Справа № 128/1500/25
Провадження № 22-ц/801/2108/2025
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Шевчук Л. П.
Доповідач:Оніщук В. В.
02 жовтня 2025 рокуСправа № 128/1500/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Оніщука В. В. (суддя-доповідач),
суддів: Голоти Л. О., Рибчинського В. П.,
з участю секретаря судового засідання Кашпрук М. Г.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Акцент Банк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-банк» на заочне рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 21 липня 2025 року, ухвалене у складі судді Шевчук Л. П. в залі суду,
встановив:
Короткий зміст вимог
У квітні 2025 року АТ «Акцент Банк» звернулось в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернулася до АТ «А-Банк» щодо отримання банківських послуг та підписала Анкеті-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк».
22 червня 2024 року, будучи клієнтом банку, позичальник уклала з Банком кредитний договір ABH0CT155101719056343819, щодо надання останній кредиту в розмірі 150 000 грн строком на 60 місяців (тобто до 21 червня 2029 року) зі сплатою процентів у розмірі 55.00 щорічно та комісії в розмірі 0,00 грн (Кредитний договір складається із Заяви Клієнта та Графіку погашення кредиту).
Банк свій обов'язок виконав повністю, надав позичальнику кредит згідно до умов кредитного договору. У відповідності до п. п. 3-5 Кредитного договору (Заяви клієнта, далі кредитний договір), ліміт цього договору: 150 000 грн на поповнення обігових коштів зі строком повернення до 21 червня 2029 року, терміном на 60 місяців.
Відповідно до п. 6 Кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 55 % річних. Відповідно до п. 7 позичальник сплачує банку комісію в розмірі 0,00 грн.
Станом на 26 квітня 2025 року заборгованість відповідача за даним кредитним договором становить 208 970,82 грн, яка складається з: 149 024,75 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 55 480,31 грн - загальний залишок заборгованості за процентами, 0,00 грн - загальний залишок заборгованості за комісією, 4 465,76 грн - загальний залишок заборгованості за пенею.
Покликаючись на викладене, позивач звернувшись в суд із даним позовом просив стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № ABH0CT155101719056343819 від 22 червня 2024 року у розмірі 208 970,82 грн та вирішити питання розподілу судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 21 липня 2025 року позовні вимоги було задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість станом на 26 квітня 2025 року за кредитним договором №АВН0СТ155101719056343819 від 22 червня 2024 року у розмірі 204 505,06 грн, з яких: 149 024,75 грн - заборгованість за тілом кредиту; 55 480,31 грн - заборгованість за відсотками. У задоволенні позовних вимог про стягнення пені було відмовлено, вирішено питання судових витрат.
Своє рішення суд мотивував тим, що із матеріалів справи вбачається, що відповідачка вчинила ряд дій, спрямованих на укладення кредитного договору, і підписала договір №АВН0СТ155101719056343819 від 22 червня 2024 року електронним підписом одноразовим ідентифікатором. В свою чергу позикодавцем було проведено ідентифікацію та верифікацію клієнта - відповідачки. При укладенні договору сторонами було погоджено усі істотні умови цього договору.
Оцінивши надані позивачем докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку про підтвердження факту отримання відповідачкою кредиту за договором № АВН0СТ155101719056343819 від 22 червня 2024 в сумі 150 000 грн.
Судом було перевірено розрахунок заборгованості відповідачки перед позивачем в частині нарахування відсотків за користування кредитом і встановлено його відповідність вимогам чинного законодавства України та умовам укладеного між сторонами договору.
Водночас, зважаючи на дію воєнного стану в Україні та врахувавши Прикінцеві та Перехідні положення ЦК України місцевий суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення із відповідачки пені в розмірі 4 465,76 грн задоволенню не підлягає.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати у частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 25 серпня 2025 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Оніщук В. В., судді: Рибчинський В. П., Голота Л. О.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 29 серпня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху, надано строку для усунення її недоліків.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 08 вересня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 17 вересня 2025 року справу призначено до розгляду на 02 жовтня 2025 року о 10 год 00 хв.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що при відмові у стягненні пені суд посилається на п. 18 Прикінцевих та перехідних положеннях ЦК України, а саме - У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Однак, ЦК України в даному питанні є не спеціальною, а загальною нормою законодавства, тому і не підлягає застосуванню. Оскільки спеціальною нормою є ЗУ «Про споживче кредитування».
