Справа № 142/45/25
Провадження № 22-ц/801/2109/2025
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Гринишина А. А.
Доповідач:Оніщук В. В.
02 жовтня 2025 рокуСправа № 142/45/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Оніщука В. В. (суддя-доповідач),
суддів: Рибчинського В. П., Голоти Л. О.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Споживчий центр»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 18 липня 2025 року, ухвалене у складі судді Гринишиної А. А. у залі суду,
встановив:
Короткий зміст вимог
У січні 2025 року ТОВ «Споживчий центр» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30 квітня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 30.04.2024-100000018.
Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі - 3 000 грн, що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 30 квітня 2024 року, строком на 112 днів.
Позичальнику надавався кредит на таких умовах:
1. Дата надання/видачі кредиту - 30/04/2024;
2. Сума кредиту: 3000 грн. 00 коп.
3. Строк, на який надається кредит - 112 днів з дати його надання.
4. Дата повернення (виплати) кредиту - 19.08.2024;
5. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1.5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит (надалі - «процентна ставка»). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
6. Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної процентної ставки: 1.24 % = (4154.61 / 3000)/112 ? 100%.
7. Проценти (економічна сутність - плата за користування кредитом) розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту (включаючи всі транші) (залишку від всієї суми кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку.
8. Комісія, пов'язана з наданням кредиту (надалі - «комісія», економічна сутність - плата за надання Кредиту) - 10 % від суми кредиту та дорівнює 300 грн 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.
9. Неустойка: 30 грн 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/ неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим станом на 19 серпня 2024 року утворилась заборгованість у розмірі 9 795 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 3 000 грн, по процентам - в розмірі 4 995 грн, комісія - 300 грн та неустойка 1 500 грн.
Враховуючи викладене, звернувшись в суд із даним позовом, ТОВ «Споживчий центр» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 30.04.2024-100000018 від 30 квітня 2024 року у вказаному розмірі, а також вирішити питання розподілу судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Піщанського районного суду Вінницької області від 18 липня 2025 року позов було задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 15.04.2024-100000018 від 30 квітня 2024 року у розмірі 9 795 грн, а також 50 відсотків судового збору 1 211,20 грн.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, також суд врахував визнання позову відповідачем, що означає, що відповідач погоджується з вимогами позивача та готовий їх задовольнити.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про часткове задоволення позовних вимог.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 25 серпня 2025 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Оніщук В. В., судді: Голота Л. О., Рибчинський В. П.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 29 серпня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 10 вересня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі та надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 17 вересня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що під час задоволення позовної заяви суд в своєму рішенні посилався на те, що 26 червня 2025 року від представника відповідача адвоката Кабанова М.О. до суду надійшла заява, в якій представник зазначає про слухання справи у відсутність відповідача та його як представника, та про те, що відповідач та він, представник відповідача, не заперечують щодо позовних вимог товариства. Однак, звертаючи увагу на подану заяву про визнання позову та доданий до неї ордер на надання правничої допомоги, адвокат Кабанов Микола Олександрович не є представником Відповідача по поточній справі, оскільки ордер був виписаний на ім'я ОСОБА_2 , в той час, як Відповідачем є ОСОБА_1 . Окрім того вказаний ордер не містить усіх необхідних реквізитів, передбачених Положенням про ордер на надання правничої (правової) допомоги, зокрема, у ньому відсутня інформація про номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане.
Відповідач заперечує щодо укладення договору або інших будь-яких домовленостей із адвокатом Кабановим М. О.
Таким чином, заява про визнання позову була подана не уповноваженою на представництво відповідача особою, на що суд першої інстанції не звернув увагу.
Окрім того нарахований відповідачем розмір відсотків за користування кредитом не відповідає передбаченим ЗУ «Про споживче кредитування» вимогам. Так, відповідно до ч. 5 ст. 8 вказаного закону максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Оскільки кредитний договір був укладений 30 квітня 2024 року, тобто після внесення змін до ЗУ «Про споживче кредитування», а тому денна процентна ставка у відповідності до чинного законодавства не може перевищувати 1 %.
