 від 20.01.2021 р. та довідку про вартість перевезення, дані документи підтверджують вартість перевезення.
Суд повторно зауважує, щодо доводів відповідача стосовно відсутності перекладу митної декларації відправлення, що кожен контрагент самостійно визначає, якою мовою чи мовами він може користуватись у своїх господарській діяльності на рівні з державною мовою країни своєї реєстрації.
До того ж, мова, якою складено декларація відправлення не може впливати на числові значення складових митної вартості та її визначення.
Відтак, суд відхиляє аргументи відповідача щодо мови декларації відправлення.
Суд вказує, що митний орган зазначаючи про сумніви достовірності визначеної позивачем митної вартості товару не обґрунтував причини неможливості перевірки цих обставин на підставі наданих декларантом документів.
Натомість надані документи повною мірою містять усі необхідні відомості для визначення митної вартості товару.
На думку суду, відсутні підстави вважати, що надані відомості є неповними або недостовірними, а твердження про розбіжності не підтверджуються фактичними даними щодо обставин постачання товару і документального супроводу.
Окремо суд зауважує й на те, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів не визначено, які саме показники (складові) митної вартості не підтверджено документально та викликали сумнів у контролюючого органу, та стали причиною неможливості застосування основного методу, що, в свою чергу, дає підстави суду стверджувати про надання позивачем до митного оформлення документів містять, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.
Судом відхиляються доводи відповідача про необхідність надання декларантом позивача на підтвердження заявленої митної вартості товару документів, передбачених частиною четвертою статті 53 Митного кодексу України, вмотивовані встановленим ним в результаті вивчення документів та інформації мережі Інтернет фактом взаємозалежності продавця та покупця товару, оскільки жодних належних та достатніх доказів на підтвердження того, що така пов'язаність безпосередньо виплинула на вартість імпортованого товару під час судового розгляду справи не встановлено.
В свою чергу неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не може слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару за митною вартістю товару, заявленою декларантом.
За наведених обставин та враховуючи процитовані вище норми митного законодавства, на думку суду, у митного органу відсутні правові підстави для коригування митної вартості товару. Як наслідок відсутні підстави для прийняття оскаржуваного рішення.
Окремо щодо картки відмови у прийнятті митної декларації, то з її змісту прослідковується, що підставою для її формування стали неповні відомості про митну вартість товару, що відображені у рішенні про коригування митної вартості. А тому митний орган дійшов висновку про неможливість підтвердження заявленого товариством методу митної вартості товарів.
Наведені аргументи та підстави прийняття картрк відмови спростовані доводами наведеними вище.
Отже, оцінюючи правомірність оскаржуваних рішень, суд керується нормами частини другої статті 2 КАС України, в силу якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, критерій “прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України» - за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України: "Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України".
"На підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень:
- має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України;
- зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
Критерій “прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії» - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.
На думку суду, оскаржувані рішення прийнято без врахування розтлумачених критеріїв зокрема, необґрунтовано, не на підставі, не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України зокрема митним законодавством.
Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких обставин, враховуючи, що позов підлягає задоволенню судові витрати понесені позивачем у даній справі підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів про коригування митної вартості товарів № UA100070/2021/000033/2 від 20.01.2021 року.
Визнати протиправною та скасувати картку Київської митниці Держмитслужби відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100070/2021/00038 від 20.01.2021 року.
Визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів про коригування митної вартості товарів № UA100070/2021/000049/2 від 02.02.2021 року.
Визнати протиправною та скасувати картку Київської митниці Держмитслужби відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100070/2021/00060 від 02.02.2021 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (код ЄДРПОУ 43997555, 03124, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок 8-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДМ-Експорт» (вул. Кирилівська, 102, м. Київ, ЄДРПОУ 42908471) судовий збір у розмірі 4540 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ДМ-ЕКСПОРТ" (вул. Кирилівська, 102, м. Київ, ЄДРПОУ 42908471).
Відповідач: Київська митниця (код ЄДРПОУ 43997555, 03124, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок 8-А).
Повний текст рішення сформовано 2.10.25 р.
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна