Справа № 128/2072/25
Іменем України
02 жовтня 2025 року місто Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області у складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2
та учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.04.2025 за № 12025020050000297, по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лука-Мелешківська, Вінницького району Вінницької області, громадянина України, адреса зареєстрованого та фактичного місця проживання: АДРЕСА_1 , одруженого, освіта середня, працюючого трактористом ТОВ «Грінора Фрут», військовозобов'язаного, раніше несудимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України,
ОСОБА_4 , маючи мету уникнути відповідальність за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, 28.04.2025 приблизно о 14 год 19 хв, перебуваючи біля службового автомобіля марки «Mitsubishi» моделі «Outlander», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходився на автомобільній дорозі Тиврівське шосе, навпроти буд. 2, с. Лука-Мелешківська, Вінницького району Вінницької області, висловив пропозицію неправомірної вигоди службовим особам - поліцейським сектору реагування патрульної поліції відділу поліції №3 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області екіпажу «ЖАРТ-54» сержанту поліції ОСОБА_6 та старшому сержанту поліції ОСОБА_7 у сумі 5 000 гривень за не притягнення його до адміністративної відповідальності за таких обставин.
Так, інспектором сектору реагування патрульної поліції відділу поліції №3 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області сержантом поліції ОСОБА_6 та інспектором сектору реагування патрульної поліції відділу поліції №3 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області старшим сержантом поліції ОСОБА_8 , які згідно з п. 1 примітки до ст. 364 КК України, є службовими особами, відповідно до Розстановки сил та засобів відділу поліції №3 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області в складі екіпажу «ЖАРТ-54», на службовому автомобілі марки «Mitsubishi» моделі «Outlander», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснювалася патрулювання по квадрату патрулювання Лука-Мелешківської територіальної громади Вінницького району Вінницької області. В ході здійснення патрулювання 28.04.2025 приблизно о 13 год 51 хв ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , на підставі ст. 31, ч. 2 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», на автомобільній дорозі Тиврівське шосе, навпроти буд. 2, с. Лука-Мелешківська, Вінницького району Вінницької області було зупинено транспортний засіб трицикл марки «Corso» моделі «Finn» коричневого кольору під керуванням ОСОБА_4 , який допустив порушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП, а саме: керував трициклом без мотошолома. Окрім того, під час спілкування працівників поліції з ОСОБА_4 у останнього виявлено ознаки алкогольного сп?яніння, у зв?язку із чим, на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ на та Міністерства охорони здоров'я №1452/735 від 09.11.2015 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», ОСОБА_4 запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп?яніння. У подальшому ОСОБА_4 28.04.2025 приблизно о 14 год 19 хв, перебуваючи біля службового автомобіля марки «Mitsubishi» моделі «Outlander», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходився на автомобільній дорозі Тиврівське шосе, навпроти буд. 2, с. Лука-Мелешківська, Вінницького району Вінницької області, в момент, коли ОСОБА_10 , на підставі ст. 30 Закону України «Про Національну поліцію», розділу 3, 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07.11.2015, складались матеріали про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, усвідомлюючи, що працівники поліції є службовими особами, які згідно зі ст. 222 КУпАП уповноважені на складання протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, розуміючи незаконність своїх дій, діючи умисно, не звертаючи уваги на неодноразові попередження працівників поліції про кримінальну відповідальність за надання неправомірної вигоди службовій особі, 28.04.2025 о 14 год 19 хв запропонував поліцейському сектору реагування патрульної поліції відділу поліції №3 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції сержанту поліції ОСОБА_6 та поліцейському сектору реагування патрульної поліції відділу поліції №3 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції старшому сержанту поліції ОСОБА_8 неправомірну вигоду у сумі 5 000 гривень з метою уникнення адміністративної відповідальності та нескладення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винуу вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, визнав у повному обсязі при обставинах, викладених в обвинувальному акті. Суду надав показання, що 28.04.2025 приблизно о 14 год у с. Лука-Мелешківська його зупинили працівники поліції, оскільки він керував трициклом без мотошолома. У подальшому працівники поліції помітили у нього ознаки алкогольного сп'яніння та запропонували пройти огляд на стан сп'яніння, на що він відмовився, оскільки за день до цього трохи випив, тому злякався. Коли поліцейські почали складати відносно нього протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, він декілька разів запропонував їм 5 000 грн на ремонт машини і просив не складати протокол. Працівники поліції відмовилися від такої пропозиції і попередили його про кримінальну відповідальність за пропозицію надати неправомірну вигоду. На даний час він зробив для себе належні висновки, більше такого вчиняти не буде, щиро кається.
Прокурор під час судових дебатів просив визнати винуватим ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України; при призначенні покарання просив врахувати обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, щире каяття, обставини, що обтяжують покарання, відсутні; просив призначити ОСОБА_4 покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, а також просив вирішити питання щодо речового доказу, який залишити у матеріалах кримінального провадження.
Обвинувачений ОСОБА_4 погодився з покаранням, яке просить призначити прокурор.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 під час судових дебатів зазначив, що ОСОБА_4 заслуговує на запропоновану прокурором міру покарання.
Враховуючи думки учасників судового провадження, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним досліджувати докази по кримінальному провадженню стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. Суд визнав за можливе обмежитись допитом обвинуваченого, а також дослідженням доказів стосовно особи обвинуваченого та речових доказів. Водночас судом з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст встановлених обставин, сумнівів у добровільності їхніх позиції немає, а також судом роз'яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені можливості оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Судом установлено, що під час досудового розслідування дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 369 КК України, тобто пропозиція службовій особі надати їй неправомірну вигоду за не вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог статті 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Водночас суд також враховує, що відповідно до частин першої-другої статті 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому суд враховує, що ОСОБА_4 на обліку та/або лікуванні у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за медичною психіатричною, неврологічною та нейрохірургічною допомогою не звертався; працює; за місцем роботи зарекомендував себе позитивно; одружений; раніше не судимий.
Обставиною, що відповідно до ст. 66 КК України пом'якшує покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття.
Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Згідно з досудовою доповіддю Вінницького районного відділу №1 філії Державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області, дослідження інформації, що характеризує особу ОСОБА_4 , умов його життєдіяльності, відносин у суспільстві, його спосіб життя, історію правопорушень, проведеною оцінкою ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення визнано середній рівень ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства. Зібрані матеріали свідчать про загальноприйнятий спосіб життя цієї особи, що може свідчити про його виправлення, застосувавши покарання, не пов'язаного з позбавленням волі.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на наявність пом'якшуючої та відсутність обтяжуючих покарання обвинуваченого обставин, відомості, що характеризують особу обвинуваченого, тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до статті 12 КК України є нетяжким злочином, суд вважає достатнім для виправлення та перевиховання ОСОБА_4 , а також попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень покарання у виді штрафу в межах санкції статті обвинувачення. У даному випадку таке покарання як штраф повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки, у зв'язку з чим суд не вбачає необхідності призначати більш суворе покарання з тих, які передбачені за вчинений кримінальний проступок.
Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Питання щодо речових доказів суд вирішує на підставі статті 100 КПК України.
Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжні заходи до обвинуваченого ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні не застосовувались.
Цивільний позов не заявлявся.
Керуючись статтями 349, 368-371, 373, 374, 395 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп.
Речовий доказ: DVD-диск ємністю 4,7 GB, білого кольору, з відеозаписом - залишити у матеріалах кримінального провадження.
Вирок суду може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок суду з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.