Справа № 550/1127/25
Провадження № 2/550/532/25
(заочне)
01 жовтня 2025 року селище Чутове
Чутівський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді - Михайлюк О.І.,
за участю секретаря судового засідання - Шукевич Н.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду із позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором №4659400 від 28.03.2021 року у розмірі 43920,00 грн., витрат по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. та понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн., зазначаючи, що 28.03.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі за текстом - ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі кредитний договір №4659400, що підписаний позичальником електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 10000,00, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів повернення кредиту та сплати комісії і процентів відповідачем не було внесено.
Позикодавець умови кредитного договору виконав в повному обсязі, зокрема надав відповідачу кредит на потрібну йому суму, а відповідач зі свого боку не виконав умов кредитного договору.
02.07.2021 року між ТОВ «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі за текстом - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») укладено договір відступлення прав вимоги №73-МЛ, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором № №4659400 від 28.03.2021 року перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал». У зв'язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору утворилась заборгованість у розмірі 43920,00 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 10000,00 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків - 33150,00 грн., прострочена заборгованість за комісією - 770,00 грн. Відповідачу надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості.
Ухвалою Чутівського районного суду Полтавської області від 03.09.2025 року, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача надав клопотання про розгляд справи за його відсутності. Прохає позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, шляхом направлення судової кореспонденції за місцем реєстрації, на підтвердження чого в матеріалах справи наявна поштова кореспонденція, яка була повернута оператором поштового зв'язку по причині відсутності адресата за вказаною адресою. Заяв про відкладення судового засідання чи розгляд справи у відсутність відповідача до суду не надходило. Відзиву на позовну заяву не подано.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлень про причини неявки або якщо зазначені причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Зі згоди позивача суд, відповідно до ст. 280 ЦПК України, ухвалив про заочний розгляд справи у відсутності відповідача.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Виходячи з наведеного, а також положень ч. 3 ст. 211 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), суд вважає, за необхідне провадити розгляд справи на підставі наявних у суду матеріалів.
Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясуванні обставин справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно положень ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що 28.03.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 дистанційно в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, створеному в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства на підставі Анкети-заяви на кредит № №4659400 від 28.03.2021 року, укладений договір про споживчий кредит №4659400, який підписаний позичальником 28.03.2021 року об 11:43:21 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором Z83687 (а.с.6-9, 11 зворот,12).
За умовами цього договору (п.3.1.1) кредитодавець зобов'язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов'язується (п.3.3.2) повернути кредитодавцю кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим Договором, у порядку, строки та терміни передбачені п.п.1.1.-1.6 та п. 2.4. цього Договору. Сторони погодили, що сума кредиту становить 10000,00 грн. (п.1.2), кредит надається строком на 30 днів з 28.03.2021 року (п.1.3). Позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом. Комісія за надання кредиту - 770,00 грн., яка нараховується за ставкою 7,70% від суми кредиту одноразово (п.1.5.1). Проценти за користування кредитом: 3150,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,05% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2,2.3 цього Договору.
Позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких саме умовах, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику. Для продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування позичальник має вчинити дії передбачені цим п.2.3 договору та розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту, що визначається як відсоток від суми наданого кредиту: 3 дні продовження - 3,00% комісії, 7 днів продовження - 5,00% комісії, 15 днів продовження - 10,00% комісії. Після здійснення позичальником зазначених платежів умови кредитного договору, що стосуються строку кредитування, дата остаточного погашення заборгованості змінюються пропорційно строку пролонгації. Договір містить реквізити сторін, зокрема прізвище, ім'я та по батькові позичальника, номер його паспорта, реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер телефону, адресу місця реєстрації (проживання).
Відповідно до Графіку платежів, що є Додатком № 1 до договору про споживчий кредит №4659400 від 28.03.2021 року, дата видачі кредиту - 28.03.2021 року, дата повернення кредиту - 27.04.2021 року, сума кредиту - 10000,00 грн., сума процентів за весь строк кредитування - 3150,00 грн., сума комісії за надання кредиту - 770,00 грн., загальна вартість кредиту - 13920,00 грн.
Відповідач з викладеними у договорі умовами кредитування погодився без будь-яких зауважень або застережень, на підтвердження чого проставив свій підпис.
Видача кредитних коштів, відповідно до договору №4659400 від 28.03.2021 року, у розмірі 10000,00 грн., здійснена ТОВ «Мілоан» 28.03.2021 року шляхом перерахування цих коштів на картку № НОМЕР_1 отримувач - ОСОБА_1 , що підтверджується копією платіжного доручення №42556522 від 28.03.2021 (а.с.13).
