ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
25.09.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/512/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Кобецької С.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Комунального підприємства "Управляюча компанія "Комфортний дім" Івано-Франківської міської ради
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дімекс"
про стягнення заборгованості в сумі 26 132,43 грн
за участю:
від позивача: Пастушенко Андрій Анатолійович
установив: Комунальне підприємство "Управляюча компанія "Комфортний дім" Івано-Франківської міської ради (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дімекс" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 26 132,43 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком №266 (269/70-6.04) від 22.08.2022 в частині здійснення оплати за надані позивачем комунальні послуги у період з червня 2024 року по березень 2025 року, в результаті чого утворилась заборгованість на суму 26132,43 грн.
Відповідач у відзиві на позов заперечив проти позову, посилаючись на те, що його приміщення є ізольованим, та зазначив, що вартість наданих послуг за період червень 2024 року - березень 2025 року є завищеною, мотивуючи частковою відсутністю надання послуг, які входять у загальну вартість наданих послуг та які пред'явленні позивачем до оплати. Зокрема заперечує, щодо надання послуг по прибиранню снігу, посипу територій у зимовий період, по прибиранню приміщень загального користування, по ремонту теплопостачання. Вказує на знаходження його приміщення на першому поверсі, який має окремий від загального вхід та наявність у нього автономного опалення тощо. При цьому, відповідач стверджує, що факт належного надання позивачем послуг не підтверджено Актом наданих послуг, підписаного двома сторонами.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд про їх задоволення.
Відповідач повноважного представника в судове засідання не забезпечив, однак у відзиві на позов заявив клопотання, що у разі відсутності його представника, справу розглянути без його участі.
Беручи до уваги: - приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку; - норми частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника; - те, що відповідач заявив письмове клопотання про розгляд справи без участі його повноважного представника; - те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті - спір вирішується у відсутності відповідача за наявними документальними доказами у справі.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Фактичні обставини справи вказують на те, що рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 747 “Про призначення управителя багатоквартирного будинку на території Івано-Франківської міської територіальної громади» від 18.08.2022 вирішено призначити за результатами конкурсу управителем групи багатоквартирних будинків на території Івано-Франківської міської територіальної громади КП “Управляюча компанія “Комфортний дім» згідно додатку №1 до рішення. Рішення опубліковані в газеті “Західний кар'єр» №36 (1871) від 08.09.2022.
Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №987 від 20.10.2022 зупинено дію рішення №747 від 18.08.2022 на період дії воєнного стану в частині застосування ціни послуги з управління багатоквартирним будинком. Рішення Івано-Франківської міської ради №987 від 20.10.2022 опубліковано в газеті “Західний кар'єр» №44 (1879) від 03.11.2022.
17.05.2024 виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради прийнято рішення №619 “Про втрату чинності рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 20.10.2022 №987 “Про зупинення застосування ціни послуги з управління багатоквартирним будинком на період дії воєнного стану», яке опубліковане у газеті “Західний кар'єр» №22 (1961) від 30.05.2024.
Вказані вище рішення міської ради оприлюднено на офіційному сайті Івано-Франківської міської ради: https://www/.namvk.if.ua/.
22.08.2022 між Комунальним підприємством "Управляюча компанія "Комфортний дім" Івано-Франківської міської ради (по договору - управитель/по справі - позивач) та співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: вул. Довженка,1, м. Івано-Франківськ в особі заступника міського голови-директора Департаменту інфраструктури житлової та комунальної політики Івано-Франківської міської ради Смушака Михайла Володимировича, що діє на підставі рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 30.06.2022 №545, укладено Договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком №266(269/70-6.04) (далі - Договір).
Відповідно до п.1 Договору управитель зобов'язався надавати співвласникам послуг з управління багатоквартирним будинком (далі послуга з управління), що розташований за адресою: м. Івано-Франківськ, вул.Довженка,1 (далі-будинок), а співвласники зобов'язуються оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства та умовами цього договору.
Згідно п.2 Договору список співвласників і площа квартир та приміщень, що перебувають у їх власності, станом на дату укладання договору, зазначаються у додатку 1 до Договору, що є невід'ємною його частиною.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №423747899 від 23.04.2025 відповідачу на праві власності з 23.02.2017, яке оформлене на підставі Договору купівлі-продажу нежитлових приміщень №164 від 25.01.2002, належить нерухоме майно, зокрема нежитлове приміщення, реєстраційний номер 7213509 загальною площею 244,3 кв.м, яке знаходиться за адресою: вул. Довженка,1 у м. Івано-Франківську.
Згідно п. 3 Договору послуга з управління полягає у забезпеченні управителем належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку та його прибудинкової території та включає перелік послуг.
Відповідно до п.10 Договору ціна послуги з управління становить 7,5248 грн (в тому числі податок на додану вартість, якщо управитель є його платником) на місяць за 1 кв.м загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку та включає: витрати на утримання будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна будинку в розмірі 7,0325 грн відповідно до кошторису витрат на утримання будинку та прибудинкової території (далі - кошторис витрат), що міститься у додатку 5 до цього договору; - винагороду управителю в розмірі 0, 4923 грн за місяць.
Пунктом 11 Договору плата за послугу з управління нараховується щомісяця управителем та вноситься кожним співвласником не пізніше 15 числа місяця наступного за розрахунковим.
Відповідно до п.12 Договору управитель щороку не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку цього договору звітує перед співвласниками про виконання кошторису витрат відповідно до п. 15 цього договору та подає співвласникам на погодження новий кошторис витрат.