Також позивач безпідставно нарахував неустойку у періоді дії воєнного стану.
Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
30 квітня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 30.04.2024-100000018 (а. с. 12-17).
Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі - 3 000 грн, що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 30 квітня 2024 року, строком на 112 днів.
Позичальнику надавався кредит на таких умовах:
Дата надання/видачі кредиту - 30/04/2024;
Сума кредиту: 3000 грн. 00 коп.
Строк, на який надається кредит - 112 днів з дати його надання.
Дата повернення (виплати) кредиту - 19.08.2024;
Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1.5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит (надалі - «процентна ставка»). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної процентної ставки: 1.24 % = (4154.61 / 3000)/112 ? 100%.
Проценти (економічна сутність - плата за користування кредитом) розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту (включаючи всі транші) (залишку від всієї суми кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку.
Комісія, пов'язана з наданням кредиту (надалі - «комісія», економічна сутність - плата за надання Кредиту) - 10 % від суми кредиту та дорівнює 300 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.
Неустойка: 30 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/ неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Реквізити належного Позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів Позичальнику за даним та наступними договорами: 4314-14XX-XXXX-4258.
Договір підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до квитанції LiqPay, id платежу 24559454911, на картковий рахунок НОМЕР_1 було перераховано 3 000 грн із призначенням платежу «Видача за договором № 30.04.2024-100000018» (а. с. 9).
Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 30.04.2024-100000018 від 30 квітня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) по кредитному договору № 30.04.2024-100000018 від 30 квітня 2024 року складає: 3 000,00 грн основний борг; 4 995,00 грн проценти; 300,00 грн комісія; 1 500,00 грн неустойка; Разом 9 795,00 грн. Проценти по кредиту нараховані за період з «30» квітня 2024 р. по «19» серпня 2024 р. (зворот а. с. 8).
Згідно із карткою субконто за договором № 30.04.2024-100000018 розмір заборгованості станом на 19 серпня 2024 року становить 9 795 грн (а. с. 75-78).
Позиція суду апеляційної інстанції
Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За змістом частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Указаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що при ухваленні рішення місцевий суд посилався на те, що 26 червня 2025 року від представника відповідача адвоката Кабанова М. О. до суду надійшла заява, в якій представник зазначає про слухання справи у відсутність відповідача та його як представника, та про те, що відповідач та він, представник відповідача, не заперечують щодо позовних вимог товариства.
Однак ОСОБА_1 заперечує проти існування між ним та адвокатом Кабановим М. О. договірних відносин.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (частина четверта статті 62 ЦПК України).
Статтею 26 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність« визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.
Пунктом 4 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 №41 (далі також Положення) передбачено, що ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням та повинен містити обов'язкові реквізити, передбачені цим Положенням.
Приписами пункту 12 Положення імперативно визначено, що ордер містить наступні реквізити: Серію, порядковий номер ордера; Прізвище, ім'я, по батькові або найменування особи, якій надається правнича допомога; Посилання на договір про надання правничої допомоги/доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правничої допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа; Назву органу, у якому надається правнича допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених пунктом 2 частини 1 статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо); Прізвище, ім'я, по батькові адвоката, який надає правничу допомогу на підставі ордера, номер та дату його свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, найменування органу, який його видав (КДКА відповідного регіону, з 01.01.2013 року радою адвокатів відповідного регіону); номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане; Ким ордер виданий (назву організаційної форми): адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально (із зазначенням адреси робочого місця); адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням (повне найменування адвокатського бюро/адвокатського об'єднання та його місцезнаходження); Адресу робочого місця адвоката, якщо вона відрізняється від адреси місцезнаходження адвокатського бюро/адвокатського об'єднання, яке видає ордер; Обмеження повноважень, якщо такі передбачені договором про надання правничої допомоги; Дату видачі ордера; Підпис адвоката (власноручний або електронний) який видав ордер, у разі здійснення ним індивідуальної діяльності (у графі «Адвокат»); Підпис адвоката (власноручний або електронний) який надає правничу допомогу, якщо ордер, виданий адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням (у графі «Адвокат»); Підпис (власноручний або електронний) керівника адвокатського бюро/адвокатського об'єднання, відтиск печатки адвокатського бюро/адвокатського об'єднання (за наявності) у випадку, якщо ордер видається адвокатським бюро/адвокатським об'єднанням. Під час дії воєнного стану на території України, реквізити, передбачені цим підпунктом можуть оформлятись у відповідності до п. 10 цього Положення; Двовимірний штрих-код (QR-код) з посиланням на профайл адвоката в ЄРАУ; Реквізити 12.1, 12.5 (крім номера посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане), 12.6, 12.7, 12.8 генеруються автоматично, всі інші реквізити ордера заповнюються адвокатом самостійно з метою збереження адвокатської таємниці; Ордер вважається підписаним адвокатом (керівником адвокатського бюро/адвокатського об'єднання), якщо у графі «Адвокат» міститься або власноручний (фізичний) підпис; або ордер засвідчено електронним підписом; або електронним підписом засвідчено документ, додатком до якого є ордер.
