Номер провадження: 11-кп/813/1436/25
Справа № 496/3373/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
30.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому в режимі відеоконференції апеляційну скаргу прокурора Біляївської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_8 на вирок Біляївського районного суду Одеської області від 13.01.2025 у кримінальних провадженнях №12024162250000184 від 10.03.2024 року, №12024162250000478 від 12.07.2024 року відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Первомайське, Жовтневого району, Миколаївської області, громадянина України, неодруженого, маючого неповну середньою освіту, не працевлаштованого, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий:
- 07.08.2014 року Новозаводським районним судом Миколаївської області за ст.ст. 185 ч. 2, 185 ч. 3, 15 ч. 2, 70 ч. 1, 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі;
- 08.12.2017 року Заводським районним судом міста Миколаєва за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України частково приєднано невідбуте покарання за вироком Новозаводського районного суду Миколаївської області від 07.08.2014 за ст.ст. 185 ч. 2, 185 ч. 3, 15 ч. 2, 70 ч. 1, 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі;
- 10.10.2018 Ленінським районним судом міста Миколаєва за ч. 1 ст. 393, ч. 4 ст. 70, ст. 71 ККУ до 5 років позбавлення волі, ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 07.02.2019 вирок змінено та призначено остаточно 4 роки 6 місяців позбавлення волі. Звільнений 28.02.2022 з Одеської виправної колонії №14 у зв'язку з відбуттям строку покарання;
- 19.07.2022 Малиновським районним судом м. Одеса за ч. 1 ст. 395 КК України до 3 місяців арешту. Звільнений 03.04.2023 з Одеської виправної колонії №14 у зв'язку з відбуттям строку покарання,
обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Оскаржуваним вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України і призначено йому покарання за:
- ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 ( п'яти) років позбавлення волі.
- за ч. 2 ст. 289 КК України у виді 5 (п'яти) років 2 (двох) місяців позбавлення волі без конфіскації майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначених за сукупністю злочинів покарань, остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у вигляді 5 (п'яти) років 4 (чотирьох) місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання відраховувати з 16 серпня 2024 року.
Запобіжний захід ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою в державній установі «Одеський слідчий ізолятор» до набрання вироком законної сили вважати продовженим і залишено без змін.
Вироком також вирішено питання щодо долі речових доказів та цивільного позову.
Зазначеним вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнано винним у тому, що він 19.12.2023 року, приблизно о 00 годин 30 хвилин, більш точний час встановити не представилось можливим, прибув до території домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , де побачив мопед марки «Honda», модель «AF34», червоного кольору, номер двигуна - НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_9 , у зв'язку з чим у останнього виник умисел, направлений на незаконне заволодіння вищевказаним транспортним засобом.
Далі, ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння вищевказаним транспортним засобом, проник на подвір'я за зазначеною адресою, яке має сукупність ознак, що дозволяють ідентифікувати, що вказана територія відноситься до сховища та використовується, як місце зберігання майна, а саме: перебуває у законному користуванні ОСОБА_9 , обладнана огорожею, яка за своїми розмірами, матеріалами, конструкцією призначена обмежити чи ускладнити доступ сторонніх осіб, чітко окреслена візуальними межами, які дають можливість стороннім особам зрозуміти, що вказана територія не є вільною (відкритою) для відвідування всіма бажаючими, а перебування на ній потребує згоди законного користувача, має встановленні джерела світла по периметру паркана.
Надалі, перебуваючи на території даного домоволодіння, ОСОБА_7 , близько 00 годин 40 хвилин, 19.12.2023 року, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи повторно, підійшов до зазначеного мопеду, який на той час знаходився неподалік від входу до будинку та, відкотивши його з території, за допомогою ключів від замку запалення, які перебували в стартері, завів двигун мопеду, сів за кермо та поїхав на ньому у напрямку смт. Лиманське, Одеського району, Одеської області, вчинивши таким чином незаконне заволодіння даним транспортним засобом.
Своїми противоправними діями, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 заподіяв ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 12 090 (дванадцять тисяч дев'яносто) гривень.
Також встановлено, що в зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану», 24.02.2022 року указом Президента України №64/2022 введено на території України воєнний стан. Строк дії воєнного стану в Україні продовжено на підставі указів Президента України ОСОБА_10 від 18.04.2022 №259/2022, від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 №573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 №58/2023, від 01.05.2023 №254/2023, від 26.07.2023 №451/2023, від 06.11.2023 №734/2023, від 05.02.2024 №49/2024 строком на 90 діб.
