"16" вересня 2025 р.
м. Київ
Справа № 911/2279/25
Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Василець О.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області (03151, місто Київ, вул. Святослава Хороброго, будинок 11-А, ЄДРПОУ 26345736)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нідком" (08301, Київська обл., місто Бориспіль, вулиця Ботанічна, будинок 1/6, ЄДРПОУ 41564138)
про стягнення 319469,36 грн,
за участю представників:
позивача: Цикалевич Володимир Миколайович;
відповідача: Мурченко Євгеній Олександрович,
Історія розгляду справи.
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області (далі - Служба) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нідком" (далі - Товариство) про стягнення 319469,36 грн неустойки за договором від 28.07.2023 №3к-23 про закупівлю робіт з капітального ремонту багатоквартирного житлового будинку по вул. Яблунська 17, м. Буча, Бучанського району, Київської області, у зв'язку з порушенням строків повернення невідпрацьованих сум попередньої оплати.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.07.2025, зокрема, відкрито провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи вирішено судом здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого судового засідання на 04.08.2025, встановлено строк для подання відповідачу відзиву на позов.
Через систему «Електронний суд» 04.08.2025 від Товариства надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.08.2025 відкладено розгляд справи на 25.08.2025 та встановлено сторонам строк на подання відповіді на відзив і заперечень.
Через систему «Електронний суд» 15.08.2025 від Служби надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечує проти доводів відповідача викладених у відзив на позовну заяву.
Через систему «Електронний суд» 24.08.2025 від Товариства надійшли заперечення, в яких останній заперечує проти обставин викладених позивачем у відповіді на відзив, просить суд відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.08.2025 суд, вирішив, в порядку пункту 3 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 02.09.2025, однак судове засідання не відбулось з підстав оголошення у м. Києві сигналів "Повітряна тривога" тривалістю з 09:20 до 13:00.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.09.2025 повідомлено учасників процесу, що наступне судове засідання відбудеться 09.09.2025.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.09.2025 відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 16.09.2025.
В судовому засіданні 16.09.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог повністю.
Судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Фактичні обставини справи та узагальнена позиція сторін.
28.07.2023 між Службою (Замовник) та Товариством (Підрядник), разом Сторони, укладено Договір №3К-23, відповідно до умов якого:
- Виконавець зобов'язується відповідно о проектної документації, умов цього Договору та вимог законодавства власними силами та/або залученим силами виконати роботи: «Капітальний ремонт багатоквартирного житлового будинку по вул. Яблунська, 17 м. Буча, Бучанському районі, Київської області - Заходи з усунення аварій в багатоквартирному житловому фонді» (згідно коду ДК 021:2015:45453000-7 ) Капітальний ремонт і реставрація) (далі - Роботи), а Замовник - прийняти та оплатити Роботи в порядку та на умовах, передбачених даним Договором за об'єктом робіт, зазначеним у пункті 1.2 цього Договору (п. 1.1. Договору);
- об'єкт: багатоквартирний житловий будинок по вул. Яблунська, 17 м. Буча, Бучанському районі, Київської області. Місце розташування Об'єкта: вул. Яблунська, 17 м. Буча, Бучанському районі, Київської області. Виконавець здійснює виконання робіт в строки, передбачені Календарним графіком виконання робіт (Додаток №2 до даного Договору), в повному обсязі, передбаченому проектною документацією та тендерною документацією, до повної готовності Об'єкту внаслідок завершення Робіт та прийняття його в експлуатацію (п. 1.2. Договору);
- Виконавець підтверджує, що належним чином оцінив та розрахував Договірну ціну, при поданні своєї тендерної пропозиції, за якою визначено ціну за цим Договором та яка не може переглядатись за виключенням випадків, визначених законодавством України (п. 1.3. Договору);