Згідно з довідкою від 12.06.2025 року, ТОВ «Мілоан» підтверджує, що ОСОБА_1 , з яким укладено договір про споживчий кредит №4659400 від 28.03.2021 року, ідентифікований ТОВ «Мілоан». Акцепт підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором Z83687 28.03.2021 о 20:43, одноразовий ідентифікатор відправлено на номер телефону НОМЕР_2 (а.с.11 зворот).
Отже, 28.03.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Мілоан» укладений електронний договір про споживчий кредит №4659400.
Виконання ТОВ «Мілоан» свого зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором шляхом перерахування кредитних коштів у розмірі 10000,00 грн. на його картковий рахунок підтверджується копією платіжного доручення.
02.07.2021 року між ТОВ «Мілоан» (кредитор) та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (новий кредитор)укладено Договір відступлення прав вимоги №73-МЛ, відповідно до умов якого кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (а.с.15-19).
02.07.2021 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» склали Акт приймання-передачі Реєстру боржників від 02.07.2021 року до Договору відступлення прав вимоги №73-МЛ від 02.07.2021 року, підписаний сторонами та скріплений їх печатками, відповідно до якого кредитор передав, а новий кредитор прийняв Реєстр боржників кредитора від 15.07.2025 року (а.с.23).
02.07.2021 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» сплатило на користь ТОВ «Мілоан» плату згідно з договором відступлення права вимоги №73-МЛ від 02.07.2021 року (а.с.23).
Згідно з Витягом з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №73-МЛ від 02.07.2021 року, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №4659400 від 28.03.2021 у розмірі 43920,00 грн., з яких: залишок по тілу кредиту - 10000 грн., залишок по відсотках - 33150 грн., залишок по комісії - 770 грн. (а.с.24).
Згідно з випискою з особового рахунка за кредитним договором №4659400 від 28.03.2021, складеною представником позивача, заборгованість перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за кредитним договором станом на 24.07.2025 (включно) складає 43920,00 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 10000 грн., прострочена заборгованість за комісіями - 770 грн., прострочена заборгованість за відсотками - 33150 грн. (а.с.14 зворот).
Таким чином, між сторонами склалися правовідносини з приводу виконання зобов'язання щодо кредитної заборгованості, які врегульовані статтями 1046, 1054 Цивільного кодексу України (надалі за текстом ЦК України).
Вище зазначений договір підписаний за допомогою електронного підпису, що відповідає положенням статті 12 Закону України «Про електронну комерцію»
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно зі ст. 3 якого електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Вказану позицію детально розкрив Верховний Суд у своїй постанові від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243 св 20), яка враховується судом при застосуванні відповідних норм права згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Отже, дії Банку щодо встановлення у кредитному договорі комісії за обслуговування кредитної заборгованості та вимога про стягнення нарахованої комісії є правомірними.
Таку правову позицію Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.
Пунктом 3.2.6 договору № 101748356 від 07.06.2023 передбачено право кредитодавця без згоди позичальника поступитися своїм правом вимоги за цим договором на користь третіх осіб.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).
В абзаці 2 частини 2 статті 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
На підставі статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, в тому числі, з договорів.
Згідно статті 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За вимогами ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із частиною 2 статті 1054 та частиною 2 статті 1050 ЦК України, наслідками порушення Боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. Для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Положеннями частини 1 статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, доведені та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо судових витрат суд зазначає наступне.
За змістом статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 8 статті 141ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2025 року між Адвокатським об'єднанням «Апологет» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №0107(а.с.27 зворот).
Пунктом 2.3 цього договору передбачено, що вартість наданих послуг правничої допомоги за 1 (одну) кредитну справу складає 8000,00 грн. без ПДВ.
Матеріали справи містять детальний опис наданих послуг, до Акту №Д/684 від 24.07.2025 року за договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 згідно якого адвокат ознайомився з матеріалами кредитної справи, склав та подав до суду позовну заяву (а.с.29).
Згідно Акту №Д/684 наданих послуг правової (правничої) допомоги від 24.07.2025 сума наданих послуг відповідно до Договору складає 8000,00 грн. (а.с.18).
Відповідач не заперечував проти стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі, клопотання щодо неспівмірності та розумності судових витрат до суду не подав.
Враховуючи викладене, відповідно до статті 141 ЦПК України, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 2422 грн. 40 коп. судового збору та 8000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 5, 12, 81, 141, 263, 273, 280-284 ЦПК України, ст. ст. 509, 526, 610, 1054 ЦК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ: 35234236, місцезнаходження юридичної особи: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_4 відкритий в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО: 300614) заборгованість за кредитним договором №4659400 від 28.03.2021 у розмірі 43920 (сорок три тисячі дев'ятсот двадцять) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ: 35234236, місцезнаходження юридичної особи: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_4 відкритий в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО: 300614) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Полтавського апеляційного суду через Чутівський районний суд Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його складення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»», код ЄДРПОУ 35234236, адреса місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт невідомий.
Суддя О.І.Михайлюк