Справа № 308/14339/25
1-кс/308/5809/25
01 жовтня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , особи, стосовно якої розглядається клопотання ОСОБА_4 , ( ОСОБА_5 ), захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання начальника відділу міжнародно-правового співробітництва Закарпатської обласної прокуратури про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відносно:
громадянина російської федерації ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Заводоуковськ, Тюменської області, російської федерації, росіянина, який розшукується правоохоронними органами російської федерації для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 159 Кримінального кодексу російської федерації,
на розгляд слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло вищевказане клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відносно громадянина російської федерації ОСОБА_4 .
Клопотання обґрунтоване тим, що на даний час екстрадиційна перевірка триває, а визначений суддею строк застосування до ОСОБА_4 особистого зобов'язання завершується.
У судовому засіданні прокурор підтримала клопотання та просила таке задовольнити, з наведених у ньому мотивів. Надала пояснення аналогічні викладеним у клопотанні.
У судовому засіданні захисник особи, щодо якої вирішується питання про продовження запобіжного заходу в судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання.
У судовому засіданні ОСОБА_4 підтримав доводи свого захисника.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов до такого висновку.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 541 КПК України екстрадиційний арешт - застосування запобіжного заходу у вигляді тримання особи під вартою з метою забезпечення її видачі (екстрадиції).
За ч. 1 ст. 584 КПК України після надходження запиту компетентного органу іноземної держави про видачу особи за дорученням або зверненням центрального органу України прокурор звертається з клопотанням про її екстрадиційний арешт до слідчого судді за місцем тримання особи під вартою.
Як убачається з ч.ч. 7, 8 ст. 584 КПК України під час розгляду такого клопотання слідчий суддя встановлює особу, роз'яснює особі її право надати згоду на видачу (екстрадицію) для застосування процедури видачі (екстрадиції) у спрощеному порядку, а також право на відмову від застосування спеціального правила щодо меж кримінальної відповідальності у разі надання згоди на видачу (екстрадицію), з'ясовує бажання особи скористатися цими правами, перевіряє добровільність надання особою згоди на її видачу (екстрадицію), відмови від застосування спеціального правила щодо меж кримінальної відповідальності, усвідомлення особою правових наслідків такої згоди (відмови), перевіряє запит про видачу та наявні матеріали екстрадиційної перевірки, вислуховує думку прокурора, інших учасників і постановляє ухвалу про: 1) застосування екстрадиційного арешту; 2) затвердження згоди особи на її видачу (екстрадицію) та застосування екстрадиційного арешту; 3) затвердження згоди особи на її видачу (екстрадицію), відмови особи від застосування спеціального правила щодо меж кримінальної відповідальності та застосування екстрадиційного арешту; 4) застосування екстрадиційного арешту та відмову у затвердженні згоди особи на її видачу (екстрадицію); 5) відмову в застосуванні екстрадиційного арешту, якщо для його обрання немає підстав.
При розгляді клопотання слідчий суддя не досліджує питання про винуватість та не перевіряє законність процесуальних рішень, прийнятих компетентними органами іноземної держави у справі стосовно особи, щодо якої надійшов запит про видачу.
Відповідно до ч. 1 ст. 585 КПК України, за наявності обставин, які гарантують запобігання втечі особи та забезпечення у подальшому її видачі, слідчий суддя може обрати щодо такої особи запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою (екстрадиційним арештом).
При вирішенні питання про можливість застосування запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, слідчий суддя обов'язково враховує: 1) відомості про ухилення особи від правосуддя у запитуючій стороні та дотримання нею умов, на яких відбулося звільнення її з-під варти під час цього або інших кримінальних проваджень; 2) тяжкість покарання, що загрожує особі в разі засудження, виходячи з обставин, встановлених під час заявленого кримінального правопорушення, положень закону України про кримінальну відповідальність і усталеної судової практики; 3) вік та стан здоров'я особи, видача якої запитується; 4) міцність соціальних зв'язків особи, у тому числі наявність у неї родини та утриманців (ч. 2 ст. 585 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 179 КПК України особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 КПК України.
Відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 КПК України. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
Слідчий суддя встановив, що ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.03.2023 ОСОБА_4 змінено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на особисте зобов'язання з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
У подальшому строк дії особистого зобов'язання неодноразово продовжувався востаннє, зокрема, ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.10.2025.
Правовідносини між Україною та російською федерацією врегульовані Європейською конвенцією про видачу правопорушників 1957 року.
Відповідно до ст. 1 Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 року: «Договірні Сторони зобов'язуються видавати одна одній всіх осіб, які переслідуються компетентними органами запитуючої сторони за вчинення правопорушення».
Інкриміновані ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діяння за законодавством України кваліфікуються за ч. 4 ст. 190 КК України і є екстрадиційними, оскільки санкція даної статті в Україні передбачає покарання у виді позбавлення волі. Строки давності притягнення до відповідальності за вказані діяння не закінчилися.
Офісом Генерального прокурора строк естрадиційної перевірки щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 продовженого до 17.10.2025 року.
Відповідно до листа ГУ ДМС України в Закарпатській області від 12.08.2025, рішенням Державної міграційної служби України від 22.07.2025 ОСОБА_4 відмовлено у визнання біженцем або особо, яка потребує додаткового захисту.
Учасниками процесу не оспорюється та не заперечується наявність спору між ОСОБА_4 та Державною міграційною службою України з приводу оскарження рішення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (справа №260/7472/25).
Згідно з ч. 4 ст. 590 КПК України, рішення про видачу особи (екстрадицію) не може бути прийнято, якщо така особа подала заяву про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи скористалася відповідно до законодавства правом на оскарження рішення щодо зазначених статусів, до остаточного розгляду заяви, у порядку, встановленому законодавством України.
Слідчий суддя бере до уваги те, що будь-якої інформації щодо порушення особою, відносно якої вирішується клопотання, умов застосованого запобіжного заходу в ході судового розгляду клопотання не здобуто.
Також слідчий суддя враховує тривалість застосованого до ОСОБА_4 запобіжного заходу та вказує на те, що ризики позапроцесуальної поведінки особи зі спливом часу втрачають свою інтенсивність.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя вважає, що відсутні підстави для продовження терміну дії запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відносно громадянина російської федерації ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Керуючись ст. ст. 376, 392, 395, 584-586 КПК України, слідчий суддя
у задоволенні клопотання начальника відділу міжнародно-правового співробітництва Закарпатської обласної прокуратури про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відносно ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Заводоуковськ, Тюменської області, російської федерації, росіянина, який розшукується правоохоронними органами російської федерації для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 159 Кримінального кодексу російської федерації - відмовити повністю.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1