вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
23.09.2025м. ДніпроСправа № 904/2493/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Голігорової Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу:
за позовом Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ", м. Київ в особі філії "Відокремлений підрозділ "ЕНЕРГОАТОМ-ТРЕЙДІНГ" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНЕЦЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ", м. Дніпро
про стягнення 3% річних та інфляційних втрат у загальному розмірі 5 648 354,13 грн.
Представники:
від позивача: Гарматін К.В., представник (поза межами суду);
від відповідача: Балдинюк М.Ю., адвокат.
Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі філії "Відокремлений підрозділ "ЕНЕРГОАТОМ-ТРЕЙДІНГ" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ", через систему "Електронний суд", звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНЕЦЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" заборгованість за договором купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг № 65-150-SD-21-00421 від 24.09.2021 у загальному розмірі 5 648 354,13 грн., що складається з: 3% річних у розмірі 1 341 383,13 грн., інфляційні втрати у розмірі 4 306 971,00 грн., а також просить стягнути судові витрати, які складаються з 67 780,25 грн. судового збору.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11.06.2025 о 10:30 год.
02.06.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позов.
04.06.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2025 заяву представника позивача - Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - задоволено, підготовче судове засідання, яке призначене на 11.06.2025 о 10 год. 30 хв., проводити в режимі відеоконференції за участю представника позивача.
09.06.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив.
Протокольною ухвалою суду від 11.06.2025 в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 09.07.2025 о 10:30 год. в режимі відеоконференції за участю представника позивача.
09.07.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
09.07.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про зупинення провадження у справі.
Судом було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення розгляду справи, що занесено до протоколу судового засідання від 09.07.2025.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.07.2025 о 11:00год., яке проводити в режимі відеоконференції за участю представника позивача.
Протокольною ухвалою суду від 30.07.2025 в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 02.09.2025 о 12:00 год. в режимі відеоконференції за участю представника позивача.
Судове засідання у справі 02.09.2025 не відбулось, Через загрозу безпеці учасників справи, а саме представника позивача, який перебуває у м. Києві; у зв'язку з тим, що з 9 год. 20 хв. у м. Києві була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram - каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. м. Київ" та Офіційної карти повітряних тривог України - map.ukrainealarm.com) та лунали вибухи.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2025 призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 17.09.2025 о 14:30 год., а також вирішено проводити в режимі відеоконференції за участю представника позивача.
17.09.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про розтрочення рішення суду.
У судовому засіданні 17.09.2025 оголошено перерву до 23.09.2025 о 12:00 год., про що занесено до протоколу судового засідання.
22.09.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про розстрочення виконання рішення суду.
23.09.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли заперечення на заяву відповідача про розстрочення виконання рішення суду.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 23.09.2025 оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -
Позиція позивача
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за Відповідачем обліковувалась заборгованість в розмірі 5 648 354,13 грн. перед Позивачем, яка виникла внаслідок неналежного виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг № 65-150-SD-21-00421 від 24.09.2021 щодо строків оплати отриманої електричної енергії.
Позиція відповідача
Відповідач заперечує проти позову з наступних підстав.
Відповідач послався на порушення послідовності виконання прав і обов'язків, встановлених Положенням про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії. Вказав, що проведення оплати відповідачем електричної енергії залежить від проведення АТ "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" розрахунків з ДП "Гарантований покупець" за послуги із забезпечення доступності електричної енергії, яке, в свою чергу, здійснює оплату відповідачу за надання послуг із забезпечення. Порушення позивачем Положення про ПСО та строків внесення платежів ДП "Гарантований покупець" призвело до несвоєчасного отримання грошових коштів відповідачем та відповідно проведення ним розрахунків з позивачем за договором купівлі-продажу.
Відносно нарахування інфляційних, відповідач послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі N 918/631/19, що до надання однією із сторін правочину послуги (передачі товару, виконання робіт) внесена іншою стороною сума попередньої оплати за такі послуги (товар, роботу) не є грошовим зобов'язанням, за несвоєчасне виконання якого нараховуються 3 % річних та інфляційні втрати на підставі статті 625 ЦК України, а є платежами наперед у рахунок майбутніх розрахунків, до яких положення частини 2 зазначеної статті Цивільного Кодексу не застосовуються.
Відповідно до Договору розрахунки відповідача за Товар здійснюються шляхом поетапної планової передоплати вартості Товару за розрахунковий період 1 календарний місяць.
Обсяги наданого Товару вказуються в акті приймання-передачі, який складається за результатами розрахункового місяця.
Тобто, відповідач платить наперед очікувану вартість Послуги, а фактичний її обсяг визначається по закінченню календарного місяця, при цьому, може бути відкоригований у сторону як збільшення, так і зменшення.
Отже, у позивача відсутні підстави для нарахування 3 % річних та інфляційних витрат на заборгованість за грошовим зобов'язанням з попередньої оплати вартості Послуги за правилами статті 625 ЦК України.
Зазначив, що постановою НКРЕКП №332 від 26.04.2022р. дано вказівку припинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, укладеними відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", однак позивач, всупереч вказаних приписів, звернувся з позовом про стягнення з відповідача річних та інфляційних.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
24.09.2021 між Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу “Енергоатом - Трейдинг» державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (далі - Продавець, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДОНЕЦЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" (далі - Покупець, Відповідач) був укладений договір №65-150-SD-22-00421 купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг (далі - Договір).
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1420 “Про утворення акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» перетворене на його правонаступника - акціонерне товариство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом», відокремлені підрозділи якого продовжують функціонувати як відокремлені підрозділи товариства (філії, представництва).
Додатковою угодою від 18.01.2024 № ЗО внесені відповідні зміни до Договору щодо Продавця (далі - АТ “НАЕК “Енергоатом» в особі філії “ВП “Енергоатом-Трейдинг», Позивач, Продавець).
Цей договір укладено відповідно до Закону України “Про ринок електричної енергії», Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для задоволення потреб побутових споживачів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністру України №483 від 05.06.2019 (зі змінами), далі - Положення про ПСО, та рішення Аукціонного комітету від 21.09.2021 (п. 1.1 Договору).
За цим договором продавець зобов'язаний продати, а покупець зобов'язаний купити (прийняти та оплатити) електричну енергію (стандартний продукт BASE_M) для постачання побутовим споживачам ПУП. Купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється в об'єднаній енергетичній системі України (ОЕС України) (п. 2.1 Договору).
Обсяги електричної енергії, що продаються і купуються за цим Договором, є договірними зобов'язаннями щодо відпуску Продавцем та відбору ПУП електричної енергії (пункт 2.2 Договору).
Згідно із пунктом 3.1 Договору Періодом постачання електричної енергії є календарні дати з 00:00 год першого календарного дня по 24:00 год останнього календарного дня такого періоду (далі - Період постачання), що зазначаються у Додатковій угоді для Періоду постачання за результатами проведеного електронного аукціону.
Відповідно до п. 4.1 Договору, купівля-продаж електричної енергії здійснюється за ціною, індекс РДН BASE в торговій зоні “об'єднаної енергосистеми України» (“бази») за період М-3, де М - розрахунковий місяць, яка зазначається в аукціонному свідоцтві та додатковій угоді для періоду постачання. Купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється з урахуванням акцизного податку та нарахуванням податку на додану вартість відповідно до вимог чинного законодавства України.
Пунктом 4.2 Договору встановлено, що вартість електричної енергії визначається як арифметичний добуток обсягу електричної енергії на ціну за 1 (один) МВт*год, та зазначається у додатковій угоді для періоду постачання.
Після закінчення кожного Розрахункового місяця у Періоді постачання, Сторони складають Акт купівлі-продажу електричної енергії (пункт 4.9 Договору).
Цей договір вступає в силу з дати його підписання сторонами (в тому числі кваліфікаційним електронним підписом (КЕП) та діє на період чинності положення про ПСО. У частині виконання фінансових зобов'язань договір діє до повного їх виконання (п. 11.1 Логовору).