- Виконавець підтверджує, що укладення та виконання ним цього Договору не суперечить нормам чинного законодавства України та відповідає його вимогам (зокрема, щодо отримання всіх необхідних дозволів та погоджень), а також підтверджує те, що укладання та виконання ним цього договору не суперечить положенням його установчих документів. Виконавець підтверджує, що він має всі необхідні дозволи (ліцензії, сертифікати), які вимагаються законодавством України для виконання ним своїх обов'язків за цим договором. Виконавець підтверджує, що, розуміє, всі вимоги Замовника щодо строків, якості та обсягу робіт. Ціна робіт, вказана в Розділі 3 цього Договору, включає повний обсяг Робіт. Виконавець не вправі виконувати будь-які додаткові роботи, не передбачені цим Договором та додатками до нього без узгодження та їх належного оформлення з Замовником відповідно до чинного законодавства (п.п. 1.4., 1.5. Договору);
- Виконавець приступає до виконання робіт за Договором протягом трьох днів з дня підписання договору при наявності дозвільної документації (за потреби) згідно чинного законодавства та незалежно від отримання авансу (п. 2.1. Договору);
- строки, початок, та закінчення Робіт, види, послідовність та етапи виконання Робіт визначаються Календарним графіком виконання робіт, який є невід'ємною частиною Договору (Додаток №2 до даного договору; п. 2.5. Договору);
- ціна Договору визначається на підставі Договірної ціни (Додаток №1 до Договору) і становить 81999000 грн, без ПДВ. Договірна ціна є додатком до цього Договору та є невід'ємною його частиною (Додаток №1 до даного Договору). Договірна ціна за цим Договором визначається Сторонами як тверда (п. 3.1. Договору);
- Виконавець зобов'язаний забезпечити виконання робіт у строки, встановлені цим Договором (п. 4.4.1. Договору);
- порядок та строки фінансування за цим Договором визначаються чинними нормативно-правовими актами України, умовами цього договору та узгодженим Сторонами Протоколом погодження договірної ціни (Додаток №3), який є невід'ємною частиною цього Договору (п. 11.1 Договору);
- попередня оплата, що не перевищує 30% відсотків вартості робіт, виходячи з лімітів, здійснюється шляхом спрямування бюджетних коштів на небюджетний рахунок відкритий в органах Державної казначейської служби України Виконавцем, з подальшим використанням зазначених коштів виключно з такого рахунку для цілей визначених даним Договором. При цьому періодичність перерахування попередньої оплати може бути не частіше один раз на місяць при відсутності непогашеної дебіторської заборгованості у Виконавця. Використана попередня оплата погашається на підставі «Актів приймання виконання будівельних робіт» (форма №КБ-2в), підписаних уповноваженими представниками сторін, не пізніше шести місяців. Підрядник зобов'язується повернути невикористану суму попередньої оплати на рахунок Замовника (п. 12.8 Договору, з урахуванням змін, внесених до Договору згідно з додатковою угодою №6 від 12.02.2024);
- за порушення Виконавцем строків повернення невідпрацьованих сум попередньої оплати, Виконавець за користування грошовими коштами Замовника сплачує неустойку в розмірі 0,01% від суми невикористаної попередньої оплати, з урахуванням ПДВ (ПДВ враховується, якщо Виконавець є платником ПДВ), що підлягає поверненню, за кожен день затримки такого повернення (абз. 5, п. 16.2. Договору, з урахуванням змін, внесених до Договору згідно з додатковою угодою №7 від 11.03.2024);
- цей договір вважається укладеним і набирає чинності після підписання Сторонами та діє до 30.04.2024, а у частині виконання зобов'язань Сторін - до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором (п. 19.1 Договору).
Позивач у позовній заяві зазначає, що 12.09.2023 ним, в межах укладеного між сторонами Договору, було перераховано Відповідачу попередню оплату в сумі 24584700 грн, що підтверджується випискою з рахунку за 12.09.2023. При цьому умовами Договору, пунктом 12.8, передбачено, що Виконавець зобов'язаний використати отримані кошти попередньої оплати протягом шести місяців з моменту їх перерахування, а саме суму до 12.03.2024.
Однак, Відповідач використав попередню оплату з порушенням визначених строків. Зокрема, лише 12.12.2023 попередня оплата була частково погашена Виконавцем на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт за 2023-2024 роки (форма КБ-2в) у розмірі 314150,08 грн, 15.03.2024 - у розмірі 6983601,13 грн, 25.06.2024 - у розмірі 902,04 грн, а 05.12.2024 - ще у розмірі 17286046,75 грн.
Таким чином, на переконання Позивача, Відповідач порушив умови Договору щодо строків повернення невідпрацьованих сум попередньої оплати, у зв'язку з чим на підставі положень Договору у нього виник обов'язок сплатити неустойку.