19.12.2023, приблизно о 00 годині 30 хвилин, більш точного часу не встановлено, у ОСОБА_7 , який перебував біля будинку за адресою АДРЕСА_3 , виник злочинний умисел, спрямований на таємне заволодіння чужим майном, що знаходилось на території вказаного домоволодіння.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи, що на території України введено воєнний стан, діючи з корисливих мотивів, повторно, з метою особистого збагачення, переконавшись, що його дії не будуть помічені сторонніми особами, ОСОБА_7 проник на територію подвір'я житлового будинку за вказаною вище адресою, де, близько 00 годин 50 хвилин, 19.12.2023, підійшов до приміщення господарської будівлі, проник до неї, де, викрутивши болти, зняв з металевої стійки подрібнювач зерна марки «Эликор-1» синього кольору, вартістю 2 300 (дві тисячі триста гривень), який належить потерпілій ОСОБА_9 .
Після чого ОСОБА_7 з викраденим майном покинув місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись ним в подальшому на власний розсуд.
Внаслідок протиправних дій ОСОБА_7 потерпілій ОСОБА_9 заподіяно матеріальну шкоду на загальну суму 2 300 гривень.
04.03.2024 року, близько 23 годин 30 хвилин, більш точного часу не встановлено, у ОСОБА_11 , який перебував біля будинку за адресою АДРЕСА_4 , виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення майна з території даного домоволодіння.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи що на території України введено воєнний стан, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, переконавшись, що його дії не будуть помічені сторонніми особами, проник на територію подвір'я житлового будинку за вказаною вище адресою, де підійшов до приміщення гаражу. Далі, за допомогою невстановленого предмета, шляхом пошкодження навісного замку, відчинив ворота та проник до приміщення гаражу, звідки таємно викрав бензопилку марки «Riber-Profi MZ59YS», вартістю 2253 гривень 83 копійок, електричну турбінку «Иж-Маш SU-1000 №0720160699», вартістю 1023 гривні, електричну дриль «Stern Austria» вартістю 638 гривень 67 копійок, електричний зарядний пристрій «Alligator АС807» вартістю 836 гривень 50 копійок, саморобний електрозварювальний пристрій вартістю 3000 гривень, які належать ОСОБА_12 .
Після чого ОСОБА_7 з викраденим майном покинув місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись ним в подальшому на власний розсуд.
Внаслідок протиправних дій ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_12 заподіяно матеріальну шкоду на загальну суму 7752 гривні.
08.03.2024, близько 23 години 45 хвилин, більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено, у ОСОБА_11 , який перебував біля будинку за адресою АДРЕСА_3 , виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна з території даного домоволодіння.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи, що на території України введено воєнний стан, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, переконавшись, що його дії не будуть помічені сторонніми особами, проник на територію подвір'я житлового будинку за вказаною вище адресою, де підійшов до приміщення літньої кухні. Далі, за допомогою невстановленого предмета, шляхом пошкодження навісного замку, відчинив двері та проник до приміщення літньої кухні, звідки таємно викрав ручну електричну циркулярку марки «Sturm» вартістю 1707 гривень 30 копійок, ручну електричну циркулярку «Зеніт» вартістю 2000 гривень, велосипед марки «Україна» вартістю 1500 гривень, які належать ОСОБА_13 .
Після чого ОСОБА_7 з викраденим майном покинув місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись ним в подальшому на власний розсуд.
Внаслідок протиправних дій ОСОБА_7 потерпілій ОСОБА_13 заподіяно матеріальну шкоди на загальну суму 5207 гривень 30 копійок.
11.07.2024 року, у невстановлений час, але не пізніше 13 години 28 хвилин, у ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебував неподалік домоволодіння АДРЕСА_5 , виник протиправний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна з середини вищевказаного будинку.