В подальшому між сторонами було укладено ряд додаткових угод, а саме №6 від 16.02.2022, №7 від 26.03.2022, №8 від 28.04.2022, №9 від 23.03.2022, №10 від 27.06.2022, №11 від 27.07.2022, №13 від 24.08.2022, №14 від 30.09.2022, №15 від 30.10.2022, №16 від 22.11.2022, №17 від 28.12.2022, №18 від 25.01.2023, №19 від 20.02.2023, №20 від 29.03.2023, №21 від 27.04.2023, №22 від 31.05.2023, №23 від 22.06.2023, №24 від 25.07.2023, №25 від 24.08.2023, №26 від 26.09.2023, у яких сторони договору погоджували періоди постачання електричної енергії, загальний обсяг електричної енергії, ціну та вартість електричної енергії, умови оплати і суму гарантійного внеску.
Додаткова угода від 23.10.2023 № 27, містить такі умови: період постачання електричної енергії у календарні дати з 01.11.2023 по 30.11.2023 протягом яких, відпуск/відбір електричної енергії здійснюється з 00:00 по 24:00 години кожного Торгового дня; загальну кількість купівлі - продажу електричної енергії в обсязі ЗО 240 МВт*год; ціну електричної енергії 4 807,51 грн з ПДВ; вартість електричної енергії 145 379 162,88 грн з ПДВ.
Відповідно до Акту купівлі-продажу електричної енергії від 30.11.2023 № 1318 у листопаді 2023 року Продавець продав, а ПУП купив електричну енергію в обсязі ЗО 240 МВт*год загальною вартістю 145 379 162,88 грн (з ПДВ).
Додаткова угода від 21.11.2023 № 28, містить такі умови: період постачання електричної енергії у календарні дати з 01.12.2023 по 31.12.2023 протягом яких, відпуск/відбір електричної енергії здійснюється з 00:00 по 24:00 години кожного Торгового дня; загальну кількість купівлі - продажу електричної енергії в обсязі 33 480 МВт*год; ціну електричної енергії 4 452,1680 грн з ПДВ; вартість електричної енергії 149 058 584,64 грн з ПДВ.
Відповідно до Акту купівлі-продажу електричної енергії від 31.12.2023 № 1511 у грудні 2023 року Продавець продав, а Покупець купив електричну енергію в обсязі 33 480 МВт*год загальною вартістю 149 058 584,64 грн (з ПДВ).
Додаткова угода від 28.12.2023 № 29, містить такі умови: період постачання електричної енергії у календарні дати з 01.01.2024 по 31.01.2024 протягом яких, відпуск/відбір електричної енергії здійснюється з 00:00 по 24:00 години кожного Торгового дня; загальну кількість купівлі - продажу електричної енергії в обсязі 34 968 МВт*год; ціну електричної енергії 4 511,532 грн з ПДВ; вартість електричної енергії 157 759 250,98 грн з ПДВ.
Відповідно до Акту купівлі-продажу електричної енергії від 31.01.2023 № 3 у січні 2024 року Продавець продав, а Покупець купив електричну енергію в обсязі 34 968 МВт*год загальною вартістю 157 759 250,98 грн (з ПДВ).
Додаткова угода від 24.01.2024 № 31, містить такі умови: період постачання електричної енергії у календарні дати з 01.02.2024 по 29.02.2024 протягом яких, відпуск/відбір електричної енергії здійснюється з 00:00 по 24:00 години кожного Торгового дня; загальну кількість купівлі - продажу електричної енергії в обсязі 32 712 МВт*год; ціну електричної енергії 4 849,14 грн з ПДВ; вартість електричної енергії 158 625 067,68 грн з ПДВ.
Відповідно до Акту купівлі-продажу електричної енергії від 29.02.2024 № 111 у лютому 2024 року Продавець продав, а Покупець купив електричну енергію в обсязі 32 712 МВт*год загальною вартістю 158 625 067,68 грн (з ПДВ).