31.12.2024 Позивач направив на адресу Відповідача письмову претензію з вимогою про сплату неустойки у сумі 319469,36 грн на відповідний рахунок органу Державної казначейської служби України, однак грошові кошти сплачені не були.
Вважаючи, що його права порушені, Позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з Відповідача на його користь 319469,36 грн неустойки.
Враховуючи істотну зміну обставин, Відповідач вважає, що він не повинен відповідати за несвоєчасне погашення попередньої оплати чи за несвоєчасне підписання актів виконаних робіт, оскільки прострочення зумовлене обставинами, які не залежали від нього, а саме:
затримка у списанні коштів Державною казначейською службою - у період з 26.09.2023 по 06.11.2023 платежі з рахунку відповідача в Державній казначейській службі не проводились, що позбавило його можливості своєчасно закупити матеріали;
необхідність коригування проєктно-кошторисної документації - у березні 2024 року розпочато її коригування, експертний звіт отримано лише 07.08.2024, що не залежало від волі відповідача. До затвердження такої документації відповідач об'єктивно не міг складати та подавати акти виконаних робіт;
несприятливі погодні умови - виконання фасадних і покрівельних робіт у зимовий період суперечило б будівельним нормам і могло призвести до втрати якості, тому відповідач був змушений відкласти ці роботи, натомість виконуючи інші, передбачені кошторисом;
фактичне використання авансових коштів, що виключало можливість їх повернення у повному обсязі;
відсутність вини відповідача - наведені обставини виникли незалежно від його дій та волі. Київська торгово-промислова палата у висновку від 06.12.2024 підтвердила наявність істотної зміни обставин за Договором.
Висновки господарського суду.
В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Право на доступ до правосуддя закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.
Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Положеннями статті 16 ЦК України, які кореспондуються зі статтею 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Статтею 11 ЦК України закріплено - цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 ГК України є господарський договір.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Нормами статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
За змістом положень статті 193 Господарського кодексу України (в редакція, що була чинна на момент виникнення спірних відносин; далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
За статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
За приписами частин 1 та 3 статті 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Відповідно до статті 854 ЦК України, яка кореспондується зі статтею 321 ГК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Згідно з частиною 2 статті 570 ЦК України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
У разі припинення зобов'язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню (частина 3 статті 571 ЦК України).
Разом з тим, суд наголошує на тому, що до спірних правовідносин як аналогічні можуть застосовуватись норми частини 2 статті 693 ЦК України, які надають покупцю, який сплатив суму попередньої оплати, право вимоги повернення попередньої оплати у разі ненадання продавцем товару, або як у даному випадку невиконання робіт що підтверджені актами у строк визначений договором (надання послуг).
Відповідно до пункту 2, 3 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1764, (у редакції, чинній на момент укладення спірного Договору, далі - Порядок) цей Порядок визначає механізм фінансування капітального будівництва за рахунок коштів державного бюджету з метою забезпечення цільового та ефективного використання державних коштів. Цей Порядок є обов'язковим для підприємств, установ та організацій усіх форм власності, що здійснюють капітальне будівництво, у разі його фінансування за рахунок державних і змішаних капітальних вкладень.
Розрахунки за виконані роботи, поставлену продукцію та надані послуги в будівництві (далі - роботи) здійснюються за договірними цінами відповідно до укладених договорів (контрактів), вимог законодавства та проводяться платежами за об'єкт у цілому або проміжними платежами (за етапи, черги будівництва, пускові комплекси або окремі види робіт, конструктивні елементи) (пункт 18 Порядку)
Відповідно до абз. 2 п. 19 Порядку замовник перераховує підряднику аванс, якщо це передбачено договором (контрактом). Розмір авансу не може перевищувати 30 відсотків вартості річного обсягу робіт. Підрядник зобов'язується використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів протягом трьох місяців після одержання авансу. По закінченні тримісячного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику.
Відтак, оскільки в редакції договору станом на момент його укладення строк повернення авансу сторони не узгодили, проте була прив'язка у п. 12.7 до авансування робіт лише поточного бюджетного періоду то строк повернення авансу, у разі його надання, в силу положень Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1764 становив три місяці з моменту його одержання.
При цьому в первинній редакції договору у п. 16.2 вже було передбачено нарахування неустойки за порушення строків повернення невідпрацьованих сум попередньої оплати - тобто строків визначених в силу положень Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1764.
