"16" вересня 2025 р.
м. Київ
Справа № 911/2342/22
Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Василець О.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтергіпс Україна» (03038, місто Київ, вул. Нововокзальна, будинок 21, код ЄДРПОУ 44018127)
до Фізичної особи-підприємця Завойського Євгена Миколайовича ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення заборгованості,
за участю представників:
позивача:не з'явилися;
відповідача:Дубей Володимир Юрійович,
Історія розгляду справи.
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтергіпс Україна» до Фізичної особи-підприємця Завойського Євгена Миколайовича про стягнення 352405,13 грн за Договором про відступлення права вимоги від 18.07.2022 №180701, з яких: 117700 грн основного боргу, 51410 грн збитків, 176550 грн пені, 6745,13 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором надання послуг у сфері інформатизації від 11.01.2021 №2021/01-1 разом з Додатковою угодою №1 від 11.01.2021.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.11.2022, зокрема, відкрито провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи вирішено судом здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого судового засідання на 10.01.2023, встановлено строк для подання відповідачу відзиву на позов.
Через канцелярію Господарського суду Київської області 26.12.2022 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.01.2023 розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 23.01.2023.
Через канцелярію Господарського суду Київської області 23.01.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечує проти доводів відповідача викладених у відзив на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.01.2023 розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 13.02.2023.
Через канцелярію Господарського суду Київської області 06.02.2023 від представника відповідача надійшли заперечення,в яких останній заперечує проти обставин викладених позивачем у відповіді на відзив, просить суд відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
Через канцелярію Господарського суду Київської області 09.02.2023 від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, в якій останній вказав на очевидну необхідність в зупиненні провадження у справі 911/2342/22 до винесення рішення Господарським судом м. Києва у справі №910/14509/22, оскільки існування такого Договору відступлення права вимоги наводить повну неясність у правовідносини сторін за Договором №2021/01-1 від 11.01.2021 та відкриває позивачеві можливості для стягнення з відповідача надуманих коштів.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.02.2023 суд задовольнив заяву відповідача про зупинення провадження у справі та зупинив розгляд справи до набрання законної сили рішенням у справі № 910/14509/22.
Через канцелярію Господарського суду Київської області 23.02.2023 від Товариства надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечує проти доводів відповідача викладених у відзив на позовну заяву.
Через канцелярію Господарського суду Київської області 24.05.2023 від представника надійшла заява про забезпечення доказів.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.05.2023 поновлено провадження у справі та призначено розгляд заяви відповідача про забезпечення доказів на 26.05.2023.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.05.2023 заяву відповідача про забезпечення доказів задоволено. Проведено огляд електронних доказів, які можуть бути втрачені, з відповідною фіксацією у протоколі огляду електронних доказів. Провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням у справі №910/14509/22.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.08.2025 поновлено провадження у справі №911/2342/22 та призначено проведення підготовчого судового засідання на 08.09.2025.
Через систему «Електронний суд» 31.08.2025 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення по справі, в яких зазначив, що рішенням Господарського суду міста Києва від 06.06.2023 у справі №910/14509/22, яке набрало законної сили, визнано недійсним договір відступлення права вимоги №180701 від 18.07.2022. У зв'язку з цим ТОВ «Інтергіпс Україна» не є кредитором за договором №2021/01-1 від 11.01.2021 та не має жодних прав чи обов'язків за ним. Відтак позивач не є належною стороною у справі, а його права не порушені, що виключає підстави для задоволення позовних вимог.
Через систему «Електронний суд» 08.09.2025 від представника відповідача надійшло клопотання, до якого представник відповідача долучив докази понесених витрат на правничу допомогу, просить стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 25000 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.09.2025 суд, вирішив, в порядку пункту 3 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 16.09.2025.
У судове засідання 16.09.2025 з'явився представник відповідача, представник позивача не з'явився, хоча належним чином був повідомлений через систему Електронний суд. Причини неявки суду невідомі. Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог повністю.
Судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Фактичні обставини справи та узагальнена позиція сторін
11.01.2021 між ФОП Завойським Євгенієм Миколайовичем, як виконавцем, та ТОВ "Інтергіпс" (у подальшому змінило найменування на ТОВ "Кенбері Рітейл"), як замовником, було укладено договір №2021/01-1 надання послуг у сфері інформатизації (далі - Договір надання послуг), відповідно до умов якого:
- виконавець за завданням замовника зобов'язався надати послуги у сфері інформатизації, в тому числі послуги з супроводження, обслуговування та доопрацювання системи обліку замовника, за плату відповідно до умов цього Договору, за замовник зобов'язався прийняти ці послуги та оплатити їх (п. 1.1. Договору)
- перелік послуг, що надаються виконавцем замовнику, їх обсяги, строки виконання, вартість, порядок та строки оплати, а також інші умови визначаються сторонами у додатках до даного договору, як є його невід'ємними частинами (п. 2.1. Договору).
- здача-приймання наданих послуг здійснюється сторонами за актом приймання-передачі (п. 5.1. Договору)
- договір діє з моменту його підписання та до 31.12.2021. Закінчення строку договору не впливає на обов'язок сторін виконати зобов'язання за цим правочином (п. 9.1. Договору).
- сторони встановили, що відступлення права вимоги або переведення боргу за цим договором однією із сторін до третіх осіб допускається виключно за умови письмового погодження цього з іншою стороною (п. 10.4. Договору)
11.01.2021 між цими ж сторонами укладено додаткову угоду №1 до Договору надання послуг. Цією додатковою угодою сторони погодили, зокрема, найменування робіт та їх етапи, вартість, строки початку та завершення виконання робіт по кожному етапу, загальну вартість робіт.
11.01.2021 ТОВ "Інтергіпс" сплатило відповідачу вартість першого етапу робіт за Договором у сумі 117700 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 11.01.2022 №64.
30.03.2021 ТОВ "Інтергіпс" сплатило ТОВ "Фідес ТЕК" 51410 грн для надання доступу до онлайн сервісу ПРОФ, для виконання робіт за Договором надання послуг.
Позивач зазначає, що роботи відповідачем за Договором надання послуг не були виконані, акти не підписані. У зв'язку з чим, ТОВ "Інтергіпс" було направлено відповідачу лист з вимогою про повернення коштів, який залишився без відповіді та задоволення.
У подальшому, 18.07.2022 між ТОВ "Інтергіпс" (первісний кредитор) та ТОВ "Інтергіпс Україна" (новий кредитор) було укладено договір №180701 про відступлення права вимоги (далі - Договір відступлення).
Відповідно до п. 1 цього Договору відступлення в порядку і на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає новому кредиторові, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредитору згідно договору надання послуг у сфері інформатизації №2021/01-1 від 11.01.2021 (включно із додатковою угодою №1 до цього договору), (далі по тексту основний договір), укладеного між первісним кредитором і ФОП Завойським Євгенієм Миколайовичем.
Пунктами 2 - 5 Договору відступлення передбачено, що за цим договором новий кредитор набуває право замість первісного кредитора вимагати від ФОП Завойського Євгенія Миколайовича (боржник), погашення заборгованості за основним договором на загальну суму 352405,13 грн, з яких:
- повернення за основним договором суми коштів у розмірі 117700 грн за невиконані роботи (перший етап), а саме "Автоматизація логістичних процесів, продажів, закупівель, бухгалтерського обліку, кадрового обліку та нарахування зарплатні. Навчання користувачів";
- оплати нанесених збитків у сумі придбаного у ТОВ "ФІДЕС ТЕК" для виконання основного договору за 51410 грн доступу до онлайн-сервісів ПРОФ та оновлення продукції;
- сплати штрафних санкцій відповідно до умов основного договору у розмірі 176550 грн;
- сплати інфляційних втрат відповідно до умов основного договору у розмірі 6745,13 грн.