Додаткова угода від 20.02.2024 № 32, що містить такі умови: період постачання електричної енергії у календарні дати з 01.03.2024 по 31.03.2024 протягом яких, відпуск/відбір електричної енергії здійснюється з 00:00 по 24:00 години кожного Торгового дня; загальну кількість купівлі - продажу електричної енергії в обсязі 33 435 МВт*год; ціну електричної енергії 4 384,956 грн з ПДВ; вартість електричної енергії 146 611 003,86 грн з ПДВ.
Відповідно до Акту купівлі-продажу електричної енергії від 31.03.2024 № 201 у березні 2024 року Продавець продав, а Покупець купив електричну енергію в обсязі 33 435 МВт*год загальною вартістю 146 611 003,86 грн (з ПДВ).
Додаткова угода від 21.03.2024 № 33, містить такі умови: період постачання електричної енергії у календарні дати з 01.04.2024 по 30.04.2024 протягом яких, відпуск/відбір електричної енергії здійснюється з 00:00 по 24:00 години кожного Торгового дня; загальну кількість купівлі - продажу електричної енергії в обсязі ЗО 240 МВт*год; ціну електричної енергії 4 044,36 грн з ПДВ; вартість електричної енергії 122 301 446,40 грн з ПДВ.
Відповідно до Акту купівлі-продажу електричної енергії від 30.04.2024 № 327 у квітні 2024 року Продавець продав, а Покупець купив електричну енергію в обсязі 30 240 МВт*год загальною вартістю 122 301 446,40 грн (з ПДВ).
Додаткова угода від 26.04.2024 № 34, містить такі умови: період постачання електричної енергії у календарні дати з 01.05.2024 по 31.05.2024 протягом яких, відпуск/відбір електричної енергії здійснюється з 00:00 по 24:00 години кожного Торгового дня; загальну кількість купівлі - продажу електричної енергії в обсязі 29 016 МВт*год; ціну електричної енергії 3 720,648 грн з ПДВ; вартість електричної енергії 107 958 322,37 грн з ПДВ.
Відповідно до Акту купівлі-продажу електричної енергії від 31.05.2024 № 440 у травні 2024 року Продавець продав, а Покупець купив електричну енергію в обсязі 29 016 МВт*год загальною вартістю 107 958 322,37 грн (з ПДВ).
Додаткова угода від 27.05.2024 № 35, що містить такі умови: період постачання електричної енергії у календарні дати з 01.06.2024 по 30.06.2024 протягом яких, відпуск/відбір електричної енергії здійснюється з 00:00 по 24:00 години кожного Торгового дня; загальну кількість купівлі - продажу електричної енергії в обсязі 22 320 МВт*год; ціну електричної енергії 3 489,708 грн з ПДВ; вартість електричної енергії 77 890 282,56 грн з ПДВ.
Відповідно до Акту купівлі-продажу електричної енергії від 30.06.2024 № 527 у червні 2024 року Продавець продав, а Покупець купив електричну енергію в обсязі 22 320 МВт*год загальною вартістю 77 890 282,56 грн (з ПДВ).
Пунктом 4.3 Договору визначено, що оплата за електричну енергію здійснюється у формі попередньої оплати. ПУП оплачує вартість електричної енергії до початку Періоду постачання у строки та у розмірі, відповідно до умов Додаткової угоди для Періоду постачання.
Згідно із пунктом 6 вказаних Додаткових угод оплата за куплену електричну енергію у Розрахунковому місяці здійснюється в такому порядку:
- за 2 банківські дні до Розрахункового місяця - у розмірі 20 % вартості електричної енергії, купленої у Розрахунковому місяці;
- не пізніше 4-го числа (включно) Розрахункового місяця - у розмірі 20 % вартості електричної енергії, купленої у Розрахунковому місяці;
- не пізніше 10-го числа (включно) Розрахункового місяця - у розмірі 20 % вартості електричної енергії, купленої у Розрахунковому місяці;
- не пізніше 16-го числа (включно) Розрахункового місяця - у розмірі 20 % вартості електричної енергії, купленої у Розрахунковому місяці;
- не пізніше 22-го числа (включно) Розрахункового місяця - у розмірі 20 % вартості електричної енергії, купленої у Розрахунковому місяці.