З цією метою, 11.07.2024, приблизно у період часу з 13 години 28 хвилин по 13 годину 40 хвилин, ОСОБА_7 , будучи раніше судимим, не ставши на шлях виправлення, діючи повторно з корисливим мотивом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, розуміючи, що діє таємно та залишається непоміченим, переліз через ворота домоволодіння АДРЕСА_5 та потрапив на його територію, де наблизившись до житлового будинку, відкривши створку його вікна, через неї потрапив до його середини, де з приміщення прихожої кімнати таємно викрав - перфоратор (дриль) марки «Bosch» темно-зеленого кольору на корпусі якого маркування РА6-GF35 на кабелі якого є маркування VDE HO7R-F 2x1.0 mm. вартістю 1200 гривень, моток дроту у полімерній плівці з написом «EXPERT 10 років придатності ШВВП 2х0.5 ТУ У 27.3-36182074-012:2021» довжиною 100 метрів вартістю 532 гривні та акумулятор білого кольору із верхом чорного кольору на якому мається напис червоними літерами «VINGA VB17-12 12V 17.0Ah» у верхній частині акумулятора на чорному фоні є гравіювання з написом «B161125ZO» вартістю 1599, 20 гривень, після чого з місця скоєння кримінального правопорушення разом з вищевказаним таємно викраденим майном зник у невідомому напрямку спричинивши потерпілому ОСОБА_14 майнову шкоду у загальному розмірі 3331 гривень 20 копійок.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не оспорюючи доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 прокурор ОСОБА_15 подав апеляційну скаргу.
Доводи обґрунтовує тим, що оскільки вартість викраденого майна за епізодом від 19.12.2023 не перевищує 2 неоподаткованих мінімумів доходів громадян станом на 2023 рік, до цього діяння має застосовуватися ст. 5 КК України. Однак, оскільки діяння вчинене з проникненням у приміщення, дії засудженого підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 162 КК. Цих вимог судом першої інстанції дотримано не було.
Просить скасувати вирок та постановити новий вирок, яким за епізодом від 19.12.2023 за фактом крадіжки майна у ОСОБА_9 перекваліфікувати дії ОСОБА_7 з ч. 4 ст. 185 на ч. 1 ст. 162 КК України.
Визнати винним ОСОБА_7 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України.
Призначити покарання ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України у вигляді обмеження волі на строк 1 рік, за ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 5 років, за ч. 2 ст. 289 КК України у вигляді 5 років 2 місяців позбавлення волі без конфіскації майна. Відповідно до ч. 1 ст. 70, ст. 72 КК України призначити остаточне покарання у вигляді 5 років 4 місяців позбавлення волі без конфіскації майна.
Потерпілі ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_9 будучи належним чином повідомленими про дату та час судового засідання не з'явились, клопотання про розгляд апеляційної скарги за їх участі не надходило.
За таких обставин апеляційний суд заслухавши думку прокурора та обвинуваченого, які не заперечували проти розгляду апеляційної скарги за відсутності потерпілих, у відповідності до положень ч. 4 ст. 405 КПК України вважав за можливе провести судовий розгляд за відсутності потерпілих.
Позиції учасників судового розгляду.
Заслухавши: суддю-доповідача, пояснення прокурора, який просив задовольнити апеляційну скаргу, обвинуваченого, який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти мають зворотну дію в часі, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Частина 1 статті 5 КК України регламентує, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Такий же принцип гарантований ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Цей принцип втілюється в правилі про те, що, якщо існують відмінності між кримінальним законодавством, чинним на момент вчинення злочину, та наступними кримінальними законами, прийнятими до винесення остаточного рішення, суди повинні застосовувати закон, положення якого є найбільш сприятливими для обвинуваченого.
За приписами ч. 6 ст. 3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
09 серпня 2024 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року №3886-IX (далі - Закон №3886-IX).
Законом №3886-IX внесені зміни у ст. 51 КУпАП, якою передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якими підвищена верхня межа вартості майна, викрадення якого охоплюється цим положенням, з 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином ст.ст. 185, 190, 191 КК України фактично містять відсилку до ст. 51 КУпАП, яка, встановлюючи верхню межу вартості викраденого майна для кваліфікації його як дрібного викрадення, тим самим визначає нижню межу цього параметра для кримінальної відповідальності за крадіжку, шахрайство, привласнення чи розтрату чужого майна.
Отже, із часу набуття 09 серпня 2024 року чинності Законом №3886-IX кримінальна відповідальність за ст.ст. 185, 190, 191 КК України може настати, лише якщо розмір викраденого майна перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Унаслідок цієї зміни частина діянь, які на час їх вчинення передбачали кримінальну відповідальність, після цього охоплюється диспозицією ст. 51 КУпАП.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року (справа №278/1566/21, провадження №51-2555кмо24), суд касаційної інстанції зробив правовий висновок, відповідно до якого Закон №3886-IX, яким внесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом №3886-IX, мають зворотну дію в часі.
