Справа №314/262/24
Пр. 1-кп/336/473/2025
26 вересня 2025 року м.Запоріжжя
Шевченківський районний суд м.Запоріжжя в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретарки судового засідання: ОСОБА_2 , розглянув у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024082210000021 від 08.01.2024, що надійшло до суду на підставі обвинувального акта, складеного відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Запоріжжя Запорізької області, неодруженого, який отримав загальну середню освіту, військовослужбовця за мобілізацією в/ч НОМЕР_1 , який зареєстрований з адресою: АДРЕСА_1 , адреса за місцем проживання: АДРЕСА_2 , інвалідності не має, на утриманні малолітніх дітей або інших осіб немає, раніше не судимого,
за ознаками вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.263 КК України,
разом із угодою про визнання винуватості від 18.01.2024, укладеною між прокурором та підозрюваним, за участі захисника підозрюваного,
за участі сторін кримінального провадження: з боку обвинувачення: прокурора ОСОБА_4 , з боку захисту: обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 , -
У підготовчому судовому засіданні учасники кримінального провадження заявили клопотання про затвердження угоди про визнання винуватості на підставі ст. 468, 469, 472 КПК України, укладеної 18.01.2024, згідно з умовами якої обвинувачений беззастережно визнає свою винуватість і щиро кається у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд, зокрема, має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього кодексу, а тому ухвалою суду від 27.02.2024 призначено підготовче судове засідання у даному провадженні.
За змістом угоди про визнання винуватості та обвинувального акту, ОСОБА_3 органом досудового розслідування обвинувачується в такому:
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи умисел, направлений на незаконне придбання та зберігання вибухових пристроїв, без передбаченого законом дозволу, в порушення вимог Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 12 жовтня 1992 року № 576 та Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної та холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України №622 від 21 серпня 1998 року, рухаючись по узбіччю дороги вул. Центральна в с. Юрківка, Таврійська ТГ, Запорізького району Запорізької області, в середині травня 2022 року, в ранковий час доби (більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено), шляхом присвоєння знайденого, незаконного придбав корпус гранати Ф-1 з підривачем типу УЗРГМ, таким чином здійснив придбання вибухових пристроїв.
Після чого, ОСОБА_3 переніс придбаний ним вибуховий пристрій за місцем свого мешкання, за адресою: АДРЕСА_2 , де почав незаконно його зберігати в приміщенні своєї спальні, без передбаченого законом дозволу до 07.01.2024.
07 січня 2024 року, о 17 годині 50 хвилин, працівниками поліції в ході проведення огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2 , вказаний вибуховий пристрій, виявлений та у присутності понятих вилучений.
Згідно з висновком експерта №СЕ-19/108-24/498-ВТХ від 12.01.2024 «наданий на дослідження предмет еліпсоїдної форми являється корпусом бойової ручної осколкової гранати Ф-1, який до бойових припасів та вибухових пристроїв не відноситься. Наданий на дослідження предмет циліндричної форми являється бойовим уніфікованим підривачем дистанційної дії УЗРГМ, який до бойових припасів не відноситься, але являється самостійним вибуховим пристроєм і відноситься до засобів підриву (ініціювання вибуху). Наданий на дослідження корпус бойової ручної осколкової гранати Ф-1 в конструктивному поєднанні з наданим на дослідження бойовим уніфікованим підривачем дистанційної дії УЗРГМ являються вибуховим пристроєм військового призначення, а саме бойовою ручною осколковою гранатою Ф-1 промислового виготовлення, яка відноситься до бойових припасів. Надана на дослідження бойова ручна осколкова граната Ф-1 (конструктивне поєднання наданих на дослідження корпусу гранати Ф-1 з підривачем УЗРГМ) придатна для здійснення вибуху.
У підготовчому судовому засіданні учасники кримінального провадження заявили клопотання про затвердження угоди про визнання винуватості на підставі ст. 468, 469, 472 КПК України, укладеної 18.01.2024, згідно з умовами якої обвинуваченому роз'яснено зміст: ч.2 ст.473, ч.4 ст.394, ч.3 ст.424, ст.474, 476 КПК України. Ознайомившись із правами, обвинувачений повністю визнав свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КПК України, своїм підписом підтвердив згоду із умовами угоди, йому роз'яснені нормативні положення, крім того, наслідки затвердження угоди та її невиконання є зрозумілими.
Стороною обвинувачення умисні дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.1 ст.263 КК України, склад якого становить незаконне придбання та зберігання вибухових пристроїв, без передбаченого законом дозволу.
