Справа № 569/15536/25
02 жовтня 2025 року
Рівненський міський суд Рівненської області в особі судді О. Левчука, розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Рівненської міської ради про скасування постанови про закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення,
До Рівненського міського суду Рівненської області надійшла на розгляд позовна заява Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Рівненської міської ради про скасування постанови про закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позову зазначає, що постановою в справі про адміністративне правопорушення №358 від 25 червня 2025 року адміністративною комісією при виконавчому комітеті Рівненської міської ради провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст. 186 КУпАП відносно громадянки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
З вказаною постановою Товариство не згідне, вважаємо її протиправною та такою, що підлягає скасуванню. В матеріалах справи наявні неспростовні докази вчинення ОСОБА_1 дій, що підпадають під ознаки правопорушення, передбаченого ст. 186 КУпАП.
Підставою для розгляду адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_1 став протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №659750 складений працівниками Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області, згідно якого остання 08.04.2025 перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 вчинила самоуправство. Самовільно демонтувала електролічильник, що перебував на балансі ПрАТ «Рівнеобленерго». Згідно вказаного протоколу ПрАТ «Рівнеобленерго» визнано потерпілим у справі про адміністративне правопорушення.
Ухвалою суду від 03.09.2025 вказаний адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до положень частини 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, судом встановлено таке.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №659750 складеного працівниками Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області, ОСОБА_1 08.04.2025 перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 вчинила самоуправство. Самовільно демонтувала електролічильник, що перебував на балансі ПрАТ «Рівнеобленерго». Згідно вказаного протоколу ПрАТ «Рівнеобленерго» визнано потерпілим у справі про адміністративне правопорушення.
Постановою в справі про адміністративне правопорушення №358 від 25 червня 2025 року адміністративною комісією при виконавчому комітеті Рівненської міської ради провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст. 186 КУпАП відносно громадянки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
На виконання п. 1 ч. 1 ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад.
За визначенням ч. 1 ст. 218 КУпАП адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 45, 46, 92, 99, 103-1, 103-2, 104, 104-1, статтею 136 (за вчинення порушень на автомобільному транспорті), статтями 138, 141, 142, 149-152, частиною першою статті 154, статтями 155, 155-2, частиною другою статті 156, частинами першою - четвертою статті 156-1, статтями 156-2, 159, частиною першою статті 163-17, статтею 175-1 (за порушення, вчинені у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтею 179, статтею 180 (крім справ щодо батьків неповнолітніх або осіб, які їх замінюють), частиною четвертою статті 181, статтею 181-1, частиною першою статті 182, статтями 183, 185-12, 186, 189, 189-1, 212-1 цього Кодексу.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення відповідно до статей 251, 252 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).
У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Нормами ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд зазначає, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаним належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Європейський суд з прав людини, судова практика якого в силу приписів статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, в рішеннях у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.
У справі «Федорченко та Лозенко проти України» зазначив, що при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За загальним правилом судочинства в справах про адміністративні правопорушення, суд може брати до уваги лише ті докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у провадженні, та інших обставин, які мають значення для провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Таким чином, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Суд наголошує, що лише наявність усіх ознак адміністративного правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 204/8036/16-а.
Відповідачем обґрунтовано постановою у справі про адміністративне правопорушення №358 від 25 червня 2025 року закрито провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, оскільки наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 186 КУпАП не підтверджена належними доказами в розумінні статті 251 КУпАП.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку щодо безпідставності позовних вимог, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст. 9, 19, 72-77, 241-246, 255, 286, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Рівненської міської ради про скасування постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Приватне акціонерне товариство "Рівнеобленерго", вул. Князя Володимира, буд.71, м. Рівне, 33013, ІК 05424874.
Відповідач: Адміністративна комісія при виконавчому комітеті Рівненської міської ради, вул. Соборна, буд. 12А, м. Рівне, ІК 04057758.
Повне судове рішення складане та підписане 02.10.2025.
Суддя О. Левчук