г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/1006/25
Номер провадження 2/213/997/25
01 жовтня 2025 року м. Кривий Ріг
Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Нестеренка О.М.,
секретар судового засідання - Близнюк Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -
І. Стислий виклад позицій позивача та відповідача.
Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою, у якій просить стягнути з відповідача заборгованість за договором №4450693 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 07.03.2024 у розмірі 200990 грн; судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Позов обґрунтовано обставинами:
07.03.2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4450693 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за яким останньому було надано в кредит 20200 грн, строком на 360 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом, які нараховуються за кожен день користування кредитом, та обраховуються за ставкою 2,5% стандартною ставкою, або зниженою процентною ставкою 1,5% в день.
Оскільки відповідач не виконував належним чином зобов'язання за кредитним договором виникла заборгованість у загальному розмірі 200990 грн, яка складається з: 20200 грн - заборгованості за основним зобов'язанням (тілом кредиту); 180790 грн - заборгованості за нарахованими процентами; 10100,00 грн - заборгованість за штрафом.
25.10.2024 було укладено договір факторингу № 25/10/2024, відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №445069.
Позиція відповідача
У встановлений в ухвалі про відкриття провадження строк від відповідача не надходило ні заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, ні відзиву на позовну заяву.
ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.
07.03.2025 позовна заява отримана судом разом з клопотанням про витребування доказів.
10.03.2025 ухвалою судді провадження у справі було відкрито, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, задоволено клопотання про витребування доказів.
20.03.2025 на виконання ухвали надійшли витребувані судом докази.
Відповідач відзив на позов не подав.
Інших заяв, клопотань від сторін до суду не надходило.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.
Зміст позовних вимог полягає у стягненні з відповідача заборгованості, що виникла внаслідок порушення останнім грошового зобов'язання перед позивачем.
07.03.2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 в електронному вигляді було укладено кредитний договір №445069 про надання споживчого кредиту, який підписаний відповідачем електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором 29457 07.03.2024.
Відповідачем також було підписано електронним підписом 29457 07.03.2024 таблицю обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Також відповідач підписав електронним підписом 12273 07.03.2024 паспорт споживчого кредиту.
Відповідно умов Договору №445069, сума кредиту (загальний розмір) складає: 20200 гривень. Тип кредиту - кредит. Строк кредитування 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.
Відповідно до п. 1.4. Договору, тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах:
1.4.1. Стандартна процента ставка становить 2,50% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору.
Денна процентна ставка за цим Договором при застосуванні Стандартної процентної ставки дорівнює 2,5%.
1.4.2. Знижена процентна ставка становить 1,50% за кожен день користування кредитом та застосовується на таких умовах:
Якщо Клієнт до 05.04.2024 (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою.
У випадку невиконання Клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки.
Денна процентна ставка за цим Договором у разі використання Клієнтом права на Знижену процентну ставку дорівнює 2.417%.
Відповідно до п. 1.5. Договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає:
1.5.1. за стандартною ставкою за весь строк кредитування 99 923,40% річних.
1.5.2. за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 41 895,70% річних.
1.6. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає:
1.6.1. за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 202 000,00 грн.
1.6.2. за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої ставки 195 940,00 грн.
Відповідно до п. 2.1. Договору, Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .
На підтвердження перерахування коштів відповідачу у матеріалах справи міститься:
лист за вих. №20241101-5161 від 01.11.2024, про перерахування коштів ОСОБА_1 на суму 20200 грн., номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» - 65e4fa08-2315-4bff-b35c-d4792fb72247, номер транзакції в системі ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» - 44506931709798186, Session ID - 023419183568, Сайт торгівця - https://credit7.ua, Код авторизації - 116848, банк-еквайр - АТ «ПУМБ», Призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_2 .
Також, відповідно до витребуваних судом доказів з АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», на ім'я ОСОБА_1 було емітовано платіжний інструмент №4441114450959976, на який 07.03.2024 дійсно було зараховано кошти у сумі 20200 грн. однак, підтвердити, що ці кошти були зараховані від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» банк не може.
Відповідно до розрахунку заборгованості первісного кредитора за кредитним договором №445069 від 07.03.2024, проценти нараховували за зниженою процентною ставкою у розмірі 1,5%/день з 07.03.2024 по 05.04.2024 (30 днів) на загальну суму 9090 грн.