Підписуючи зазначену угоду, сторони повністю погодилися з формулюванням фактичних обставин вказаного кримінального правопорушення та правовою кваліфікацією за ч.1 ст.263 КК України.
Сторони цієї угоди під час підготовчого судового засідання підтверджують, що її укладення є добровільним, тобто, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Проаналізувавши зміст обвинувального акта та угоди про визнання винуватості, дослідивши надані сторонами матеріали, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що укладена між прокурором та обвинуваченим угода містить формулювання обвинувачення, яке прокурор вважав доведеним, та його правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. При цьому, сформульоване в угоді обвинувачення відображає істотні обставини цього кримінального провадження, які відповідають формулі кваліфікації дій обвинуваченого за ч.1 ст.263 КК України (в редакції, що відповідає даті вчинення кримінального правопорушення).
Зокрема, це виявляється у посяганні злочинної поведінки обвинуваченого на ті суспільні відносини, які становлять об'єкт інкримінованого кримінального правопорушення, а саме, громадську безпеку в частині убезпечення від порушення правил користування населенням вогнепальною зброєю і бойовими припасами. Загальнонебезпечні предмети при їх неконтрольованому поширенні становлять підвищену загрозу для суспільства, особливо в період дії воєнного стану. Тому встановлені спеціальні правила поводження зі зброєю, якими визначено, з якими з цих предметів громадяни взагалі не вправі вчиняти будь-яких дій, а які дії можна виконувати на підставі спеціального дозволу. Зокрема, з урахуванням кваліфікації дій обвинуваченого, ці правила визначені Положенням про дозвільну систему, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України 12 жовтня 1992 року N576 та Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженою наказом МВС України №622 від 21 серпня 1998 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України за № 637/3077 від 07.10.1998.
Також зміст угоди відображає участь ОСОБА_3 у вчиненому злочині; спрямованість та реалізацію умислу обвинуваченого; направленість мотиву та інші значущі для кваліфікації за вказаною нормою кримінального закону обставини.
Угода містить посилання сторін на усвідомлення ними наслідків укладення і затвердження угоди, а саме, обмеження їх права оскарження вироку згідно зі ст. 394, 424 КПК України. Підстави та порядок оскарження обвинувального вироку, яким затверджена зазначена угода в апеляційному порядку, що визначені в п.1 ч.1 ст.394 КПК України, та в касаційному порядку, що визначені в п.1 ч.3 ст.424 КПК України, роз'яснено і є зрозумілими.
Відповідно до ст.468, ч.4 ст.469 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості, зокрема, щодо тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Так, кримінальне правопорушення, у скоєнні якого ОСОБА_3 беззаперечно визнав себе винним, згідно з вимогами ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів, потерпілі у кримінальному провадженні відсутні.
Відповідно до ч.1 ст.475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Судом встановлено, що прокурором враховано всі обставини, що мають бути взяті до уваги при укладенні угоди про визнання винуватості на виконання вимог ст. 470 КПК України.
Під час розгляду кримінального провадження, на підставі угоди про визнання винуватості, суд встановив, що сторонам відомо та зрозуміло таке:
1) відповідно до ст.473 КПК України наслідком укладення та затвердження цієї угоди для прокурора і обвинуваченого є обмеження їх права на оскарження вироку згідно з положеннями ч.4 ст.394 та ч.3 ст.424 КПК України, а для обвинуваченого - також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами 1, 4 пункту 1 ч. 4 ст. 474 КПК України.
2) обмеженнями відповідно до ч.4 ст.394 КПК України є право оскарження вироку суду першої інстанції на підставі цієї угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості: обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч.5-7 ст.474 КПК України, у тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди; прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому, згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода не може бути укладена;
3) обмеженнями відповідно до ч.3 ст.424 КПК України є право оскарження в касаційному порядку вироку суду першої інстанції на підставі угоди після його перегляду в апеляційному порядку, а також судового рішення суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги: обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч.5-7 ст.474 КПК України, у тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди; прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому, згідно з ч.4 ст.469 КПК України угода не може бути укладена;
4) наслідки невиконання угоди, передбачені ст.476 КПК України. За угодою обвинувачений розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для його кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.