Верховний Суд у постанові від 16.09.2022 у справі №913/703/20, яка є подібною до нашої справи, зазначив, що у разі якщо умовами договору, укладеного відповідно до законодавства про публічні закупівлі, передбачено право замовника перерахувати аванс у розмірі до 30% від загальної вартості договору, підрядник зобов'язаний використати отримані кошти виключно на придбання матеріалів, устаткування, обладнання та конструкцій у межах тримісячного строку з моменту одержання авансу. По закінченню цього строку невикористані суми авансу підлягають обов'язковому поверненню замовнику. Вимога щодо повернення невикористаного авансу має імперативний характер, оскільки випливає з приписів законодавства (абз. 2 п. 19 Порядку державного фінансування капітального будівництва), і сторони договору не можуть від неї відступити. Таким чином, у підрядника виникає безумовний обов'язок повернути замовнику невикористану частину авансу після спливу встановленого законом та договором тримісячного строку.
Так, з додаткової угоди № 6 до договору вбачається, що сторонами було збільшено строк повернення авансу до 6 місяців, порівняно зі строком визначеним у Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України. Підставність означених дій щодо укладення додаткової угоди №6 не оспорювалась.
Договором, на підставі якого виникли правовідносини у справі що розглядається, з урахуванням внесених змін, передбачено право замовника перерахувати аванс у розмірі 30% від загальної вартості договору, підрядник зобов'язаний використати отримані кошти виключно для цілей, визначених Договором у межах шестимісячного строку з моменту одержання авансу. По закінченню цього строку невикористані суми авансу підлягають обов'язковому поверненню замовнику. Таким чином, у підрядника виникає безумовний обов'язок повернути замовнику невикористану частину авансу після спливу встановленого договором шестимісячного строку.
Судом встановлено, що 12.09.2023 Позивач перерахував Відповідачу попередню оплату у сумі 24584700 грн, що підтверджується випискою з рахунку. Відповідно до умов Договору, Виконавець мав використати ці кошти до 12.03.2024 або повернути їх Замовнику
Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, постанова Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17).
Як вже зазначалось, у п. 12.8 Договору передбачено, що використана попередня оплата погашається на підставі «Актів приймання виконаних будівельних робіт» (форма №КБ-2в). Тобто сторони у Договорі чітко визначили вимоги щодо документів, які підтверджують факт використання суми авансу, зазначивши, що такими документами є акт приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в.
Верховний Суд у постановах від 22.01.2019 у справі №922/1119/18, від 07.12.2018 у справі №910/23196/17, від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 04.09.2023 у справі №910/5352/21 дійшов висновку, що належними і допустимими доказами використання одержаного авансу є, зокрема, підписані сторонами примірні форми КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт", КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати".
З матеріалів справи вбачається, що протягом шести місяців після одержання авансового платежу відповідач не виконав свого обов'язку передбаченого пунктом 12.8 Договору, лише 12.12.2023 попередня оплата була частково погашена Виконавцем на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт за 2023-2024 роки (форма КБ-2в) у розмірі 314150,08 грн, 15.03.2024 - у розмірі 6983601,13 грн, 25.06.2024 - у розмірі 902,04 грн, а 05.12.2024 - ще у розмірі 17286046,75 грн. Таким чином, основна частина авансу була використана з істотним порушенням строків, визначених Договором, майже через рік, після перерахування авансового платежу, відповідач повністю використав вказаний аванс.
При цьому, суд зазначає, що Підрядник (відповідач) повинен був повернути авансовий платіж після спливу шестимісячного строку, а подальше виконання робіт могло здійснюватися вже за рахунок власних коштів з наступним відшкодуванням вартості за рахунок Замовника після підтвердження.
Оскільки авансовий платіж у сумі 24584700 грн був перерахований 12.09.2023, але у встановлений Договором строк (до 12.03.2024) Виконавець його належним чином не використав та не повернув, у нього виник обов'язок повернути невикористані кошти. Несвоєчасне виконання цього обов'язку є підставою для стягнення неустойки, яка передбачена абзацом 5 пункту 16.2 Договору.
Згідно зі статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно зі статтею 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з абзацом 5 пункту 16.2 Договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 01.04.2024 №5.1), у випадку порушення Виконавцем строків повернення невідпрацьованих сум попередньої оплати, Виконавець за користування грошовими коштами Замовника сплачує неустойку в розмірі 0,01% від суми невикористаної попередньої оплати, з урахуванням ПДВ (ПДВ враховується, якщо Виконавець є платником ПДВ), що підлягає поверненню, за кожен день затримки такого повернення.
