Справа № 206/5372/25
Провадження № 1-кп/206/408/25
02 жовтня 2025 року м. Дніпро
Самарський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
Захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро матеріали за обвинувальним актом по кримінальному провадженню № 12025042230000618 від 15.08.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Кривого Рогу, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкаючий за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 4 ст. 186 КК України
У провадженні Самарського районного суду міста Дніпра перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025042230000618 від 15.08.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
В судовому засіданні прокурор подав клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під ватрою на 60 днів, мотивуючи свою позицію тим, що ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були враховані слідчим суддею при обранні ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінилися та продовжують існувати, нових обставин для зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченого не з'явилося, тому продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою необхідне для забезпечення розгляду кримінального провадження.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 , кожен окремо, заперечували проти продовження строку дії запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , посилаючись на необґрунтованість клопотання прокурора, оскільки жодних об'єктивних даних, які би свідчили про існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор в своєму клопотанні не надано. У зв'язку з чим захисник просив відмовити у задоволені клопотання прокурора.
Суд, вислухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
За положеннями ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання доцільності продовження обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вирішуючи питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, суд виходить з того, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, яке у відповідності до ст. 12 КК України є тяжким злочином, за вчинення якого, у разі визнання обвинуваченого ОСОБА_4 винуватим, останньому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
Тому, розуміючи наслідки завершення судового розгляду кримінального провадження, ОСОБА_4 може переховуватися від суду з метою ухилення від можливого покарання у виді позбавлення волі.
У зв'язку з цим суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».
У конвенційній судовій практиці вироблено чотири основні прийнятні причини для тримання особи під вартою до винесення вироку: ризик того, що особа не з'явиться до суду, ризик того, що обвинувачений, у разі звільнення, вчинить дії, які перешкоджатимуть відправленню правосуддя, або вчинить нові злочини, або порушить громадський порядок (п. 94. Рішення ЄСПЛ «Пірузян проти Вірменії», п. 119. Рішення ЄСПЛ «Трипедуш проти Республіки Молдова»).
Крім цього, суд дійшов висновку про наявність ризиків пп. 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України. Так, про наявність ризику передбаченого у п.3 ч.1 ст.177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_4 , знаходячись на свободі, може вмовляннями, чи іншими способами з метою уникнення від кримінальної відповідальності незаконно вплинути на потерпілого та свідків, щодо їх показань відносно нього, оскільки він знає місце їх роботи, що в подальшому негативно вплине на хід досудового розслідування. Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_4 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив, та знову обвинувачується у вчиненні нового умисного злочину, зокрема проти власності, що свідчить про можливість продовження злочинної діяльності.
За таких обставин суд вважає, що на цей час є наявними ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ці обставини можуть зашкодити вирішенню завдань кримінального провадження.
Суд, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім наявності ризиків, зазначених вище, на підставі матеріалів справи, оцінив у сукупності інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме, що підтверджень наявності в ОСОБА_4 захворювань, які перешкоджають йому утримуватися під вартою суду не надано. За таких обставин, суд доходить переконання, що будь-який інший, з передбачених законом більш м'яких запобіжних заходів станом на дату розгляду вказаного питання не зможе забезпечити належний розгляд провадження, а перебування ОСОБА_4 на волі буде суперечити інтересам суспільства, що і є підставою для продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою.
Захисником ОСОБА_5 будь-яких об'єктивних даних, які би безумовно вказували на зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суду не надано.
Тому, на переконання суду, оскільки на цей час продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».
Отже, враховуючи всі обставини по справі, суд вважає за необхідне продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою в межах строків, визначених КПК України, а саме до 60 днів.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 194, 314, 331, 350, 371, 372 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_4 підвартою задовольнити.
Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 під вартою до 60 днів, а саме до 29 листопада 2025 року включно.
Повний текст ухвали складено і оголошено 02 жовтня 2025 року о 13 год. 00 хвилин.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Оскарження ухвали про продовження строку тримання під вартою, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання та не зупиняє судовий розгляд кримінального провадження.
Суддя ОСОБА_1