Позивач стверджує, що оплата вартості електричної енергії здійснювалась ТОВ “Донецькі енергетичні послуги» з порушенням пункту 4.3 Договору та строків встановлених пунктом 6 Додаткових угод до Договору, що підтверджується інформацією від АТ “Ощадбанк» про надходження коштів на рахунок АТ “НАЕК “Енергоатом» за період з 01.10.2023 по 30.06.2024 та інформацією зазначеною у виписках по рахунку Позивача від АТ “Укрексімбанк» за період з 01.10.2023 по 30.06.2024, та за період з 12.01.2024 по 30.06.2024.
Посилаючись на вищевказані обставини, позивач стверджує про наявність порушень з боку відповідача в частині своєчасності внесення оплати за отриману електричну енергію і підставність нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат і їх стягнення в примусовому порядку з відповідача.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст. 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 655 Цивільного Кодексу України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як передбачено частинами 1, 2 статті 692 Цивільного Кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Статтею 629 Цивільного Кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріали справи свідчать, що відповідач в період з листопада 2023р. по червень 2024р. невчасно здійснював розрахунки за придбану електричну енергію за договором купівлі-продажу електричної енергії №№ 65-150-SD-21-00421 від 24.09.2021р.
Внаслідок порушення строків проведення розрахунків, позивач нарахував до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 341 383,13 грн. та інфляційні втрати у розмірі 4 306 971,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідності до ч.1 ст.193 Господарського Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно ч.2 ст.625 Цивільного Кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто у разі порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання, норми статті 625 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від наявності або відсутності вини боржника.
Форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов'язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов'язань на період існування форс-мажору.
Нарахування у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, за своєю правовою природою не є правовою відповідальністю (штрафними санкціями), встановленою статтею 611 Цивільного кодексу України та статтею 217 Господарського кодексу України.
Тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені статтею 617 Цивільного кодексу України та статтею 218 Господарського кодексу України, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов'язання, передбаченого ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України, щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми.
Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону).
Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у своїй постанові від 20.11.2020р. у справі №910/13071/19 роз'яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд перевіривши розрахунки позивача, встановив, що заявлені позивачем суми 3% річних у розмірі 1 341 383,13 грн. та інфляційні втрати у розмірі 4 306 971,00 грн. є правомірними та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Клопотання відповідача про зменшення розміру інфляційних втрат та 3% річних, заявлених позивачем до стягнення, задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як уже зазначалося, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 Цивільного кодексу України).
Оскільки сторони не встановлювали в договорі іншого розміру процентів річних, то у цій справі до спірних правовідносин щодо нарахування процентів річних на заборгованість слід застосовувати положення частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.
За змістом вищенаведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), від 07 лютого 2024 року у справі № 910/3831/22 (провадження № 12-45гс23).
Інфляційні втрати та проценти річних є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання і входять до складу такого зобов'язання (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18).
Законодавець в главі 24 Господарського кодексу України врегулював загальні засади відповідальності учасників господарських відносин таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
У справі № 902/417/18 Великою Палатою Верховного Суду зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, тоді як підстави для такого зменшення процентів річних суд повинен установлювати в кожному конкретному випадку.
Законодавство не містить переліку підстав для зменшення процентів річних. Такими підставами можуть бути, зокрема, дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов'язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу, а також інші підстави, підтверджені конкретними обставинами справи.
Заявляти про наявність підстав для зменшення процентів річних та доводити, що вони підтверджуються конкретними обставинами справи, має саме боржник, а суд з огляду на наявні в матеріалах справи докази має надати оцінку обґрунтованості таких доводів та вирішити питання про можливість зменшення процентів річних.
