Справа № 308/14070/25
1-кс/308/5720/25
26 вересня 2025 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2
у складі учасників справи:
прокурора ОСОБА_3
підозрюваного ОСОБА_4
захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5
кримінальне провадження 1-кс/308/5720/25
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в місті Ужгороді клопотаннястаршого слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_6 погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , гр.України, українця, інспектора прикордонної служби 3 категорії - майстер групи утримання прикордонних знаків ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 » НОМЕР_1 прикордонного загону, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 ,
за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 368 КК України, -
встановив:
26 вересня 2025 року до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло клопотання старшого слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_6 , погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 368 КК України.
Слідчими Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025072210000271 від 12.09.2025, за фактом вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 368 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом начальника НОМЕР_1 прикордонному загону№731 від 25.09.2025 ОСОБА_4 призначений на посаду інспектора прикордонної служби 3 категорії - майстер групи утримання прикордонних знаків ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 » НОМЕР_1 прикордонного загону.
Відповідно до Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», ОСОБА_4 обіймає посаду в органах охорони державного кордону, у зв'язку з чим є правоохоронцем.
Відповідно до посадової інструкції, ОСОБА_4 , у коло його службових обов'язків, серед іншого, входить запобігання злочинам та адміністративним правопорушенням, протидію яким законодавством віднесено до компетенції Держприкордонслужби, а також виявлення і затримання правопорушників.
Таким чином, відповідно до положень ст. 2 Закону України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів", прим. 1 до ст. 364 КК України, ОСОБА_4 є службовою особою, яка за спеціальним повноваженням здійснює функції представника влади.
Однак, ОСОБА_4 будучи службовою особою, у порушення вищевказаних вимог законодавства вчинив умисні корисливі злочини за наступних обставин.
У невстановлений досудовим розслідуванням час та місці у ОСОБА_4 , виник злочинний умисел, спрямований на незаконне переправлення осіб призовного віку, від 18 до 60 років, яким обмежено виїзд за межі України, всупереч обмеженням, встановленим Законом України «Про правовий режим воєнного стану».
Так, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, на виконання свого злочинного умислу щодо незаконного переправлення осіб через держаний кордон України, з корисливих мотивів, 09.09.2025, перебуваючи поблизу магазину «Аврора», за адресою: вул. Квіткова, буд. 25, м. Чоп, Ужгородський р-н., Закарпатська обл., висловив ОСОБА_8 пропозицію незаконного переправлення осіб призовного віку через державний кордон України, із використанням отриманої від нього службової інформації, а саме: надання безпечних маршрутів руху до ДКУ, порядок охорони державного кордону та відомості про реагування чергових сил і засобів на зміни в обстановці на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
Надалі, біля 21 год. 19.09.2025 під час розмови між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , яка відбулася за місцем проживання останнього по АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 підтвердив ОСОБА_8 свої наміри щодо сприяння у незаконному переміщенні осіб через державний кордон України.
У подальшому, реалізовуючи свій злочинний умисел спрямований на незаконне переправлення осіб через державний кордон України, 23.09.2025, близько 22:00 год., перебуваючи за місцем проживання останнього по АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 знову зустрівся із ОСОБА_8 та в ході спілкування повідомив деталі незаконного переправлення осіб через держаний кордон України, а саме: що 23.09.2025 з 6 години ранку, можна буде безперешкодно, в межах 354-355 прикордонних знаків ділянки відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » НОМЕР_1 прикордонного загону перетнути державний кордон України, так як в цей час, на цій ділянці кордону не буде прикордонного наряду по охороні державного кордону України; на мобільному телефоні, у застосунку «GoogleMaps», показав ОСОБА_8 маршрут руху, яким необхідно слідувати через державний кордон України поза встановленими пунктами пропуску, з урахуванням розстановки прикордонних нарядів та спеціальних технічних засобів установлених на державному кордоні, з метою виявлення порушень перетину.
За своє сприяння незаконного переправлення особи через державний кордон України, ОСОБА_4 висловив ОСОБА_8 прохання надати йому неправомірну вигоду в сумі 3000 доларів США (згідно офіційного курсу НБУ становило 123405,00 грн).
В подальшому, ОСОБА_4 реалізовуючи свій злочинний умисел спрямований на незаконне переправлення осіб через державний кордон України, з використанням свого службового становища, з метою незаконного збагачення за рахунок таких протиправних дій, на виконання раніше обумовлених домовленостей, 24.09.2024, в період часу із 06:14 по 08:11 год, через повідомлення у месенджері «Вотсап», надав ОСОБА_8 службову інформацію про сили та засоби охорони державного кордону, зокрема на ділянці 354-355 прикордонних знаків ділянки відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » НОМЕР_1 прикордонного загону на ділянці , а також надав ОСОБА_8 інструкції щодо безперешкодного незаконного переправлення особи через держаний кордон України, а саме безпечного маршруту руху до державного кордону України та місцезнаходження прикордонних нарядів на прилеглій території.