Насамперед апеляційний суд звертає увагу на те, що долучений до заяви від 26 червня 2025 року ордер серії АВ № 1048984 містить невідповідність у полі «Прізвище, ім'я, по батькові або найменування особи, якій надається правнича допомога», де зазначено « ОСОБА_2 » у той час, як відповідач є ОСОБА_1 .
Окрім того ордер не містить посилання на договір про надання правничої допомоги/доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правничої допомоги, а також номеру (у випадку наявності) та дату свідоцтва адвоката про право на заняття адвокатською діяльністю.
Вказане суд першої інстанції залишив поза увагою, помилково взяв до уваги подану адвокатом Кабановим М. О. заяву від 26 червня 2025 року та дійшов хибного висновку про визнання позовних вимог відповідачем та їх задоволення.
З огляду на встановлені обставини, на переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення.
Згідно із ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
На підтвердження позовних вимог позивачем було надано підписаний ОСОБА_1 у електронному вигляді кредитний договір, докази отримання на виконання договору кредитних коштів у безготівковій формі, розрахунок заборгованості.
Апеляційний суд зауважує на тому, що ОСОБА_1 не заперечує проти факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів.
Отже, факт укладення договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 3 000 грн апеляційний суд вважає доведеним повністю.
Згідно із п. 4 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» №1734-VIII загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, нарахування комісії у розмірі 10 % від суми кредиту, що становить 300 грн, не суперечить закону та підлягає стягненню із боржника.
Водночас апеляційний суд не погоджується із розміром нарахованих кредитором відсотків за користування кредитом, а також із нарахуванням неустойки за неналежне виконання боржником своїх зобов'язань.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін по деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», якими відповідно встановлено обмеження максимальної денної процентної ставки на рівні 1 %.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів (з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року) - 2,5 %; протягом наступних 120 днів (з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року) - 1,5 %.
Водночас частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пункт 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Зі змісту пп. «а» п. 7 ч. 1 ст. 32 ЗУ «Про законотворчу діяльність» вбачається, що перехідні положення нормативно-правового акта - це порядок переходу від існуючого регулювання до регулювання, передбаченого нормативно-правовим актом.
Логічним слід вважати, що до укладення кредитного договору 30 квітня 2024 року відносини між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_3 жодним чином не регулювались, адже не існували, тому оскільки кредитний договір був укладений між сторонами після набрання 24 грудня 2023 року чинності змінами до ЗУ «Про споживче кредитування» щодо максимального розміру денної процентної ставки у розмірі 1 %, п. 17 Перехідних положень вказаного закону не підлягає застосуванню до зобов'язальних правовідносин, що склалися між ними.
Отже, передбачений у кредитному договорі від 30 квітня 2024 року розмір відсотків за користування кредитом у 1,5 % на день та відповідно їх нарахування, суперечить нормам ЗУ «Про споживче кредитування» та підлягає перерахунку: 3 000 грн х 1 % х 112 днів (з 30 квітня 2025 року по 19 серпня 2024 року) = 3 360 грн, - саме такий розмір відсотків за користування кредитом підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача.