Новий кошторис витрат погоджується співвласниками шляхом прийняття відповідного рішення у порядку, встановленому законом, з подальшим внесенням змін до цього договору. У випадку, якщо новий кошторис витрат співвласниками не погоджено, продовжує діяти раніше погоджений кошторис витрат.
Згідно п.30 та п. 31 Договору цей договір набирає чинності з 01.09.2022 та укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від цього договору.
Договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком №266(269/70-6.04) від 22.08.2022 пролонгований до 01.09.2026.
На виконання умов договору позивач надав відповідачу у період з вересня 2022 року по березень 2025 року послуги з управління будинком.
В свою чергу відповідач здіснив часткову оплату за надані позивачем послуги , зокрема з вересня 2022 року до червня 2024 року.
У період з червня 2024 року по березень 2025 року відповідач оплату не здійснював, внаслідок чого утворилась заборгованість на суму 26 132,43 грн.
Водночас, позивач повідомив відповідача про наявність заборгованості станом на березень 2025 в сумі 26 132,43 грн рахунком №466/3-2025 від 31.03.2025.
Факт наявності заборгованості відповідачу відомо, що вбачається із заперечень відповідача викладених у відзиві на позов.
Предметом судового розгляду є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача 26 132,43 грн заборгованості за комунальні послуги.
Із змісту статті 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають, зокрема з договору.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (статті 626, 627, 628,629 Цивільного кодексу України).
Договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком №266(269/70-6.04) від 22.08.2022 укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг урегульовано Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (стаття 1 цього Закону).
Частиною 1 статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
До житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами (стаття 5 цього Закону).
Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону (частина 1 статті 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Згідно з частиною 1 статті 9 цього Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Споживач має право, зокрема: - одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладеного договору; - на усунення протягом строку, встановленого договорами про надання житлово-комунальних послуг або законодавством, виявлених недоліків у наданні житлово-комунальних послуг; - на зменшення у встановленому законодавством порядку розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження їхньої якості (частина 1 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 Цивільного кодексу України, стаття 173 Господарського кодексу України).
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Нормою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з статтями 610,612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 2 статті 614 Цивільного кодексу України обумовлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
В обгрунтування своїх заперечень щодо заявленого позову відповідач посилався на те, що нежитлові приміщення, які належать йому на праві власності є ізольованим та надання позивачем послуг з управління будинком не в повному обсязі.
За наведеного, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.2 ст. 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (в тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межми будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі та споруди , які призначенні для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, у разі державної реєстрації таких прав.
Закон України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (далі-Закон №417-VIII) визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.
Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону №417-VIII багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна (п.1); співвласник багатоквартирного будинку - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку (п.5); спільне майно багатоквартирного будинку- приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія (п.6); - допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення (п.2).
За наведеного посилання відповідача на те, що нежитлове приміщення є ізольованим, не виключає наявність статусу у відповідача співвласника багатоквартирного будинку, який знаходиться за адресою вул. Довженка, 1, м. Івано-Франківськ, що породжує виникнення відповідних прав та обов'язків стосовно утримання спільного майна.
Щодо твердження відповідача про невідповідність кількості та якості наданих послуг позивачем, то суд звертає увагу, що відповідач не надав суду доказів в підтвердження такого факту в оскаржуваному періоді.
Так, порядок оформлення претензій споживачів щодо неналежного надання житлово-комунальних послуг регулюється Законом України “Про житлово-комунальні послуги» шляхом оформлення претензій споживачів.
Статтею 27 Закону встановлено, що у разі ненадання , надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. У разі ненадання, надання неналежної якості послуги з управління багатоквартирним будинком споживач має право викликати управителя для перевірки якості наданих послуг.
Виконавець комунальних послуг або управитель зобов'язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача.
Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем та споживачем і має містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості.
Порядок перевірки якості надання комунальних послуг та якості послуг з управління багатоквартирним будинком встановлюється Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2018 №1145.
Форма акту-претензії є чітко визначеною та затверджена додатком до Порядку проведення перевірки відповідності якості надання деяких комунальних послуг та послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг.
Слід зазначити , що долучений до матеріалів справи акт-претензія, складений та підписаний в односторонньому порядку самим відповідачем без виклику представника позивача, без підписання іншими споживачами- не відповідає вимогам закону.
Щодо посилання відповідача на відсутність підписаного як зі сторони позивача так і зі сторони відповідача Акту наданих послуг, що свідчило б про належне надання позивачем послуг, то умовами договору сторони не передбачили складання та підписання Акту наданих послуг, а визначено загальний порядок оплати у розділі “Ціна та порядок оплати послуги з управління» у Договорі.
З огляду на вимоги частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов'язок із доказування слід розуміти, як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 76, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (частина 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд акцентує, що обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Оскільки відповідач не довів перед судом належного виконання взятого на себе грошового зобов'язання обумовленого договором та законом, то вимога позивача про стягнення з відповідача вартості наданих послуг з утримання будинку та прибудинкової території в сумі 26 132,43 грн підлягає задоволенню в повному обсязі.
З аналізу наведеного позовні вимоги підлягають задоволенню.
Враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України та результат вирішення спору судовий збір по справі слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.
Керуючись статтями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
позов Комунального підприємства "Управляюча компанія "Комфортний дім" Івано-Франківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дімекс" про стягнення заборгованості в сумі 26 132,43 грн -задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дімекс" (вул. О.Довженка, буд.1, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76005, код 30475486) на користь Комунального підприємства "Управляюча компанія "Комфортний дім" Івано-Франківської міської ради (вул. Незалежності, 161, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76002, код 44051740) 26 132,43 грн заборгованості та 3028,00 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено 02.10.2025.
Суддя С.М.Кобецька