Первісний кредитор зобов'язується передати новому кредитору впродовж місяця з моменту укладення цього Договору, всі документи (їхні засвідчені копії), що підтверджують дійсність вимог (права вимоги) первісного кредитора до боржника за основним договором.
Право вимоги до боржника за основним договором, що визначене у п 2 цього Договору, відступається (переходить) від первісного кредитора до нового кредитора з моменту укладення цього договору.
Первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником своїх зобов'язань.
02.08.2022 ТОВ "Інтергіпс Україна" сплатило ТОВ "Інтергіпс" за Договором цесії 352405,13 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 02.08.2022 №12966.
19.07.2022 ФОП Завойського Є.М. було повідомлено листом про заміну кредитора. Загальна сума боргу складає 352405,13 грн.
Таким чином, позивач зазначає, що ТОВ "Інтергіпс Україна" на оплатній основі отримало від ТОВ "Інтергіпс" право вимоги до ФОП Завойського Є.М. про стягнення (погашення) заборгованості за Договором надання послуг, у зв'язку з чим Позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з Відповідача на його користь заборгованості у розмірі 352405,13 грн.
Відповідач вважає, що відступлення права вимоги за Договором надання послуг відбулося незаконно, в порушення умов цього Договору, а Договір відступлення права вимоги має бути визнаний недійсним, у зв'язку з чим відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва з відповідним позовом.
Також відповідач зазначив, що ним повністю було виконано перший етап робіт за Договором надання послуг. Прострочення виконання робіт по першому етапу та подальшого виконання умов інших етапів робіт по Договору виникло саме з вини ТОВ "Інтергіпс". Жодної вини відповідача у незавершені всіх етапів робіт за Договором надання послуг не має, як і будь-яких підстав для стягнення з відповідача коштів за Договором про відступлення права вимоги. У зв'язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Висновки господарського суду.
В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Право на доступ до правосуддя закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.
Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Положеннями статті 16 ЦК України, які кореспондуються зі статтею 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Статтею 11 ЦК України закріплено - цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно статті 174 ГК України (в редакція, що була чинна на момент виникнення спірних відносин) є господарський договір.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з положеннями частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
За приписом статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Зазначена норма кореспондується з положеннями частини 1 статті 207 ГК України, згідно з якою господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтями 514 та 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.
Як зазначалось судом вище позивач звернувся до Господарського суду Київської області із розглядуваним позовом, стверджуючи, що йому на підставі Договору про відступлення права вимоги належить право вимоги до відповідача за Договором надання послуг на суму 352405,13 грн.
Правовідносини - одна з основоположних категорій права, структуру якої складають: учасники або суб'єкти правовідносин (особи, які беруть участь у правовідносинах); об'єкти правовідносин (немайнове або майнове благо, стосовно якого виникає певний зв'язок між суб'єктами правовідносин); зміст правовідносин (суб'єктивні цивільні права та суб'єктивні цивільні обов'язки їх учасників). Існування правовідносин неможливе за відсутності одного (або декількох) зі складових елементів їх структури.
Договір є однією з підстав виникнення правовідносин. Договір установлює суб'єктний склад конкретних правовідносин, а також їх зміст. При цьому визначення предмета договору (об'єкта, з приводу якого такий договір укладається) у його змісті виступає обов'язковою умовою для породження обумовлених договором правових наслідків.
В силу приписів статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Закріплена зазначеною статтею ЦК України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.
Законодавцем передбачено можливість відступлення первісним кредитором новому кредитору як повного обсягу прав та обов'язків, належних йому на момент відступлення (універсальне правонаступництво), так і можливість відступлення прав лише у певній частині, що обумовлюється сторонами в договорі відступлення права вимоги (сингулярне правонаступництво).
З огляду на викладене вище, Договір відступлення права вимоги є належною правовою підставою для висновку про виникнення у позивача права вимагати від відповідача виконання зобов'язань за Договором надання послуг.
