Справа № 541/4711/24 Номер провадження 22-ц/814/3690/25Головуючий у 1-й інстанції Максименко Л. В. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
29 вересня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Брадарської Наталії Володимирівни на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області 03 липня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
24 грудня 2024 року ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» через систему «Електронний суд» звернулося до Миргородського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №3701883 від 26.05.2023 року в сумі 124 000 грн, сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 5000 грн.
Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 03 липня 2025 року позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит -Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - було задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №3701883 від 26.05.2023 в сумі 124 000 грн (сто двадцять чотири тисячі) грн 00 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судовий збір в сумі 2422, 40 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 5000 грн.
З вказаним рішенням суду не погодився представник ОСОБА_1 - адвокат Брадарська Н.В. та подала апеляційну скаргу, в якій прохає скасувати рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 03 липня 2025 року у справі № 541/4711/24 та ухвалити нове рішення - у задоволенні позову ТОВ «ФК “Кредит-Капітал»» відмовити повністю.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, неправильно застосував норми матеріального права (ЦК України, Закон «Про електронну комерцію», Закон «Про споживче кредитування») та процесуального права (ст. 76-81, 89, 141 ЦПК України), унаслідок чого ухвалив незаконне та необґрунтоване рішення.
Зокрема вказує, що суд першої інстанції визнав доведеним перехід права вимоги до позивача, не перевіривши належні докази повідомлення відповідача про відступлення права вимоги (ст. 516, 517 ЦК України).
Акцентує увагу, що суд безкритично прийняв твердження позивача про укладення кредитного договору в електронній формі, не перевіривши належним чином спосіб ідентифікації відповідача,
У відзиві на апеляційну скаргу представник Усенко М.І., який діє в інтересах ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» прохає апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 03.07.2025 року- залишити без змін.
Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи сторони та інші особи, які брали участь в розгляді справи будучи належним чином та завчасно повідомленими про час і місце слухання справи, в судове засідання не з'явилися.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно вимог ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 26.05.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №3701883 на суму 20 000 грн., строком на 360 днів, дата погашення кредиту 20.05.2024 р., стандартна процентна ставка 2,00 % в день, реальна річна процентна ставка за стандартною ставкою - 30341,06 % річних, реальна річна процентна ставка з урахуванням зниженої процентної ставки 30341,06 %, орієнтовна загальна вартість кредиту 164 000 грн, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора С902, надісланого на номер мобільного телефону відповідача, що підтверджується довідкою про ідентифікацію.
На підтвердження виконання ТОВ «Лінеура Україна» зобов'язань щодо перерахування коштів за кредитним договором суду надано повідомлення від провайдера ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №1-2202 від 22.02.2024, що надає послуги ТОВ «Лінеура Україна» з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків про успішно перераховані кошти в системі в сумі 20 000 грн на рахунок відповідача, який був вказаний ним у договорі, маска картки № НОМЕР_1 .
ТОВ «Лінеура Україна» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит на потрібну йому суму. Відповідач зі свого боку не виконав умов кредитного договору.
21.02.2024 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит- Капітал», уклали договір факторингу № 21/02/2024.
Згідно вищевказаного договору та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Лінеура Україна» включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №3701883 від 26.05.2023 року.
Станом на дату відступлення права вимоги заборгованість відповідача перед позивачем становить 124 000 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту 20 000 грн.; заборгованість за відсотками 104 000 грн, що підтверджується розрахунком ТОВ «Лінеура Україна», витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 21/02/2024.
З моменту отримання права вимоги до ОСОБА_1 ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Таким чином, станом на день подання позову до суду заборгованість відповідача перед ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит- Капітал» становить 124 000 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не здійснив жодного платежу для погашення наявного в нього боргу за вищевказаним договором, ні на рахунок позивача, ні на рахунок попередніх кредиторів.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зазначене вище дає підстави дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справах №524/5556/19 від 12.01.2021, №234/7159/20 від 10.06.2021.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Із матеріалів справи вбачається, що 26.05.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №3701883 на суму 20 000 грн., строком на 360 днів, дата погашення кредиту 20.05.2024 р., стандартна процентна ставка 2,00 % в день, реальна річна процентна ставка за стандартною ставкою - 30341,06 % річних, реальна річна процентна ставка з урахуванням зниженої процентної ставки 30341,06 %, орієнтовна загальна вартість кредиту 164 000 грн, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора С902, надісланого на номер мобільного телефону відповідача, що підтверджується довідкою про ідентифікацію.
На підтвердження виконання ТОВ «Лінеура Україна» зобов'язань щодо перерахування коштів за кредитним договором суду надано повідомлення від провайдера ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №1-2202 від 22.02.2024, що надає послуги ТОВ «Лінеура Україна» з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків про успішно перераховані кошти в системі в сумі 20 000 грн на рахунок відповідача, який був вказаний ним у договорі, маска картки № НОМЕР_1 .
ТОВ «Лінеура Україна» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит на потрібну йому суму. Відповідач зі свого боку не виконав умов кредитного договору.
21.02.2024 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит- Капітал», уклали договір факторингу № 21/02/2024.
Згідно вищевказаного договору та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Лінеура Україна» включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №3701883 від 26.05.2023 року.
Станом на дату відступлення права вимоги заборгованість відповідача перед позивачем становить 124 000 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту 20 000 грн.; заборгованість за відсотками 104 000 грн, що підтверджується розрахунком ТОВ «Лінеура Україна», витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 21/02/2024.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконував, у зв'язку з чим виникла заборгованість відповідача за кредитним договором, за яким кредитодавець виконав умови повністю, а позичальник порушив умови, не повернувши кошти позивачеві.
Колегія суддів зазначає, що доводи, які викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.
Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Брадарської Наталії Володимирівни - залишити без задоволення.
Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області 03 липня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 29 вересня 2025 року.
Головуючий суддя : __________________________ Г.Л. Карпушин
Судді: __________________ С.Б. Бутенко _________________ О.І. Обідіна