Справа № 542/751/25 Номер провадження 22-ц/814/3771/25Головуючий у 1-й інстанції Афанасьєва Ю. О. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
01 жовтня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., -
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Дзундзи Ольги Володимирівни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Артеміда-Ф" на заочне рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 31 липня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Артеміда-Ф" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У квітні 2025 року ТОВ "Фінансова Компанія "Артеміда-Ф» звернулось до суду із вказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на їхню користь заборгованість за кредитним договором №853016 від 29.06.2020 року в розмірі 26138, 61 грн, а також вирішити питання судових витрат.
Заочним рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 31 липня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф», заборгованість за кредитним договором №853016 від 29.06.2020 року в розмірі 26138, 61 грн, що складається із суми заборгованості за основною сумою боргу 7000,00 грн, суми заборгованості за відсотками 15295,00 грн, інфляційні втрати 3843,61 грн., а також понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422 грн. 40 коп.
У стягненні на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Артеміда-Ф» витрат на правничу допомогу відмовлено.
З вказаним рішенням суду не погодилась Дзундза О.В., яка діє в інтересах ТОВ "Фінансова Компанія "Артеміда-Ф" та подала апеляційну скаргу, в якій прохає скасувати заочне рішення районного суду в частині відмови у стягнені витратна правничу допомогу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, представник позивача посилається на порушення судом норм процесуального права, що полягає у неврахуванні наявних у справі доказів, долучених до позовної заяви на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, а саме, ордеру про надання правової допомоги; копії договору про надання правничої допомоги із додатком; детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (розрахунок суми судових витрат); копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Зазначає про неврахування районним судом правової позиції Верховного Суду, викладену у справах №925/1137/19, 922/445/19 відповідно до яких витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Судом взагалі не надано оцінку обумовленим сторонами підпунктами 4.2; 4.4 договору про надання правової допомоги №250408-15Ш від 08.04.2024 року, а також повністю залишено поза увагою умову сплати вартості послуг клієнтом адвокату протягом 10 днів з моменту прийняття судом рішення по справі.
Судове засідання проводилось в порядку письмового провадження за відсутності сторін по справі, з дотриманням принципу гласності судового процесу та забезпеченням сторонам права на своєчасне та повне отримання інформації про хід та результати розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно із п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відмовляючи у відшкодуванні позивачеві витрат на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн, суд першої інстанції вказав, що такі є необґрунтовані, оскільки стороною позивача з метою визначення розміру зазначених витрат не надано, як цього вимагає ч.3 ст.137 ЦПК України, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Крім цього, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували понесені витрати на правову допомогу позивача.
Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком районного суду з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, крім інших, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ч. 3 ст. 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 26 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI), адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Так, договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України.
Частинами 1 та 2 ст. 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до пункту 1 частини 2статті 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 відступила від правового висновку КЦС ВС щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, необхідного для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, визначивши, що учасник справи повинен деталізувати опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Також, Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того,чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено (постанови Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі №159/5837/19 та від 22 січня 2021 року у справі 925/1137/19).
Відповідно до положень ч. 4ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд першої інстанції при розгляді даної справи не врахував висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про відмову у стягненні з ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Фінансова Компанія «Артеміда-Ф» витрат на правничу допомогу.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Отже, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
Подібна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.
Встановлено, що 08.04.2025 між позивачем ТОВ «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» та адвокатом Дзундзою А.В. укладено Договір про надання правової допомоги № 250408-15Ш.
Згідно п.п. 1.2.1 Договору, предметом договору є захист інтересів клієнта у справі до гр. ОСОБА_1 за договором про надання коштів на умовах фінансового кредиту № 250408-15Ш від 08.04.2025 року.
Пунктом 4.2 Договору визначено, що у разі ухвалення судом рішення на користь клієнта, клієнт зобов'язується сплатити адвокату винагороду у розмірі 7000 грн, тобто у фіксованому розмірі (в разі задоволення позову).
09 квітня 2025 року на підставі договору про надання правової допомоги № 250408-15Ш від 08.04.2025 року адвокатом Дзундзою О.В. видано ордер на надання правничої допомоги ТОВ «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф».
До позову також надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат у справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» до гр. ОСОБА_1 за договором про надання коштів на умовах фінансового кредиту, де зазначено зокрема, що сума витрат на правничу допомогу адвоката, яку очікує понести позивач складає 7000 грн.
В цю суму включається: оплата послуг адвоката за аналіз наданих клієнтом документів, судової практики, визначення перспективи подання позовної заяви, оплата послуг адвоката за підготовку позовної заяви у справі, оплата послуг адвоката за збирання доказів долучених до позовної заяви, оплата послуг адвоката за підготовку та подання заяв, скарг, клопотань, чи інших процесуальних документів у ході розгляду справи.
Крім того, в позовній заяві, крім стягнення із відповідача заборгованості за договором про надання коштів на умовах фінансового кредиту заявлена вимога про стягнення із відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» 7000 грн витрат на правничу допомогу.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 р у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Враховуючи положення статті 141 ЦПК України, зважаючи на співмірність витрат на правову допомогу та складність даної справи, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи та обсяг фактично витраченого часу за надані послуги, критерію реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи апеляційний суд дійшов до висновку, що заявлені витрати у розмірі 7000,00 грн. не відповідають критерію розумності, не зовсім є співрозмірними із складністю виконаної роботи, а їх відшкодування, за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини справи, матиме надмірний характер.
За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є частково обґрунтованою, а тому рішення районного суду в частині відмови в задоволенні стягнення витрат на правничу допомогу слід скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» 5000 грн. витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 137, 367,375, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Дзундзи Ольги Володимирівни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Артеміда-Ф» - задовольнити частково.
Заочне рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 31 липня 2025 року, в частині стягнення витрат на правничу допомогу скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користьТовариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Артеміда-Ф» 5000 грн. витрат на правничу допомогу.
В іншій частині рішення районного суду не переглядалося.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 01 жовтня 2025 року.
Головуючий суддя : ____________________________ Г.Л. Карпушин
Судді: __________________ С.Б. Бутенко ___________________ О.І. Обідіна