Позивач просить стягнути з Відповідача неустойку у розмірі 319469,36 грн за прострочення використання та неповернення авансу, яка розрахована наступним чином:
- за період з 13.03.2024 по 14.03.2024 (2 дні) на суму боргу 24270549,92 грн - 4 854,11 грн; - за період з 15.03.2024 по 24.06.2024 (102 дні) на суму боргу 17286948,79 грн - 176326,88 грн; - за період з 25.06.2024 по 12.09.2024 (80 днів) на суму боргу 17286046,75 грн - 138 288,37 грн.
З огляду на те, що факт порушення відповідачем своїх зобов'язань з повернення у визначені договором строки невідпрацьованої суми авансу, отриманого від позивача, є доведеним, суді дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача неустойки у розмірі 319469,36 грн за неповернення попередньої оплати (авансу), оскільки зазначений вид відповідальності передбачений пунктом 16.2. Договору, наданий позивачем розрахунок неустойки є правильним, а тому заявлені вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Дослідивши доводи відповідача, суд приходить до висновку про їх безпідставність та відхиляє їх з огляду на таке.
Щодо доводу відповідача про затримку у списанні коштів Державною казначейською службою
Згідно з п. 2.1 Договору, виконавець зобов'язаний був розпочати виконання робіт протягом трьох днів з моменту його підписання, незалежно від отримання авансу. Отже, обставини, пов'язані із несвоєчасним проведенням платежів Державною казначейською службою, не звільняли відповідача від обов'язку своєчасного виконання робіт. Виконавець мав можливість здійснювати роботи за власний рахунок з подальшим відшкодуванням їх вартості за рахунок замовника. Таким чином, даний довід відхиляється як такий, що суперечить умовам договору.
Щодо доводу відповідача про необхідність коригування проєктно-кошторисної документації
Відповідно до п. 1.5 Договору, виконавець підтвердив, що розуміє всі вимоги замовника щодо строків, якості та обсягу робіт, а ціна робіт включає повний їх обсяг. При цьому, коригування проєктно-кошторисної документації у березні-серпні 2024 року не перешкоджало виконанню робіт за початковою проєктною документацією та не звільняло відповідача від обов'язку подавати акти виконаних робіт у межах фактично виконаного. Отже, суд відхиляє цей довід як такий, що не впливає на належне виконання зобов'язань.
Щодо доводу відповідача про несприятливі погодні умови
Посилання відповідача на погодні умови є необґрунтованими. Виконавець, як професійний суб'єкт господарювання, укладаючи договір, мав враховувати сезонність та ризики виконання робіт у зимовий період. Крім того, погодні умови могли обмежувати виконання лише окремих видів робіт (фасадних та покрівельних), але не виключали можливості виконання інших робіт, передбачених кошторисом. Таким чином, суд вважає, що цей довід не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності.
Щодо доводу відповідача про фактичне використання авансових коштів
Факт використання авансових коштів сам по собі не звільняє відповідача від обов'язку належного підтвердження їх використання актами виконаних робіт або повернення залишку у строки встановлені договором. Відповідач не надав доказів, що всі авансові кошти були використані виключно у межах договору та підтверджені належними первинними документами. Отже, цей довід також відхиляється.
Щодо доводу відповідача про відсутність вини
Згідно зі ст. 617 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності, якщо невиконання чи неналежне виконання зобов'язання сталося внаслідок господарських ризиків. Усі обставини, на які посилається відповідач (затримка Казначейства, коригування документації, погодні умови), належать саме до сфери його господарської діяльності та ризиків, які виконавець зобов'язаний був врахувати під час укладення договору. Коригування проектної документації тривало з березня 2024 року, коли вже виникло зобов'язання щодо повернення авансового платежу, і тривало до серпня 2024 року.
Відповідно до пункту 17.1. Договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за даним Договором, якщо таке невиконання є наслідком форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які не існували під час укладення Договору, виникли поза волею Сторін, якщо ці обставини вплинули на виконання Договору. Відсутність у Виконавця коштів, потрібних для виконання зобов'язань за Договором або відсутність у Сторони відповідних дозвільних документів, необхідних для виконання Договору, не є обставинами непереборної сили.
