Справа № 752/6568/25
Провадження № 2-а/752/230/25
Іменем України
02 жовтня 2025 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Слободянюк А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту партульної поліції Національної поліції України, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову сереії ЕНА №4234497 про накладення адміністративного стягнення, на підставі ч.2 ст.122 КУпАП, адміністративну справу закрити, судові витрати покласти на відповідача.
Позовна заява обґрунтована тим, що 09.03.2025 інспектором 1 взводу 1 роти 2 батальйону полк-2 Управління патрульної поліції в м. Києві Прокопенком О. М. складено постанову серії ЕНА №4234497 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.
Підставою для винесення постанови стало те, що 09.03.2025 о 22 год. 09 хв. в м. Києві на бульварі Миколи Міхновського позивач керував транспортним засобом BMW I4 EDRIVE 40, д.н.з. НОМЕР_1 , який не відповідає вимогам ДСТУ 3649:2010, а саме: задні показчики повороту були встановлені червоного кольору, що не відповідає вимогам експлуатації транспортних засобів, чим порушив ДСТУ 3649:2010 (п. 6.1.5) та п. 31.4.3а ПДР України, користувався червоними показниками поворотів з порушенням стандартів ДСТУ, чим порушив п. 9.2.б ПДР - порушення попереджувальних сигналів перед перестроюванням, поворотом, розворотом.
Вказує на те, що постанова не відображає дійсних обставин справи, винесена з порушенням вимог чинного законодавства, є незаконною, є довільним та суб'єктивним сприйняттям та трактуванням інспектором Управління патрульної поліцій в м. Києві Департамент патрульної поліції Національної поліції України виключно за його внутрішнім переконанням обставин справи, яке не корелюються з дійсними та фактичними обставинами.
Так, дійсно, 09.03.2025 приблизно о 22 год. 10 хв. позивач рухався по бульвару Миколи Міхновського в м. Києві. Плануючи здійснити маневр (перестроювання праворуч), на виконання вимог пп. "б" п. 9.2 Правил дорожнього руху, увімкнув відповідний покажчик повороту, після чого був зупинений інспектором 1 взводу 1 роти 2 батальйону полк-2 Управління патрульної поліції в м. Києві Прокопенком О.М., який повідомив позивачу про порушення позивачем вимог ДСТУ 3649:2010 (п. 6.1.5) та п. 31.4.3а ПДР України, п. 9.2.б ПДР, відповідальність за що передбачена ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В оскаржуваній постанові не міститься посилання на докази, на яких ґрунтується висновок посадової особи про встановлення факту умисного та винного вчинення позивачем правопорушення: використання позивачем транспортного засобу, обладнаного задніми покажчиками поворотів, які не відповідають державним стандартам, а також переобладнання транспортного засобу задніми покажчиками поворотів, які не відповідають вимогам державних стандартів, що в цілому свідчить про відсутність належного обґрунтування наведених в постанові обставин та їх доведеність допустимими доказами, що призвели до порушення з боку позивача п. 31.4.3а Правил дорожнього руху України, та відповідно є складом правопорушення, що слугувало підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідно до ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Транспортний засіб BMW I4 EDRIVE 40, д.н.з. НОМЕР_1 , вперше був зареєстрований на території України 30.07.2023 як транспортний засіб, ввезений з-за кордону бувший у використанні, місце реєстрації - територіальний сервісний центр 8046.
Зазначений транспортний засіб був придбаний нинішнім власником - ОСОБА_2 27.11.2024 та зареєстрований територіальним сервісним центром 8045.
За правилами, встановленими постановою КМУ № 1388 від 07.09.1998, при першій реєстрації на території України транспортний засіб BMW I4 EDRIVE 40 був належним чином сертифікований, і саме факт державної реєстрації такого транспортного засобу на території України свідчить про те, що уповноваженим органом було підтверджено відповідність такого транспортного засобу вимогам щодо технічного стану транспортних засобів, які допускаються до експлуатації на дорогах України, і відповідно транспортний засіб BMW I4 EDRIVE 40 був допущений сервісним центром МВС до використання на дорогах України.
У подальшому позивач не здійснював жодних втручань у технічний стан та/або комплектацію транспортного засобу, крім звичайного сервісного технічного обслуговування і ремонту.
Отже, факт державної реєстрації транспортного засобу підтверджує правомірність експлуатації позивачем такого транспортного засобу на території України та відповідність технічного стану такого транспортного засобу (в тому числі і покажчиків поворотів) вимогам чинного законодавства України в тому стані та комплектації, які були заявлені на момент першої державної реєстрації транспортного засобу на території України.