Поряд із цим, судом встановлено, що у грудні 2023 року ФОП Завойський Євгеній Миколайович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кенбері Рітейл" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтергіпс Україна" про визнання недійсним укладеного між відповідачами Договору про відступлення права вимоги.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.06.2023 у справі №910/14509/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2024, позов задоволено повністю. Визнано недійсним Договір відступлення права вимоги №180701, укладений 18.07.2021 між ТОВ "Кенбері Рітейл" та ТОВ "Інтергіпс Україна".
Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що відповідачі (ТОВ "Кенбері Рітейл" та ТОВ "Інтергіпс Україна") діяли недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам позивача (ФОП Завойсьий Є.М.), з метою подальшого ухилення від виконання своїх зобов'язань за основним договором, оскільки з огляду на закріплений уст. 204 ЦК України принцип правомірності правочину, відповідач 2 стягує грошові кошти з ФОП Завойського Є.М., а останній позбавлений у цьому судовому спорі доводити належне виконання робіт. Укладенням оспорюваного Договору відступлення його сторони фактично ухиляються від своїх зобов'язань щодо прийняття робіт за Договором надання послуг, покладаючи при цьому права на стягнення коштів на іншу особу, чим по суті порушують законний інтерес ФОП Завойського Є.М. в тому, щоб відновити стан, який був до укладення оспорюваного правочину та щоб певні права та зобов'язання відповідно належали конкретній особі.
З урахуванням того, що у справі №910/14509/22 був встановлений факт, що договір відступлення права вимоги №180701 від 18.07.2022 було визнано недійсним, а відтак в силу приписів частини 1статті 216 ЦК України договір про відступлення права вимоги не створює жодних юридичних наслідків для його сторін.
Вказані обставини не доказуються під час розгляду даної справи судом, з огляду на таке.
Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії (постанови Верховного Суду від 03.08.2021 у справі № 904/2425/20, від 27.07.2021 по справі № 910/6161/20, від 27.07.2021 по справі № 910/4436/19, від 29.06.2021 по справі № 910/11287/16, від 18.06.2021 по справі №910/16898/19 та ін.).
Суд враховує, що рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", яке є в силустатті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"джерелом права, визначено, що "право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів ("Брумареску проти Румунії", § 61)".
Стаття 236 ЦК України встановлює, що правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Таким чином, Договір про відступлення права вимоги є недійсними з моменту його укладення і відповідно ТОВ "Інтергіпс Україна" не набув права вимоги про стягнення з ФОП Завойський Є.М. заборгованості в загальному розмірі 352405,13 грн за основним Договором надання послуг.
З урахуванням наведених вище обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог через недоведеність наявності у позивача самого права вимоги до відповідача, наслідком чого є відмова у задоволенні позову саме з цих мотивів.
Судом вбачається недоречним надання оцінки іншим обставинам справи та аргументам сторін, адже в контексті відсутності у позивача самого права, що підлягає захисту встановлення судом того, чи є таке право порушеним, чи порушено воно відповідачем та чи підлягає воно судовому захисту у спосіб обраний позивачем, не є необхідним для правильного вирішення справи.
Судові витрати відповідно достатті 123 ГПК України складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу та інших витрат, що пов'язані з вчиненням сторонами необхідних процесуальних дій. За змістом статті 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки судом відмовлено у задоволенні позову у повному обсязі витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачем.
Відповідачем подано заяву про розподіл судових витрат, з доданням до неї доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу, які подані у строк, визначений ч.8 ст.129 ГПК України, з наданням доказів направлення їх копій позивачу.
У такій заяві відповідач просить суд стягнути з позивача 25000 грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у відповідній справі.
Суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу виходить з наступного.