Сторона, яка не може виконувати зобов'язання за цим Договором внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), повинна негайно, в порядку передбаченому умовами Договору, повідомити іншій Стороні про їх настання/припинення та про їх наслідки, але у будь-якому випадку, не пізніше п'яти робочих днів з дня, відповідно, настання чи припинення зазначених обставин. Такі письмові повідомлення повинні бути підтверджені протягом не більше ніж 14 (чотирнадцяти) робочих днів з дня отримання відповідного повідомлення (про настання чи припинення вказаних обставин) документом, виданим Торгово-Промисловою Палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами (далі - ТПП), в якому повинно бути зазначено про початок таабо закінчення дії форс-мажорних обставин та їх негативний вплив на можливість виконання Стороною своїх зобов'язань за Договором.
Недотримання Стороною вищезазначеного порядку повідомлення (з наступним підтвердженням) про обставини непереборної сили, в тому числі несвоєчасне повідомлення про них іншу Сторону, надає право відповідній Стороні не приймати посилання Сторони, яка не може виконувати свої зобов'язання за Договором, на обставини непереборної сили (форс-мажорних обставин), як на підставу, що звільняє її від відповідальності за невиконання/несвоєчасне виконання зобов'язань за Договором та розірвання договору в односторонньому порядку підстав дії таких обставин (пункт 17.3. Договору).
Суд зазначає, що сам факт настання обставин непереборної сили без дотримання процедури повідомлення та підтвердження, передбаченої договором, не звільняє сторону від відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань.
Дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин. Лист відповідача від 11.03.2024 не може вважатися повідомленням про настання форс-мажорних обставин, оскільки в його змісті відсутня інформація про сам факт настання таких обставин. Крім того, зазначений лист був направлений за один день до закінчення граничного строку погашення авансового платежу, що також свідчить про недотримання передбаченого договором порядку повідомлення.
За таких обставин посилання відповідача на дію форс-мажорних обставин як на підставу звільнення від відповідальності суд визнає необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними доказами.
Водночас, підсумовуючи суд констатує, що надання авансу відповідачу у договорі визначено як право замовника, а не безумовний обов'язок. З договору вбачається, що обов'язок його виконання відповідачем жодним чином не ставиться в залежність від отримання авансу від позивача, оскільки беручи участь у процесі закупівлі означених у договорі робіт відповідач усвідомлював обсяг робіт їх кошторисну вартість та факт відсутності обов'язкового авансування робіт, а відтак зобов'язаний був мати кошти на закупівлю будівельних матеріалів необхідних для проведення означених робіт незалежно від надання авансу, а тому всі доводи відповідача, що наведені у його запереченнях проти позову не можуть братися судом до уваги, позаяк отримавши додатковий фінансовий ресурс від позивача відповідач у будь-якому разі мав розраховувати на власні кошти та за будь-яких умов мав повернути незакриті актами частини авансу у строк визначений договором.
Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 129 ГПК України покладаються судом на відповідача у повному обсязі.
При цьому суд зауважує, що позивачем було сплачено судовий збір в сумі 4792,04 грн при тому, що позовна заява була подана через систему "Електронний суд". Суд наголошує, що позивачем не було враховано, що у даному випадку при сплаті судового збору підлягав застосуванню понижуючий коефіцієнт для обрахунку судового збору в розмірі 0,8.
Відтак за звернення до суду із цим позовом позивачем мав бути сплачений судовий збір в сумі 3833,63 ((319469,36*1,5/100)*0,8) грн, тож стягнення з відповідача на користь позивача підлягає саме ця сума судового збору.
Відтак, суд констатує, що позивачем було здійснено переплату судового збору в сумі 958,41 грн (4792,04-3833,63) у зв'язку із чим позивач має право звернутись з відповідним клопотанням про повернення надмірно сплаченої суми судового збору відповідно до положень Закону України "Про судовий збір".
В силу частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав щодо доказів та доводів.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нідком" (08301, Київська обл., місто Бориспіль, вулиця Ботанічна, будинок 1/6, ЄДРПОУ 41564138) на користь Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області (03151, місто Київ, вул. Святослава Хороброго, будинок 11-А, ЄДРПОУ 26345736) 319469,36 грн неустойки та 3833,63 грн витрат зі сплати судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.
Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 01.10.2025.
Суддя А.Ф. Черногуз