Щодо нарахування позивачем неустойки за неналежне виконання зобов'язання боржником, апеляційний суд зазначає таке.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.
Відповідно до п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Як зазначалося, кредитний договір укладено під час дії воєнного стану, отже на правовідносини, які склались між сторонами поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України.
Також Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року № 183/7850/22(61-14740св23) виклав тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а саме, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов, зокрема, у постановах від 04 червня 2025 року у справі № 752/30967/21, 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23.
Отже, колегія суддів вважає, що нарахування позивачем неустойки у розмірі 1 500 грн за період з 30 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року є неправомірним, а тому задоволенню не підлягає.
З огляду на встановлене позов ТОВ «Споживчий центр» підлягає частковому задоволенню в розмірі 6 660 грн, з яких 3 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3 360 грн - заборгованість за відсотками, 300 грн - заборгованість за комісією.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене апеляційний суд доходить висновку про скасування рішення суд першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на 68 % (6 660 грн х 100%) 9 795 грн), з ОСОБА_1 на користь позивача слід пропорційно стягнути 1 674,23 грн (2 422,40 грн х 68 %) сплаченого ним судового збору за подання позовної заяви (а. с. 20).
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Враховуючи, що апеляційна скарга задоволена на 32 % з ТОВ «Споживчий центр» на користь ОСОБА_1 слід стягнути 1 453,44 грн (4 542 грн х 67,7%) сплаченого ним судового збору за подання апеляційної скарги (а. с. 114, 130).
Частиною 10 ст. 141 ЦПК України передбачено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Отже, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» підлягає стягненню різниця судового збору у розмірі 220,79 грн (1 674,23 грн - 1 453,44 грн).
У додаткових поясненнях, наданих письмово у суді першої інстанції (а. с. 51-58), ОСОБА_1 заявляв клопотання про стягнення з позивача понесених ним витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 6 000 грн.
Відповідно до статті 133 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно вимог ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У ч. 3 ст. 137 ЦПК України зазначено, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19 (провадження №61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц (провадження №61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18 (провадження №61-44217св18).
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 №23рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у місцевому суді Мараховський В. О. надав суду:
- договір про надання правничої допомоги № 18/005/2025-ЦС від 18 травня 2025 року, укладений між ним та адвокатом Таштановою О. Г.;
- довідку про обсяг виконаної роботи від 19 травня 2025 року, відповідно до якої адвокат надала послуги зі складання додаткових пояснень по справі № 142/45/45 - тривалість 1,5 год, вартість 6 000 грн із розрахунку 4 000 грн/год;
- акт № 18/005/2025-ЦС від 18 травня 2025 року, відповідно до якого адвокат виконала роботи зі складання додаткових пояснень по справі № 142/45/45 - тривалість 1,5 год, вартість 6 000 грн із розрахунку 4 000 грн/год.
Також до додаткових пояснень було долучено докази її надсилання позивачу.
За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України).
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Як встановлено із матеріалів справи, проти заявленого розміру витрат на правничу допомогу позивач не заперечував.
Отже, оскільки, як зазначалося, позовні вимоги задоволено на 68 %, з ТОВ «Споживчий центр» на користь відповідача слід пропорційно стягнути 1 920 грн (6 000 грн х 32 %) понесених ним витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 18 липня 2025 року скасувати та ухвалити нове.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 30.04.2024-100000018 від 30 квітня 2025 року у розмірі 6 660 грн (шість тисяч шістсот шістдесят грн), з яких з яких 3 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3 360 грн - заборгованість за відсотками, 300 грн - заборгованість за комісією.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» різницю судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 220,79 грн (двісті двадцять грн 79 коп).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на користь ОСОБА_1 1 920 грн (одна тисяча дев'ятсот двадцять грн) понесених ним витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а - г пункту 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий В. В. Оніщук
Судді Л. О. Голота
В. П. Рибчинський