Справа №442/7076/25
Провадження №2-а/442/75/2025
02 жовтня 2025 року Головуюча суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області - Курус Р.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду, за відсутності сторін, адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
16.09.2025 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про поновлення строку на оскарження постанови №б/н від 29.10.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, скасуванння постанови №б/н від 29.10.2024, закриття провадження у справі про адміністартивне правопорушення, а також просить стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 605,60 грн судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
В позовній заяві вказував на те, що 29.10.2024 т.в.о. начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 Дощаком Тарасом винесено постанову №б/н про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. З ст. 210- 1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17000,00 грн. Розгляд справи про адміністративне правопорушення проведено без участі військовозобов'язаного ОСОБА_1 .
У постанові №б/н від 29.10.2024 визначено, що ОСОБА_1 , являючись військовозобов'язаним під час дії в Україні особливого періоду, порушив вимоги законодавства про мобілізацію, визначені ч. З ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та пунктом 22 Порядку проведення призову громадян на військову службу підчас мобілізації на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024.
Позивач з вищезгаданою постановою не погоджується, вважає її її безпідставною та винесеною з порушенням норм чинного законодавства, адже позивач вчасно уточнив свої облікові та інші персональні дані, що підтверджується витягом із застосунку «Резерв+» з якого вбачається, що позивач перебуває на обліку як військовозобов'язаний, має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку з бронюванням до 03.12.2025.
Відомості про порушення позивачем правил військового обліку та притягнення його до адміністративної відповідальності у застосунку «Резерв+» відсутні.
Ухвалою судді 17.07.2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків пред'явленого позову, які позивачем усунуто 22.09.2025.
Ухвалою від 23.09.2025 в зазначеній справі поновлено строк звернення до суду, відкрито провадження та постановлено розглядати дану справу в порядку спрощеного провадження без виклику сторін на 02.10.2025. Встановлено відповідачу термін подання відзиву з доказами на підтвердження обставин на яких він ґрунтується, в строк не пізніше 01.10.2025 року.
Відповідач про розгляд справи повідомлений у встановленому законом порядку, відзиву, клопотань, заперечень до суду не надав. Строк на подання відзиву сплив.
При таких обставинах, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними письмовими доказами.
Відповідно до норм статті 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210,210-1,211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Частиною 3 статті 210-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку , а саме вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Судом встановлено, що 29.10.2024 т.в.о. начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 Дощаком Т. винесено постанову №б/н про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210- 1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17000,00 грн.
З вказаної постанови вбачається, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 не уточнив свої облікові та інші персональні дані, шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призивника, військовозоб'язаного, резервіста (за наявності). Своїми діями порушив п.3 ст.22 ЗУ «Про мобільну підготовку та мобілізацію», п.21 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період», затвердженого Постановою КМУ№560 від 16.05.2024 року, за що передбачена адміністративна відповідальність визначена ч. 3 ст.210-1 КУпАП /а.с.7/
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Як зазначено вище, вказаною постановою ОСОБА_1 визнаний винним за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та йому призначено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по-батькові, особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення): місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення: нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення: прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності: інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності: при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. Особа, яка притягається то адміністративної відповідальності, має право подані пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви відмови від його підписання.
Протокол про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП суду не надано, відомості про присутність ОСОБА_1 при його складенні відсутні.
За приписами частини 1 статті 268 КУпАП України, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи; давати пояснення, подавати докази; заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Водночас, жодних доказів на підтвердження того, що позивач в порядку статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» отримував виклик і не прибув у призначений час, суду не надано.
Суд звертає увагу, що положення ч. 2 ст. 77 КАС України перекладають обов'язок доказування правомірності оскаржуваного рішення на відповідача, однак у цій справі таких доказів відповідачем суду не надано.
Суд також наголошує, що в постанові про адміністративне правопорушення № б/н від 29.10.2024 не зазначено, зокрема відомості щодо здійснення перевірки функціонування системи військового обліку громадян України в органах державної влади, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях з приводу відсутності у таких інформації щодо ОСОБА_1 , як такого, що не виконує правила військового обліку.