Після цього, ОСОБА_4 , біля 21.45 24.09.2025, перебуваючи поблизу АЗС «ВОГ» при в'їзді в с.Соломоново Ужгородського району Закарпатської області, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, керуючись раніше виниклим корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення з використанням службового становища, на виконання попередньої домовленості, одержав від ОСОБА_8 неправомірну вигоду в сумі 3000 доларів США, за сприяння ним ( ОСОБА_4 ), з використанням службового становища, у незаконному переправленні особи через державний кордон України, після чого був затриманий працівниками правоохоронних органів.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме сприянні незаконному переправленні особи через державний кордон України, шляхом надання порад, вказівок, вчинене з корисливих мотивів службовою особою, з використанням службового становища.
Окрім цього, інспектор прикордонної служби 2 категорії відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_4 » НОМЕР_1 прикордонного загону ОСОБА_4 , будучи службовою особою, у порушення вищевказаних вимог законодавства вчинив умисний корисливий корупційний злочин, передбачений ч.1 ст. 368 КК України.
Так наказом начальника НОМЕР_1 прикордонному загону№731 від 25.09.2025 ОСОБА_4 призначений на посаду інспектора прикордонної служби 3 категорії - майстер групи утримання прикордонних знаків ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 » НОМЕР_1 прикордонного загону.
Відповідно до Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», ОСОБА_4 обіймає посаду в органах охорони державного кордону, у зв'язку з чим є правоохоронцем.
ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, на виконання свого злочинного умислу щодо незаконного переправлення осіб через держаний кордон України, з корисливих мотивів, 09.09.2025, перебуваючи поблизу магазину «Аврора», за адресою: вул. Квіткова, буд. 25, м. Чоп, Ужгородський р-н., Закарпатська обл., висловив ОСОБА_8 пропозицію незаконного переправлення осіб призовного віку через державний кордон України, із використанням отриманої від нього службової інформації, а саме: надання безпечних маршрутів руху до ДКУ, порядок охорони державного кордону та відомості про реагування чергових сил і засобів на зміни в обстановці на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
Надалі, біля 21 год. 19.09.2025 під час розмови між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , яка відбулася за місцем проживання останнього по АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 підтвердив ОСОБА_8 свої наміри щодо сприяння у незаконному переміщенні осіб через державний кордон України.
У подальшому, реалізовуючи свій злочинний умисел спрямований на незаконне переправлення осіб через державний кордон України, 23.09.2025, близько 22:00 год., перебуваючи за місцем проживання останнього по АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 знову зустрівся із ОСОБА_8 та в ході спілкування повідомив деталі незаконного переправлення осіб через держаний кордон України, а саме: що 23.09.2025 з 6 години ранку, можна буде безперешкодно, в межах 354-355 прикордонних знаків ділянки відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » НОМЕР_1 прикордонного загону перетнути державний кордон України, так як в цей час, на цій ділянці кордону не буде прикордонного наряду по охороні державного кордону України; на мобільному телефоні, у застосунку «GoogleMaps», показав ОСОБА_8 маршрут руху, яким необхідно слідувати через державний кордон України поза встановленими пунктами пропуску, з урахуванням розстановки прикордонних нарядів та спеціальних технічних засобів установлених на державному кордоні, з метою виявлення порушень перетину.
За своє сприяння незаконного переправлення особи через державний кордон України, ОСОБА_4 висловив ОСОБА_8 прохання надати йому неправомірну вигоду в сумі 3000 доларів США (згідно офіційного курсу НБУ становило 123405,00 грн.).
В подальшому, ОСОБА_4 реалізовуючи свій злочинний умисел спрямований на незаконне переправлення осіб через державний кордон України, з використанням свого службового становища, з метою незаконного збагачення за рахунок таких протиправних дій, на виконання раніше обумовлених домовленостей, 24.09.2024, в період часу із 06:14 по 08:11 год, через повідомлення у месенджері «Вотсап», надав ОСОБА_8 службову інформацію про сили та засоби охорони державного кордону, зокрема на ділянці 354-355 прикордонних знаків ділянки відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » НОМЕР_1 прикордонного загону на ділянці , а також надав ОСОБА_8 інструкції щодо безперешкодного незаконного переправлення особи через держаний кордон України, а саме безпечного маршруту руху до державного кордону України та місцезнаходження прикордонних нарядів на прилеглій території.