У ході з'ясування, чи перевищує вартість викраденого майна розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України.
Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв'язку з набуттям чинності Законом №3886-IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.
Пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнаний винуватим у тому числі і за вчинення крадіжки, яка мала місце 19.12.2023 року.
Відповідно до Податкового кодексу України та Закону №3886-IX вартість викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, у 2023 році становила - 2684 гривні.
Згідно вироку місцевого суду, протиправними діями ОСОБА_7 заподіяна матеріальна шкода потерпілому ОСОБА_9 - у розмірі 2300 гривень.
За таких обставин у даному кримінальному провадженні вартість викраденого обвинуваченим майна на час вчинення діяння не перевищувала 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 2684 грн. - станом на 2023 рік, а отже до цього діяння мають застосуватись положення ст. 5 КК і на теперішній час інкриміновані обвинуваченому дії не підпадають під ознаки злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК.
Однак, оскільки відповідно до формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, протиправне діяння, за яке засуджений обвинувачений, було вчинено з проникненням у житло, дії обвинуваченого підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 162 КК України.
Вказана позиція апеляційного суду узгоджується з правовим висновком Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 07 жовтня 2024 року (справа №278/1566/21, провадження №51-2555кмо24).
Частиною 3 статті 337 КПК встановлено, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше 3000 (трьох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі (ч. 1 ст. 12 КК).
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 162 КК, колегія суддів виходить із фактичних обставин, установлених судом першої інстанції, не вдаючись до оцінки/переоцінки доказів, оскільки сторони провадження вказані обставини не оскаржують, зокрема обвинувачений визнав свою вину, на виправданні не наполягає.
Об'єктивна сторона ст. 162 КК полягає, серед іншого, в незаконному проникненні до житла чи іншого володіння особи, зокрема, у незаконному проникненні у житло, як це встановлено місцевим судом у цьому провадженні.
Під незаконним проникненням до житла чи іншого володіння особи потрібно розуміти будь-яке вторгнення, здійснене всупереч волі законного володільця, за відсутності визначених законом підстав чи з порушенням у встановленому законом порядку.
Колегія суддів вважає, що обвинувачений ОСОБА_7 не міг не усвідомлювати, що скоює крадіжку шляхом проникнення у володінні іншої особи.
На підставі викладеного, враховуючи положення ч. 3 ст. 337 КПК, апеляційний суд вважає за необхідне перекваліфікувати дії ОСОБА_7 з ч. 4 ст. 185 на ч. 1 ст. 162 КК України та призначити йому покарання в межах санкції вказаної норми кримінального закону.
Вирішуючи питання про призначення виду і розміру покарання колегія суддів, враховує приписи ст.ст. 50, 65 КК України, зокрема бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий за корисливі злочини, офіційно не працевлаштований, не одружений.
З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що покарання в межах санкції ч. 1 ст. 162 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік, буде справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а отже таке покарання повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості ОСОБА_7 . Підстав сприймати таке покарання явно несправедливим апеляційний суд не вбачає.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є застосування закону, який не підлягає застосуванню.
За таких обставин, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, вирок суду першої інстанції в частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_7 покарання скасуванню з ухваленням апеляційним судом у цій частині нового вироку.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 408, 419, 424, 532, 615 КПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу прокурора Біляївської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_8 - задовольнити.
Вирок Біляївського районного суду Одеської області від 13.01.2025 у кримінальних провадженнях №12024162250000184 від 10.03.2024 року, №12024162250000478 від 12.07.2024 року, яким ОСОБА_7 засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України - скасувати в частині призначення покарання.
Вважати засудженим ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 289 КК України до 5 років 2 місяців позбавлення волі без конфіскації майна.
Перекваліфікувати дії ОСОБА_7 за епізодом від 19.12.2023 за фактом крадіжки майна у ОСОБА_9 з ч. 4 ст. 185 КК України на ч. 1 ст. 162 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КК України 1 рік обмеження волі перевести у 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70, ст. 72 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді 5 років 4 місяців позбавлення волі без конфіскації майна.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня набрання ним законної сили, а засудженим, який тримається під вартою в той самий строк з моменту отримання копії.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4