Крім того, Державним стандартом України ДСТУ UN/ECE R48-02:2002 «Єдині технічні приписи щодо офіційного затвердження дорожніх транспортних засобів стосовно встановлення засобів освітлення та світлової сигналізації» (Правила ЕЄК ОН N48-02:2001, ІDТ) регламентовано кольори вогнів автомобіля. Згідно з підрозділом 5.15 вказаного державного стандарту (з наступними доповненнями) засоби освітлення та світлової сигналізації повинні мати колір: ліхтар заднього ходу - білий; покажчик повороту - автожовтий, позаду допускається червоний; аварійний сигнал автожовтий, позаду допускається червоний; стоп-сигнал - червоний; задній габаритний ліхтар - червоний; задня протитуманна фара - червоний; стоянковий вогонь - червоний позаду. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких обставин, в комплексі з фактом експлуатації
Позивачем належним чином зареєстровано транспортний засіб, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, є недоведеним.
Крім того, Україна підписала Женевську Конвенцію 1958 року, додатком до якої є, зокрема правила ЄЕК ООН №48-02, які допускають використання задніх покажчиків повороту червоного кольору.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 28 березня 2025 року відкрито у справі провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, поновлено строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення.
Відповідачу копія позовної заяви була надіслана позивачем до зареєстрованого Електронного кабінету 28 березня 2025 року о 14:04, однак відповідач не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Статтею 222 КУпАП установлено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема про порушення правил дорожнього руху (частини 1, 2 і 3 статті 122).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Відповідно до п. 4 розділу I Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція № 1395), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого ч.ч. 1, 2, 3 ст. 122 КУпАП, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Згідно з п. 2 розділу III Інструкції № 1395 постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частинами 1, 2, 3 ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно з п. 2 розділу IV Інструкції № 1395 розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП.
Зі змісту норм статей 251, 252, 280 КУпАП суд доходить до висновку, що правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, зокрема за ч. 2 ст. 122 КУпАП, є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішенні справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Порядок дорожнього руху на території України регулюється Законом України «Про дорожній рух», Правилами дорожнього руху України та іншими нормативними актами.
Згідно з пунктом 1.1 Правил дорожнього руху України вони, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Відповідно до пункту 1.9 Правил дорожнього руху України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до Конвенції «Про дорожній рух», прийнятої 08.11.1968 Організацією Об'єднаних Націй (ООН), ратифікованої Указом Президії ВР Української РСР від 12.12.2013, реєстраційний код акта: 70656/2013, кожен автомобіль повинен мати нерухомі покажчики повороту з вогнями автожовтого кольору. Водночас за законами окремої країни дозволяються відхилення від вказаної норми, передбачаючи червоний колір покажчиків поворотів позаду транспортного засобу.
Пунктом 3.11 ПДР України технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
Для врегулювання питання кольору покажчиків поворотів застосовується національний стандарт ДСТУ 3649:2010 «Колісні транспортні засоби», пунктом 6.1.5 якого установлено чіткі вимоги до кольору покажчиків поворотів, а саме передні та задні покажчики поворотів повинні бути автожовтими. Ця норма запроваджена у грудні 2017 року.
Відповідно до частини 2 ст. 122 КУАП використання покажчиків поворотів чи їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Разом з тим, частиною 1 статі 29 Закону України «Про дорожній рух» установлено, що до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов'язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.
Наказом Міністерства інфраструктури України №521, від 17.08.2012, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14 вересня 2012 за № 1586/21898 «Про затвердження Порядку затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання та Порядку ведення реєстру сертифікатів типу транспортних засобів та обладнання і виданих виробниками сертифікатів відповідності транспортних засобів або обладнання» установлено, що :
1.2. На кожен КТЗ або партію обладнання, тип яких відповідає вимогам єдиних технічних приписів, що підтверджується сертифікатом типу транспортного засобу або обладнання, виробник або його уповноважений представник - резидент України видає сертифікат відповідності.
1.3. На кожен новий КТЗ або партію обладнання, які відповідають вимогам єдиних технічних приписів, але відповідність типу яких не підтверджена сертифікатом типу транспортного засобу або обладнання, а також на КТЗ, що були у користуванні, сертифікат відповідності видають уповноважені органи або органи із сертифікації, акредитовані відповідно до законодавства, призначені Міністерством інфраструктури України.
Тобто сертифікат відповідності є підтвердженням того, що колір покажчиків поворотів відповідає вимогам і автомобіль допускається до участі в дорожньому русі.
Постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 № 138 затверджено Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів
Відповідно до пункту 10 названого порядку перша державна реєстрація транспортних засобів в Україні проводиться за умови відповідності конструкції і технічного стану певної марки (моделі) транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, обов'язковим вимогам правил та нормативів, що підтверджується сертифікатом відповідності, виданим згідно з порядком затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання, або відомостями реєстру сертифікатів затвердження типу і виданих виробниками сертифікатів відповідності колісних транспортних засобів та обладнання.
Однозначно в Україні передбачено використання покажчиків поворотів виключно автожовтого кольору. Проте відповідність кольору оцінюють спеціалісти сертифікаційних центрів, які володіють спеціальними знаннями та мають відповідні дозвільні документи.
Працівники поліції не є експертами у цій сфері. Зокрема вони не володіють спеціальними знаннями та не мають відповідних дозвільних документів для надання експертного висновку щодо відповідності кольору покажчиків поворотів обов'язковим вимогам стандартів України. Щоб отримати висновок про відповідність, працівники поліції мають залучати сертифікованих експертів.
Відповідно до сертифікату відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.010.15270-24 від 25.07.2024, автомобіль BMW, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , відповідає вимогам щодо індивідуального затвердження: викладеним у розділі V додатка 4 до «Порядку затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання», затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 17.08.2012 №521, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.09.2012 за №1586/21898. Даний колісний транспортний засіб може бути зареєстрований і/або допущено до участі у дорожньому русі без виконання подальших процедур затвердження. Даний транспортний засіб може бути допущено до виконання перевезень пасажирів.
На підставі вказаного сертифікату відповідності 30 липня 2024 року в ТСЦ №8046 Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в м.Києві здійснено реєстрацію вказаного автомобіля, привезеного з-за кордону.
Зважаючи на ту обставину, що вказаний автомобіль пройшов сертифікацію на відповідність та відсутність доказів його подальшого переобладнання, суд приходить до висновку що відповідач не довів належними доказами обставин щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, яке передбачене частиною другою статті 122 КУпАП.
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені позивачем, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.
Відповідно до ст. 247 п. 1 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Крім того, відповідно до частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи суд вважає, що наявні підстави для задоволення адміністративного позову позивача в частині скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності та закриття справи.
Щодо вимог ОСОБА_1 про визнання спірної постанови протиправною суд зазначає, що скасування її у відповідності на наведених вище приписів п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України є достатнім та належним способом захисту прав особи у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності. Відтак правові підстави для задоволенні відповідної частини позовних вимог відсутні.
Частиною першою, сьомою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Зі змісту позовної заяви вбачається, що витрати сторони позивача складаються з витрат зі сплати судового збору.
Сплата позивачем судового збору підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією у розмірі 484,48 гривень, оскільки позовну заяву подано засобами ЄСІТС.
Таким чином, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 323,00 грн.
Щодо стягнення витрат понесених позивачем на правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн, суд зазначає наступне.
За змістом статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. (ч. 5 ст. 134 КАС України)
Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Згідно п. п. 1, 2, 6 ч. ч. 1, 2 ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Згідно ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених 09.06.2017 року з'їздом адвокатів України, формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту є гонорар.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Відповідно до ст. 30 Закону України від 05.07.2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З наведених правових норм вбачається, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи та підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Також відповідно до ч. ч. 6,7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Так, на підтвердження надання позивачу правничої допомоги під час розгляду справи в суді, представником надано: договір про надання правової допомоги № б/н від 17 березня 2025 року, акт №1 наданих послуг від 18 березня 2025 року, з описом робіт, до яких зокрема входить: складання позовної заяви та матеріалів для подання до адміністративного суду, складання та подання адвокатських запитів (3 шт), супроводження справи в суді першої інстанції, платіжну інструкцію від 18 березня 2025 року про оплату послуг на суму 3000,00 грн, ордер на надання правової допомоги, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Разом з тим, в акті наданому адвокатом послуг неконкретизовано, які послуги надавались адвокатом клієнту під час супроводження справи в суді першої інстанції, тому в задоволенні відшкодування цих витрат на суму 600,00 грн слід відмовити.
Отже, враховуючи наведені обставини, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд вважає за можливе стягнути на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді в сумі 1 600,00 грн.
Керуючись ст. 2, 5, 9, 72-76, 243, 245, 250, 286 Кодексу України про адміністративне судочинства, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, задовольнити частково.
Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення, серії ЕНА №4234497 від 09 березня 2025 року, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 Кодексу України «Про адміністративні правопорушення»
Закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 2 статті 122 Кодексу України «Про адміністративні правопорушення».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту партульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 323 гривні 00 коп та 1 600 гривень 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 02 жовтня 2025 року.
Суддя А.В. Слободянюк