Після цього, ОСОБА_4 , біля 21.45 24.09.2025, перебуваючи поблизу АЗС «ВОГ» при в'їзді в с.Соломоново Ужгородського району Закарпатської області, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, керуючись раніше виниклим корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення з використанням службового становища, на виконання попередньої домовленості, одержав від ОСОБА_8 неправомірну вигоду в сумі 3000 доларів США, за сприяння ним ( ОСОБА_4 ), з використанням службового становища, у незаконному переправленні особи через державний кордон України, після чого був затриманий працівниками правоохоронних органів.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, а саме одержання службовою особою неправомірної вигоди за вчинення в інтересах третьої особи дії, з використанням влади та наданого службового становища.
25 вересня 2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме у сприянні незаконному переправленні особи через державний кордон України, шляхом надання порад, вказівок, вчинене з корисливих мотивів службовою особою з використанням службового становища та вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, а саме одержання службовою особою неправомірної вигоди за вчинення в інтересах третьої особи дії, з використанням влади та наданого службового становища.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення ґрунтується на зібраних у ході досудового розслідування доказах, а саме: допитом свідка ОСОБА_8 , протоколом огляду мобільного телефону, протоколом огляду транспортного засобу, протоколом ідентифікації грошових коштів, протоколом затримання та іншими матеріали в сукупності.
В клопотанні слідчий зазначив, що враховуючи вищевикладене, а також тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , дані про особу, з метою забезпечення виконання процесуальних обов'язків та запобігання наведеним у клопотанні ризикам, до ОСОБА_4 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
З огляду на викладене, слідчий просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У судовому засідання прокурор клопотання підтримав з наведених у ньому підстав, просив таке задовольнити.
Захисник заперечила проти задоволення клопотання прокурора та просила застосувати відносно підозрюваного більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з тримання під вартою.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав позицію захисника та просив суд у задоволенні клопотання відмовити.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши подане клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя прийшла до наступних висновків.
Як встановлено з матеріалів справи та у судовому засіданні, ОСОБА_4 інкримінується вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 368 КК України, найтяжчий з яких відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжкого.
Орган досудового розслідування звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , яке обґрунтовує наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, ризиків, визначених ст.177 КПК України, та недостатністю застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризиків.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого (стаття 178 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою ст.177 КПК.
У Кримінальному процесуальному кодексі України поняття обґрунтованої підозри не визначено, але воно визначено Європейським судом з прав людини. Обґрунтована підозра є нижчим стандартом доведення, ніж переконання поза розумним сумнівом, та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку. Однак таке переконання суду має бути засновано на об'єктивних фактах. Європейський Суд визначає, що «розумна підозра передбачає існування фактів або інформації, які повинні задовольнити об'єктивного спостерігача в тому, що особа, щодо якої розглядається питання, вчинила злочин. Те, що позначено словом "обґрунтована", залежатиме від усіх обставин» (справи «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства», 30 August 1990, § 32; «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року; «Тerry v. Ohio», 392 US, 1968) і не може спиратися на голе припущення, що особа може в майбутньому втекти або повторно вчинити злочин. Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Дослідивши додані в обґрунтування клопотання докази, суд приходить до висновку, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 368 КК України. Обґрунтованість підозри стверджується наявними в долучених на обґрунтування клопотання документами, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри.
При цьому на даній стадії кримінального провадження, слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи у вчиненні тих чи інших кримінальних правопорушень, а лише на підставі наявних у слідчого судді матеріалів, вирішує питання доведеності існування обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення таких кримінально-протиправних дій, зокрема наявності достатніх доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
При розгляді клопотання про взяття під варту слідчий суддя не вправі досліджувати докази, давати їм оцінку, в інший спосіб перевіряти доведеність вини підозрюваного, розглядати й вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінальної справи по суті.
Відповідно до частин 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Основними ризикам, на які посилається сторона обвинувачення у даному клопотанні є:
- ризик передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування, зокрема злочин, який інкримінується ОСОБА_4 є тяжким і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Вищевказані обставини, а також той факт, що Закарпатська область межує з Республікою Польщею, Угорщиною, Румунією, Словаччиною, дають підстави вважати, що ОСОБА_4 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину, може переховуватись від органів досудового розслідування та має реальну можливість покинути територію України з цією метою, як і в межах пункту пропуску через державний кордон України, так і поза межами таких, а також переховуватись на території України.
- ризик передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме підозрюваний може впливати на недопитаних по обставинах кримінального провадження свідків та інших учасників кримінального провадження, які були та будуть залучені у кримінальному провадженні, що створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показань, або відмови від надання таких.
Наразі слідством встановлюються можливі співучасники ОСОБА_9 причетні до вчинення злочину. При цьому, з метою незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні та зміни ними показань, ОСОБА_4 може вчинити інші кримінальні правопорушення.;
- ризик передбачений п.4 ч.1 ст.177 КПК України, а саме підозрюваний ОСОБА_4 може використати свої зв'язки для незаконного впливу на учасників кримінального провадження, які брали участь у слідчих діях, чи іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання.