Також при вирішенні питання про зменшення процентів річних суд має враховувати принципи розумності, справедливості, пропорційності та дотримуватись балансу між інтересами боржника і кредитора.
До того ж у постанові від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24) Велика Палата Верховного Суду зазначала, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.
З огляду на зазначені правові висновки Верховного Суду та наведені в цій постанові висновки Великої Палати Верховного Суду, враховуючи правову природу процентів річних як визначеної законом плати боржника за користування грошовими коштами кредитора, їх розмір може бути зменшено.
При цьому суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми.
Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.
Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
З урахуванням наведеного доводи позивача про те, що суд не може зменшити визначений Цивільним кодексом України мінімальний розмір трьох процентів річних, є обґрунтованими.
Інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (Методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на спожиті товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджені наказом Державного комітету статистики України від 14 листопада 2006 року № 519).
Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, вони об'єктивно виникають унаслідок знецінення грошових коштів, а їх стягнення є компенсацією за понесені втрати.
Компенсація кредитору інфляційних втрат згідно з положеннями частини другої статті 625 Цивільного кодексу України є мінімальною гарантією захисту його інтересів, яка забезпечує збереження цінності грошових коштів протягом прострочення оплати боржником відповідних товарів, робіт чи послуг.
Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони, як уже зазначалося, входять до складу грошового зобов'язання і є способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.
Верховний Суд у своїй практиці послідовно дотримується правової позиції щодо неможливості зменшення розміру інфляційних втрат - висновки про це викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року у справі № 904/4334/22, від 24 січня 2024 року у справі № 917/991/22, від 01 жовтня 2024 року у справі № 910/18091/23 та від 05 листопада 2024 року у справі № 902/43/24, а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 712/4975/22.
З огляду на наведене та висновки Великої Палати Верховного Суду зроблені у постанові від 02.07.2025 справа № 903/602/24 в частині зменшення судом розміру інфляційних втрат та 3% річних доводи відповідача про те, що суд за певних обставин може зменшити розмір інфляційних втрат, є необґрунтованими.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про більшу вірогідність доказів, наданих позивачем у підтвердження обґрунтування своєї позиції. Відповідно позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Такі висновки суду засновані передусім на відсутності належних спростувань з боку відповідача цих обставин.
Суд вважає за необхідне відзначити, що інші доводи та міркування учасників справи судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду, суд зазначає наступне.
В обґрунтування поданої заяви, відповідач, зокрема, зазначив, що на нього покладене значне фінансове навантаження діючими нормативно-правовими актами у сфері купівлі-продажу електричної енергії та іншими об'єктивними обставинами, що викликані військовою агресією проти України, а також у відповідача відсутні джерела для отримання коштів з метою оплати стягнених сум, що значно ускладнює виконання рішення суду. Відповідач зазначив, що він вчасно не отримував від ДП “Гарантований покупець» грошові кошти та, як наслідок, вказане призводить до неможливості своєчасного виконання зобов'язань за Договором. Також відповідач вказав на наявність заборгованості споживачів перед Товариством.
Відповідно до ч.ч. 5-7 ст. 331 ГПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.
Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Підставами для задоволення заяви про відстрочку, розстрочку виконання рішення можуть бути обставини, якими його виконання ускладнюється чи видається неможливим. Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.
Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочення виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.
Тобто, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення або розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Разом з тим, положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 такого кодексу. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Крім того, питання про відстрочення або розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.
Відстрочення/розстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.
При вирішенні питання про відстрочку/розстрочку виконання рішення суд враховує не тільки можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але й такі ж наслідки для стягувача при затримці виконання рішення.
Отже, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення або розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. При цьому положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінювати докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 ГПК України.
Відповідно до вказаної норми господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. З урахуванням наведеного суд самостійно вирішує питання стосовно достовірності доказів, достатності їх для винесення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах. Близький за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.03.2018 у справі № 910/8153/17.
