Справа №504/2100/19
Провадження №2/504/135/25
Доброславський районний суд Одеської області
про закриття провадження у справі
02.10.2025с-ще Доброслав
Доброславський районний суд Одеської області у складі:
Головуючого судді - Барвенко В.К.,
секретаря- Ориник М.В., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5 матеріали справи за заявою ВЧ НОМЕР_1 проти ОСОБА_1 , про відшкодування шкоди, яка завдана військовослужбовцем під час проходження військової служби, -
Заявник звернувся до суду із вказаним позовом проти відповідача, яким просив стягнути з останнього шкоду, яка завдана відповідачем як військовослужбовцем під час проходження військової служби за контрактом.
Заявник вказував, що у теперішній час військовослужбовець звільнився з військової служби, проте шкоду не відшкодував.
Представник військової частини підтримав доводи позову в судовому засіданні.
Представник відповідача повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, не з'явився, подав відзив, яким просив справу направити за підсудністю за місцем реєстраційного обліку відповідача у Житомирську область.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов до наступного висновку:
Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-XII здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до пункту 4 Розділу 3 Інструкції "Про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період", затвердженого наказом Міністра оборони України від 29 квітня 2016 року №232, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 травня 2016 року за №768/28898, у разі звільнення з військової служби осіб офіцерського складу, сержантського і старшинського складу та рядового складу, які проходили військову службу за контрактом, за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту, засудженням особи до позбавлення волі або обмеженням волі за вироком суду, що набрав законної сили, вартість виданих їм предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися, утримується з урахуванням зносу та проводяться взаєморозрахунки в разі неотримання військовослужбовцем речового майна, право на отримання наступило за час проходження служби.
Законом України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та деяких інших осіб" від 03 жовтня 2019 року №160, наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року №232 "Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України" визначено підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ним службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами. За шкоду, заподіяну державі не під час виконання службових обов'язків, зазначені особи несуть матеріальну відповідальність у порядку, передбаченому цивільним законодавством України.
Згідно із законом України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та деяких інших осіб" відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або знищенням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств для відновлення, придбання майна або інших матеріальних цінностей або надлишкової виплати.
Водночас суд розглядає питання юрисдикції суду на встановлені правовідносини.
Зокрема, статтею 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг;
або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Відповідач - це суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Згідно зі статтею 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:
1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
1-1) спорах адміністратора за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом;
6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;
7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;
8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;
9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;
10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;
11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про оборонні закупівлі", крім спорів, пов'язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю;
12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";
13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";
14) спорах із суб'єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства;
15) спорах, що виникають у зв'язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу;
16) спорах щодо здійснення державного регулювання, нагляду і контролю у сфері медіа.
Із змісту наведених правових норм убачається, що під час розгляду адміністративної справи обов'язково повинна бути наявність публічно-правового спору між конкретним позивачем і конкретним відповідачем, з метою судового захисту прав, свобод чи інтересів цього позивача від порушень з боку такого відповідача як суб'єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій.
При визначенні юрисдикції справи необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.
Судом апеляційної інстанції установлено, що спір у цій справі не стосується проходження ОСОБА_1 публічної служби.
Згідно з обґрунтуваннями позову спірна матеріальна шкода була завдана військовій частині (розпоряднику закріпленого за військовою частиною майна) її колишнім військовослужбовцем, який звільнився з військової служби.
На переконання суду, як на час проходження військової служби, так і після звільнення військовослужбовця з військової служби, спір між ним і військовою частиною був та залишається публічно-правовим, оскільки був пов'язаним з проходженням військовослужбовцем публічної (військової) служби.
Тому справа належить до юрисдикції адміністративного суду.
Подібний висновок висловлено ВС КА у постанові від 06.12.2023 року у справі №380/2999/21.
Підстав для відступу від цього правового висновку у справі, що розглядається судом не встановлено.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
В силу речення 1 абзацу 1 статті 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Через закриття провадження у справі слід повернути судовий збір позивачу з державного бюджету в сумі 1921,00 грн., який сплачений згідно платіжного доручення № 359 від 12.06.2019 року.
На підставі наведеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 255, 258-260, 353 ЦПК України, суд, -
Закрити провадження у справі за заявою ВЧ НОМЕР_1 проти ОСОБА_1 , про відшкодування шкоди, яка завдана військовослужбовцем під час проходження військової служби.
Роз'яснити, що справа підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Повернути з державного бюджету на користь ВЧ НОМЕР_1 код НОМЕР_2 судовий збір в сумі 1921,00 грн.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом 15 днів від дня її проголошення.
Суддя В. К. Барвенко