Обвинувачений під час розгляду провадження також підтвердив, що йому відомі і зрозумілі наслідки укладання цієї угоди у вигляді відмови від здійснення прав, передбачених п.1 ч.4 ст.474 КПК України, та, крім того: 1) що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має такі права: мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно; допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь; 2) наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України та наслідки невиконання угоди, відповідно до статті 476 КПК України; 3) характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим; 4) вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Ознайомившись із змістом угоди, перевіривши дотримання вимог ст.472 КПК України, вислухавши думку учасників кримінального провадження, переконавшись у добровільності волевиявлення сторін на укладення угоди, суд вбачає всі підстави для затвердження угоди, та не встановив процесуальних перешкод для її затвердження, оскільки її умови не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального закону, не посягають на інтереси суспільства, не порушують нічиї права, свободи та інтереси. Також, у суду немає підстав припускати неможливість її виконання обвинуваченим, натомість, наявні фактичні підстави для визнання винуватості, узгоджені сторонами вид та міра покарання відповідають загальним правилам призначення кримінальних покарань, встановленим кримінальним законом.
Суд враховує, що за своєю правовою природою угода про визнання винуватості являє собою ключовий інструмент узгодження інтересів: з одного боку держави (публічний, або суспільний інтерес), з іншого - обвинуваченого.
Суспільний інтерес є абстрактним оціночним поняттям і в узагальненому виді являє собою інтерес суспільства або усередненого представника цієї спільноти, пов'язаний із забезпеченням його благополуччя, стабільності, безпеки та сталого розвитку.
В даному кримінальному провадженні наявність суспільного інтересу обґрунтована сприянням у швидкому судовому провадженні, яке зможе забезпечити своєчасне та невідворотнє покарання обвинуваченого, а також добровільним повідомленням деталей вчиненого злочину.
Слід зазначити, що у контексті цього кримінального провадження суспільний інтерес полягає й у попередженні нових кримінальних правопорушень, що забезпечується шляхом призначення справедливого та достатнього покарання у відповідності до загальних засад КК України. Так, за приписами ч.2 ст.65 КК України більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить й із такого.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, а його дії вірно кваліфіковані за вказаною нормою кримінального закону та полягають у незаконному придбанні та зберіганні вибухових пристроїв, без передбаченого законом дозволу.
Склад злочину, визнаний сторонами кримінального провадження узгодженим, відповідає загальним положенням щодо чинності закону про кримінальну відповідальність у часі у її взаємозв'язку із положеннями про зворотну дію закону про кримінальну відповідальність у часі.
На виконання ч.7 ст.474 КПК України судом перевірено угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Так, суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; умови угоди не відповідають інтересам суспільства; умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань; відсутні фактичні підстави для визнання винуватості. Таких підстав для відмови судом не встановлено.
Тому суд дійшов висновку про те, що фактичні обставини, описані в обвинувальному акті, формулювання обвинувачення, вказане в угоді, підтвердження самим обвинуваченим цих обставин та визнання ним своєї винуватості, дають можливість суду дійти висновку про існування фактичних підстав для визнання винуватості ОСОБА_3 .
Обставиною, передбаченою ст.66 КК України, яка пом'якшує покарання обвинуваченого, судом визнається щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, що обтяжують відповідальність за змістом ст.67 КК України судом не встановлено.
Під час розгляду провадження встановлено, що обвинувачений раніше не судимий, на обліках за станом здоров'я не перебуває.
Відповідно до умов угоди, сторони узгодили призначення покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки, із застосуванням ст.75 КК України, тобто, зі звільненням від відбування покарання з іспитовим строком та визначенням обов'язків на підставі ст.76 КК України.
Згідно з роз'ясненнями п.12 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справи від 11.12.2012 №13 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод», тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, яку звільнено від відбування покарання з випробуванням згідно з ч.3 ст.75 КК визначаються виключно судом. У зв'язку з цим визначені сторонами угоди тривалість іспитового строку та обов'язки, що покладаються на особу, яка звільняється від відбування покарання з випробуванням, не враховуються судом, про що зазначається в мотивувальній частині судового рішення, та не є підставою для відмови у затвердженні угоди.
Так, застосування підстав для визначення покарання відповідно до положень ст.69 КК України сторонами угоди не обумовлено.
Враховуючи особу ОСОБА_3 , виходячи з вимог ст.65 КК України, суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (років), узгоджене сторонами угоди.
На підставі ст.75 КК України, суд із врахуванням встановлених обставин, а також узгодженої сторонами угоди можливості застосування положень ст.75 КК України, дійшов висновку про допустимість виправлення засудженого без відбування покарання, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину, а також виконає визначені судом обов'язки. Відповідно, суд вважаєза необхідне звільнити вказану особу від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк на 1 (один) рік. Перелік обов'язків, які має виконувати обвинувачений, суд визначає відповідно до ч.1 ст.76 КК України.