Крім цього, позивачем надано витяг із застосунку «Резерв+», у якому зазначено, що позивачем військово-облікові дані уточнено вчасно, 14.08.2024 /а.с.9/.
За таких обставин, суду не надано належні докази щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а відтак у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Враховуючи вищевикладені обставини, відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення, а також підстави притягнення позивача до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
На переконання суду, позовні вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними належним чином. У свою чергу відповідач своїм правом подати відзив на позов не скористався, жодних доказів, заяв чи клопотань до суду не надсилав.
Статтею 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Встановивши дані обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог, а саме скасування постанови №б/н від 29.10.2024 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 Дощака Т.В. про про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. З ст. 210- 1 КУпАП та закриття провадження справі.
Щодо стягнення судових витрат суд повідомляє наступне.
Відповідно до ст. 139 ч.1 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, який є суб'єктом владних повноважень слід стягнути судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Разом з тим, позивач в своєму позові просить стягнути з відповідача судові витрати за надання правової допомоги в розмірі 5000 грн.
Відповідно до ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Однак, на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу позивачем не подано будь-яких доказів, в т.ч. договору про надання правової допомоги, акт чи детального опису робіт, квитанції про здійснення оплати тощо.
У своєму позові позивач посилається, що надасть такі докази в порядку, визначеному у ч. 7 ст. 139 КАС України.
Так, згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З аналізу викладених норм вбачається, що сторона має право на відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката, складові якої визначаються частиною 3 статті 134 КАС України. Водночас, необхідною умовою для відшкодування цих витрат є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, у строки, визначені частиною 7 статті 139 КАС України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року по справі №810/1502/18.
Розгляд зазначеної справи здійснюється судом за правилами спрощеного провадження, без виклику учасників справи.
Отже, зважаючи на категорію даної справи, усі необхідні процесуальні дії мали бути вчинені позивачем до початку судового розгляду зазначеної справи.
Суд зауважує, що однією з засад адміністративного судочинства є закріплений в статті 9 КАС України принцип змагальності сторін, тобто в свободі надані ними суду своїх доказів і у доведені судом їх переконливості.
Як вбачається зі статті 134 КАС України, цей принцип дотримується і в питанні розподілу судових витрат, що закріплено в можливості однієї сторони просити ці витрати відшкодувати, а іншої сторони просити зменшити їх розмір.
Отже, подання позивачем заяви про ухвалення додаткового рішення поза межами строку розгляду справи є порушенням не лише процесуальної дисципліни, а і права іншої сторони на висловлення своєї позиції та подання своїх доводів.
Крім того, суд звертає увагу, що за загальним правилом частини першої статті 143 КАС України питання щодо судових витрат суд вирішує у рішенні, постанові або ухвалі.
Як виключення з цього правила, частиною 3 цієї статті передбачено можливість вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Однак, така можливість допускається лише за наявності поважних причин неможливості надати до закінчення судового розгляду докази понесених судових витрат.
Таким чином, для вирішення питання про судові витрати після завершення розгляду справи та постановлення судового рішення судам необхідно було з'ясувати наявність для цього поважних причин, які б перешкоджали позивачу подати докази їх понесення до закінчення судових дебатів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року по справі №1640/2913/18.
Будь-яких обґрунтувань поважності причин, які перешкоджали до закінчення судового розгляду надати докази понесених судових витрат позивачем не зазначено, докази таких витрат не подано, що є підставою для відмови в їх стягнення з відповідача.
Керуючись ст. ст. 9, 73-77, 90, 242, 244-246, 286 КАС України, суд
Позов задоволити частково.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 29.10.2024 винесену т.в.о. начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 Дощаком Т. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень скасувати.
Адміністративну справу відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадженням закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 605,60 грн. понесених судових витрат.
В решті позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуюча суддя Курус Р.І.