Справа № 548/590/25
Провадження №2/548/375/25
25.09.2025 року м. Хорол
Хорольський районний суд Полтавської областів складі:
головуючого судді- Миркушіної Н.С.,
за участю секретаря судового засідання - Калініченко А.В.,
адвоката - Яценко І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хорол у порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до АТ "Полтаваобленерго" та Головного управління ДПС у Полтавській області як відокремленого підрозділу ДПС України за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Хорольського ВДВС у Лубенському районі Полтавської області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції та Другої Переяславської державної нотаріальної контори про скасування арешту з нерухомого майна,
Позивач звернувся до Хорольського районного суду з вищевказаним позовом.
Позовні вимоги мотивувалатим, що вонає спадкоємцем за законом померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , зазначає, що після смерті останнього відкрилася спадщина на його спадкове майно, яке він успадкував за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 свого рідного брата ОСОБА_3 , який у свою чергу, разом із ОСОБА_4 , прийняли спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 їхньої матері ОСОБА_5 , яка у свою чергу, разом із ОСОБА_3 прийняли спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 , їхнього чоловіка та батька ОСОБА_6 , але юридично не оформили спадкові права. Позивач вказує, що вона є єдиним спадкоємцем за законом, який прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , проте оформити свої спадкові права на вказане майно не має можливості, оскільки на спадкове майно накладено арешт, в зв'язку з чим просить суд скасувати арешт з нерухомого майна.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді Хорольського районного суду Полтавської області від 12.03.2025 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 09.04.2024 року відкладено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 25.04.2025 року замінено первісного відповідача по справі Головне управління ДФС у Полтавській області - Головним управлінням ДПС у Полтавській області як відокремлений підрозділ ДПС України.
Ухвалою суду від 12.05.2025 року відкладено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 27.05.2025 року закрито підготовче провадження у справі.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвоката - Яценко І.В. позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задоволити.
В судове засідання представник відповідача АТ "Полтаваобленерго" Чеберяк М.О. не з'явився, надіслав відзив на позов, в якому в зв'язку з відсутністю заборгованості просив суд на розсуд суду частково або повністю задоволити позовні вимоги до АТ "Полтаваобленерго" та просив розглянути справу за його відсутності.
В судовому засіданні представник відповідача Головного управління ДПС у Полтавській області - Грай К.В. заперечувала проти задоволення позову, так як ГУ ДПС не є належним відповідачем у справі.
В судовому засіданні представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Хорольського ВДВС у Лубенському районі Полтавської області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сальнік О.В. заперечувала проти задоволення позову так як позивачем не сплачені борги спадкодавця.
В судове засідання представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Другої Переяславської державної нотаріальної контори Коляденко Я.В. не з'явилася надіслала заяву про розгляд справи за її відсутності.
У відзиві на позов представник відповідача АТ "Полтаваобленерго" Чеберяк М.О. просив суд в зв'язку з відсутністю заборгованості на розсуд суду частково або повністю задоволити позовні вимоги до АТ "Полтаваобленерго" та просив розглянути справу за його відсутності.
У відзиві на позов ОСОБА_1 представник відповідача Головного управління ДПС у Полтавській області - Грай К.В. просила суд відмовити в задоволенні позову, так як у позові визначено неналежного відповідача Головне управління ДПС у Полтавській області, оскільки спірний арешт накладено саме Хорольським ВДВС у Лубенському районі Полтавської області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції, який і має бути відповідачем по справі.
У відповіді на відзив Головного управління ДПС у Полтавській області представник позивача ОСОБА_1 адвокат - Яценко І.В. просила суд задоволити позов, так як відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у численній судовій практиці належними відповідачами у справах про зняття арешту з майна, накладеного органом державної виконавчої служби у даному випадку є стягувачі, як особи, в інтересах яких накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на їх права та законні інтереси.
Державна виконавча служба у даному випадку, на думку ОСОБА_7 , не може бути відповідачем у справі, оскільки позивач не є стороною у виконавчому провадженні (тобто не має статусу боржника або стягувача), а тому позивач не може оскаржувати дії даного державного органу щодо відмови зняти арешт з майна, що перейшло їй у спадщину.
Крім того представник позивача вказує, що заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець, які під час встановлення факту смерті боржника у виконавчому провадженні мають перевірити, чи допускають відповідні правовідносини правонаступництво.
Однак, заміна боржника у зведеному виконавчому провадженні №541905073 його правонаступником (спадкоємцем) не відбулась ані з ініціативи стягувачів, ані за заявою державного виконавця. Таким чином, після смерті боржника (спадкодавця) ОСОБА_1 не відбулась його заміна у виконавчому провадженні на його спадкоємця ОСОБА_2 , який прийняв спадщину. Відповідно такої заміни не відбулося й після смерті спадкоємця ОСОБА_2 на Позивача.
У запереченні на відповідь на відзив позивача ОСОБА_1 адвоката - Яценко І.В. представник відповідача Головного управління ДПС у Полтавській області - Грай К.В. просила суд відмовити в задоволенні позову, так як у ГУ ДПС у Полтавській області відсутня компетенція щодо скасування обтяження у вигляді арешту майна, про що свідчать завдання, повноваження та функції, які здійснюються Державною податковою службою України, що передбачені Положенням про Державну податкову службу України, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227.
