Справа № 752/23949/25
Провадження № 2-з/752/217/25
02.10.2025 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Чекулаєва С.О.,
з участю секретаря Шевченко В.В.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви
30.09.2025 до Голосіївського районного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви в якій просила накласти арешт на грошові кошти, що належать Державному підприємству «Фінансування інфраструктурних проектів», зокрема на рахунки, що обслуговуються банківськими установами, у межах суми майбутніх позовних вимог у розмірі 1 107 212,16 гривень.
Заява про забезпечення позову мотивована тим, що ОСОБА_1 має намір звернутися із позовом до Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» (ЄДРПОУ:37264503) з вимогами про стягнення вихідної допомоги, передбаченої колективним договором підприємства, у розмірі 12 середніх заробітних плат, що становить 1 107 212,16 гривень, а також середній заробіток за весь час затримки повного розрахунку при звільненні з 19.09.2025 по день фактичного розрахунку.
Заявниця вказує, що на сьогоднішній день, Державне підприємство «Фінансування інфраструктурних проектів» (надалі за текстом також - ДП «ФІНІНПРО») перебуває в стані припинення - реорганізації шляхом приєднання до збиткового Державного підприємства «Дирекція з будівництва міжнародного аеропорту «Одеса». Збитковість вказаного підприємства підтверджується його фінансовою звітністю, за даними якої, за 2024 рік чистий прибуток (збиток) становить - 80 595,5 тис. гривень; за даними квартальної звітності за 6 місяців 2025 року чистий прибуток (збиток) становить - 41 464,0 тис. гривень.
У зв'язку з цим, на думку заявниці, збиткова діяльність правонаступника Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» буде погашена власними коштами саме ДП «ФІНІНПРО». Окрім цього, як вказує заявниця, існує ризик перерозподілу власних коштів підприємства на інші потреби правонаступника або виведення коштів з рахунків, що є реальною загрозою неможливості виконання майбутнього судового рішення.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2025 головуючим суддею з розгляду заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви визначений суддя Голосіївського районного суду м. Києва Чекулаєв С.О.
Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступного висновку.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Тобто забезпечення позову - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 149 ЦПК України, відповідно до змісту якої суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення, що повністю відповідає зазначеним вище вимогам Європейського суду.
У відповідності до положень пункту 1 частини першої статті 150 Цивільного процесуального кодексу України видами забезпечення позову є, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Системний аналіз положень статей 149 та 150 Цивільного процесуального кодексу України дає підстави дійти висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду.
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Цивільним процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Суд наголошує, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 вказала, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Вирішуючи питання про забезпечення позову у цій справі суд встановив наступні обставини.
Відповідно до наказуДержавного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» від 18.09.2025 №267-К ОСОБА_1 дійсно перебувала у трудових відносинах із ДП «ФІНІНПРО» та була звільнена 19.09.2025 з посади керівника проектного офісу вказаного державного підприємства.
У поданій заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 стверджує про наявність спору між нею та ДП «ФІНІНПРО» щодо розміру вихідної допомоги, яку мало виплатити підприємство при звільненні згідно умов колективного договору.
Згідно наказу Державного агенства відновлення та розвитку інфраструктури України від 05.05.2025 №Н-204, суд встановив наявність процесу реорганізації ДП «ФІНІНПРО» шляхом його приєднання до Державного підприємства «Дирекція з будівництва міжнародного аеропорту «Одеса» (Аеропорт ЦА (Цивільної авіації), місто Одеса, Одеська область, ЄДРПОУ:38054466).
Згідно наказу Державного агенства відновлення та розвитку інфраструктури України від 08.08.2025 №Н-385 було визначено, що Державне підприємств «Дирекція з будівництва міжнародного аеропорту «Одеса» є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов'язків, в тому числі залишку грошових коштів статутного капіталу, передбачених для здійснення заходів щодо забезпечення проектування та будівництва аеродрому «Міжнародного аеропорту «Дніпропетровськ», розміщених на рахунках відкритих в органах казначейства Державного підприємствоа «Фінансування інфраструктурних проектів», що реорганізується.
Таким чином суд встановив, що по завершенню процедури реорганізації ДП «ФІНІНПРО» всі його фінансові активи (грошові кошти, що обліковуються на рахунках) будуть передані до правонаступника - Державного підприємства «Дирекція з будівництва міжнародного аеропорту «Одеса».
Водночас, оцінюючи надану заявницею фінансову звітність Державного підприємства «Дирекція з будівництва міжнародного аеропорту «Одеса», суд звертає увагу, що такий доказ був отриманий не з офіційних джерел, а роздрукований з інтернет - ресурсу «Clarity Project», що є аналітичною онлайн-платформою.
А тому суд позбавлений можливості, на підставі достовірних та належних доказів оцінити дійсний фінансовий стан Державного підприємства «Дирекція з будівництва міжнародного аеропорту «Одеса», яке, як передбачається стане правонаступником всіх прав та обов'язків ДП «ФІНІНПРО».
Окрім того, суд зазначає, що твердження заявниці стосовно існування ризику невиконання майбутнього судового рішення про стягнення грошових коштів з ДП «ФІНІНПРО» є лише її припущенням та не підтверджується доказами, зокрема, щодо розміру наявних активів ДП «ФІНІНПРО» (їх вартості, джерел та напрямків перерозподілу грошових коштів) тощо.
Суд зазначає, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Суд ще раз наголошує, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
У справі що розглядається накладення арешту на грошові кошти, які обліковуються на банківських рахунках ДП «ФІНІНПРО» в розмірі 1 107 212,16 гривень безперечно призведе до обмеження господарської діяльності підприємства, в тому числі, вплине на належне виконання взятих на себе зобов'язань у господарській та трудовій сферах, а тому вимога про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти підприємства потребує належного обгрунтування.
Доказів того, що після завершення реорганізації ДП «ФІНІНПРО» у відповідача по справі (його правонаступника) не залишиться грошових коштів або інших активів для виконання рішення суду заявницею не надано.
Будь-якої інформації щодо фінансового стану майбутнього відповідача у справі - ДП «ФІНІНПРО» до заяви про забезпечення позову не надано.
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу (ч.7 ст.153 ЦПК України).
Враховуючи викладене, суд дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Керуючись статтями 149, 150, 153, 259-261, 353-355 ЦПК України, суд
відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 02.10.2025
Суддя С.О. Чекулаєв