Так, відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
Тобто неустойка не застосовується до кредитів, що були укладені до 24 січня 2024 року (оскільки ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року + 30 днів, тобто до 23 січня 2024 року, а з 24 січня вже заборона відсутня).
Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу
Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 не надійшов.
В судове засідання учасники справи не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причин неявки не повідомили, а тому згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
22 червня 2024 року ОСОБА_1 за допомогою електронного цифрового підпису підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк», відповідно до якої ця заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг, що розміщені за посиланням http://a-bank.com.ua, становлять між нею та банком договір про надання банківських послуг, умови якого їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення (а. с. 6).
22 червня 2024 року ОСОБА_1 за допомогою електронного цифрового підпису підписала паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка» і того ж дня подала заяву про надання даної послуги №АВН0СТ155101719056343819: сума кредиту - 150 000 грн; строк кредиту - 60 місяців, з 22 червня 2024 року по 21 червня 2029 року (включно); процентна ставка - фіксована, 55 % на рік; розмір щомісячного платежу - 7463,28 гривень; номер платіжної картки, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту - 5169155121875064 (а. с. 9-10).
Підписуючи вказану заяву, відповідачка підтвердила, що: до укладення цієї угоди ознайомилась з актуальними Умовами та правилами надання банківських послуг АТ «А-БАНК», що розміщені за посиланням www.a-bank.com.ua/terms, та до укладання цієї угоди ознайомлена з інформацією, яка розміщується на вебсайті та доступна за посиланням www.a-bank.com.ua, в повному об'ємі у відповідності до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»; ця заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Паспортом споживчого кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту становлять договір; отримала їх примірники, вони їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.
Згідно із меморіальним ордером від 22 червня 2024 року ОСОБА_1 було видано кредит згідно договору №АВН0СТ155101719056343819 від 22 червня 2024 в сумі 150 000 грн (а. с. 14).
Відповідно до розрахунку заборгованості за вищевказаним договором станом на 26.04.2025 заборгованість становить 208970,82 грн., з яких: 149024,75 грн. - загальний залишок заборгованості за тілом кредиту; 55480,31 грн. - загальний залишок заборгованості по відсотках; 4465,76 грн. - заборгованість за пенею (а. с. 13).
Позиція суду апеляційної інстанції
Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.
Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, тому у решті апеляційним судом не переглядається.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За змістом частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає у повній мірі.
Відповідно до ст. 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором Банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Законодавець пов'язує момент укладення договору з моментом передання грошей у випадку укладення договору позики (ст.1046 ЦК України). Однак кредитний договір є укладеним з моменту досягнення його сторонами у письмовій формі згоди з усіх істотних умов договору.
За змістом статті 1054 ЦК України істотними умовами кредитного договору є розмір кредиту, порядок його повернення, розмір та порядок сплати процентів за користування кредитом.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).
У паспорті споживчого кредиту та у заяві про надання послуги «Швидкі гроші» сторони погодили розмір пені та штрафу за прострочення виконання зобов'язання або його невиконання.
Звертаючись до суду із позовом, АТ «Акцент Банк» просило стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором, зокрема, і неустойку у виді пені у розмірі 4 465,76 грн.
Відповідно до п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Вказана правова позиція є сталою та неодноразово була застосована судами різних інстанцій при розгляді справ про стягнення кредитної заборгованості, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04 червня 2025 року у справі № 752/30967/21, 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23, від 31 січня 2024 року № 183/7850/22.
Відтак колегія суддів повністю відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що положення ЦК України є загальними нормами права та не не можуть бути застосовані до кредитних правовідносин, що виникли у цій справі, оскільки такі зводяться до свавільного тлумачення норм закону та ігнорування основ теорії правознавства представником банку.
Отже, до спірних правовідносин, які виникли у зв'язку із невиконанням ОСОБА_1 грошових зобов'язань, що випливають із кредитного договору, підлягають застосуванню вимоги п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, на чому правильно зауважив суд першої інстанції при розгляді справи, дійшовши обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні вимоги банку в частині стягнення з відповідачки на користь позивача пені за кредитним договором.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. При вирішенні вказаної справи судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, судові витрати, понесені АТ «Акцент Банк» у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, слід залишити за ним.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-банк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 21 липня 2025 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Судові витрати, понесені Акціонерним товариством «Акцент-банк» у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, залишити за ним.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий В. В. Оніщук
Судді Л. О. Голота
В. П. Рибчинський