З 06.04.2024 по 25.10.2024 (203 дні) проценти нараховували за стандартною процентною ставкою у розмірі 2,5%/день на загальну суму 102515 грн.
Крім того, 09.04.2024 первісним кредитором було нараховано 6565 грн процентів за користування кредитом та наведено розрахунок: 1,00 * 30 днів (за період з 07.03.2024 по 05.04.2024) та 2.5 * 1 (за 09.04.2024).
Тобто, первісним кредитором було донараховано за період з 07.03.2024 по 05.04.2024 проценти за ставкою в загальному розмірі 2,5%/день.
Так, загальний розмір нарахованих процентів за користування кредитом складає 117665 грн, а також штраф у розмірі 10100 грн.
Далі, позивачем після відступлення права вимоги було самостійно нараховано процентів за користування кредитом в межах строку кредитування на загальну суму 63125 грн за період з 27.10.2024 по 27.02.2025 (125 днів) за ставкою 2,5%/день по 505 грн/день.
Отже, загальний розмір нарахованих процентів за користування кредитом становить 117665+63125=180790 грн.
Згідно з наданих розрахунків заборгованості видно, що відповідачем оплати не проводились.
25.10.2024 було укладено договір факторингу № 25/10/2024, відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №445069.
В судове засідання сторони не з'явились, їх належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання.
Відповідач про дату та час розгляду справи повідомлявся судом своєчасно та у порядку, передбаченому ст.128 ЦПК України. Судові повістки та копія ухвали про прийняття справи до провадження направлялись судом в електронний кабінет учасника та за вказаним в позові місцем проживання відповідача, останні були повернуті до суду. Відповідач про причини неявки суд не повідомив, правом надання відзиву на позов не скористався, будь-яких заяв, клопотань від нього не надходило.
Водночас в матеріалах справи відсутня заява позивача про те, що останній не заперечує проти заочного розгляду справи, а відтак відсутня одна з умов для розгляду справи в порядку ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
IV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Щодо форми правочину та його змісту.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ч. 1 ст. 207 ЦК України).
Договір, що за своєю правовою природою є двостороннім правочином, є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.ст. 626,628 ЦК України).
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається за загальним правилом - шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до положень 12 Закону України «Про електрону комерцію» одним із моментів підписання електронного правочину є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Згідно з абзацом 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України - за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтями 1046, 1048 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.
Щодо виконання зобов'язання.
За загальним правилом, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону (ст.ст. 526,527,530 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даними договором.
Приписами ч. 2 ст. 615 ЦК України визначено: одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Щодо відступлення права вимоги.
Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Така заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.516 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
V. Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.
Відповідно до ч.ч. 1,5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Частинами 1, 3статі 89 ЦПК України визначено, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Дослідивши наявні у справі докази на предмет їх належності, достовірності, допустимості та достатності, суд дійшов таких висновків.
Щодо укладення кредитного договору.
Суд вважає підтвердженим факт укладання Договір № 4450693 про надання коштів на умовах споживчого кредитувід 07.03.2024, з огляду на таке.
По-перше, відповідач погодився з умовами вказаного Договору, про що свідчить наявність електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
По-друге, враховуючи, що кредитний договір є реальним, тобто вважається укладеним з моменту передачі грошових коштів, судом встановлено, що кредитодавцем виконані умови договору, кредитні кошти були перераховані відповідачу.
Таким чином, позивачем підтверджений факт укладення кредитного договору та перерахування коштів на вказаний рахунок відповідача.
Щодо стягнення заборгованості за штрафом.
Наразі, в законодавчому полі існують дві контроверсійні норми щодо можливості стягнення неустойки із позичальника.
Так, відповідно до п. 18 Розділу «ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Водночас 22.11.2023 було прийнято ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023.
Даним Законом, серед іншого, були внесені зміни в ЗУ «Про споживче кредитування».
Так, Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону доповнено пунктом 6, відповідно до якого споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення лише у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
Враховуючи, що в даній справі Договір було укладено 07.03.2024, тобто після тридцятого дня з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», тобто після 23.01.2024, то в такому разі на відносини за цим договором не поширюється дія п. 6 викладеного вище, відповідно, - позичальник не звільняється від відповідальності за прострочення.
У рішенні Конституційного Суду України від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012 вказано, що «згідно з правовою позицією Конституційного Суду України конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному (абзац п'ятий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп). Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважає, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу».