Оскільки виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави, згідно з пунктом 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012 невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом, як це визначено у пункті 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012.
Право людини на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997 р., п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II ). За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення ЄСПЛ у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V ).
ЄСПЛ у рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 зазначив, що, ураховуючи що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: чи зумовлена затримка у виконанні рішення особливими і непереборними обставинами; чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексація присудженої суми; чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Ураховуючи викладене, з одного боку, недостатнім є лише факт відсутності у боржника коштів, суди обов'язково повинні враховувати інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення, з іншого, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції остаточні судові рішення не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції").
Судом взято до уваги й те, що відповідач визнає наявність обов'язку перед позивачем та не ухилявся від сплати заборгованості, предметом стягнення є виключно інфляційні втрати та 3 % річних нараховані, у зв'язку зі здійсненням відповідачем несвоєчасної оплати за отриману електричну енергію.
Як вбачається із розрахунку суми позову періоди прострочення оплати не перевищують 2 місяці.
Крім того, господарські операції за спірним договором не можна віднести до категорії комерційних операцій на власний ризик, оскільки основним видом діяльності відповідача є торгівля електроенергією, метою укладання ним спірного договору є забезпечення потреб цивільного населення ( в переважній більшості) електроенергією, а отже, можливість розрахунків відповідача з позивачем залежать від надходження грошових коштів від кінцевих споживачів електроенергії.
Постановою НКРЕКП від 25.02.2022 №332 “Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду» були надані настанови учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України “Про ринок електричної енергії» (даний пункт діє з 27.02.2022).
Судом враховані доводи відповідача, що останній законодавчо позбавлений можливості на будь-яке компенсування втрат, що викликані несвоєчасністю здійснення оплати споживачами, в тому числі промисловістю, за спожиту електричну енергію, за яку Товариство, в свою чергу, сплатило та сплачує в період споживання такої електричної енергії споживачами, а також те, що відповідач позбавлений механізму стимулювання споживачів шляхом застосування санкцій до вчасного виконання останніми обов'язків щодо оплати за спожиту електричну енергію.
На переконання суду, розстрочення виконання рішення забезпечить реальне виконання останнім цього рішення без накопичення боргів із заробітної плати, тобто дозволить досягти мети виконання судового рішення з дотриманням балансу інтересів обох сторін (співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора), до того ж тривалість відповідного розстрочення для стягувача не є надмірною та визначена з урахуванням дозволених процесуальним законом меж.
Надання розстрочення не заблокує роботи підприємства відповідача та дозволить йому отримати дохід, який надалі може спрямувати на погашення заборгованості перед позивачем.
В той же час надання розстрочки на 12 місяців забезпечить стабільний графік погашення заборгованості, який сприятиме поступовому виконанню зобов'язань відповідачем, тоді як позивачем не доведено погіршення його матеріального стану внаслідок неможливості негайного виконання рішення суду Товариством з обмеженою відповідальністю “Донецькі енергетичні послуги».
Отже, враховуючи наведене та встановлені судом обставини справи, а також правове регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про наявність підстав для розстрочення виконання рішення суду відповідно до вимог статті 331 ГПК України та задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Донецькі енергетичні послуги» про розстрочення виконання рішення, в порядку ст. 331 ГПК України.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Щодо судового збору.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 67 780,25 грн.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (49001, м. Дніпро, вул. Січових стрільців, буд. 4 Д; код ЄДРПОУ 42086719) на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; код ЄДРПОУ 24584661) в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом-Трейдінг" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; код ЄДРПОУ 42041573) 3% річних у розмірі 1 341 383,13 грн., інфляційні втрати у розмірі 4 306 971,00 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 67 780,25 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" про розстрочення виконання судового рішення задовольнити.
Розстрочити виконання рішення суду про стягнення суми заборгованості у розмірі 5 648 554,13 грн., строком на дванадцять місяців рівними частинами по 470 696,18 грн.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано - 02.10.2025.
Суддя В.Г. Бєлік