Як вказано в постанові Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 564/2227/17|61-39960сво18, неналежними сторонами - є особи, які не є суб'єктами права вимоги чи несення обов'язку.
Як зазначив Верховний Суд в постанові від 08.12.2021 у справі № 206/6434/1761-2831св21, відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.
Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад.
ГУ ДПС У Полтавській області не наділена відповідними повноваженнями.
Суд, з'ясувавши позиції представників сторін, відповідно до вимог ст.89 ЦПК України, з'ясувавши всі обставини справи та надавши їм правову оцінку, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність, кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, прийшов до висновку, що позов слід задоволити з наступних підстав.
Згідно вимог ч. 3 ст. 12 Цивільно-процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільно-процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Цивільно-процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільно-процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2018 року у справі «Печенізький та інші проти України» встановлено, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Крім цього, кожній стороні має бути забезпечено можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу.
Судом встановлено такі обставини та відповідні їм правовідносини.
В судовому засіданні встановлено і не заперечувалося сторонами по справі, що 28.09.2024 р. позивач ОСОБА_1 звернулась до другої Переяславської державної нотаріальної контори з приводу отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловіка ОСОБА_2 по спадковій справі №215/2022, який у свою чергу прийняв спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 свого рідного брата ОСОБА_3 , який у свою чергу, разом із ОСОБА_4 , прийняли спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 їхньої матері ОСОБА_5 , яка у свою чергу, разом із ОСОБА_3 прийняли спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 , їхнього чоловіка та батька ОСОБА_6 , але юридично не оформили спадкові права.
Факт смерті ОСОБА_1 підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 09.03.2021 р., а факт смерті ОСОБА_2 чоловіка позивача підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 09.08.2022 р.
Однак, державним нотаріусом Другої Переяславської Державної нотаріальної контори Костенко С.М. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_2 по спадковій справі №215/2022 у зв'язку з наявністю арешту на все нерухоме майно, що належить ОСОБА_3 .
Так, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №396990027, сформованої 28.09.2024 р. на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , арешт на спадкове майно, що належало за життя на праві власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 накладено в межах виконавчого провадження №60599256 постановою старшого державного виконавця Хорольського районного ВДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Сальнік О.В. від 27.02.2020 р. (обтяження №35727746) на все нерухоме майно.
Під час перевірки наявності та статусу зазначених виконавчих проваджень через Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень встановлено, що виконавче провадження №60599256 закінчено.
У зв'язку із цим на адресу Хорольського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції направлено адвокатські запити від 04.11.2024 р. за вих. №120-24 щодо зняття арештів з нерухомого майна, що перебувало за життя у власності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , які були накладені ВДВС Хорольського районного управління юстиції в рамках виконавчого провадження №60599256 (обтяження 35727746).
З листа Хорольського ВДВС у Лубенському районі Полтавської області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції №24.15-9/28784 від 12.11.2024 року на адвокатський запит щодо зняття арешту щодо зняття накладеного арешту з всього нерухомого майна ОСОБА_1 , накладеного в межах виконавчого провадження №60599256 слідує, що відповідно до даних Спецрозділу Автоматизованої системи виконавчого провадження на виконанні у ВДВС Хорольського РУЮ перебувало зведене виконавче провадження №541905073, до складу якого також входило й виконавче провадження №60599256.
Так, до складу зведеного виконавчого провадження №541905073 входили:
?ВП №59648430 з виконання вимоги №Ф-57У, виданої ГУ ДФС у Полтавській області про стягнення з ОСОБА_1 недоїмки в сумі 24537,09 грн., штрафу в су 629,40 грн. та пені в сумі 1989,25 грн. всього - 24155,74 грн.
?ВП №60599256 з виконання судового наказу №548/1738/19, виданий 05.11.20219 р. Хорольським районним судом Полтавської області про стягнення ОСОБА_1 на користь АТ «Полтаваобленерго» заборгованості за споживчу електричну енергію (за період з листопада 2016 по червень 2017 року) в сумі 2082,76 грн, трьох процентів річних в сумі 132,28 грн., інфляційних нарахувань в сумі 508,63 грн. та судового збору в сумі 192,10 грн. Всього - 2915,77 грн.
?ВП №61977165 з виконання вимоги №Ф-57У, виданої 07.02.2020 р. ГУ ДФС у Полтавській області про стягнення з ФОП ОСОБА_1 недоїмки в сумі 8187,87 грн, штрафу в сумі 734,95 грн. та пені в сумі 21727,17 грн. Всього - 30649,99 грн.
27.02.2020 р. у межах зведеного виконавчого провадження було винесено постанову про арешт майна боржника та зареєстровано обтяження на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1
27.03.2021 р. виконавчі провадження, в тому числі й виконавче провадження №60599256 на підставі п. 3 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку із смертю боржника були закінчені.
Однак, арешт з майна ОСОБА_1 знято не було, оскільки ним як боржником не сплачені борги, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження, що передбачено ч. 1 ст. 40 Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.