Як визначено п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України, одним із принципів господарського судочинства є принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, що установлено ч. 1 ст. 123 ГПК України. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, як передбачено п. 1 ч.3 такої норми, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з положеннями п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
За положеннями ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Представником відповідача долучено до матеріалів справи:
Договір про надання правової дороги №20/05-22 від 20.05.2022, що був укладений між адвокатом ДубеємВ.Ю. та ФОП Завойским Є.М.;
заявка 2-ВЮ про надання правової допомоги на підставі Договору про надання правової допомоги від 12.12.2022, відповідно до якої гонорар складає 25000 грн, що складається із аналізу позовної заяви з додатками, аналізу договорів, листування, визначення правової позиції, спілкування з Клієнтом, підготовка та подання відзиву на позовну заяву з додатками, пояснень, клопотань, будь-яких заяв та документів за необхідністю, захист інтересів Клієнта у судовій справі №911/2342/22;
ордер серія АА №1261951;
рахунок на оплату №8 від 07.03.2023 на суму 25000 грн, виставлений на підставі Договору про надання правової допомоги та заявки 2-ВЮ;
платіжна інструкція від 09.08.2023 №74 на 10000 грн;
платіжна інструкція від 29.12.2023 №122 на 10000 грн;
платіжна інструкція від 28.02.2024 №17 на 5000 грн;
лист щодо призначення платежів, здійснених 29.12.2023 та 28.02.2024;
звіт №3 про надану правничу допомогу від 04.09.2025 на суму 25000 грн;
акт №3-Ю-ДВ від 01.09.2025 прийому-передачі наданих послуг на підставі Договору про надання правової допомоги від 20.05.2022 №20/05-22.
Відповідно доумов Договору про надання правової допомоги від 20.05.2022 №20/05-22:
- на умовах, передбачених цим Договором,Адвокат зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види Правової допомоги Клієнту, а Клієнт зобов'язаний сплатити Адвокату гонорар та супутні витрати, необхідні для виконання цього Договору (п. 2.1. договору);
- заявка Клієнта надається Адвокату переважно в простій письмовій формі (п. 3.1.2);
- витрати адвоката, пов'язані з виконанням Заявок Клієнта, підлягають відшкодуванню. Відшкодування витрат здійснюється Клієнтом на підставі наданих Адвокатом актів надання правової допомоги або інших підтверджуючих документів (п.п. 6.1., 6.3.);
- Гонорар адвоката зазвичай розраховується відповідно до Системи тарифів та вказується в Акті надання правової допомоги в залежності від обсягу часу, що його витрачено Адвокатом на надання правової допомоги (п. 7.1.1.1).
Як вбачається з акту №3-Ю-ДВ, Адвокат надав Клієнту правничу допомогу, а саме:
- аналіз правової заяви ТОВ «Інтергіпс Україна» з додатками, аналіз договорів, листування, визначення правової позиції, спілкування з клієнтом - вартість правової допомоги становить 5000 грн;
- підготовка відзиву на позовну заяву, документів у справі, пояснень, клопотань, захист інтересів клієнта у судовій справі №911/2342/22 - вартість правової допомоги становить 20000 грн, загалом 25000 грн.
Відповідно до положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Частиною 4 статті 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Поряд із цим частиною 4 статті 236 ГПК України, що кореспондується за змістом із частиною 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, відповідно до правової позиції, що міститься в постанові Верховного Суду від 13.03.2025 в справі № 275/150/22 суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі обґрунтування нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт (ч. 5 ст. 126 ГПК України). Суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Відтак, враховуючи відсутність поданого позивачем клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правову допомогу та враховуючи встановлений судом факт належного та якісного надання позивачу правової допомоги адвокатом в межах даного провадження, понесені відповідачем витрати на таку допомогу в розмірі 25000 грн визнаються судом співмірними зі складністю справи та роботою проведеною адвокатом для захисту інтересів відповідача та підлягають відшкодуванню позивачем в повному обсязі, а заява відповідача підлягає задоволенню повністю.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтергіпс Україна» (03038, місто Київ, вул. Нововокзальна, будинок 21, код ЄДРПОУ 44018127) на користь Фізичної особи-підприємця Завойського Євгена Миколайовича ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) 25000 грн витрат на правову допомогу.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.
Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 01.10.2025.
Суддя А.Ф. Черногуз