Справа № 524/7143/24 Номер провадження 22-ц/814/3398/25Головуючий у 1-й інстанції Нестеренко С. Г. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.
30 вересня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Дряниці Ю.В.,
суддів: Пилипчук Л.І., Чумак О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Гузь Тетяни Олегівни на додаткове рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 червня 2025 року у справі за позовом ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,-
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 26 травня 2025 року відмовлено ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» у задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Гузь Т.О. у системі «Електронний суд» звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» на користь відповідача ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Додатковим рішенням заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення - задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 1500,00 грн. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви в частині вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8500,00 грн.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Гузь Т.О., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить додаткове рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимог заяви у повному обсязі, стягнувши з позивача на користь відповідача понесені нею судові витрати в сумі 10000 грн..
Апеляційна скарга мотивована тим, що районний суд лишив поза увагою те, що позивачем не було надано жодних заперечень щодо розрахунку витрат на правничу допомогу, а отже суд безпідставно зменшив розмір стягнутої суми на власний розсуд.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на правову позицію, висловлену Верховним Судом у справі №205/5969/15-ц, згідно якої зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, шо підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, у доводах якого вважає рішення місцевого суду законним та обґрунтованим, просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а додаткове рішення місцевого суду - без змін.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частково задовольняючи заяву про розподіл судових витрат, районний суд урахував складність справи, співмірність та пропорційність понесених витрат щодо предмета спору, значення справи для сторін, а також врахувавши обсяг наданих адвокатом послуг, а також критерій розумності їхнього розміру дійшов висновку, що відповідачем не доведений факт понесення витрат на правничу допомогу у заявленому розмірі 10000,00 грн., а тому вважав наявними підстави для стягнення з ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн., що відповідає критеріям розумності та справедливості.
Колегія суддів погоджується з таким висновком районного суду з огляду на наступне.
За нормами п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення в разі не вирішення судом питання про судові витрати.
Згідно з частинами 1 та 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом судової справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно вимог ч. ч. 4, 5, 6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
З матеріалів справи встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником відповідача суду надано: копію угоди про надання правової допомоги у цивільній справі № 1115302 від 31.01.2025 року, укладену між ОСОБА_2 та адвокатом Гузь Т.О. із розміром оплати у 10000,00 грн., копію розрахунку суми фіксованого гонорару за надання правової допомоги на суму 10000,00 грн., копію квитанції № 1 від 31.01.2025 року про оплату на суму 10000,00 грн., копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Із розрахунку суми фіксованого гонорару за надання правової допомоги, встановлено надання адвокатом Гузь Т.О. юридичних послуг, а саме: попередня правова консультація 1000,00 грн., аналіз позовної заяви з додатками, узгодження правової позиції з клієнтом 2000,00 грн., складання письмових пояснень 2000,00 грн., представництво інтересів у суді 1 інстанції 5000,00 грн. Загалом на суму 10000,00 грн.
Разом з цим, місцевим судом встановлено, що адвокатом у даній справі було підготовлено до суду лише письмові пояснення на 3 арк. Участі у судових засіданнях адвокат не приймала. Також судом враховано, що предмет спору відноситься до справ незначної складності (справа є малозначною). Дана категорія справ є поширеною та не складною.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У справі № 755/10947/17 Великою Палатою Верховного Суду висловлено правову позицію, згідно якої, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року справа № 686/5757/23 провадження № 14-50цс24 наведено наступний правовий висновок.
У розумінні умов частин четвертої - шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21.
Водночас у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.
Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.
У постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Велика Палата Верховного Суду наголосила, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
Врахувавши конкретні обставини цієї справи, колегія суддів доходить висновку, що зазначені адвокатом витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію розумності їхнього розміру з огляду на підготовку лише одного процесуального документа - пояснень (а.с. 94-97), а тому районний суд дійшов вірного висновку, що заявлений представником відповідача розмір судових витрат, понесених в суді першої інстанції, не є співмірним у даній справі.
Доводи апеляційної скарги правильність цих висновків не спростовують та зводяться до незгоди апелянта з додатковим рішенням суду та переоцінки доказів на власну користь.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а додаткове рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч. 1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гузь Тетяни Олегівни - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя - доповідач: Ю. В. Дряниця
Судді : Л. І. Пилипчук
О.В. Чумак