У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 травня 2023 року в справі № 463/3251/22.
Частиною четвертою статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України "Про виконавче провадження".
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 травня 2021 року в справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції (пункт 37).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Позиція представника відповідача Головного управління ДПС у Полтавській області - Грай К.В., що ГУ ДПС не є належним відповідачем у справі і на цій підставі позов не підлягає задоволенню не недоведена належними та достатніми доказами.
В порядку статей 76-81 ЦПК України вимоги позивача доведені належними та достатніми доказами.
Оскільки в період перебування на виконанні виконавчих документів про стягнення з ОСОБА_3 боргів, кошти на їх погашення (в тому числі й на погашення виконавчого збору) в повному обсязі не сплачені, на момент прийняття державним виконавцем рішення про закінчення виконавчого провадження, законних підстав для зняття арешту з майна не було.
Таким чином, жодних законних підстав для зняття арешту з майна боржника Хорольський ВДВС не мав і станом на даний час не має. Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», якщо підстави, визначені цією статтею відсутні, арешт може бути знятий за рішенням суду.
Частиною 1 статті 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Нормами статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст.ст. 1216, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Як вказувалося вище, у позивача як спадкоємця, яка в установленому законом порядку прийняла спадщину, виникли права володіння та користування спадковим майном з часу відкриття спадщини, тому вона має право захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Згідно ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.
Частиною 5 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
На сьогодні позивач має намір оформити свої спадкові права на майно та отримати свідоцтво про право на спадщину за законом, проте через наявність арешту позбавлена можливості це зробити.
На час звернення до суду з позовною заявою про зняття арешту зі спадкового майна, за наявності арешту (обтяження) на майно, порушується право позивачки, внаслідок чого вона позбавлена змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, а саме позбавлена можливості оформити спадкові права на нерухоме спадкове майно, яке належить померлому ОСОБА_3 .
Матеріали справи не містять відомостей на підтвердження необхідності існування на даний час арешту спадкового майна, вказаного в позовній заяві.
Крім того, із вищевказаної постанови про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом по спадковій справі №215/2022, виданої державним нотаріусом Другої Переяславської Державної нотаріальної контори не вбачається, що відповідачі, зверталися до відповідної державної нотаріальної контори з відповідними заявами про встановлення кола спадкоємців після померлого боржника ОСОБА_1 й до його спадкоємця брата ОСОБА_2 , а також й до позивача як спадкоємиці ОСОБА_2 з вимогою сплатити борг.
Відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Також із вищевказаного листа Хорольського ВДВС у Лубенському районі Полтавської області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції також не вбачається, що відповідачі звертались із заявою до державного виконавця щодо заміни сторони виконавчого провадження у зв'язку із смертю боржника.
Таким чином, відповідачі втратили право вимоги, оскільки не пред'явили вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені законом.
Отже, враховуючи вищевказане, виконавче провадження на даний час завершено в зв'язку з чим підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому право позивача підлягає судовому захисту в заявлений ним спосіб шляхом знаття арешту з майна.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Отже, позовні вимоги позивача є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 1-18, 76-81, 141, 209-241, 259, 263-265, 268, 280 -283 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до АТ "Полтаваобленерго" та Головного управління ДПС у Полтавській області як відокремленого підрозділу ДПС України за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Хорольського ВДВС у Лубенському районі Полтавської області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції та Другої Переяславської державної нотаріальної контори про скасування арешту з нерухомого майна, задовольнити повністю.
Зняти арешт з нерухомого майна, накладеного постановою Хорольського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 27.09.2020 р., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 51392078 від 28.02.2020 р. 15:53:36, яке належало на праві приватної власності померлому ОСОБА_1 , виключивши з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис за реєстраційним номером обтяження: 35727746, дата та час державної реєстрації: 28.02.2020 року 15:52:47.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до пп.15.5 п.15розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України,до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Хорольський районний суд Полтавської області.
Сторони справи:
Позивач - ОСОБА_1 , що проживає за адресою АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_4 ;
Представник позивача - адвокат Яценко Ірина Володимирівна, адреса м. Бориспіль Київської області, а/с 9;
Відповідач - АТ "Полтаваобленерго", що знаходиться за адресою м. Полтава, вул. Ст. Поділ, буд. 5, ЄДРПОУ 00131819;
Представник відповідача - Грай Кристина Василівна, адреса м. Полтава, вул. Ст. Поділ, буд. 5;
Відповідач - Головне управління ДПС у Полтавській області як відокремлений підрозділ ДПС України, що знаходиться за адресою м. Полтава, вул. Європейська, 4, ЄДРПОУ 44057192;
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Хорольський ВДВС у Лубенському районі Полтавської області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції, що знаходиться за адресою м.Хорол Лубенського району Полтавської області, вул.1 Травня, 4, ЄДРПОУ 34815627;
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору -Друга Переяславська державна нотаріальна контора, що знаходиться за адресою м. Переяслав Бориспільського району Київської області, вул. Обольнна, 2 В, ЄДРПОУ 02884470.
Повний текст судового рішення складено 02.10.2025 року.
Суддя: Н.С.Миркушіна