Такий спосіб вирішення колізії норм ЦК із нормами інших законів, із констатацією пріоритету норм ЦК над нормами інших законів, підтримувався як Конституційним Судом України (рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанова Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 у справі № 6-59цс13, постанова Верховного Суду України від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15).
За правилами подолання колізій спеціальна норма, а також норма, що прийнята пізніше, може застосовуватись лише якщо нормативно-правові акти мають однакову юридичну силу.
У разі, якщо нормативно-правові акти мають різну юридичну силу, то пріоритет має акт вищої юридичної сили.
В такому випадку, навіть не зважаючи на те, що нарахована неустойка (штраф) не перевищує половини суми, одержаної відповідачем, що відповідає ЗУ «Про споживче кредитування» (зі змінами від 22.11.2023), на переконання суду, пріоритет мають норми ЦК України, який має вищу юридичну силу (як основний нормативно-правовий акт цивільного законодавства, та як кодифікований законодавчий акт) перед іншими нормативно-правовими актами.
Відтак, вимоги в частині стягнення заборгованості за штрафом задоволенню не підлягають.
Щодо стягнення заборгованості за відсотками.
Вказаний договір про надання кредиту є споживчим, а тому до нього слід застосовувати ЗУ «Про споживче кредитування».
Так, 22.11.2023 було прийнято ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023.
Даним Законом, серед іншого, були внесені зміни в ЗУ «Про споживче кредитування». Так, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» було доповнено частиною 5 такого змісту: «Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%».
Водночас відповідно до п. 17 Розділу VII Прикінцеві та перехідні положення вказаного Закону, тимчасово було встановлено, що протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Враховуючи, що Договір про надання кредиту було укладено 07.03.2024, тобто на 75 день після набрання чинності цим Законом, то проценти у відповідності до чинного законодавства повинні бути нараховані у розмірі, що не перевищує 2,5 % в день.
Разом з цим, з 21.04.2024 денна процента ставка не має перевищувати 1,5%/день, а з 20.08.2024 - 1%/день.
Умови Договору не передбачають змін процентної стави відповідно до законодавчих обмежень, а ні первісним кредитором, ні позивачем умови Договору не були приведені у відповідність таким вимогам.
Суд вважає, що кредитодавець як сторона, що розробляє умови Договору, мав передбачити законодавчі зміни та привести договірні умови у відповідність законодавству.
Отже, суд вважає безпідставним нарахування процентів за користування кредитом з 21.04.2024 за ставкою, що не відповідає законодавчим обмеженням.
Водночас суд не може самостійно провести обрахунок у відповідності зі встановленими процентними ставками, адже в такому випадку істотна умова Договору про застосування відповідного розміру процентної ставки вважається непогодженою сторонами.
З огляду на це, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за процентами підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення заборгованості за процентами з 07.03.2024 по 20.04.2024 включно (45 днів) у розмірі 22 725 грн (505х45).
Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 20200 грн та за процентами за користування кредитом за період з 07.03.2024 по 20.04.2024 у розмірі 22725 грн, загальний розмір заборгованості до стягнення - 42925 грн.
VІ. Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Понесення позивачем судових витрат у вигляді судового збору в розмірі 2422,40 грн підтверджується платіжною інструкцією № 1118 від 27.02.2025.
Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково на суму 42925 грн стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені останнім судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 509 грн (після математичного округлення), що пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, позов заявлено на суму 200990 грн, а задоволено 42925 грн, тобто на 85 % (42925 х 100 % /200990 = 21% ). За таких обставин з відповідача на користь позивача слід стягнути 509 грн (після математичного округлення) судового збору (2422,40 х 21 %/100%).
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що позов задоволено частково, суд приходить до висновку, що з відповідача належить стягнути понесені позивачем витрати на правничу правову допомогу у розмірі 2100 грн (10000 х 21 % /100%).
Керуючись статтями 3-5, 12, 13, 76-81, 83, 89 ч. 1, ч. 3, 178 ч. 8, 259, 263-265, 268, 273, 279 ч. 5, 280, 353, 354 ЦПК України,-
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» заборгованість за договором №4450693 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 07.03.2024 у розмірі 42 925 (сорок дві тисячі дев'ятсот двадцять п'ять) грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» судовий збір у розмірі 509 (п'ятсот дев'ять) грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2100 (дві тисячі сто) грн 00 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення складено та підписано 01.10.2025 без проголошення.
Відомості про сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», код ЄДРПОУ 44559822, юридична адреса: вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2, м. Київ.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя О.М. Нестеренко