За приписами ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Під час судового розгляду справи встановлено, що ухвалою слідчого судді Вільнянського районного суду Запорізької області у справі №314/98/24, пр.1-кс/314/33/2024 від 08.01.2024, яка набрала законної сили 16.01.2024, клопотання слідчого Слідчого відділення Відділення поліції № 2 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Запорізької окружної прокуратури Запорізької області ОСОБА_4 , про арешт майна за матеріалами досудового розслідування за № 12024082210000021, внесеними до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.01.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, задоволено; накладено арешт на майно, вилучене під час огляду житлового будинку АДРЕСА_2 : а саме: змив на марлевому тампоні та контроль до нього з корпусу гранати; змив на марлевому тампоні та контроль до нього з корпусу гранати; підривач типу УЗРГМ з маркуванням 108-77 УЗРГМ 583; корпус гранати Ф-1 з маркуванням 107 7-77, що мають значення для проведення досудового розслідування та судового розгляду, з метою збереження речових доказів з позбавленням права користування, розпорядження та відчуження вказаного майна..
Арешт майна відповідно до вказаної ухвали слідчого судді підлягає скасуванню.
За приписами ст.203 КПК України ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження або винесення ухвали про скасування запобіжного заходу в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Так, запобіжний захід, застосований до ОСОБА_3 , з урахуванням думки сторін кримінального провадження, підлягає скасуванню до набрання вироком законної сили.
Інші заходи забезпечення кримінального провадження у кримінальному провадженні застосовані не були.
Майнова або моральна шкода внаслідок вчинення кримінального правопорушення спричинена не була, цивільний позов не заявлений.
Відповідно до ст.118 КПК України процесуальні витрати складаються із: витрат на правову допомогу; витрат, пов'язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; витрат, пов'язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів, виготовленням дублікатів і копій документів.
На підставі ч.2 ст.124 КПК України, враховуючи ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта у вказаній вище сумі.
Так, витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні складають 7 572,80 гривень та підтверджені довідкою про витрати, а саме, за проведення судової експертизи Запорізьким НДЕКЦ МВС України (висновок NCE-19/108-24/498-ВТХ від 12.01.2024). Оскільки проведення по справі експертиз здійснювалося за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділялися експертній установі з Державного бюджету України, документально підтверджені процесуальні витрати, які складаються з витрат на проведення судових експертиз, мають бути стягнуті з обвинуваченого на користь держави.
Суд вважає за необхідне вирішити питання щодо речових доказів по справі з урахуванням положень ст.100 КПК України. Так, ч.1 ст.98 КПК України передбачено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, які були об'єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Відповідно, суд зазначає у вироку й ухвалене рішення щодо речових доказів.
Керуючись ст. 96-1, 96-2, 98, 100, 118, 124, 174, 314, 373, 374, 394, 468, 469, 472, 474, 475, 476 КПК України, суд, -
Затвердити угоду про визнання винуватості від 18.01.2024, укладену між прокурором Запорізької окружної прокуратури Запорізької області ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_3 , у присутності захисника адвоката ОСОБА_5 .
Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
На підставі угоди про визнання винуватості призначити ОСОБА_3 узгоджене сторонами угоди покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
У відповідності до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину, а також виконає обов'язки, передбачені п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України:
- періодично з'являтиметься для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомлятиме уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, застосований до ОСОБА_3 , до набрання вироком законної сили, скасувати.
Арешт, накладений на майно відповідно до ухвали слідчого судді Вільнянського районного суду Запорізької області у справі №314/98/24, пр.1-кс/314/33/2024 від 08.01.2024,- скасувати.
Зняти арешт зі змиву на марлевому тампоні та контролю до нього з корпусу гранати; змиву на марлевому тампоні та контролю до нього з корпусу гранати; підривача типу УЗРГМ з маркуванням 108-77 УЗРГМ 583; корпусу гранати Ф-1 з маркуванням 107 7-77.
Речові докази - уламки (залишки) вибухового пристрою (Ф1) (після експертизи), які направлені на зберігання до камери схову відділу поліції N2 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області, змив на марлевому тампоні та контроль до нього з корпусу гранати; змив на марлевому тампоні та контроль до нього з корпусу гранати, - знищити.
Речовий доказ - DVD-R диск, долучений до справи, - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП судом не встановлений, паспорт громадянина України № НОМЕР_2 , виданий 20.05.2021, орган, що видав, - 2316, витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні у сумі 7 572,80 гривень (сім тисяч п'ятсот сімдесят дві гривні 80 копійок) на користь держави.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення:
1) обвинуваченим, його захисником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч.4,6,7 ст.474 цього Кодексу, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;
2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч.4 ст.469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Роз'яснити учасникам провадження, що згідно зі ст.476 КПК України у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.
Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за ст. 389-1 КК України.
Суддя ОСОБА_1