Оцінивши вагомість наявних в органу досудового розслідування доказів, що свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, у сукупності з тяжкістю покарання, що може бути призначене за такого роду правопорушення, слідчий суддя приходить до переконання про доведеність існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч.1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи, що кримінальні правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 , найтяжче з яких за ступенем тяжкості відноситься до тяжкого злочину, зважаючи на вид та розмір покарання, яке загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення (від 7 до 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна), останній може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що свідчить про існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».
ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, які можуть свідчити проти нього, щодо його протиправної діяльності, зокрема, ОСОБА_4 , з урахуванням відомих йому обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження, зможе вступати у поза процесуальні відносини із свідками та залякувати і схиляти їх до дачі слідству неправдивих показань, а тому існують достатні підстави вважати на незаконний вплив на них зі сторони підозрюваного, що свідчить про наявність ризику передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України.
Крім того, будучи на волі, ОСОБА_4 й надалі матиме можливість вчиняти інші кримінальні правопорушення. Вищеперераховане а також те, що він може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, підтверджується тим, що останній може використати свої зв'язки для незаконного впливу на учасників кримінального провадження, які брали участь у слідчих діях, чи іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання, тобто наявні ризики, передбачені п.п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Слідчим суддею оцінювалась можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 для запобігання вищезазначених ризиків.
Так, відповідно до характеристики ОСОБА_4 останній являється працездатним, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою, не страждає, слідчий суддя враховує той факт, що усвідомлюючи неминучість покарання за вчинення тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до дев'яти років він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, має можливості покинути територію України з цією метою, поза межами пункту пропуску, а також переховуватись на території України.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя враховує й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного, обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику.
Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосудді може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контрактами.
На підставі викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного в їх сукупності, його ставлення до скоєного суд приходить до висновку про доведеність прокурором у клопотанні ризиків можливості підозрюваного переховуватися від суду, а також незаконного впливу на свідка у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах провадження відсутні.
Отже, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає тяжкості пред'явленої ОСОБА_4 підозри, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження та суспільному інтересу.
Таким чином, за наведених вище обставин, слідчий суддя вважає за доцільне обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів.
Разом з тим слідчий суддя приходить до наступного висновку.
У відповідності з ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків, розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого суд з урахуванням положень ст. ст.177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу обвинуваченого, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється. При цьому, необхідно мати на увазі, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникало бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
У справі «Бакланов проти Росії» (рішення суду від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу.
Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно п.2 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Слідчий суддя, врахувавши обставини кримінального правопорушення, майновий стан підозрюваного, наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, вважає належним визначити розмір застави для ОСОБА_4 в розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень 00 копійок (80х3028).
Такий розмір застави буде відповідним і достатнім, у даному кримінальному провадженні, зможе запобігти ризикам, передбаченими ст.177 КПК України та буде слугувати відповідним стримуючим фактором.
У випадку внесення застави слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
Відповідно до ч.4 ст.202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Відповідно до вимог ч.1 та ч.2 ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів, при цьому строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого - з моменту затримання.
Згідно протоколу затримання ОСОБА_4 затримано 24 вересня 2025 року о 21 год. 54 хв., а тому строк тримання під вартою слід обчислювати з моменту його затримання.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 187, 193, 196, 197, 309 КПК України,-
постановив:
Клопотання прокурора задовольнити.
Застосувати (обрати) щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 368 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 (шістдесят) днів починаючи з 24 вересня 2025 року по 21 листопада 2025 року включно.
Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 21 листопада 2025 року включно.
На підставі ч.3 ст.183, ч.5 ст.182 КПК України, визначити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу, достатню для забезпечення виконання ним обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, у розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень 00 копійок (80х3028).
Роз'яснити, що підозрюваний ОСОБА_4 або заставодавець мають право в будь який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави на ОСОБА_4 у відповідності до ч.5 ст.194 КПК України покласти наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду на їх першу вимогу;
-не відлучатися за межі Закарпатської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- не спілкуватися із свідками, у цьому кримінальному провадженні;
- здати на зберігання свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну до органів ДМС України в Закарпатській області.
Строк дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 21 листопада 2025 року включно.
У разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Територіального управління ДСА України в Закарпатській області коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, в якій утримуватиметься підозрюваний.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа негайно має здійснити розпорядження про звільнення підозрюваного з-під варти, про що повідомити Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що в разі невиконання вище перерахованих обов'язків до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення.
Копію ухвали вручити підозрюваному, захиснику та прокурору.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
Повний текст ухвали було проголошено 30 вересня 2025 року о 16 год. 45 хв..
Слідчий суддя ОСОБА_1